Чудеса і знамення.

Як бог Будда є особою і не може бути змішаним зі світом. Мир не створений їм, він існує поряд з ним і так само вічний, як він.

Не менш яскраво, чим в інших релігіях, виражена в буддизмі віра в чудеса. Зачаття Будди ознаменувалося 32 чудовими знаменнями. Його народження викликало в природі ряд потрясінь, в яких безпосередньо брали участь всі боги. Дізнавшись про його майбутнє відправлення з неба на землю боги вирішили «з подяки до нього не залишати його ні на хвилину самотнім на землі і невидимо супроводжувати його усюди, від моменту вселення в материнське лоно до паринірвани, і як тільки Будда став віддалятися від небес, почалися багато великих знамень: тіло його стало розливати сильне світло, що перевищує сяйво богів, що він осяяв всі три тисячі великих тисяч областей Всесвіту і проник в місця, що досі ніколи не бачили світла, навіть у відведені грішникам області, які оповиті мороком їх злочинів і де безсилі промені місяця і сонця». І, як завжди в стародавніх релігіях, сильно діє виявляється землетрус: приголомшувалися «всі три тисячі великих тисяч» — областей миру, - «схвилювалися, зазвучали, піднялися і опустилися в різних місцях». Грішники в царстві Ями «були в ту мить позбавлені від страждань і наповнилися відчуттям благополуччя». Такі чудові події, описуються в таких же сильних виразах і в інших буддійських канонічних і неканонічних книгах, так що ми маємо тут справу не з роботою фантазії однієї людини, а з свого роду догматичною тезою, що увійшла до змісту віровчення.

Не менш яскраві знамення супроводжували смерть Будди. У цей момент «зробився страшний землетрус, грізний, страхітливий, і громи небес вибухнули». Перед смертю Будди зібралися «духи небес, але не відчужені від земного», вони «рвуть на собі волосся... плачуть, ламають руки і ридають гірко, кидаються ниць на землю, сумуючи при думці: «Скоро, скоро... загасне світло миру». Боги Брахма і Шакра коментують сумну подію красномовними траурними гімнами. У момент смерті Будди виявилися квітучими близнечні дерева, «хоча квітнути їм було не час». Зацвіли вони, проте, якщо не до часу, то до місця: «небесні квіти Мандарава і пластівці небесного сандала дощем спадають з небес, сиплються на тіло Будди... І небесні звуки ллються з небес... І урочисті гімни звучать в небесах...». А коли потрібно було запалити похоронне вогнище померлого, то для цього не знадобилося ніяких зусиль, бо тіло запалало саме.

Будда невпинно творить дива, багатоз них аналогічні євангельським чудесам Христа. Він також «перетворюється», як Христос. В мить, коли Будда сповістив Ананду, що збирається йти з цього світу, «його тіло сяяло як полум'я», що викликало вигукування Ананди: «Все тіло твоє — дивної білизни, ясно і чудово, вище всякого опису». Майже таким же способом, як Христос, Будда форсує водну перешкоду, тільки, мабуть, ефектніше: «...Блаженний наблизився до річки. У той час річка Ганг переповнилася, і була повінь; бажаючи перейти на ту сторону, одні стали шукати пліт, інші — човни, треті робили пором з очерету. І ось як могутня людина швидко витягнула б вперед свою руку і стиснула би її, так і Блаженний раптово зник з цього берега з своїми учнями і так же раптово з'явився на другом». У одній з книг Тіпітаки є згадка про те, що Будда зробив 3500 чудес.

Контрольні питання:

1. Дайте письмову відповідь на запитання «Чи Бог Будда?».Обгрунтуйте своє твердження.

Розділ 1.6.Тема: «Душа, нірвана, метемпсихоз, замогильне життя».

Зміст

1. Уявлення про душу.

2. Вчення про нірвану

3. Ідея переселення душ.

4. Замогильне життя.

Ключові поняття: атман, нірвана, карма, метемпсихоз.

Цілі та завдання розділу:

· ознайомитись з уявленним про душу, земне та загробне життя;

· отримати уявлення про вчення Будди та його учнів стосовно нірвани;

· розкрити взаємозв′язок між сансарою та кармой.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.6.

1. Прочитайте.

2. Складіть називний план.

3. Випишіть та запам′ятайте виділені визначення.

4. Дайте письмові відповіді на контрольні питання.

Навчальний матеріал:

1. Уявлення про душу.

Висвітлення питання про місце поняття душі в ранньому буддизмі представляє серйозні труднощі. У буддологичній літературі існує положення про те, що ранній буддизм не визнавав існування душі. У той період, коли в релігіознавстві панувала анимістична теорія, це було важливим аргументом на користь визнання буддизму атеїстичною релігією або зовсім не релігією

У різних канонічних і неканонічних писаннях не раз ставиться питання про суть Я, атмана (індивідуальність), особи, причому це питання розв'язується в негативистському плані. Заперечується єдність особи, а аргументування на користь такого заперечення звичайно запозичується з порівняння людини з яким-небудь іншим матеріальним тілом, наприклад з возом. У бесіді грецького царя Менандра (Мілінди) з буддійським ченцем Нагасеной з'ясовується, що «немає ніякого воза», хоча є осі, колеса, кузов, дишло і т.д. Так само не існує і самого Нагасени, хоча є його волосся, нігті, зуби, шкіра і м'ясо; Нагасену не складає «тілесність», він не зводиться і до системи «уявлень, форм і пізнання», «Нагасена — це тільки ім'я, назва, позначення, просте слово; суб'єкта ж такого тут немає».

Таким же чином вирішує проблему черниця Ваджіра в діалозі із спокусником Марою: «Це лише скупчення мінливих форм; тут немає особи». За своїм змістом дане тут рішення питання про співвідношення цілого і частині є лише маскуванням заперечення існування миру в цілому і окремих його елементів зокрема, бо якщо послідовно продовжити міркування, то слід в думках розчленувати, наприклад, вісь або кузов воза на їх складові частини, після чого залишиться визнати, що і вісь і кузов всього лише слова, найменування, що не виражають об'єктивного змісту. Оскільки це так, те заперечення душі в буддизмі не відноситься спеціально до душі; у тій мірі, в якій тут мовиться про душу, це відноситься і до всього іншого. Г. Ольденберг абсолютно правильне пише: «З рівним правом можна сказати, що буддизм заперечує існування тіла».

У буддійських священних книгах душа зникала, ділячись на чотири елементи: відчуття, уявлення, бажання і пізнання (або свідомість). Зникала в цілому людина, в його суть включалася крім вказаних елементів і тілесність. Приводяться вислови Будди, де прямо заперечується реальність особи і, отже, душі. Смерть одного з своїх учнів Будда так коментував: «Коли зникають життєві позиви (стимулюючі сили), зникає свідомість; коли зникає свідомість, зникає ім'я і образ... зникають шість органів чуття... зникає зіткнення». Далі йде перелік того, що ще зникає: відчуття, сприйняття, обхват (розумовий), буття, народження, старість, смерть, жаль, страждання, смуток». З руйнуванням тіла, виявляється, гине не тільки неіснуюче ціле, зникають і ті елементи, які складають його дійсний зміст.

Є і інший пасаж такого роду, що повторюється в декількох книгах. Біля трупа ченця Годгики вилася темна хмарка. Коли учні запитали Будду, що воно означає, він відповів: «Це злий Мара шукає пізнання (або свідомості) благородного Годгики... але благородний Годгика увійшов до нірвани, його пізнання не перебуває ніде». Перед нами неначе матеріалістичний погляд на співвідношення тіла і душі, матерії і духу. Але ні Будда, ні його учні таких матеріалістичних висновків з приведених посилок не робили.

Коли перед Буддою ставили питання, з рішення яких могла виникати небезпека для релігійної догми, він ухилявся від відповіді. Дійшов його якийсь Вачкхаготта і став ставити небезпечні питання: «Можливо, Я не існує?» Вчитель нічого не відповів і продовжував мовчати, не дивлячись на те що питання було повторене. Вачкхаготте не залишилося нічого більшого, як віддалитися. Найближчий учень Будди Ананда зацікавився, чому ж вчитель не відповів на поставлене йому питання. Будда роз'яснив, що будь-яка з можливих відповідей таїть в собі небезпеку для віри, бо веде від однієї помилки до інших.

Так само невизначено поводився Будда в розмові з ченцем. Чернець запитав, чи житиме Татхагата після смерті? «Або Здійснений не житиме після смерті?» Мабуть, цей, як і інші докучливі питання, задавався вже не вперше, притому безуспішно, бо чернець коментує своє питання таким чином: «...Если ж хто-небудь чого-небудь не знає і не осягає, то пряма людина так і говорить: цього я не знаю, цього я не розумію». Але і на цей раз Будда вельми просторікувато формулює поставлене йому питання: «Чи тотожно жива істота з тілом або відмінно від нього? Чи продовжує або не продовжує жити Здійснений після смерті, або Здійснений після смерті в один і той же час і продовжує і не продовжує жити, або він ні продовжує, ні не продовжує жити?». Далі він розповідає притчу про поранене стрілою, який не повинен ставити питань, що не відносяться до справи, а повинен піклуватися лише про витягання стріли і про своє лікування.

Учні Будди наслідували його приклад в подібних питаннях, причому посилалися на те, що вчитель не відкрив їм відповідних таємниць. Показовий в цьому відносин діалог царя Кошали Пасенаді з черницею Кхемой. Цар поставив їй каверзне питання: «Чи живе Здійснений після смерті, високоповажна?» Вона відповіла: «Піднесений, великий цар, не відкрив, що Здійснений живе після смерті». Послідувало нове питання: «Так, означає, Здійснений не живе після смерті?..» Була дана відповідь: «І цього, великий цар, не відкрив Піднесений...» Як не варіював Пасенаді форму свого питання, він одержував одну відповідь: «Піднесений не відкрив». У результаті він висловив здивування з приводу того, що вчитель залишив неосвітленими такі важливі питання віровчення. Черниця порівняла спробу відповісти на такі питання з прагненням злічити піщинки на березі Гангу або зміряти воду в океані. Такою аналогією Пасенаді був остаточно убитий, він «встав з свого місця, преклонився перед черницею Кхемой...» і виїхав. У іншому місці розповідається, що такі ж питання цар Кошали ставив і Будді, причому одержав ту ж відповідь.

Дата добавления: 2015-07-20