Читайте также:
|
|
При організації догляду за хворими похилого (від 60 до 74 років) та старечого (понад 75 років) віку основну увагу приділяють деонтологічним аспектам. Щоб надати необхідну допомогу таким хворим, медична сестра повинна не тільки знати вікові зміни різних органів та систем організму, але й відрізняти їх від зрушень, що виникають внаслідок хвороб; останні потребують профілактики та лікування.
Догляд за хворими похилого та старечого віку більш складний, ніж догляд за хворими інших вікових груп, і вимагає від медичного персоналу більше уваги та часу.
Треба пам'ятати, що головним принципом догляду за такими хворими є повага до нього, терпиме ставлення до його фізичних та психічних вад (дратливість, багатомовність, іноді недоумкуватість тощо).
Хворі похилого та старечого віку, як правило, важко переносять зміни звичного життєвого стереотипу і важко пристосовуються до нового для них середовища. Якщо немає суворих показань до госпіталізації, бажано, щоб людина похилого віку знаходилася дома, в колі сім'ї. У разі необхідності госпіталізації треба переконати хворого, що госпіталізація йому конче необхідна.
У хворих похилого віку можливе порушення пам'яті. Часто-густо вони добре пам'ятають те, що відбувалося багато років тому, але не пам'ятають, що було напередодні. При догляді за цими хворими треба бути тактовними та уважними, терпляче відповідати на запитання, які хворий може повторювати не один раз, постійно нагадувати про час приймання ліків та проведення процедур.
Хворим неприпустимо нагадувати про їхній вік і натякати на природний кінець життя. Свідченням культури медичного персоналу є звернення до цих хворих на ім'я та по батькові.
Має значення створення оптимального лікувально-охоронного режиму для хворих похилого та старечого віку. Часто в них порушується сон, вони сплять удень і не сплять уночі. У такому разі не слід негайно призначати снотворні препарати, а намагатися спочатку з'ясувати причину безсоння і по можливості усунути її.
Причини, що призводять до порушення сну, бувають різними: дизурйчні порушений, викликані віковим зниженням фільтраційно-концентраційної функції нирок, яке приводить до того, що недостатність нирок протягом дня компенсується збільшенням діурезу вночі. У чоловіків похилого віку дизурйчні порушення можуть бути пов'язані з наявністю в них аденоми простати.
Важливими чинниками, що забезпечують нормальний сон, є чисте повітря у палаті з оптимальною температурою 18—22 °С, тепла та легка ковдра, тиша, зручне ліжко.
Внаслідок вікових змін в організмі хворих часто турбує біль у кістках, особливо в нічний час. Для полегшення стану хворого його постіль роблять більш зручною, під матрац підкладають щит, щоб ліжко не прогиналося. При болю в суглобах слідкують за правильним положенням кінцівок у ліжку, у разі необхідності їх кладуть на подушку. Важливе місце в організації догляду за хворими займає запобігання травмам і нещасним випадкам, які обумовлені віковими змінами: зниження зору й слуху, хиткою ходою з поганою координацією рухів і легкою втратою рівноваги, що призводить до падіння хворих. У зв'язку з тим що в них є зміни кісткової тканини (остеопороз), при падінні це викликає переломи, нерідко шийки стегна. Падінню і травмам можуть сприяти м'які килими, що легко зміщуються, волога підлога, захаращування меблями палат та коридорів, погане освітлення, відсутність спеціальних пристосувань для опори в санвузлі.
Якщо хворим не протипоказана гігієнічна ванна, медична сестра повинна завчасно підготувати її і обов'язково бути присутньою при цій процедурі. Температура повітря у ванному приміщенні має бути не нижчою 25 °С, не можна робити протяги. На підлозі біля ванни має бути гумовий килимок, щоб хворий не підковзнувся та не впав, що може призвести до перелому кінцівок. Запобіганню нещасних випадків сприяє обладнання ванни спеціальними поручнями та лавками. Але найнадійнішим заходом профілактики переломів є присутність медичних працівників при купанні хворих похилого та старечого віку, які надають їм належну допомогу. Медична сестра допомагає хворому ввійти у ванну, куди вона завчасно налила води належної температури, бо хворі самі, помилившись, можуть відкрити кран з гарячою водою і обпектися. Під час приймання ванни чи душу в таких хворих може виникнути приступ стенокардії або навіть порушення мозкового кровообігу.
В осіб похилого віку спостерігається сухість шкіри, тому треба застосовувати мило, яке містить значну кількість жирів (дитяче). Необхідно пам'ятати, що шкіра в осіб похилого віку дуже уразлива, її чутливість порушена, на ній легко утворюються виразки, пролежні, запалення. При застосуванні грілки можливі опіки. Тому таких хворих треба особливо ретельно доглядати. Необхідно частіше повертати хворого в ліжку, якщо дозволяє його стан, протирати та розтирати шкіру, часто перестеляти постіль, слідкувати, щоб там не було залишків їжі, складок, латок на простирадлі. Шкіру хворих, прикутих до ліжка, треба щодня оглядати, особливо місця найчастішого утворення пролежнів. Після кожного акту дефекації та сечовипускання хворого підмивають, насухо витирають, промежину у разі необхідності змащують вазеліном або кремом. Нігті на кінцівках в осіб похилого віку стають ламкими та твердими, тому перед зрізанням їх змащують якимось жиром, краще касторовою олією, їм своєчасно видаляють мозолі; треба всіляко заохочувати осіб похилого віку, щоб вони слідкували за своєю зовнішністю. Акуратна зачіска, регулярне гоління, охайна одежа самі по собі сприяють доброму настрою хворого, поліпшують його самопочуття. Ретельного догляду потребують хворі з нетриманням сечі, яке викликає в них опрілості та пролежні. Для запобігання їм необхідно підкласти під хворого гумове судно, частіше його підмивати, насухо витирати промежину.
У похилому та старечому віці часто порушується функція кишок, що проявляється стійким закрепом внаслідок ослаблення перистальтики (вживання безшлакової їжі, мала рухова активність тощо). У таких випадках призначати щодня очисні клізми протипоказано, бо настає звикання до них та подразнення слизової оболонки кишок. Для боротьби з закрепом у раціон включають продукти, багаті на клітковину (яблука, сливи, буряк, капуста), кефір. Щодня натще рекомендують випивати склянку холодної води. При випинанні гемороїдальних вузлів акт дефекації стає болючим, а іноді й неможливим. Тому до початку дефекації у пряму кишку вставляють свічку з гліцерином або белладонною. Після кожного акту дефекації доцільно обмивати ділянку ануса теплою водою, робити ванночки з відвару ромашки, слабкого розчину калію перманганату, змащувати гемороїдальні вузли жиром і по можливості вправляти їх у пряму кишку.
Іноді у цих хворих утворюються калові камені, які давлять на стінку прямої Кишки і можуть бути причиною утворення в ній пролежнів. Для їх видалення медична сестра надягає гумову рукавичку, змащує її вазеліновою олією, вводить II палець у пряму кишку і витягує тверді калові маси. Потім ставить очисну клізму.
Важливе місце в догляді за хворими похилого та старечого віку займає правильна організація їх харчування. У зв'язку з тим, що в осіб похилого віку інтенсивність обмінних процесі» в організмі знижена, їм зменшують енергетичну цінність харчового раціону за рахунок зменшення вмісту жирів тваринного походження та вуглеводів. Особи похилого віку повинні більше споживати жирів рослинного походження (соняшникову, кукурудзяну, маслинову олію). Внаслідок зниження в них інкреторної функції підшлункової залози зменшують споживання вуглеводів, що легко засвоюються (цукор, цукерки, мед, варення). Навпаки, продукти, які містять грубоволокнисту клітковину, обов'язково включають до раціону осіб похилого віку. Потреба організму, який старіє, у білках значно не змінюється порівняно з такою осіб похилого віку і залишається у межах 1,2 г на 1 кг маси тіла людини (120 г на добу). Кількість мінеральних солей та мікроелементів з віком не змінюється; разом з тим споживання кухонної солі слід обмежити до 6—8 г на добу. При наявності набряків рідину також обов'язково обмежують. Особам похилого та старечого віку необхідні вітаміни, особливо аскорбінова кислота.
Необхідно пам'ятати, що в осіб старечого віку часто відсутні зуби. Це обумовлює неповноцінність жувального апарату, знижує засвоювання їжі в кишках, а внаслідок цього порушує травлення. Таким хворим дають напіврідку, добре протерту їжу невеликими порціями, 4 рази на день. Якщо у хворих наявні знімні протези, після кожного приймання їжі їх миють, а на ніч поміщають у склянку з водою. Тривале перебування на постільному режимі, відсутність рухової активності (гіподинамія) негативно позначаються на функціональному стані організму. Тому в комплекс заходів догляду за хворими включають лікувальну фізкультуру, але необхідно обережно ставитися до визначення обсягу фізичних вправ. Починають з малих навантажень і поступово збільшують їх інтенсивність під контролем функціональних показників серцево-судинної системи (частота пульсу, артеріальний тиск). При появі перших ознак втоми або неприємних відчуттів фізичні вправи негайно припиняють.
Треба пам'ятати, що проведення медикаментозної терапії в геріатричній практиці вимагає надто великої обережності. В умовах стаціонара медична сестра повинна особисто дати хворому ліки і прослідкувати, щоб він їх прийняв.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 120 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Застосування грілок | | | ЗАСТОСУВАННЯ ВОДНИХ ВАНН |