Належить до групи договорів про передання майна у власність.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальною характеристикою він є:

1) двосторонній;

2) консенсуальний;

3) відплатний.

Сфера застосування визначається із урахуванням:

- суб’єктного складу;

- кола суспільних відносин, у яких він діє.

Джерела правового регулювання.(стаття 712 ЦК)

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Такими законами є:1) Господарський кодекс України (Гл. 30, параграф 1);2) Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» (в редакції від 15.12.2005 року);3) Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 року;4) Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 року;5) Закон України «Про державне оборонне замовлення» від 03.03.1999 року;6) інші.

Договір поставки — один із найбільш широко застосовуваних у підприємницькій діяльності договорів. Виділення договору поставки як особливого виду договору купівлі-продажу було продиктовано необхідністю визначення специфіки зазначених правовідносин, що вимагають більш детального регулювання. За прийнятою у ЦК класифікацією договорів, це не самостійний тип договору, а вид договору купівлі-продажу. Як і договір купівлі-продажу, він спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця.

2. Сторони договору.

Сторонами договору поставки є продавець (постачальник) – суб’єкт, який здійснює підприємницьку діяльність (відповідно до ст. 86 ЦК України підприємницьку діяльність можуть здійснювати непідприємницькі товариства та установи).

Покупець, який використовує товар у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, тобто фізична особа-підприємець, або юридична особа, у тому чмсля, не господарюючий суб’єкт.

У випадках передбачених законом, покупцем (замовником) може виступати орган державної влади або місцевого самоврядування. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» державним замовником вважається: Верховна рада України та інші центральні органи державної влади, Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи.

Щодо державного замовлення, відносини, пов'язані з ним, регулюються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22.12.1995р. і виданою на його підставі Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням" від 29.02.1996р.
Державними замовниками, згідно з законом, є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації і установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Державні замовники мають право на договірній підставі делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам, установам і організаціям на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу виконавці державного замовлення — це суб'єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, які випливають із державного замовлення або передбачені чинним законодавством.
Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ і організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді як контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності — монополістів відповідному ринку продукції, державні замовлення на постачання продукції є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не завдає збитків указаним виконавцям державного замовлення.
У разі необгрунтованої відмови такого виконавця від укладення державного контракту, за наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту. Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні контракту, внесенні змін до нього в процесі виконання, а також по відшкодуванню завданих збитків, розглядаютьс господарськими судами відповідно до чинного законодавства України.

3. Договір поставки укладається у письмовій формі і оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листа­ми, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надси­лає. У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (ст. 207 ЦК України). Положення про поставки підтверджують загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають сво­боду вибору учасниками одного чи кількох можливих способів оформлення дого­вірних відносин: а) складання одного документа, що його підписують сторони; б) прийняття постачальником до виконання замовлення покупця; в) обмін теле­грамами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами або повідомлення­ми за допомогою факсу. Порядок і строки укладення договору поставки залежать від форми договірних відносин, обраної учасниками. Укладаючи договори, засто­совують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони мо­жуть використовувати (як зразкові) договори, що розробляються і рекоменду­ються для прискорення і спрощення договірної роботи на підприємствах.

При поставках за міждержавними угодами покупець, одержавши повідомлен­ня про прикріплення, у 20-денний строк надсилає постачальникові замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов, необхідних для поставки товару. Поста­чальник протягом 20 днів після одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення або надсилає свій проект договору.

Проект письмового договору у двох примірниках надсилається постачальни­ком покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло замовлення на по­ставку. Для цього постачальникові дається 20-денний строк з моменту одержан­ня повідомлення про прикріплення. Договір підписує керівник суб'єкта господарювання або уповноважена ним особа, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації кожна із сторін повинна мати докази, які підтвер­джують направлення (передачу) іншій стороні відповідних пропозицій та одер­жання відповіді на них.

Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його і один примірник повертає другій стороні. Якщо у неї є заперечення щодо подано­го проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що в обов'яз­ковому порядку робиться застереження у договорі. У разі відсутності такої від­мітки заперечення не мають юридичної сили.

Одержавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним пропозиції покупця, а неприйняті умови в цей самий строк передає суду, що вирішує господарські спори за місцезнаходженням постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір набирає чинності в редакції сторони, яка склала протокол розбіжностей.

На договір поставки поширюється загальний порядок укладення господарських договорів, визначений ст. 181 Господарського кодексу.

Закон про закупівлю встановлює спеціальний порядок укладення договору поставки – тендер, і застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.

Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур:

відкритих торгів із зменшенням ціни;

торгів з обмеженою участю;

двоступеневих торгів;

запиту цінових пропозицій (котирувань);

закупівлі в одного учасника;

редукціон.

4. Відповідно до ст.ст. 264 та 266 ГК України предметом договору поставки є продукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання (тобто речі), як правило, визначені родовими ознаками.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками, які призначені для використання їх у підприємницькій діяльності або в інших цілях,
не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 630 ЦК України зміст договору становлять умові (пункти) як ті, що визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на основі актів цивільного законодавства. Договір поставки може виконувати роль основного документа, що визначу права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умові поставки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі вії вважається неукладеним. Щодо інших умов таких, як, наприклад, про комплектність, порядок розрахунків тощо, то їх може й не бути в конкретному договорі Проте, якщо на визначенні таких умов у договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк, більший одного року (довгостроковий договір), або на інший строк, передбачений угодою сторін Якщо у довгостроковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. У разі відсутності в договорі такого порядку договір визнається укладеним відповідно на один рік (пп. 1,2,3 ст. 267 ГК Укра­їни) або на період, на який погоджено умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначен­ня умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору.

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-постачальників найважливіших видів ма­теріально-технічних ресурсів у разі потреби можуть встановлюватися спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов'язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.

З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане по­няття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент. Він обумовлюється або в самому договорі, або у спе­цифікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною. Якщо йдеть­ся про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживається рівно­значний йому термін "номенклатура". Розрізняють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент — це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Розгорнутий (або внутрішньогруповий) асортимент — це характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції детальнішими показниками (за артикулами, фасонами, моде­лями, розмірами тощо).

Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характери­стик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють її здатність задовольняти відповідно до свого призначен­ня потреби споживачів.

Згідно зі ст. 268 ГК України продукція і товари мають відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції або зразкам (еталонам). У договорі на поставку продукції по­трібно зазначати посилання на нормативні документи, що пройшли державну ре­єстрацію, за якими поставлятиметься продукція.

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції порів­няно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі ви­моги споживачів. Виготовлювач (постачальник) засвідчує якість продукції відпо­відним документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше непередбачено обов'язковими правилами чи договором.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середовища, сприяння споживачеві в компе­тентному виборі продукції проводиться обов'язкова (щодо певних видів продук­ції) або добровільна сертифікація. Продукцію, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, має супроводжувати сертифі­кат, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних доку­ментів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета догово­ру чи загальних критеріїв якості (ст. 268 ГК України).

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце нале­жить гарантійним строкам. Гарантійний строк за ст. 675 ЦІ України означає гарантування постачальником (продавцем) протягом певно­го часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі або норма­тивних документах. Слід зазначити, що і в юридичній літературі немає єдності думок щодо сутності гарантійного строку1. Мабуть, правильно було б розглядати гарантійний строк як строк дії гарантійного зобов'язання, яке є додатковим до основного зобов'язання поставки і зміст якого становлять права та обов'язки що­до гарантування постачальником протягом цього строку відповідності товарів певним вимогам і можливості виявлення у цей строк у товарах недоліків з на-і ступним пред'явленням до постачальника претензійних вимог.

Відповідно до ст. 676 ЦК України гарантійний строк починає спливати з мо­менту передачі товарів покупцеві, якщо інше не передбачено договором. Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого догово­ром встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, га­рантійний строк не спливає до усунення відповідних обставин продавцем. Якщо інше не передбачено договором, гарантійний строк подовжується на час, протя­гом якого товар не міг використовуватися через виявлені в ньому недоліки, за умови вчасного повідомлення продавця про ці недоліки товару. Гарантійні строк на комплектуючі вироби вважається рівним гарантійному строкові на ос­новний виріб і починає спливати водночас з гарантійним строком на основний виріб. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар, що відповідає умовам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.

Відповідно до ст. 677 ЦК України законом, іншими правовими актами, стан­дартами або іншими обов'язковими правилами може бути визначений строк, по закінченні якого товар вважається непридатним для використання за призначен­ням (строки придатності).

Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен переда­ти покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначен­ням до закінчення строку придатності. Строк придатності визначається періодом часу, який обчислюється з дня виготовлення товару і протягом якого він придат­ний для використання, або терміном (датою), до настання якого товар придатний для використання.

Характеристика предмета договору поставки іноді пов'язана з визначенням комплектності продукції. Додержання умови про комплектність поставки має надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального використан­ня машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потужностей, бо постав­лений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача "мертвим" ван­тажем.

Продукція має поставлятися комплектно, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими доку­ментами, вона в разі потреби обумовлюється договором (ст. 682 ЦК України). Від комплектності товару необхідно відрізняти умову про комплект товару, яка передбачає обов'язок продавця передати покупцеві повний набір товару у комплекті відповідно до ст. 683 ЦК України.

До найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить строки поставки. В літературі та договірній практиці ці строки поділяють на загальні та окремі. Загальний строк поставки збігається по суті зі строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого по­стачальник повинен здійснити поставку всієї передбаченої договором кількості продукції, то окремі строки визначають поставку продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Питання про встановлення окремих стро­ків поставки передане на розсуд сторін. Строки або періоди поставки (кварталь­ні, місячні, декадні тощо) встановлюються в договорі з урахуванням безперебій­ного постачання покупців, забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.

У разі якщо сторонами передбачено протягом строку дії договору поставку товарів окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди постав­ки) у ньому не визначено, то продукція поставляється рівномірно по кварталах, а товари мають поставлятися рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути встановлений графік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо). Дострокова поставка товарів може здійснюватися за згодою покупця. Товари, по­ставлені достроково і прийняті покупцем, зараховують у рахунок кількості това­рів, які належать до поставки в наступному періоді.

Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обсягу поставки зале­жить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару й упаковку встановлюють у порядку, передбаченому чинним законодавством.

5. Виконання договору поставки полягає у здійсненні сторонами усіх прав та виконанні ними всіх обов'язків, що передбачені договором. Відповідно до статті 171 Цивільного кодексу України взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватись одночасно, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання. Свій головний обов'язок - передати покупцеві або за його дорученням (рознарядкою) іншому підприємцю певну продукцію - постачальник здійснює таким чином: він або відвантажує продукцію на адресу покупця чи іншої особи, або повідомляє їх про готовність продукції до здачі. В останньому випадку покупець вибирає продукцію на складі постачальника і вивозить її своїми чи найманими засобами і за свій рахунок.

У статтях 161, 207, 208 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися в натурі, належним чином і в установлений строк згідно з законом, договором, а за відсутності таких вказівок - згідно з вимогами, що звичайно ставляться. При виконанні договорів кожна із сторін повинна зважати на інтереси іншої сторони, виконувати їх найекономічнішим чином і всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.

Передача продукції місцевому покупцеві має відмінності від іногородніх поставок. Основним способом здійснення місцевих поставок є централізована доставка продукції на склад покупця автомобільним транспортом. Роздрібним торговельним організаціям і позаринковим споживачам за прямими договорами товари довозять підприємства промисловості. Якщо у договірних відносинах беруть участь оптові торговельні і постачально-збутові організації, центра­лізовану доставку товарів одержувачам, як правило, ці організації як із своїх складів, так і зі складів промислових підприємств у порядку транзитного завезення.

У разі централізованих перевезень навантаження продукції і вивантаження поворотної тари проводяться силами і засобами постачальника, а вивантаження товарів і навантаження поворотної тари на складі одержувача - силами і засобами одержувача і за його рахунок. У договорі може бути передбачено, що покупець, який перебуває в одному населеному пункті з постачальником, вибирає продукцію зі складу постачальника (виготовлювача).

У разі іногородніх поставок продукцію здебільшого відправляють залізничним або водним транспортом вантажною швидкістю або здають установі зв'язку для пересилання покупцеві. Одержувачам, що перебувають у важкодоступних районах, куди немає іншого способу доставки товарів, крім повітряного транспорту, поставка здійснюється цим видом транспорту. Виконуючи зобов'язання, постачальник повинен дотримуватись умов договору щодо кількості, асортименту, якості, строків та інших умов поставки.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України поставлену відповідно до умов договору продукцію покупець повинен прийняти й оплатити за встановленими цінами.

Продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається одержувачем, відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів1. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам договору, як правило, проводиться одержувачем на його складі за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного значення і товарів народного споживання за кількістю (від 15 червня 1965 року) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (від 25 квітня 1966 року).

Перевірка продукції і товарів за кількістю і якістю часто оформляється одним актом.

Перевірка продукції на складі одержувача здійснюється у певні строки, незалежно від надходження рахунку та інших документів на продукцію. Так вагу нетто і кількість товарних одиниць у кожному місці перевіряються одночасно з відкриванням тари, але не пізніше 10 днів з моменту одержання продукції. Для перевірки продукції за якістю при місцевій поставці надається 10 днів, а при іногородній - не більше 20 днів. Акт про приховані недоліки має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції до складу одержувача.

Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на приймання керівником підприємства-одержувача

Результати перевірки продукції оформляють актом; його підписують усі особи, що брали участь у перевірці, і затверджує керівник підприємства-одержувача. Акт приймання з необхідними додатками до нього є підставою для пред'явлення претензій і позовів у зв'язку з порушенням умов договору.

Реалізація поставленої договором продукції завершується її оплатою. Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцем, тобто якщо відповідні кошти надійшли на розрахунковий рахунок підприємства-виготовлювача.

Під час виконання договору поставки може виникнути потреба внести зміни або доповнення до окремих його умов. Закон забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, за винятком випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони можуть продовжити дію договору на новий строк. Зміна, розірвання або продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами тощо.

Положеннями про поставки передбачено випадки, коли покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, попередивши контрагента за один місяць:

а) при поставці продукції з відхиленням за якістю від нормативної документації;

б) при завищенні постачальником ціни на продукцію тощо.

Покупець може також відмовитися від передбаченої договором продукції (повністю або частково) за умови, що він повністю відшкодує постачальникові збитки, спричинені такою відмовою.

6. Сторони повинні вживати всіх необхідних заходів щодо виконання договорів. Порушення умов договору поставки призводить до невигідних майнових наслідків для його учасників. Часто це завдає шкоди і загальнодержавним інтересам. У системі стимулюючих засобів, разом із засобами заохочення, важлива роль відводиться майновій відповідальності, а також засобам оперативного впливу на правопорушника.

Відповідальність за договором поставки наступає у вигляді відшкодування збитків і неустойки у вигляді штрафу або пені. Як правило застосовується залікова неустойка. Постачальник (виробник) за договором поставки несе відповідальність:

1) за прострочку поставки або недопоставки продукції. В цьому випадку постачальник повинен сплатити неустойку, розмір якої залежить від вартості непоставленої продукції в певний строк і повинен поповнити недопоставлену кількість продукції, яка розподіляється, - з урахуванням строку дії ліміту (фонду)1. Поповнення недопоставки продукції здійснюється в асортименті того періоду, в якому вона мала місце, а товарів - в асортименті наступного строку поставки, якщо іншу номенклатуру (асортимент) не буде додатково погоджено між сторонами. Правда, покупець товарів може вимагати поповення недопоставки в асортименті того періоду, в якому вона мала місце. Він також має право відмовитись від продукції, поставку якої прострочено, якщо інше не передбачено в договорі. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній повинен прийняти й оплатити.

Зазначена вище неустойка за недопоставку або прострочення поставки стягається одноразово. Це означає, що обсяг недопоставленої продукції не враховується при визначенні розміру неустойки за такі самі порушення в наступних здавальних періодах. Більше того, тут діє певна заохочувальна норма: в разі поповнення в наступних здавальних періодах недопоставленого обсягу продукції (за умови повного виконання зобов'язання з поставок у цьому періоді) розмір неустойки за недопоставку або прострочення поставки знижується на 50 відсотків2.

2) за відхилення від вимог щодо якості продукції. Недотримання умов щодо якості продукції тягне різні правові наслідки залежно від характеру правопорушення. Насамперед, дуже часто в продукції виявляються дефекти, які можна й економічно усунути в місці її одержання. На вимогу покупця їх усувають працівники виготовлювача (в тому числі шляхом заміни окремих частин або виробу в цілому) протягом 20 днів, якщо інший строк не передбачений нормативною документацією або договором. У разі усунення дефектів силами і засобами покупця виготовлювач відшкодовує йому нанесені витрати. Якщо дефект усунуто виготовлювачем в обумовлений строк, а також якщо покупець не вимагав її усунення, майнової відповідальності у вигляді штрафів постачальник не несе. У випадку поставки продукції чи товарів, які за якістю не відповідають стандартам, технічним умовам договору, постачальник повинен усунути недоліки або замінити предмет договору поставки на продукцію чи товари належної якості протягом 20 днів з для одержання вимоги покупця. Покупець має право усунути недоліки самостійно і вимагати від постачальника відшкодування понесених витрат. Покупець може в цьому випадку також відмовитися від прийняття і оплати продукції чи товарів, а якщо оплата вже була здійснена - вимагати повернення сплачених сум і заміни товарів чи продукції доброякісними.

Постачальник сплачує покупцеві штраф за поставку неякісної продукції в розмірі 20% від її вартості.

У випадку поставки продукції, яка відповідає нормативній документації, але виявиться нижчого сорту, ніж засвідчено в документі, що посвідчує якість, покупець має право або прийняти її за ціною, передбаченою для продукції відповідного сорту (якості), або відмовитись від прийняття продукції. У разі відмови покупця від недоброякісної продукції або використання її не за цільовим призначенням вона не зараховується у виконання зобов'язання за договором поставки1.

3) за поставку некомлектуючої продукції - постачальник повинен доукомплекту­вати продукцію або замінити її комплектною в 20 денний строк після одержання вимоги, якщо інший строк не передбачено угодою сторін. До виконання цієї вимоги покупець може не оплачувати некомплектну продукцію, а якщо вона вже оплачена, вимагати повернення оплачених сум. Коли виготовлювач не виконав цих вимог, покупець може відмовитись від продукції і стягнути штраф у розмірі 20 відсотків її вартості, вимагаючи і вартість частин, яких не вистачає (п.42, 59 Положення про поставки продукції; п.35, 52 Положення про поставки товарів).

В усіх трьох випадках застосовується штрафна неустойка, тобто збитки повинні бути відшкодовані в повному обсязі. Відшкодування збитків і сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання обов'язку в натурі.

Положення про поставки передбачає також відповідальність за неналежне маркування, за порушення вимог щодо упаковки і тари, щодо транспортування тощо.

За договором поставки певні права та обов'язки має й покупець. Він, зокрема, повинен прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами. Покупець також несе відповідальність за відмову своєчасно прийняти продукцію і оплатити її в розмірі 0,03% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

У Цивільному кодексі України, зокрема, в статті 249 зазначено строк позовної давності за позовами про недоліки поставленої продукції, тобто, для позовів, що випливають з поставки продукції неналежної якості, встановлюється шестимісячний строк давності з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленої йому продукції.

Також ч.1 статті 250 Цивільного кодексу передбачено строки пред'явлення претензій у зв'язку з недоліками поставленої продукції. Тобто строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставленої йому продукції, що не могли бути виявлені при звичайному її прийманні, і пред'явлення поставщикові претензій, які випливають з поставки продукції неналежної якості, визначаються законодав­ством Союзу РСР.

Оскільки вище зазначалося, що Положення про поставки передбачає відповідальність поставщика і покупця, то Цивільний кодекс, а відповідно і стаття 252 передбачає Положення про поставки і Особливі умови поставок. Тобто, договори поставки укладаються і виконуються відповідно до Положень про поставки, затверджуваних Радою Міністрів СРСР, Особливих умов поставки окремих видів продукції, затверджуваних у порядку, встановленому Радою Міністрів СРСР, а в передбачених нею випадках - Радою Міністрів Української РСР.

За Положенням про поставки продукції (п.74) та Положенням про поставки товарів (п.65) сторонам надається можливість передбачити в договорі відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню в разі неналежного виконання контрагентом зобов'язання. Тоді позивачеві не потрібно доводити фактичний розмір понесених збитків.

Положенням про поставки товарів (п.24) передбачено, що виготовлювач має право зажадати від покупця оплати підготовленої до відправки продукції, давши гарантії наявності її в натурі, або перенести поставку на наступний період, повідомивши про це покупця.

Якщо договором передбачено вибірку продукції покупцем зі складу постачальника, ініціативу в одержанні її повинен виявити покупець. У договорі слід чітко визначити порядок вибірки і санкції за порушення покупцем свого обов'язку, оскільки Положеннями про поставки вони не передбачені. У всякому разі постачальник може вимагати від покупця відшкодування збитків, заподіяних не вибіркою продукції.

Також важливим обов'язком покупця є своєчасна і повна оплата замовленої продукції. Розрахунки між суб'єктами господарської діяльності за поставки продукції, здійснюються переважно шляхом попередньої оплати, якщо інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін. За несвоєчасну сплату заборогованості підприємства-боржники сплачують на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 2 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу в розмірі, визначеному законом, якщо інший розмір пені не передбачено угодою сторін. Сплачена при цьому пеня відноситься на результати фінансової діяльності підприємства-боржника. Покупець відповідає також за прострочення повернення тари, засобів пакетування та деякі інші порушення договору.

Так, відповідно до статті 253 - відповідальність за порушення договору поставки передбачено, що відповідно до Положень про поставки і Особливих умов поставки, зазначених в ст. 252 Цивільного кодексу, стягується неустойка (штраф, пеня) і збитки за порушення обов'язків за договором поставки.

У випадках поставки продукції неналежної якості або некомплектної покупець стягує з поставщика встановлену неустойку (штраф) і, крім того, завдані такою поставкою збитки без зарахування неустойки (штрафу).

7 ^. ЗУ Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб

Відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року "Про поставки продукції для державних потреб" задоволення потреб у продукції, необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та укладених на їх основі державних контрактів (договорів). Державними замовниками виступають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, а також державні установи й організації, які уповноважені Урядом укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким виділені для цієї мети кошти з державного бюджету. Виконавцями державного замовлення можуть бути суб'єкти господарської діяльності України будь-яких форм власності. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності, а також для суб'єктів господарської діяльності усіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції - державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання такого замовлення не викликає у них збитків.

Щодо державного замовлення, відносини, пов'язані з ним, регулюються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22.12.1995р. і виданою на його підставі Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням" від 29.02.1996р.
Державними замовниками, згідно з законом, є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації і установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Державні замовники мають право на договірній підставі делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам, установам і організаціям на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу виконавці державного замовлення — це суб'єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, які випливають із державного замовлення або передбачені чинним законодавством.
Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ і організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді як контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності — монополістів відповідному ринку продукції, державні замовлення на постачання продукції є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не завдає збитків указаним виконавцям державного замовлення.
У разі необгрунтованої відмови такого виконавця від укладення державного контракту, за наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту. Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні контракту, внесенні змін до нього в процесі виконання, а також по відшкодуванню завданих збитків, розглядаютьс господарськими судами відповідно до чинного законодавства України.

8. Правовою формою, яка опосередковує споживання енергетичних та інших ресурсів, є договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в § 5 гл. 54 ЦК, законах України "Про енергозбереження", "Про електроенергетику" та інших актах.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу належить до публічних договорів та договорів приєднання.

Сторонами договору є постачальник та споживач (абонент).

Істотними умовами договору є умови про предмет, кількість енергетичних та інших ресурсів, їх якість, режим використання, обов'язок забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання, а також про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

Предметом договору є енергетичні та інші ресурси. Зокрема, енергія — це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а інші природні ресурси — газ, нафта, нафтопродукти, вода тощо. Специфіку цього товару зумовлено низкою істотних особливостей його обігу, а саме: безперервність процесів виробництва, транспортування і споживання енергетичних та інших ресурсів, обмежена можливість її зберігання, вплив діяльності споживачів на якість товару, наявність єдиних систем постачання в масштабі країни.

Постачання здійснюється через приєднану мережу. Мережа (електрична чи теплова) — це сукупність енергетичних і трубопровідних установок для передачі та розподілу електричної енергії, гарячої води та пари. Тому в разі продажу природного газу в балонах договір оформляється або як роздрібна купівля-продаж, або як поставка.

Умова про кількість — це істотна умова договору, якщо споживачем є юридична особа або фізична особа-підприємець. Причому в договорі обумовлюється межа кількості енергетичних та інших ресурсів (ліміт), яку споживач має право одержувати. Фактична кількість енергетичних та інших ресурсів, як правило, менша за встановлений договором максимум і визначається відповідно до показників лічильника. У разі споживання абонентом більшої кількості енергетичних та інших ресурсів, ніж це передбачено договором, абонент зобов'язаний відшкодувати додаткові витрати постачальнику.

Фізична особа, яка використовує енергетичні та інші ресурси для задоволення побутових потреб, має право одержувати їх у будь-якій необхідній їй кількості. Тобто для такого договору умова про кількість не є істотною.

Якість енергетичних та інших ресурсів, що поставляються споживачеві, повинна відповідати вимогам нормативних документів. Окремі показники якості може бути встановлено в договорі за згодою сторін, зокрема напруга електроенергії, температура гарячої води, тиск газу тощо.

Умова про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою, як у разі укладення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами оптовим постачальником із постачальником, так і з постачальником і споживачем. Наприклад, тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулює Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Договір укладають на строк, що визначається безпосередньо за домовленістю між сторонами, незалежно від суб'єктного складу (чи укладається із фізичною особою для задоволення побутових потреб, чи із юридичною особою або фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності). За цим договором постачальник зобов'язаний забезпечити безперервність постачання енергетичними та іншими ресурсами споживача. У зв'язку з цим, якщо немає заяви про припинення договору, договір вважається продовженим на той самий строк.

Законодавець допускає укладення договору субспоживання, за яким споживач (абонент) відпускає енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому разі субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та виконують обов'язки абонента, а абонент має права та виконує обов'язки енергопостачальника. Причому абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.

Форма та порядок укладення договору залежить від особи споживача (абонента) і мети використання товару. Наприклад, договір, укладений постачальником із юридичною особою або фізичною особою (підприємцем), завжди потребує письмової форми. Якщо споживачем є фізична особа, яка використовує енергетичні та інші ресурси для задоволення побутових потреб, то договір вважається укладеним із моменту першого фактичного підключення абонента до мережі у встановленому порядку. Однак на цій підставі його не можна віднести до категорії реальних договорів, оскільки підключення до мережі ще не свідчить про фактичну передачу товару і тому обов'язковим є письмове оформлення договору.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін, найголовніші з яких визначаються у договорах, що укладаються відповідно до типових договорів. Зокрема, основним обов'язком постачальника є надання енергетичних та інших ресурсів споживачеві (абоненту) за допомогою технічних засобів передачі: а) в обумовленій кількості; б) із дотриманням погодженого режиму постачання; в) встановленої якості. А обов'язки споживача: а) оплатити вартість прийнятих ресурсів; б) дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання; в) забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

---

Дата добавления: 2015-07-20