Загальні положення. Кадрової політики в Збройних Силах України

КОНЦЕПЦІЯ

Кадрової політики в Збройних Силах України

Вступ

Сучасний етап та перспективи розвитку Збройних Сил України (далі – Збройні Сили), необхідність комплексного вирішення питань, пов’язаних з їх функціонуванням в умовах повного переходу на професійну основу, пошуком балансу між вимогами до рівня боєготовності та вирішенням соціальних питань, удосконаленням системи управління, підготовки, комплектування та кадрового менеджменту, обумовлює потребу прийняття Концепції кадрової політики в Збройних Силах України (далі – Концепція).

Концепція – це систематизований стислий виклад стратегічного бачення розвитку основних напрямів кадрової політики в Збройних Силах як складової державної кадрової політики.

Метою Концепції є викладення систематизованих найбільш суттєвих завдань щодо реалізації основних напрямів кадрової політики в Збройних Силах, спрямованих на досягнення якісно нового рівня кадрового забезпечення військ (сил) в умовах повного їх переходу на комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Концепція містить:

основні напрями розвитку кадрової політики в Збройних Силах;

оцінку стану кадрової політики відповідно до основних напрямів її розвитку;

стислий виклад основних завдань та очікуваних результатів діяльності органів військового управління в процесі реалізації Концепції;

визначення основних понять, що застосовуються в Концепції.

Концепція ґрунтується на положеннях Конституції України, вимогах законів України та інших нормативно-правових актів з питань оборони держави, а також на положеннях Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки (далі – Державна програма).

Концепція покликана бути орієнтиром для вдосконалення нормативно-правової бази, організаційної, наукової, освітньої, та інших видів діяльності органів військового управління у сфері кадрової політики.

Загальні положення

2.1. Кадрова політика в Збройних Силах – сукупність принципів, напрямів, форм та методів діяльності органів військового управління, спрямованої на створення цілісної системи формування, підготовки, ефективного використання персоналу, забезпечення потреб кожної особистості, розвитку у неї стійкої мотивації до військової служби та можливості реалізації свого потенціалу під час її проходження.

Головною метою кадрової політикив Збройних Силах є створення умов для гарантованого та якісного комплектування Збройних Сил персоналом, спроможним на виконання завдань за призначенням і його ефективне використання.

На кадрову політику в Збройних Силах впливають такі фактори:

національні інтереси та оборонна політика держави;

державна кадрова політика;

економічні, внутрішньополітичні, демографічні, національно-культурні реалії розвитку суспільства.

Потреба в удосконаленні кадрової політики в Збройних Силах зумовлена:

необхідністю забезпечення здатності особового складу Збройних Сил до виконання нових завдань в умовах змін форм, методів і засобів ведення бойових дій;

впровадженням елементів ринкової економіки в усі сфери життєдіяльності Збройних Сил та необхідністю їх збалансування з ресурсами держави;

скороченням загальної чисельності особового складу Збройних Сил до показників мінімально достатньої необхідності (з урахуванням потенційних загроз);

переходом на комплектування Збройних Сил військовослужбовцями контрактної служби;

реалізацією Україною політичного рішення щодо інтеграції до Організації Північноатлантичного договору та необхідністю наближення до стандартів, прийнятих у країнах – членах НАТО;

впровадженням демократичного цивільного контролю в Збройних Силах, підвищенням ролі цивільного сектору в управлінні Збройними Силами, підвищенням відсотка цивільних посад в органах військового управління Збройних Сил;

інтеграцією системи військової освіти до державної системи освіти, а також оптимізацією мережі вищих військових навчальних закладів.

2.2. Основні принципи кадрової політики в Збройних Силах:

законність, демократичність, спадкоємність, відкритість і прозорість;

рівність можливостей усіх громадян щодо службової кар’єри;

оптимальне поєднання інтересів Збройних Сил та конкретної особи;

спрямованість на забезпечення готовності об’єднань, з’єднань, частин та підрозділів Збройних Сил до ефективного виконання завдань за призначенням;

єдність щодо формування та реалізації кадрової політики за напрямами кадрового менеджменту, підготовки та гуманітарного забезпечення персоналу;

індивідуальний підхід у кадровій роботі;

поєднання досвіду з новаціями, формування інтелектуальної військової еліти;

науковість, системний підхід до розвитку кадрової політики;

дотримання соціальних гарантій.

2.3. Основні напрями розвитку кадрової політики:

система кадрового менеджменту;

залучення на військову службу;

підготовка кадрів;

гуманітарне та соціальне забезпечення персоналу;

адаптація військовослужбовців до цивільного життя.

2.4. Очікувані результати реалізації завдань за основними напрямами розвитку кадрової політики в Збройних Силах:

приведення кількісних та якісних показників особового складу у відповідність з потребами Збройних Сил, зумовленими їх завданнями та перспективами розвитку;

створення умов для формування необхідного кадрового потенціалу Збройних Сил – військовослужбовців нового покоління, професійно підготовлених, з високими морально-діловими якостями, здатних якісно вирішувати складні військово-професійні завдання, спроможних очолювати військові підрозділи і частини в умовах, що динамічно змінюються;

впровадження нової системи кадрового менеджменту в Збройних Силах, зорієнтованої на застосовування сучасних технологій управління персоналом і спрямованої на забезпечення потреб Збройних Сил в особовому складі, сприяння кожній особі в індивідуальному розвитку та можливості реалізації її потенціалу, бачення кожним військовослужбовцем перспективи свого кар’єрного росту;

забезпечення індивідуального підходу в кадровій роботі з особовим складом та ефективного управління кар’єрою, прозорості та відкритості під час прийняття кадрових рішень;

створення в Збройних Силах інституту професійних сержантів та системи підготовки професійного сержантського (старшинського) складу Збройних Сил;

підвищення престижу військової служби, удосконалення системи військово-професійної орієнтації молоді, формування і розвитку у неї мотивації щодо підготовки до захисту Української держави і служби в Збройних Силах;

вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації всіх категорій особового складу, впровадження безперервної ступеневої підготовки військових фахівців;

оптимізація мережі вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України та збройних Сил України (далі – ВВНЗ), завершення інтеграції системи військової освіти до державної системи освіти;

удосконалення гуманітарного та соціального забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей, створення гідних умов для проходження військової служби в Збройних Силах;

удосконалення системи соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених з лав Збройних Сил у запас або відставку, їх профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування.

3. Визначення основних понять, що застосовуються в Концепції

Система кадрового менеджменту (система управління персоналом) – сукупність цілей, завдань, функцій організаційної структури управління персоналом, взаємозв’язків органів військового управління в процесі планування, обґрунтування, формування, прийняття та реалізації управлінських (кадрових) рішень.

Кадровий менеджмент (управління персоналом) – це сукупність принципів, методів, засобів та форм управління персоналом, які розробляються та застосовуються з метою підвищення ефективності кадрової роботи.

Кадрова робота – діяльність органів військового управління, спрямована на реалізацію цілей і завдань кадрової політики у Збройних Силах стосовно добору, планування підготовки, розстановки та раціонального використання кадрів.

Управління кар’єрою – заходи, які проводяться органами роботи з особовим складом щодо планування, мотивації, супроводження та контролю кар’єрного росту персоналу відповідно до цілей, потреб і можливостей Збройних Сил та конкретної особи.

Персонал Збройних Сил – особовий склад Збройних Сил та резервісти, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил.

Особовий склад Збройних Сил – військовослужбовці та працівники Збройних Сил, які виконують свої обов’язки у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Планування персоналу у Збройних Силах – цілеспрямований процес щодо визначення необхідної кількості персоналу, підготовленого до виконання завдань у визначений термін в потрібному місці в мирний та воєнний час.

Кадровий резерв – військовослужбовці та працівники Збройних Сил, які досягли позитивних результатів у професійній діяльності, відповідають визначеним вимогам та відібрані для цілеспрямованої підготовки з метою подальшого висування на вищі посади чи направлення на навчання.

Ротація кадрів – процедура планомірної зміни службової діяльності шляхом переміщення персоналу на відповідні посади з метою підвищення його кваліфікації та набуття досвіду або більш доцільного використання.

Кадрове рішення – цілеспрямована дія щодо добору, розстановки, переміщення, присвоєння військових звань (рангів), нагородження та звільнення з військової служби (роботи) персоналу Збройних Сил, яка реалізовується в наказі відповідного командира (начальника).

Дата добавления: 2015-07-18