Національне законодавство праці молоді

Національне законодавство Праці молоді в чинному КЗпП України передбачено Главу ХІІІ, в якій зокрема зазначено, неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст. 187 КЗпП).

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітловіх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188). 35

Відповідно до ст. 189 КЗпП, на кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці (ст. 190).

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. Одночасно відносно неповнолітнього вживаються лікувально-профілактичні та інші заходи. При переведенні неповнолітніх на підставі медичного висновку на більш легку, але нижче оплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток (ч. 1 ст. 114 КЗпП). Обов’язковість медичного огляду неповнолітніх передбачена також у ст. 66 Основ законодавства України про охорону здоров’я 24. У цій же статті зазначено, що медичні огляди працюючих неповнолітніх повинні проводитися регулярно, але не рідше одного разу на рік. Законодавство передбачає два види медичних оглядів неповнолітніх: попередній і періодичний. Попередній медогляд має на меті виявити придатність неповнолітнього за станом здоров’я до виконання його майбутньої роботи. Періодичні медогляди здійснюються з метою постійного медичного контролю за станом здоров’я неповнолітнього, з’ясування впливу виробничого середовища на його організм. За наслідками таких оглядів вживаються заходи попередження та лікування початкових форм захворювання. Якщо під час чергового медичного огляду буде встановлено, що ця робота негативно впливає на здоров’я неповнолітнього, медична установа дає висновок про неможливість використання його на такій роботі та необхідність полегшення умов праці або переведення його на іншу роботу. Висновок медичної установи є обов’язковим для власника або уповноваженого ним органу.

Графіки проведення періодичних медичних оглядів складаються медичними установами за погодженням з підприємством, установами, організаціями. Відповідальність за своєчасність проходження неповнолітніми працівниками обов’язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для їх здоров’я, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкового медичного огляду, покладено законом на власників та керівників підприємств, установ, організацій (ст. 31 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Відповідно до ст. 192 КЗпП, забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

Для робітників вісімнадцятирічного віку норми виробітку встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників, пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років. Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, хто пройшов навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки, можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом (ст. 193).

Відповідно до ст. 194 КЗпП, заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. Щорічні відпустки працівникам вісімнадцятирічного віку надаються у зручний для них час.

Щорічні відпустки працівникам вісімнадцятирічного віку повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ст. 195).

Відповідно до ст. 196 КЗпП, для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років. Місцеві Ради затверджують програми влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями. Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ними в суді.

Працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років - після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років. Молодим спеціалістам, випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 197).

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, проводиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. ст. 198, 199).

Згідно зі ст. 200 КЗпП, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) підприємства, установи, організації і власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працівників, розподіл для них житла і місць в гуртожитках, охорону праці, їх звільнення, використання коштів на розвиток культурно-масової і спортивної роботи за участю представника молодіжної організації на умовах, визначених колективним договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про охорону праці” 25, не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з важкими роботами і роботами зі шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. № 364 було затверджено Концепцію щодо запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей26, в якій зазначається що одним з негативних наслідків перехідного періоду є залучення дітей до незаконної праці, поширення її найгірших форм. За відсутності дієвого контролю з боку державних органів та громадськості діти здебільшого працюють у небезпечних умовах, що шкодить їх фізичному, психічному і духовному розвиткові, перешкоджає процесам соціалізації. Деякі діти потерпають від фізичних або моральних знущань, позбавлені можливості отримати якісну освіту. Ця проблема суспільства повинна бути розв’язана на державному рівні.

Координацію роботи, спрямованої на розв’язання проблеми праці дітей, заборону та ліквідацію найгірших її форм, здійснює Мінпраці за участю Держкомсім’ямолоді, МОН, МВС, МОЗ, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади. Здійснення заходів, спрямованих на регламентацію праці дітей та запобігання поширенню найгірших форм праці, передбачає запровадження альтернативних видів діяльності для працюючих дітей. Для цього необхідно мобілізувати зусилля Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, роботодавців та профспілок, а також працюючих дітей, членів їхніх сімей, засоби масової інформації.

Необхідно також відмітити і те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 р. № 40 було затверджено Типове положення про молодіжний центр праці 27(далі – Центр), який є спеціалізованою державною установою, що діє на госпрозрахунковій основі. Метою діяльності центру є вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовка та підвищення кваліфікації молоді.

Центр утворюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі держадміністраціями при їх структурних підрозділах, що займаються реалізацією державної молодіжної політики. Центр у своїй діяльності взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, органами внутрішніх справ, служби зайнятості, підприємствами, організаціями та об’єднаннями громадян.

Відповідно до п. 6 Типового положення про молодіжний центр праці, основними його завданнями є: забезпечення прав та інтересів молодих громадян на ринку праці; сприяння працевлаштуванню, підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації молоді; організація зайнятості молоді у позанавчальний час; залучення молоді до підприємницької діяльності, створення відповідних умов функціонування та ефективного розвитку молодіжного підприємництва; надання молоді послуг, пов’язаних з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією; вивчення та поширення передового національного та міжнародного досвіду з питань забезпечення зайнятості та професійної підготовки молоді.

У п. 7 цього Положення зазначено, що відповідно до покладених на нього завдань, молодіжний центр праці: 1) створює бази даних про молодь, яка звернулась до центру щодо працевлаштування, та про наявність вільних робочих місць для молоді на підприємствах регіону та за кордоном; 2) бере

участь у дослідженні ринку праці в регіоні; 3) підбирає місця роботи для молодих громадян, які звернулися з проханням про працевлаштування; 4) здійснює пошук місця роботи для учнівських і студентських трудових загонів (бригад), молодіжних трудових об’єднань та сприяє організації їх діяльності; 5) надає інформацію з питань отримання освіти або професії, працевлаштування, ситуації на регіональному ринку праці, діяльності молодіжних організацій, центрів науково-технічної та художньої творчості, здійснення культурноосвітніх заходів; 6) забезпечує участь у громадських роботах учнівської та студентської молоді у позанавчальний час; 7) здійснює міжнародні зв’язки з метою сприяння навчанню молоді, стажуванню та проходженню практики за кордоном; 8) сприяє створенню молодіжних підприємств шляхом надання юридичних та інших консультаційних послуг, послуг з відкриття розрахункових рахунків в установах банків, підготовки засновницьких документів тощо; 9) організовує професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації молоді; проводить семінари, тренінги, у тому числі з сучасних методик саморегуляції, самонавчання та самовдосконалення, основ підприємництва, інших напрямів знань, що сприяють розв’язанню проблем працевлаштування та зайнятості молоді; 10) організовує та здійснює разом з навчальними закладами, зацікавленими установами та організаціями профорієнтаційні заходи; 11) організовує консультації для молоді з економічних, фінансових, юридичних та інших питань; 12) залучає молодь до участі в різноманітних фестивалях, культурних акціях, олімпіадах тощо, які відповідають меті діяльності центру; 13) здійснює заходи, спрямовані на підтримку власного товаровиробника; 14) організовує ярмарки, виставки товарів, вироблених молоддю; 15) організовує провадження видавничої, інформаційної та іншої діяльності, що відповідає завданням центру та не суперечить законодавству; 16) здійснює посередництво у працевлаштуванні молоді на роботу за кордоном, за умови отримання відповідної ліцензії; 17) сприяє організації внутрішнього, іноземного та зарубіжного туризму (п. 7 Типового положення).

З метою забезпечення виконання покладених на нього завдань центр має право: одержувати від органів державної служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); укладати договори про надання послуг з підприємствами, установами та організаціями і одержувати для їх виконання матеріальні ресурси; укладати в установленому порядку договори оренди щодо належного йому майна та інші угоди, що не суперечать завданням діяльності центру та законодавству; утворювати структурні підрозділи; залучати окремих фахівців до виконання завдань центру (за угодами); самостійно чи на пайових засадах здійснювати будівництво, розвивати виробничу базу та іншу діяльність, спрямовану на створення нових робочих місць; вносити пропозиції до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань діяльності центру (п. 8 Типового положення).

Дата добавления: 2015-07-15