Визначення готовності дітей до навчання у школі

Проблема визначення готовності дитини до навчання у школі була і залишається достатньо актуальною. Початок навчання у школі є для неї переломним моментом життя, який викликає зміну стереотипів, ви­роблених її дошкільних закладах і сім'ї. Тривалі й систематичні на­вчальні заняття, значне статичне навантаження, вимоги режимного і дисциплінарного характеру, призвичаювання до життя і спілкування в колективі, постійне оцінювання педагогами його навчальних досягнень і поведінки — все це супроводжує першокласника від початку його шля­ху до здобуття середньої освіти.

Перші 2-3 місяці навчання є важкими практично для всіх учнів, незалежно від рівня їх фізичного і психічного розвитку. Іноді навіть спостерігається такий стан, який трактується лікарями як адаптаційна хвороба. Деякі дослідники описують стан, у якому перебуває дитина першого року навчання в школі як «шкільний стрес» чи «шкільний шок». Приводом для таких висновків є реакція дитячого організму, що переживає період інтенсивності гістоморфологічної та функціональної перебудови органів і систем в цей період, на незвичні впливи шкільного оточення.

Завдання вчителя – полегшити адаптацію дитини до нових умов, тобто зменшити ступінь нервово – психологічної травматичності перехідного періоду від дошкільного життя до шкільного. Потім, у міру завершення періоду адаптації, більшість дітей звикає до нових умов і більш чи менш успішно оволодіває навчальною програмою. Проте частина першокласників (за даними різних дослідників їх від 10 до 20%) або не справляється з навчальними завданнями, поповнюючи ряди невстигаючих учнів, або справляється, але надзвичайно напружуючи фізичні і психічні сили. Особливої уваги педагогів та батьків потребує саме остання категорія, адже діти, які входять до неї досягають успіхів ціною здоров’я. найчастіше це призводить до нервового виснаження, а іноді й до неврозу.

Як же дізнатися чи готова дитина до школи, чи «дозріла» вона для неї? Зауважимо, що останнім часом у початкових класах досить гострою є проблема шкільної зрілості. Більшість спеціалістів сходиться на думці, що шкільна зрілість – це такий рівень фізичного і психоемоційного розвитку дитини, котра приходить до першого класу, який дасть змогу їй без шкоди здоров’я справитися з вимогами, які висуваються школою.

Слід відзначити, що ранній вік дитини, з яким збігається початок шкільного навчання, не можна вважати основною причиною недостатньої шкільної зрілості. Наукові дослідження дають підставу вважати, що у значної частини дітей 6 – річного віку основні фізіологічні системи є достатньо зрілими і готовими до умов навчання. Перехід до систематичного навчання, на думку психологів, стимулює подальший розвиток психіки дитини, її пізнавальної та особистісної сфери.

Проте діти одного календарного віку можуть суттєво відрізнятися за рівнем морфофункціональної зрілості. Тому при вступі до школи не­обхідно враховувати не лише їх календарний, але й біологічний вік.

Більшість дослідників проблеми шкільної зрілості сходяться на думці, що на початок систематичного навчання у школі дитина повинна відповідати таким вимогам:

1) мати розвинене образне мовлення, достатній запас слів, вміння будувати поширені речення;

2) не мати виразних дефектів звуковимови;

3) мати достатній рівень розвитку довільної уваги, тобто здатність зосередитися на одному предметові, на виконанні одного завдання;

4) необхідний для навчання письма розвиток моторики дрібних м'язів кисті рук;

5) відповідний віку рівень фізичного розвитку, який визначається за показниками зросту відповідно табличним даним, приросту довжини тіла за останнім рік, кількістю постійних зубів;

6) відсутність хронічних захворювань та інших значних порушень у стані здоров'я

На сучасному етапі науково обґрунтованими є використання таких

критеріїв готовності дитини до систематичного навчання:

о зрілість форми тіла, що виявляється у показниках фізичного роз­витку;

о рівень розвитку мовлення,

о успішність виконання тесту Керна Іразека;

° дозована в часі (2 хв.) робота з фігурними таблицями;

о психофізичний рейтинг.

У нашій країні досить поширений тест А. Керна у модифікації І. Іразека, більш відомий як тест Керна - Іразека. Він дає змогу створити за­гальне враження про рівень психічного розвитку дитини, а саме: ступінь зрілості сенсомоторики, рівень координації пальців рук, рухливість нер­вових процесів тощо. Тест складається з трьох завдань: намалювати фігуру людини; скопіювати десять намальованих крапок, розташованих одна від одної на однаковій відстані по вертикалі і горизонталі; відтворити незнайому комбінацію штрихів, перемалювати якусь просту фразу на зразок «Він їв суп», «Спи бо час» тощо.

Діти, які готові до навчання в школі повинні намалювати фігуру людини з головою, тулубом та кінцівками, зобразити деталі – ніс, вуха, очі, рот, волосся, шию, пальці; точно скопіювати десять крапок, довівши цим здатність до наслідування; написати фразу, відтворивши при цьому штрихи букв, їх нахил і поставивши крапку в кінці фрази.

Кожне завдання оцінюється за 5 бальною системою: від 1 до 5. Причому 1 – це найкраща оцінка, 5 – найгірша. Рівень «зрілості» визначається за сумарною кількістю балів, яку одержить дитина, виконавши всі 3 завдання. Дітей, які одержали від 3 до 5 балів, вважають готовими до систематичного навчання; оцінка 6 -8 балів вказує на необхідність більш пильної уваги до таких дітей у процесі навчання, хоча вони також вважаються готовими до школи (так звані «середньозріл» діти). Оцінка 9 і більше балів свідчить про неготовність дитини до навчання в школі.

У балах: 1- фігура має такі елементи: голову, очі, вуха, ніс, рот, волосся, тулуб (з одягом), шию, кінцівки з пальцями; 2 – фігура може не мати окремих елементів: волосся, пальців; 3 – при зображенні фігури допускається відсутність шиї, вух, волосся, одягу, пальців; 4 – примітивне зображення фігури; 5 – головонога фігура (рис.82).

Рис. 82. Визначення шкільної зрілості за результатами зображення фігури людини (тест Керна - Іразека).

Завдання 2. Скопіювати 10 крапок (рис. 83).

У балах: 1 — повна подібність, допускається лише невелике відхи­лення окремих крапок або всього стовпчика з трьох крапок, загальний малюнок не повинен бути зменшеним більше ніж удвічі; 2 — кількість крапок повинна відповідати зразку, допускається відхилення трьох кра­пок у вертикальному або горизонтальному напрямку більше, ніж на по­ловину відстані між ними; 3 — відтворено загальну подібність, але кіль­кість крапок не відповідає зразку, вона не повинна перевищувати 20 і бути меншою від 7, допускається поворот малюнка на 180 градусів; 4 — подібності немає, зображення складається з окремих крапок, розмі­ри і кількість крапок не відповідають зразку; 5 — абсолютна не­відповідність.

Дата добавления: 2015-07-18