Будова, форма скелетних м'язів

У м'язові розрізняють середню частину — черевце, яке складається з м’язової тканини, і сухожилків, утворених щільною сполучною тка­ниною. Як правило, м'яз має два сухожилки, якими він прикріплюється до кісток, проте деякі м'язи можуть прикріплюватися і до різних органів (очного яблука), до шкіри (м'язи обличчя і шиї) тощо. Кінці м'яза пере­важно переходять у міцний сполучнотканинний утвір — сухожилок, яким м'яз прикріплюється до кісток. Навколо сухожилка у деяких м'язів (на місті та стопі) розташована його обгортка, утворена зовнішніми волок­нистими та внутрішніми синовіальними листками, між якими є невели­ка кількість синовіальної рідини. Це захищає м'язи від фізичних пере­міні і ажень.

Кожний м'яз складається з великої кількості посмугованих м’язових волокон, розташованих паралельно і з'єднаних між собою прошар­ками пухкої сполучної тканини у пучки. М'язове волокно являє собою симпластичну багатоядерну структуру, тобто утвір, в якому відсутнє розмежування клітин. Діаметр м'язових волокон — 0,01-0,1 мм, а дов­жина може сягати кількох сантиметрів. Кількість таких волокон нео­днакова в різних м'язів: у дрібних — кілька сотень, у великих кілька тисяч. Сила м'язів визначається площею поперечного перерізу всіх волокон м'яза. Зовні м'яз вкритий фасцією — тонкою сполучною оболон­кою. М'язи багаті на кровоносні судини та нерви. Постачання органа кровоносними судинами називається васкуляризацією, а постачання нервовими волокнами — іннервацією.

Форма і величина м’язів залежить від виконуваної ними роботи. Розрізняють м’язи довгі, широкі, короткі й колові. Довгі м’язи розміщені головним чином на кінцівках, широкі – на тулубі, короткі – між окремими хребцями. Колові м’язи розташовуються навколо отворів тіла і під час скорочення звужують їх. Такі м’язи називаються сфінктерами. Назву м’язам дають або за їх функцією – згиначі, розгиначі, або за ходом волокон – поперечні, косі, або за формою – дельтоподібних, квадратний, або за місцем їх прикріплення – грудинно – ключично – соскоподібні. М’язи, які разом і одночасно виконують той або інший рух, називають синергістами; м’язи, які своїм скороченням спричиняють протилежні рухи (наприклад, одні згинають кінцівку, а другі розгинають), називають антагоністами.

3.Основні групи м’язів людського тіла.

Скелетні м’язи поділяються на такі групи: м’язи голови і шиї, м’язи тулуба, м’язи плечового пояса і верхніх кінцівок, м’язи тазового пояса і нижніх кінцівок (рис. 38)

Серед м’язів голови розрізняють мімічні та жувальні.

Мімічні м’язи розміщені в ділянці обличчя, навколо його природних отворів: очні ямки, ніс і рот. Мімічні м’язи одним, а іноді і двома своїми кінцями прикріплюються до шкіри обличчя. Під час скорочення вони зміщують шкіру, зумовлюючи відповідну міміку, тобто той чи інший вираз обличчя. До мімічних м’язів належать: колові м’язи ока і рота, вище від них міститься лобовий м’яз, під час скорочення якого піднімаються брови і утворюються поперечні складки на лобі. Під час скорочення колового м’яза рота розкривається рот, відбувається акт ссання, жування, вимовляння звуків.

До групи жувальних м’язів відносяться парні м’язи: скроневий, власне жувальний, внутрішній і зовнішній крилоподібні. Завдяки скороченням цих м’язів відбуваються складні жувальні рухи нижньої щелепи.

Рис. 38. Основні м 'язи людини

а — вид спереду:

1 — підвищення мізинця;

2 — поверхневий згинач пальців;

3 — ліктьовий згинач зап'ястка;

4 — триголовий м 'яз плеча;

5 — дзьобоподібний м 'яз;

6 — великий круглий м 'яз;

7 — найиіирший м 'яз спи­ни;

---

Дата добавления: 2015-07-18