Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Пріоритетність каналів комунікації

Читайте также:
  1. Вербальні комунікації: поняття, основні характеристики та типологізація
  2. Види каналів розподілу
  3. Внутрішньогалузеві і комерційні комунікації, їх сутність і значення.
  4. Засоби масової інформації та комунікації: поняття та структура
  5. Комунікації з використанням письмової мови
  6. Комунікації з персоналом у “віртуальних” компаніях
  7. Комунікації та їх загальна характеристика
Канали комунікації Країни світу
США Німеччина Японія Гонконг
Мас-медіа
Журнали        
Щотижневики        
Газети        
Радіо        
Телебачення        
Не мас-медіа
Особисте спостереження        
Міжособистісне спілкування        

 

Зазначають, що представники орієнтованих на безособові факти культур віддають перевагу збиранню інформації з таких джерел, як друковані видання, радіо та телебачення, бази даних. На думку Р.Д.Льюіса, таким чином роблять німці, швейцарці, жителі Північної Європи. Зокрема про останніх він пише: “Замкненість мешканців Півночі створює для них проблеми. У процесі виховання їх навчають не випитувати – настирлива цікавість не достоїнство, а плітки тим більше. Те, чого вони не знаходять у своїх базах даних, вони шукають через офіційні канали – посольства, торгові палати, інформаційні бюлетені, можливо, поради дружніх компаній, що мають досвід роботи в цій країні”[68, 82-83].

Вважається, що працюючи в країнах із культурою, орієнтованою на формалізовані джерела, працівники ПР повинні зосередити особливу увагу на забезпеченні громадськості офіційними джерелами інформації, максимально використовувати ЗМІ та публікації разового характеру (інформаційні листки, проспекти, каталоги), практикувати виставки, дні відкритих дверей, конференції.

Зовсім інший характер отримання інформації мають народи, зорієнтовані на діалог як джерело інформації. До них належать італійці, іспанці, французи, португальці, латиноамериканці, араби, індійці та інші. Представники цієї культури надають перевагу особистісним каналам отримання інформації, зокрема друзям, колегам, членам сім’ї, родичам, знайомим по бізнесу та спільних інтересах.

Р.Д.Льюіс зазначає, що люди орієнтованих на діалог культур, таких, як французька чи іспанська, схильні дратуватися, коли американці чи швейцарці засипають їх точнішими фактами та цифрами, на їхню думку, це лише частина великої людської картини. Француз буде вважати американський прогноз продажу у Франції несерйозним, якщо він (француз) не матиме достатньо часу на розвиток відповідних стосунків із клієнтом, від якого залежить успіх справи. У культурах, орієнтованих на діалог, вважається природним, якщо менеджер, звільняючись, забирає з собою клієнтів і колег: вони розвинули свою систему стосунків [68, 77-78].

Виходячи на простір країн з такою культурою, працівникам ПР варто більше уваги приділяти особистим контактам, використовувати так звані особистісні стосунки, “людський фактор”. Тут доцільно частіше звертатися до таких заходів, як різнома-нітні прийоми, бесіди, зустрічі керівників фірми з представниками різних верств громадськості, презентаційні та дозвіллєві події, телефонні розмови та бесіди, листування тощо.

Зрозуміло, існують народи, які поєднують у своїй культурі обидва прагнення: отримувати інформацію і з формалізованих джерел, і з особистих каналів. До них учені відносять Японію, Фінляндію, Сінгапур, Тайвань та деякі інші, культуру яких називають іноді культурою слухання. Ця культура характеризується поєднанням застосування баз даних і друкованої інформації з природною схильністю уважно слухати та вступати у дружній діалог. Р.Д.Льюіс вважає, що успіх Японії та чотирьох “азіатських тигрів” – Південної Кореї, Гонконгу, Тайваню і Сінгапуру, – як і процвітання Фінляндії всупереч певним складно-
стям, свідчить про життєздатність культур, пов’язаних зі схильністю слухати” [68, 83].

Працюючи в цих країнах, служби ПР органічно поєднуватимуть особистісні та формалізовані джерела інформації, активно застосовуватимуть спеціальні заходи, зорієнтовані на розвиток системи стосунків із партнерами та іншими групами громадськості.

Побудові ефективних комунікацій із громадськістю в різних країнах світу може сприяти і знання комунікативних моделей, що застосовуються представниками різних культур під час ділових зустрічей та переговорів. Досить цікавий аналіз комунікативних моделей, властивий національним культурам деяких країн, дає Р.Д.Льюіс. Він, зокрема, зазначає, що особливості комунікації в різних народів обумовлені не лише специфікою їхньої мови, а й способами впливу на співрозмовника. Фактично саме вони, різні мовні стилі, ускладнюють завдання спілкування на міжнародній арені, особливо коли виникають розбіжності і під час обговорення проблеми сторони не можуть досягти згоди. Описуючи різні комунікативні моделі, Р.Д.Льюіс підкреслює, що італійці схильні до багатослів’я, у випадку виникнення непорозуміння стають ще красномовнішими. Фіни, навпаки, малослівні завжди, прагнуть якомога стисліше висловлюватися, оскільки у їхній культурі ця стислість є засобом досягнення ясності. Німці, не змінюючи кількісних параметрів мовлення, особливу увагу приділяють з’ясуванню аргументів протилежної сторони та відповідям на них. Французи застосовують різноманітну тактику, включаючи звернення до образності, проте наслідують принципи логіки протягом усієї розмови.

 
 

Наведемо комунікативні моделі Р.Д.Льюіса, які, на його думку, властиві італійцям, фінам та французам [68, 147-148].

 
 

Під час комунікації важливе значення має вміння слухати. Учені вважають, що є хороші слухачі (німці, шведи) і є погані (французи, іспанці). Деяким народам властива певна вибірковість під час слухання. Зазначають, що американці слухають уважно чи байдуже залежно від характеру виступів.

Мета слухання та очікування від нього також змінюється від культури до культури. Краще зрозуміти очікування аудиторії під час презентацій у різних країнах світу допоможе таблиця Р.Д.Льюіса [68, 154-155], що наведена нижче.

 


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Складники іміджу Північно-Африканської Республіки | Складники іміджу України | Переваги Інтернет-комунікацій[44], важливі для ПР-діяльності | ІІІ. Після закінчення візиту | Використання “п’ятої колони” як технологія діяльності китайського лобі | Міжнародні організації та ТНК як суб’єкти ПР-діяльності | Організація Об’єднаних Націй | Структура ДГІ | Транснаціональні корпорації | Основні завдання ПР-служб ТНК |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Мультикультурне середовище як фактор здійснення міжнародних ПР| Очікування аудиторії під час презентації

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)