Загальні технічні вимоги до виготовлення

ЩО ПІДЛЯГАЄ ОБОВ'ЯЗКОВІЙ СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ

Цей стандарт розповсюджується на безцементні бетонні цеглу та камені стінові (далі - камені) повнотілі та порожнисті, рядові та лицьові, виготовлені способом пресування, вібропресування або віброущільнення композиційної зволоженої суміші з доменного грану- льованого шлаку, відходів ТЕЦ, вапняних та гіпсових матеріалів, обробленої в перемішувачі-активаторі роторного типу, які тверднуть в природних умовах або при тепловологісній обробці. Безцементні бетонні цеглу та камені слід використовувати відповідно до будівельних норм для кладки зовнішніх та внутрішніх стін та інших елементів будинків та споруд, а також для виготовле- ння стінових панелей та блоків.

.

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Стін бетонні камені виготовляють у відповідності з вимогами цього стандарту за технологічним регламенту, затвердженому в установленому порядку.

2.3. Розміри раковин, місцевих напливів і западин на бетонних поверхнях лицьових каменів повинні відповідати вимогам ГОСТ 13015.0-83, ГОСТ 13015.1-81 для категорії поверхности А6; діаметр раковин - не більше 6 мм, глибина раковин, западин і висота напливів - не більше 3 мм.

2.4. Колір лицьових поверхонь лицьових каменів повинен відповідає ветствовать зразкам-еталонам, затвердженим в установленому порядку.

Жирові або інші плями розміром більше 10 мм на лицьових поверхнях каменів не допускаються.

2.5. Межа міцності каменів при стиску в залежності від марки за міцністю не повинен бути менше значень, зазначених у табл. 3.

2.6. Відпустка каменів споживачеві роблять тільки по достиженні ними відпускної міцності при стиску, що визначається при випробуванні цілих каменів або контрольних зразків-кубів. При цьому відпускна міцність у відсотках від проектної марки по міцності на стиск не повинна бути менше:

Підприємство-виробник при відпустці каменів з міцністю нижче їхньої проектної марки зобов'язано гарантувати досягнення ними проектної марки у віці 28 сут з дня виготовлення, а для гіпсобетонних каменів - у висушеному до постійної маси

2.7. В залежності від марок по морозостійкості, вказаних в п. 1.5, камені або зразки-куби в насиченому водою стані повинні витримувати без яких-небудь ознак видимих ​​пошкоджень деній (лущення, розшарування, викрашування) не менш 50, 35, 25, 15 циклів заморожування і відтавання відповідно.

Втрата міцності при стиску зразків, випробуваних на морозостойкості, не повинна перевищувати 25% марочної міцності контрольних зразків, а втрата маси не повинна перевищувати 5%.

2.8. Відпускна вологість гіпсобетонних каменів не повинна бути більше 12%.

За узгодженням виготовлювача зі споживачем допускається випускати гіпсобетонні камені з відпускною вологістю до 25%.

2.9. Матеріали, застосовувані для виготовлення каменів, відповідати вимогам стандартів і технічних умовний, перелік яких наведений у додатку 2.

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Камені приймають партіями. Розмір партії встановлюється у кількості змінного виробітку, але не більше 250 м3.

Допускається при невеликому змінному виробітку, що не перевищує 30-50 м3, розмір партії встановлювати в обсязі тижневого виробітку, але не більше 250 м3.

Кожна партія повинна складатися з каменів одного типу, одних марок по міцності і морозостійкості, виготовлених з матеріалів одного виду і якості.

(Змінена редакція, поправка 1987 р.).

3.2. В результаті поштучної перевірки вхідних у вибірку каменів повинне бути виявлене число дефектних каменів по каждо му показнику (зовнішній вигляд або геометричні розміри).

Камінь слід вважати дефектним за даним показником, він не відповідає вимогам цього стандарту за цим показником.

3.3. Партію каменів приймають по кожному з показників, якщо число дефектних каменів у вибірці менше або дорівнює прийманому числу, і бракують, якщо число дефектних каменів більше або дорівнює бракувальному числу.

3.4. Камені з партії, не прийнятої внаслідок вибіркового контролю, повинні прийматися поштучно. При цьому слід провірячи дотримання показників, за якими партія не була приннята.

3.5. Для визначення межі міцності при стисненні і щільності використовують з числа обраних три камені. Допускається відпускну міцність і марку каменів по трьох зразках-кубах, застосовуючи перехідні коефіцієнти (див. обов'язковий додаток 3).

Для визначення морозостійкості використовують шість каменів або зразків-кубів від однієї або різних партій.

3.6. Споживач має право проводити контрольну перевірку відповідності каменів вимогам даного стандарту, застосовуючи для цієї мети правила приймання, порядок відбору зразків і методи випробувань, передбачені цим стандартом.

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Визначення лінійних розмірів якості поверхності і зовнішнього вигляду

4.2 Довжину, ширину і висоту каменів, а також величину відбитості вимірюють металевою лінійкою за ГОСТ 427-75 з похибкою вимірювання не більше 1 мм. Довжину, ширину і висоту каменів вимірюють по трьох ребрах, сходяться в одній вершині.

4.3. Відхилення від прямолінійності ребер і відхилення від площинності граней визначають виміром зазору штангенглу біномером по ГОСТ 162-90 з погрішністю виміру не більше 1 мм між гранню (ребром) виробу та ребром прикладеної до нього металевої лінійки.

4.4. Глибину відбитих або притуплених кутів каменів визначають за найбільшим її значенням за допомогою Штангенглубиноміри з похибкою вимірювання не більше 1 мм.

4.5. Розміри раковин, напливів і западин каменів перевіряють металевою вимірювальною лінійкою з ціною поділки 0,5 мм.

4.6 Визначення рівномірності фарбування лицьових каменів проводять методом порівняння їх з двома еталонами, з яких один пофарбований у слабкий тон, а інший - в насичений тон того ж кольору. Порівняння з еталонами проводять при денному світлі на відкритій площадці на відстані 10 м від очей спостерігача. Камені встановлюють між еталонами. Камені, пофарбовані зразка-еталона слабкого тону та сильніше зразка-еталона на сищенних тону, прийманню не підлягають.

4.7. Щільність каменів визначають за ГОСТ 12730.1-78.

4.8. Межа міцності на стиск каменів визначають за ГОСТ 8462-85.

Міцність на стиск зразків-кубів визначають за ГОСТ 10180-90.

4.9. Відпускну вологість гіпсобетонних каменів визначають за ГОСТ 12730.2-78.

Морозостійкість каменів визначають за ГОСТ 7025-91 після досягнення ними проектної марки.

5. МАРКУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

5.1. На торцевій поверхні каменів повинні бути нанесені незмивною фарбою за допомогою трафарету або штампа товар ний знак підприємства-виробника. Камені повинні маркувати ся в кожному штабелі по одному у верхньому, середньому і нижньому рядах.

5.2. Підприємство-виробник зобов'язане супроводжувати кожну партію документами про якість за ГОСТ 13015.3-81.

5.3. Камені повинні зберігатися в штабелях укладеними на рів ні майданчики з водовідведенням окремо за типами і марками. Ви сота штабеля не повинна бути більше 2,5 м. Верхній ряд порожнечі лих каменів укладають порожнечами вниз.

5.4. Транспортують камені на спеціалізованих многооб ротних плоских піддонах або пакетами за допомогою напівавтоматівческих захоплень автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом відповідно до Правил перевезень групоклик, діючими на цих видах транспорту, затвердженими в установленому порядку.

5.5. Камені на гіпсових в'яжучих при зберіганні і транспортуванні повинні бути захищені від зволоження атмосферними опадами.

6. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

6.1. Виготовлювач повинен гарантувати відповідність поставється каменів вимогам даного стандарту при дотриманні нии правил транспортування, зберігання і умов застосування, встановлених даним стандартом.

Дата добавления: 2015-07-17