Поняття і джерела права зовнішніх зносин Європейського Союзу.

Під правом зовнішніх зносинЄвросоюзу слід розуміти систему юридичних норм - складову частину права Євросоюзу в цілому, яка на підставі установчих договорів та інших джерел права покликана регулювати спільну зовнішню політику Євросоюзу, у тому числі європейську політику безпеки і оборони, а також зовнішньополітичну діяльність у соціально-економічній сфері.

Комплекс юридичних норм, які регулюють СЗППБ Євросоюзу включає такі джерела права:

По-перше, це Договір про Євросоюз в редакції Лісабонського договору, а саме - його Розділ V „Загальні положення про зовнішньополітичну діяльність Союзу і спеціальні положення про спільну зовнішню політику і політику безпеки”. Як випливає із самої назви, цей Розділ поділяється на 2 глави: Глава 1 визначає загальні положення про зовнішньополітичну діяльність Союзу, а Глава 2 - спеціальні положення про спільну зовнішню політику і політику безпеки. Глава 2 поділяється на 2 відділи: 1. Загальні положення; 2. Положення про спільну політику безпеки і оборони.

загальні засади правового регулювання діяльності Євросоюзу у сфері зовнішньої політики, в тому числі у галузі зовнішніх зносин.

По-друге, Договір про функціонування Євросоюзу в редакції Лісабонського договору, а саме - його Частина V „Зовнішньополітична діяльність Союзу”, яка поділяється на 7 розділів:

1) Загальні положення про зовнішньополітичну діяльність Союзу;

2) Спільна торгівельна політика;

3) Співробітництво з третіми країнами та гуманітарна допомога (цей розділ включає 3 глави: 1. Співробітництво заради сприяння розвитку; 2. Економічне, фінансове і технічне співробітництво з третіми країнами; 3. Гуманітарна допомога);

4) Обмежувальні заходи;

5) Міжнародні угоди;

6) Відносини Союзу з міжнародними організаціями і третіми країнами. Делегації Союзу;

7) Умови солідарності.

По-третє, конкретизація і деталізація положень установчих договорів здійснюється за допомогою джерел вторинного законодавства. При цьому, регламентація зовнішньополітичної діяльності ЄС в економічній і соціальній сфері (раніше регулювалося Договором про заснування Європейського співтовариства, зараз – Договором про функціонування Євросоюзу) здійснюється на підставі традиційних джерел комунітарного права: регламентів, директив, рішень, рекомендацій і висновків. Після скасування Лісабонським договором окремих категорій актів (правові інструменти) у сфері СЗППБ (принципи і головні орієнтири, спільні позиції, спільні акції тощо), правове регулювання у цій сфері здійснюється переважно за допомогою юридично обов’язкових рішень і рамкових рішень. Рішення виступає правовою формою всіх заходів ЄС з питань цієї політики. Такі рішення є незаконодавчими актами. Ухвалення законодавчих актів в рамках СЗППБ не допускається.

Окремі категорії актів передбачені у сфері ЄПБО. Стратегічні аспекти розвитку ЄПБО визначаються Європейською радою. Сформульовані нею положення фіксуються у „висновках”, що приймаються Європейською радою за підсумками кожної сесії. Наприклад, на сесії в Кельне 3 - 4 червня 1999 р. Європейська рада встановила сучасне найменування військово-політичної діяльності Союзу („спільна європейська політика у сфері безпеки і оборони”) і офіційно проголосила намір Євросоюзу здійснювати самостійні операції по врегулюванню міжнародних криз; в ході сесій Європейської ради в Хельсінкі 10 - 11 грудня 1999 р. і в Брюсселі 17 - 18 червня 2004 р. затверджені перша і друга „глобальні цілі” Євросоюзу із розвитку військових потенціалів у 2003 і 2010 рр.; на сесії в 7 - 11 грудня 2000 р. Європейська рада визначила статус органів військового управління Євросоюзу - Військового комітету і Військового штабу; за підсумками сесії в Брюсселі 12 грудня 2003 р. Європейською радою затверджена „Європейська стратегія безпеки” - перший документ такого роду в історії Євросоюзу.

Підготовку і запровадження в життя ухвал Європейської ради, а також ухвалення поточних рішень з питань ЄПБО здійснює Рада Євросоюзу. Акти Ради у сфері ЄПБО залежно від своєї юридичної сили можуть бути класифіковані на дві групи:

До першої групи відносяться висновки і декларації. Аналогічно висновкам Європейської ради вони є документами програмного характеру і фіксують політичні зобов'язання держав-членів (наприклад, Декларація про поліпшення європейських військових потенціалів від 20 листопада 2001 р., Висновки Ради про ЄПБО від 15 травня 2006 р.).

Друга група. Формами юридично обов'язкових актів Ради, що публікуються в „Офіційному журналі Європейського Союзу”, є спільні акції і рішення. На підставі спільних акцій здійснюються практичні заходи Євросоюзу, зокрема військові операції (наприклад, „Спільна акція 2004/570/ СЗППБ Ради від 12 липня 2004 р. про військову операцію Європейського Союзу в Боснії-і-Герцеговині”). Рішення видаються на підставі і на виконання спільних акцій і висновків Європейської ради.

По-четверте, важливою категорією джерел права Євросоюзу у сфері зовнішніх зносин є міжнародні договори ЄС з третіми країнами і міжнародними організаціями.

І, нарешті, по-п’яте, рішення Суду ЄС (прецедентне право), що мають на меті відкоригувати правозастосовну практику в цій галузі.

Дата добавления: 2015-07-17