Передумови європейських процесів політичної інтеграції в рамках Європейського Союзу. Передумови формування СЗППБ в рамках Європейського Союзу.

Таким чином, на протязі близько 30 років об'єктивні обставини були сильніші за абстрактні заклики до політичної інтеграції. Перелом наступив лише наприкінці 80-х рр. У його основі лежали наступні причини:

По-перше, в рамках Європейських співтовариств було завершено створення цілісної економічної інтеграційної системи, головними засадами якої виступали Єдиний внутрішній ринок і Економічний і валютний союз. Нормальне функціонування цієї системи об'єктивно вимагало більшого політичного єднання згуртованості та підвищення ефективності політичного управління. Затримка в здійсненні політичної інтеграції почала заважати подальшому просуванню вперед в економічній сфері.

По-друге, успіхи економічної інтеграції зробили Європейське співтовариство вагомою самостійною силою в системі міжнародних відносин. Разом з тим виник розрив між економічною потужністю Європейського співтовариства і його реальними політичними можливостями. За висловом російського вченого В.Г. Шемятєнкова, Співтовариство представало перед зовнішнім світом як „економічний гігант і політичний карлик”. На певному етапі це почало завдавати шкоди національним інтересам держав-членів.

По-третє, в процесі розрядки міжнародної напруженості, СРСР і США почали налагоджувати один з одним прямі відносини, без посередництва Західної Європи. Це призвело до усвідомлення провідними західноєвропейськими державами необхідності посилення згуртованості у сфері зовнішньої політики.

По-четверте, по мірі відходу від двополюсного світу часів холодної війни, на європейському континенті почастішали випадки локальних конфліктів, які, не створюючи загрози колективній обороні західноєвропейських держав, водночас були певною небезпекою для їх індивідуальної і колективної безпеки. Виявилося, що національні держави не можуть справитися з цією небезпекою поодинці, а механізми колективних дій - практично відсутні.

По-п'яте, не дивлячись на обмеженість можливостей ЄПС, в його рамках була здійснена низка колективних дій, корисність яких була безперечна. У 1973 р. західноєвропейські держави ефективно використовували ЕПС для початку арабо-европейского діалогу. У 1980 р. механізм ЄПС дозволив зробити те, на що навряд чи наважилися би окремі західноєвропейські держави: всупереч несхваленню США і Ізраїлю, Західна Європа заявила про необхідність самовизначення палестинського народу і залучення Організації звільнення Палестини в процес переговорів. У 1982 р. механізм ЄПС дозволив достатньо швидко виробити єдину позицію відносно фолклендської кризи і застосувати санкції проти Аргентини. ЄПС відігравав важливу роль у виробленні єдиної позиції західноєвропейських держав щодо загальноєвропейського процесу (ОБСЄ) і формування зовнішньополітичної лінії відносно СРСР. Таким чином, була практично доведена корисність спільності дій в сфері зовнішньої політики з точки зору найважливіших національних інтересів держав-членів.

По-шосте, вагомим чинником, що забезпечив перелом у відношенні держав-членів до спільної зовнішньої політики, було закінчення холодної війни і перспектива п'ятого розширення ЄС (країни ЦСЄ). У зв’язку з цим виник широкий масив зовнішньополітичних проблем і проблем безпеки, які не могли бути вирішені ані НАТО, ані Європейським співтовариством, ані окремими державами-членами. Створення дієвого механізму спільної політики в цій сфері стало об'єктивною необхідністю.

Дата добавления: 2015-07-17