Рух води по рослині.

Вода рухається в рослині по градієнту водного потенціалу. Вода, поглинена кореневими волосками й іншими клітками эпидермиса, із кліток зовнішньої частини кореня переміщається до ксилеми, що займає центральну частину кореня (мал. 6.8). Головним шляхом дифузії води в зовнішній частині кореня служить апопласт - безперервна сукупність клітинних стінок. Интернет-магазин автоматические выключатели ва. Выбор автоматических выключателей. Однак в ендодермі (циліндричному шарі кліток, що оточує провідну тканину) вільна дифузія по клітинних стінках натрапляє на перешкоду - водонепроникний корковий шар паска Каспари. Вода повинна змінити тут свій шлях і пройти крізь мембрану й протопласт кліток ендодерми, що відіграє, таким чином, роль осмотического бар'єра між корою кореня і його центральним циліндром. В однодольних пробковеют також і внутрішні тангенціальні стінки кліток, але ці стінки пронизані порами, по яких, як по каналах, може проходити вода

По ксилемі вода піднімається в надземні частини рослини. Ксилема складається з декількох типів кліток. Вода рухається в ній головним чином по посудинах і трахеидам. І ті й інші клітки прекрасно пристосовані для цієї мети: вони витягнуті в довжину, позбавлені живого вмісту й усередині порожні, тобто це як би трубки для води. Здеревілі вторинні клітинні стінки досить міцні на розрив, щоб витримувати величезну різницю тисків, що виникає при підйомі води до вершин високих дерев. Торцеві, а іноді й бічні стінки члеників посудин перфоровані; посудини, що полягають із з'єднаних кінець у кінець члеників, утворюють довгі трубки, по яких легко проходить вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами. У трахеидах немає перфораций, і вода, для того щоб потрапити з однієї трахеиды в іншу, повинна пройти через їхні торцеві стінки; однак трахеиды - дуже довгі клітки, а тому й ця конструкція досить добре пристосована для проведення води.

У квіткових рослин є й посудини, і трахеиды; у більш примітивних форм посудин, як правило, ні.

Листові жилки, що полягають із тяжей ксилеми й флоэмы, утворюють в аркуші настільки густу мережу, що будь-яка його клітка виявляється досить близько від джерела води. Із ксилеми вода дифундує в стінки кліток мезофилла. Таким чином, вода в рідкій фазі заповнює весь шлях від ґрунту - через корінь і стебло - до кліток мезофилла в аркуші. Сумарний потік води спрямований завжди убік меншого водного потенціалу, тобто ф максимальний у ґрунті, трохи нижче в клітках кореня й найнижчий у клітках, що примикають до эпидермису аркуша. Мала величина ф у цих останніх клітках пояснюється головним чином випаром води з поверхні аркуша, тобто транспірацією (якої присвячений наступний розділ). Табл. 6.2 дає вистава про градієнти, що обумовлюють рух води в рослині від її вступу із ґрунту до випару в атмосферу.

Вода переходить із рослини в навколишнє повітря головним чином у пароподібному стані. У мезофилле аркуша є великі міжклітинні простори, і кожна клітка мезофилла хоча б однієї своєю стороною граничить із таким межклетником. Внаслідок випару води з вологих клітинних стінок повітря в межклетниках насичений водяними парами, і частина цих пар губиться - виходить назовні. Оскільки в більшості рослин клітки эпидермиса покриті воскообразной водонепроникною кутикулою, водяні пари виходять із аркуша в атмосферу головним чином через устячка.

Дата добавления: 2015-07-17