Процесний підхід в адміністративному менеджменті

Сьогодні в Україні популярний так званий “процесний підхід”. Ця новація прийшла із Заходу. Сутність процесного підходу полягає в тому, що управління діяльністю підприємства реалізується через управління процесами, а не через класичні підрозділи (департаменти, управління, відділи, служби тощо), сформованих за функціональним принципом. Багато підприємств на Заході дуже розширилися, і система адміністративного управління на них дуже ускладнилася. Це виявляється в тому, що в рамках підприємства з’являється багато різних напрямів виробництва, якими стає складно централізовано управляти. Підприємства при цьому втрачають гнучкість, їм все важче стає пристосовуватися до змін на ринку, у результаті знижується їхня ефективність. Прихильники „м’якого” впровадження процесного підходу вважають, що немає необхідності порушувати існуючу організаційну структуру. Необхідно окреслити принципи визначення процесів і їх прив’язування до існуючої організаційної структури. З цією метою функції, які виконуються у підрозділах розподіляються по процесам.

Керівники структурних підрозділів (власники ресурсів) стають ще й власниками процесів, за якими закріплюється відповідальність за результативність і ефективність процесу. Крім цього прив’язування процесів до функціональних підрозділів дає визначення їх границь та взаємодії в межах системи процесів підприємства, при цьому забезпечується чітка та регламентована взаємодія між процесами різноманітних підрозділів на входах/виходах, що забезпечує умови для ефективності всієї організації.

Даний підхід забезпечує дотримання принципів процесного управління: в підрозділи на опрацювання надходять матеріали та інформація (входи), які є результатами діяльностями (виходами) процесів інших підрозділів. Опрацювання „входів” здійснюється при допомозі виконання процесів в межах даного підрозділу і т.д. Керівники підрозділів управляють процесами своїх підрозділів і забезпечують їх результативність та ефективність. Однак в цьому випадку виникає складність локалізації процесів в межах функціональних границь структурних підрозділів, оскільки існуюча організаційна структура, як правило, не співпадає з процесами діяльності (по суті „розриває” їх). Можливим виходом із такої ситуації є зміна границь структурних підрозділів таким чином, щоб вони співпадали із процесами та не „розривали” їх. Фактично це означає реорганізацію компанії з орієнтацією функціональної структури на процеси, створюючи додаткову цінність для клієнтів.

Прихильники „жорсткого” впровадження процесного підходу головним недоліком вважають функціональну ієрархію, при якій верхній рівень, керівництво володіє всією повнотою влади, а нижній рівень, виконавець, позбавлений будь-якої влади і можливості прийняття рішень. При цьому в ієрархічній структурі прийнято вважати, що найважливішим споживачем діяльності компанії є керівник окремого робітника чи групи робітників. Насправді найбільш важливим споживачем повинен бути той хто сприймає результати діяльності робітника чи групи – внутрішній чи зовнішній клієнт.

Крім цього до недоліків ієрархії належать: замкнутість (функціональні барєри), зміщення пріоритетів (фокус на вартості процесу, а не на цінності, що їм додається), надлишкові інформаційні потоки (у вертикальному напрямку через накази, розпорядження, службові записки, звіти тощо).

В реальній організації процеси, як правило, наскрізні (міжфункціональні) і охоплюють діяльність, що виконується різними функціональними підрозділами. При такому підході зовсім необов’язково всі види діяльності визначати та описувати як процеси з ціллю управління ними.

Достатньо виділити ключові компетенції, які приносять додаткову цінність бізнесу і управляти ними як процесами.

Для повноцінного впровадження процесного підходу до управління необхідно провести зміни по трьом напрямам:

1. Організаційному: від функціонально-ієрархічної до процесно-орієнтованої структури;

2. Командному: від функціональних підрозділів до команди міжфункціонального процесу;

3. Особистісному: від менеджера функціонального підрозділу до власника процесу.

Процесний підхід спрямований на ревізію існуючої на підприємствах адміністративної системи управління для того, щоб розмежувати всі процеси виробництва товарів і послуг. По суті, мова йде про необхідність розукрупнення компаній з метою створення вузькоспеціалізованих бізнес-одиниць. Процесний підхід доцільно використовувати при створенні й впровадженні на українських підприємствах сучасної адміністративної системи управління з метою усунення причин, які можуть знизити ефективність цієї системи.

[1] Новиков Б.В. Основи адміністративного менеджменту [навч.пос.]/ЇБ.В. Новиков, Г.Ф. Сініок, П.В. Круш. - К. „Центр навчальної літератури”, 2004. - 560с.

[2] Цуруль О. А. Менеджмент у державних організаціях: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 108 с.

[3] Русецкая О.В.Технологии административного менеджмента: Учебное пособие. –

СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2010. – 126 с.

Дата добавления: 2015-07-17