Схеми та визначення. Правове забезпечення–це дія системи організаційно-правових і правових засобів

Правове забезпечення– це дія системи організаційно-правових і правових засобів впливу на суспільні відносини і поведінку людей.

Правовий вплив – це вплив (дія) системи правових засобів (спеціальних правових засобів, інших правових явищ) на суспільні відносини і поведінку людей.

Правове регулювання – це результативний вплив права на суспільні відносини з метою їх упорядкування і досягнення правопорядку, який здійснюється за допомогою системи спеціальних правових засобів.

Механізм дії права – це система засобів результативного впливу права на суспільні відносини, опосередкованого іншими, неюридичними (соціальними, психологічними й т.д.) факторами і процесами.

Юридичний механізм дії права (механізм правового регулювання)– це система взаємозалежних спеціальних правових засобів результативного впливу права на суспільні відносини з метою їх упорядкування.

Соціальний механізм дії права – це система взаємозалежних соціальних факторів, які опосередковують переведення вимог правових норм і принципів у правову поведінку суб'єктів.

Психологічний механізм дії права – це система взаємозалежних психологічних засобів впливу на формування мотивації правової поведінки суб'єктів.

Законність – це принцип і режим строгого, неухильного дотримання вимог правових норм всіма зобов'язаними особами.

Правопорядок – це якісний стан упорядкованості відносин у суспільстві, засноване на праві та законності.

Правова свідомість– це форма суспільної свідомості, що представляє сукупність уявлень, поглядів, почуттів і переживань, які характеризують ставлення суспільства (в т.ч. і конкретних індивідів) до бажаного та/або дійсного права.

Правова ідеологія – це сукупність науково-виражених та домінуючих у даному суспільстві правових ідей, теорій, концепцій, поглядів, принципів, вимог суспільства (верств населення, різних груп, індивідів).

Правова психологія – це сукупність почуттів, емоцій, установок, орієнтацій, оціночних відносин до права і практики його реалізації, характерних як для окремого індивіда, груп людей, так і для всього суспільства в цілому.

Правова активність– це форма правової свідомості, яка виражається у внутрішньо усвідомленому, цілеспрямованому, суспільно-корисному, ініціативному діянні (дії або бездіяльності) суб'єктів у сфері права.

Правовий нігілізм- це форма правової свідомості, яка виражається в запереченні соціальної та інструментальної цінності права і, як наслідок, характеризується байдужим або вкрай негативним ставленням до права.

Правова культура(у широкому сенсі) – це якісний стан суспільства на конкретному етапі історичного розвитку, що виражається в широті, реальності та гарантованності прав людини, ефективності їх захисту, досконалості чинного законодавства, режимі законності в правотворчій та правореалізаційній діяльності, стабільності правопорядку, високому рівні правового виховання суспільства, ціннісному ставленні до правових пам'яток і традицій.

Правова культура(у вузькому сенсі) – це розуміння права, переконаність у його цінності та слідування йому.

Правове виховання – це система заходів, які здійснюються державою, громадянами, їх об'єднаннями, громадськими організаціями з метою формування позитивної правової свідомості і правової культури особистості та суспільства в цілому.

Правова пропаганда – це діяльність, спрямована на поширення правових ідей у суспільстві з метою формування певного світогляду і правової свідомості.

Правова агітація – це діяльність, спрямована на поширення правових ідей з метою впливу на свідомість, настрої суспільства, правову активність мас на основі переважно усних виступів, засобів масової інформації.

Правова освіта – це процес набуття та засвоєння систематизованих правових знань, оволодіння навичками і вміннями в сфері реалізації права.

Самовиховання – це діяльність суб'єкта, спрямована на підвищення рівня його правової свідомості та правової культури.

Ефективність правового регулювання – це співвідношення між кінцевим результатом дії норми права і тих соціально-корисних цілей, для досягнення яких ця норма була прийнята.

Метод спостереження представляє собою збір інформації за допомогою безпосереднього сприйняття і фіксації фактів, що свідчать про той або інший рівень ефективності права.

Метод опитування суспільної думки представляє собою збір інформації за допомогою постановки питань респондентам в усній (інтерв'ювання) або письмовій (анкетування) формі.

Метод експертних оцінок являє собою збір інформації за допомогою опитування компетентних осіб (експертів), що володіють необхідними знаннями і досвідом у сфері права.

Метод аналізу документів представляє собою вивчення та інтерпретацію відомостей, які містяться в правових документах, з метою визначення ефективності права.

Контент-аналіз представляє собою вивчення нормативних документів на основі фіксації кількісних даних тексту, що мають значення для їх змісту.

Метод правового експерименту представляє собою дослідження предмету в точно врахованих умовах, які дозволяють спостерігати за ходом процесів, що протікають, а також відтворювати його при повторенні умов.

Дата добавления: 2015-07-17