Схеми та визначення. Правотворчість–юридична діяльність компетентних (уповноважених) органів і

Правотворчість– юридична діяльність компетентних (уповноважених) органів і організацій щодо прийняття правових норм.

Юридична (законодавча) техніка – це погоджена сукупність юридичних термінів, конструкцій і презумпцій, а також способів систематизації правових норм, які використовуються у правотворчості (складанні будь-яких юридичних текстів).

Юридичний термін [1] – це поняття, що має в праві конкретно визначений зміст (нерідко відмінний від їх загальновживаного значення).

Юридичні конструкції – це словосполучення (фраза і т.д.), що включає два або більше терміни і представляє в силу цього (поєднання термінів) конкретно визначений зміст.

Юридичні фікції – це юридичне визнання відомого існуючого факту неіснуючим або, навпаки, неіснуючого факту існуючим.

Юридичні презумпції – це припущення про що-небудь, що має юридичне значення й вимагає доказів про наявність або відсутність у процесі реалізації (застосування) права.

Систематизація – це діяльність щодо об'єднання правових норм у єдину, цілісну, внутрішньо погоджену систему на основі спеціально встановлених ознак (критеріїв).

Кодифікація – діяльність компетентних органів щодо прийняття правових норм за допомогою їх об'єднання у спеціальні правові (кодифікаційні) нормативно-правові акти:

· об'єднання норм здійснюється на основі предмету та методу правового регулювання;

· результатом кодифікації завжди є новий нормативно-правовий акт;

· кодифікація може бути тільки офіційною.

Інкорпорація – діяльність офіційних органів і приватних осіб щодо об'єднання правових норм у єдині інкорпоровані акти (збірники) на основі певних критеріїв (предметного, системно-предметного, хронологічного, алфавітного та ін.):

· мета інкорпорації - забезпечення впорядкованого стану законодавства;

· інкорпорація не пов'язана з переробкою правових норм і зміною змісту правового регулювання;

· інкорпорація припускає об'єднання норм такого змісту, що вони мали спочатку та придбали в результаті офіційних (законодавчих) змін (поєднуються, таким чином, всі прийняті редакції відповідної норми з відповідного питання);

· генеральна інкорпорація припускає об'єднання всіх прийнятих у державі правових норм (напр., звід законів держави);

· звичайна (приватна) інкорпорація припускає об'єднання норм, що стосується певної сфери регулювання (напр., корпоративне законодавство).

Консолідація як різновид інкорпорації характеризується тими ж ознаками, але на відміну від інкорпорації завжди пов'язана з об'єднанням діючих норм (консолідуються норми такого змісту, що вони мають з урахуванням всіх офіційних змін на момент консолідації):

· офіційна консолідація здійснюється уповноваженими органами, відповідальними за достовірність змісту (тексту) консолідуємих норм;

· неофіційна консолідація здійснюється організаціями та приватними особами з їх ініціативи і має довідковий характер.

Журнальний облік передбачає ведення журналів, у яких у хронологічному або предметному порядку фіксується вся нормативна інформація.

Картотечний облік передбачає фіксацію нормативної інформації на окремих картках, які зберігаються в картотеці в алфавітному, хронологічному або предметному порядку.

Ведення контрольних текстів НПА передбачає внесення в контрольний екземпляр нормативно-правового акту всіх змін і доповнень, що забезпечує повноту та достовірність правової інформації станом на дату пошуку.

Автоматизований облік передбачає фіксацію нормативної інформації в пам'яті ЕОМ на основі автоматизованих інформаційно-пошукових систем, що забезпечують ефективне знаходження та використання правової інформації.

---

Дата добавления: 2015-07-17