Порядок тимчасового залишення у слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію, переведення до слідчого ізолятора

Законом, а саме ст. 89 КВК, дозволяється залишати в СІЗО чи направляти у виправну колонію максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування відповідно СІЗО чи колоній максимального рівня безпеки. Обґрунтовується це тим, що господарське обслуговування вказаних об’єктів має свої складності як з точки зору спілкування зі спецконтингентом, який там утримується, так і з точки зору забезпечення належного рівня режиму на цих об’єктах, а також економії бюджетних коштів на утримання кримінально-виконавчої системи України. Вказані проблеми вирішуються на підставі спеціальних вимог закону щодо категорій осіб, теж засуджених до позбавлення волі, які, на думку законодавця, можуть і бажають займатися господарськими роботами на території СІЗО чи колоній максимального рівня безпеки. Зокрема, осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування. Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки – ДДУзПВП за наявності письмової згоди засуджених. Засуджені, залишені у слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених КВК для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки. Ці норми закону відіграють також позитивну роль у забезпеченні повної трудової зайнятості засуджених до позбавлення волі, для яких на сьогодні великою проблемою є отримання будь-якої роботи. Департамент сьогодні не в змозі надати роботу навіть тим засудженим, які бажають працювати.

Проблеми, які інколи виникають у процесі виконання та відбування покарання, можуть бути пов’язані з необхідністю провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або ж засудженим, чи у зв’язку з розглядом кримінальної справи судом. Такі випадки у системі кримінального судочинства непоодинокі й потребують належного врегулювання. Саме для цього законом у ст. 90 КВК передбачено, що коли виникає необхідність у тимчасовому залишенні засудженого у слідчому ізоляторі або переведенні його з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора, то у порядку, встановленому КПК України, засуджений за потреби провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора. Час такого залишення або переведення залежить від часу досудового слідства у кримінальній справі або часу, відведеного на розгляд справи судом. Після виконання слідчих дій або розгляду справи судом засуджений переміщується у відповідну установу виконання покарань для подальшого відбування покарання.

Дата добавления: 2015-07-17