Органи і установи виконання кримінальних покарань

Виключно законами України визначаються організація і діяльність органів і установ виконання покарань, а також злочинні діяння та відповідальність за них. Серед цих законів найголовнішим є Кримінальний кодекс України, який має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, запобігання злочинам, а також визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочином та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК). Окремий розділ Х КК України закріплює у ст. 50–64 поняття покарання та його види.

Згідно зі ст. 51 КК, до осіб, визнаних винними у вчинені злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Перелік цих покарань виключно обмежений і являє собою спеціальну систему розташування покарань, як не пов’язаних із ізоляцією від суспільства, так і пов’язаних з нею.

Термін,,ізоляція від суспільства” не зовсім вдалий тому, що той факт, що засуджений до будь-якого виду покарання продовжує бути громадянином України, забезпечує його реальне буття у громадянському суспільстві навіть серед його існуючого середовища засуджених, які згідно з ч. 3, ст. 63 КУ, користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Більш зрозумілим як у теорії, так і в практиці організації виконання кримінальних покарань є критерії їх розподілу на покарання, не пов’язані з позбавленням волі, і покарання, пов’язані з позбавленням волі. При цьому слід розуміти поняття,,волі” не як внутрішньо-духовну субстанцію, а як волевий акт (бажання) задоволення особистих соціальних благ або потреб, які тимчасово (на строк покарання) обмежені законом або вироком суду. Тому законодавець в КВК України використовує останній критерій у зв’язку з позбавленням волі.

Для виконання кримінальних покарань держава створює систему органів і установ виконання покарань, визначає їх функції та порядок діяльності.

Незважаючи на те, що система кримінальних покарань виглядає як єдина цілісність, єдиного державного органу чи установи для виконання усіх видів покарань в Україні не існує. Щодо покарань, пов’язаних з позбавленням волі (арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі), а також виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських, виправних робіт, контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, створено Державну кримінально-виконавчу службу.

Для виконання покарань у виді штрафу, конфіскації та інших майнових стягнень існує окрема Державна виконавча служба, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Для виконання покарань у виді службових обмежень для військовослужбовців, позбавлення військового, спеціального звання, арешту з утриманням на гауптвахтах, тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби, а також контролю за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням в складі Міністерства оборони України, організуються гауптвахти, дисциплінарні батальйони, існують військові частини (див. рис. 3.1).

Державна кримінально-виконавча служба України

Державна виконавча служба Міністерства юстиції України

Дисциплінарні батальйони, військові частини, гауптвахти Міністерства оборони України

інші Міністерства, органи і установи, а також організації і підприємства усіх форм власності

Виконують кримінальні покарання:

Позбавлення спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу	*	Штраф		Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців	*	Позбавлення спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю	Конфіскація майна	Позбавлення військового звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу	Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
Громадські роботи		Службові обмеження для військовослужбовців	Громадські роботи
Виправні роботи
Арешт	Арешт з утриманням засуджених на гауптвахті	Виправні роботи
Обмеження волі
Позбавлення волі на певний строк
Контроль за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням
Довічне позбавлення волі
Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання

*Вказані види контролю мають зміст «відкладеної» кримінальної санкції, яку має бути застосовано, якщо особа порушить вимоги контролю або вчинить новий злочин.

Рис. 3.1. Система органів і установ виконання кримінальних покарань в Україні

Законом України від 23.06.2005 р.,,Про Державну кримінально-виконавчу службу України” були визначені правові основи її організації та діяльності, завдання та повноваження. Згідно з цим Законом, правовою основою діяльності ДКВС України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Основними принципами діяльності ДКВС України є:

1) законність;

2) повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина;

3) гуманізм;

4) позапартійність;

5) єдиноначальність;

6) колегіальність при розробці важливих рішень;

7) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;

8) відкритість для демократичного цивільного контролю.

Стаття 6 Закону визначає загальну структуру ДКВС України, яка складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, створеного Указом Президента України від 22.04.1998 р. з назвою Державний департамент України з питань виконання покарань (ДДУзПВП, нині ДПС України) та його територіальних органів управління (з назвою управління або відділу ДПС України в області чи місті).

До структури ДКВС України також входять:

- кримінально-виконавчі інспекції, які безпосередньо виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, а також здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

- установи виконання покарань, до яких ст. 11 КВК відносить: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;

- кримінально-виконавчі установи, в свою чергу поділяються на виправні центри і виправні колонії;

- виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки;

- виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;

- слідчі ізолятори, які також входять до структури ДКВС України, виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які, за їхньою згодою, залишені для роботи з господарського обслуговування;

- виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.

До складу органів і установ виконання покарань з метою забезпечення виконання завдань ДКВС також входять:

- воєнізовані формування, призначені для їх охорони та запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ;

- заклади охорони здоров’я для медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі;

- підприємства установ виконання покарань, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання та залучення їх до праці.

Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань (ДПС України).

ДПС України також щорічно готує Перелік установ кримінально-виконавчої (пенітенціарної) системи, які виконують покарання у виді арешту. Обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі з метою поступового реформування системи органів і установ виконання покарань на основі принципу територіальності відбування покарань за місцем засудження або постійного мешкання особи до засудження. Станом на 01.09.2009 р. за оперативними даними ДДУзПВП до структури ДКВС України входили 33 слідчих ізолятори, 26 арештних будинків, 21 виправний центр, 120 виправних колоній, 10 виправних колоній, близько 700 кримінально-виконавчих інспекцій, 22 лікарні.

Дата добавления: 2015-07-17