Читайте также: |
|
ПЕДАГОГІКА
ВИЩОЇ
ШКОЛИ
ПРЕДМЕТ
ПЕДАГОГІКИ
ВИЩОЇ ШКОЛИ
КАТЕГОРІЙНО-
ПОНЯТІЙНИЙ
АПАРАТ
ПЕДАГОГІКИ
ВИЩОЇ
ШКОЛИ
ЗАВДАННЯ
ПЕДАГОГІКИ
ВИЩОЇ
ШКОЛИ
ФУНКЦІЇ
ПЕДАГОГІКИ
ВИЩОЇ ШКОЛИ
МІСЦЕ
ПЕДАГОГІКИ
В СИСТЕМІ
ПЕДАГОГІЧНИХ
НАУК ТА
ЗВ’ЯЗОК ЇЇ
З ІНШИМИ
НАУКАМИ
ПРИНЦИПИ
НАУКОВО-
ПЕДАГОГІЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ
МЕТОДИ
НАУКОВО-
ПЕДАГОГІЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ
За останні десятиліття серед педагогічних наук України особливо інтенсивно розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває особливості організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, специфічні проблеми здобуття вищої освіти в нашій державі.
Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.
Предметом педагогіки вищої школи є процес формування духовно багатого спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей економіки, науки, техніки, культури, освіти тощо.
Педагогіка вищої школи, пов'язана передусім з науками психолого-педагогічного циклу: історією педагогіки, віковою педагогікою (дошкільною, шкільною, педагогікою дорослих чи андрогогікою), дефектологією, професійними педагогіками, порівняльною педагогікою, соціальною педагогікою, гендерною педагогікою частковими, або предметними методиками.
Категорії як найбільш загальні поняття науки в різних галузях педагогіки не відрізняються за назвами (виховання, навчання, освіта), однак вони мають свою специфіку залежно від того, який ступінь навчання розглядають.
Підготовка фахівця з вищою освітою передбачає виховання, професійну освіту і навчання.
Під вихованням студентської молоді розуміють формування протягом навчання у вищому навчальному закладі морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом.
Освіта студентів передбачає оволодіння загальними і професійними знаннями, виробничими уміннями і навичками згідно з профілем.
Навчання студентів охоплює увесь процес фахової підготовки спеціаліста з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.
Педагогіка вищої школи, як і інші галузі загальної педагогіки, може розв'язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками. Зміцнюючи й удосконалюючи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть навчання і виховання та розробляти їх теоретичні основи. Так, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних закономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й суспільстві, сприяють коригуванню спрямованості виховання.
Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв'язок із психологією, яка вивчає загальні закономірності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків та залежностей. Педагогіка обґрунтовує гуманістичні прийоми, способи та форми навчання й виховання. Кожний розділ педагогіки ґрунтується на відповідному розділі психології (наприклад, дидактика – на закономірностях функціонування пізнавальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання – на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління). Інтеграція наук сприяє виникненню суміжних галузей, наприклад педагогічної психології, яка зосереджена на вивченні психологічних закономірностей, умов, чинників і механізмів навчання та виховання.
Педагогіка тісно пов'язана із фізіологією. Для розуміння механізмів управління фізичним і психічним розвитком студентів важливо знати закономірності життєдіяльності організму загалом і окремих його систем. Останнім часом посилився зв'язок педагогіки з медициною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов'язаними із здоров'ям громадян країни. На стику екології, біології, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров'я – валеологія. Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціальною, актуальні її зв'язки із соціологією – наукою про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії. Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє закономірності, способи і механізми управління навчальним процесом.
Послуговується педагогіка і відомостями юриспруденції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, технічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.
Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками зумовлені спільністю їх об'єктів і реалізуються як взаємовплив, взаємодія, взаємопроникнення.
Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних аспектів, педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання (М. Фіцула):
– вироблення методологічних та теоретичних, методичних засад професійної освіти в сучасній педагогіці;
– формування концепцій змісту освіти і процесу навчання для різних типів вищих навчальних закладів (з урахуванням тенденцій розвитку відповідних галузей науки, техніки, культури);
– визначення закономірностей становлення особистості в умовах вищого навчального закладу;
– вироблення концептуальних засад проектування освітніх систем інноваційного типу;
– розв'язання проблем гуманізації та гуманітаризації вищої освіти на сучасному етапі;
– теоретичне обґрунтування моделі випускника в умовах багаторівневої вищої освіти;
– розроблення педагогічних основ професійного становлення викладача вищої школи;
– педагогічне забезпечення функціонування екстернату у вищому навчальному закладі;
– теоретичні та методичні засади розроблення державних стандартів вищої освіти;
– педагогічні технології у вищій школі: теоретичні основи і проектування;
– інтеграція навчальних курсів, поєднання індивідуальних, групових і колективних форм навчальної діяльності;
– розроблення теоретичних і методичних засад блочно-модульної організації навчання у вищому навчальному закладі;
– порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в освітніх системах різних країн;
– диференційований підхід у навчанні як засіб професійного та особистісного розвитку студентів;
– організація самостійної роботи студентів вищого навчального закладу в умовах нової парадигми вищої освіти;
– розроблення дидактичних концепцій розвитку творчих здібностей студентів;
– демократизація навчального процесу;
– організація наукової діяльності майбутніх фахівців;
– формування пізнавальних інтересів студентів у процесі професійної підготовки;
– визначення шляхів навчально-виховної роботи з обдарованими студентами;
– формування педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу;
– педагогічна діагностика в системі вищої освіти;
– вироблення теоретичних засад відбору контингенту студентів вищих навчальних закладів і наукових засад підготовки фахівців вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі.
Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбувається у процесі її теоретичних пошуків, реальної педагогічної практики, постійної спрямованості на її удосконалення, на відповідність реаліям сьогодення.
Педагогіка як наука розвивається завдяки пошуково-дослідній роботі, тобто педагогічним дослідженням.
Педагогічне дослідження – це процес формування нових педагогічних знань; вид пізнавальної діяльності, спрямований на розкриття об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.
Педагогічне дослідження має на меті виявлення об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Воно спрямоване насамперед на вивчення предметної діяльності особистості як головного джерела її соціального формування і виховання.
У педагогіці виконуються фундаментальні і прикладні педагогічні дослідження. Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування. Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою.
До категоріального апарату педагогічного дослідження відносять: конкретно сформульовану педагогічну проблему і тему, об'єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання дослідження.
Методологічні засади педагогічного дослідження складають:
– філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні дійсності;
– опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності (системний підхід, моделювання, статистична картина світу);
– конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів у конкретній науці);
– дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (дидактика);
– методологія міждисциплінарних досліджень.
Принципи організації педагогічних досліджень. Ефективність педагогічного дослідження зумовлюється дотриманням певних принципів (О. Цокур): принципу об'єктивності, принципу врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ, принципу виділення основних факторів, які визначають кінцевий результат, принципу врахування об'єктивних суперечностей, що притаманні педагогічним явищам та процесам, принципу єдності історичного та логічного, принципу концептуальної єдності педагогічних досліджень, принципу поєднання аспектного і цілісного підходів, принципу системності.
Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, слід дотримуватися певної послідовності:
– Визначення проблеми дослідження.
– Ґрунтовне вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків. Вивчення практики організування навчально-виховного процесу. Формулювання гіпотези (наукового припущення), ймовірного висновку дослідження.
– Проведення експериментальної роботи.
– Вивчення передового досвіду з досліджуваної проблеми.
– Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.
– Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.
– Оформлення результатів дослідження.
У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.
Метод науково-педагогічного дослідження – шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об'єктивних закономірностей навчання і виховання.
Методи педагогічного дослідження поділяють на три групи: методи емпіричного дослідження, методи теоретичного дослідження і методи кількісного оброблення результатів.
Емпіричні методи педагогічного дослідження спрямовані на пізнання дійсності. До них належать педагогічне спостереження, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), аналіз змісту педагогічної документації і результатів діяльності, рейтинг, тестування, експертна оцінка, педагогічний експеримент.
Методи теоретичного педагогічного дослідження включають індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, порівняння, класифікацію, абстрагування і конкретизацію, уявний експеримент.
Методи кількісного оброблення результатів педагогічного дослідження в икористовують для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. Широко використовують такі їх види: реєстрування, ранжування, моделювання метод вимірювання.
Отже, педагогіка послуговується широким арсеналом наукових методів дослідження, і всі вони спрямовані на отримання достовірних даних про педагогічну реальність.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи.
2. Педагогіку називають наукою і мистецтвом. Викладіть свою точку зору на дану проблему.
3. Розкрийте сутність основних категорій педагогіки вищої школи.
4. Обгрунтуйте зв’язки педагогіки вищої школи з іншими науками.
5. З’ясуйте різницю між фундаментальними і прикладними педагогічними дослідженнями.
6. Охарактеризуйте основні теоретичні методи науково-педагогічного дослідження.
Завдання для самостійної роботи
Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 176 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Коментар до вивчення змістових модулів | | | Тема 1.2. Вища освіта України. Система вищої освіти в Україні та управління нею. |