Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікація за провідним аналізатором

Читайте также:
  1. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
  2. Бюджетна класифікація: будова,роль і призначення видатків.
  3. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів.
  4. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.
  5. Відомча класифікація видатків та кредитування державного бюджету
  6. Джерела небезпеки та їх класифікація.
  7. Економічна класифікація видатків бюджету

Процес сприймання відбувається зазвичай за допомогою низки взаємодіючих аналізаторів, проте один із них завжди відіграє провідну роль. На цій підставі виділяють такі види сприймання: зорове, слухове, дотикове, кінестетичне, нюхове і смакове.

При зоровому сприйманні провідну роль відіграє зоровий аналізатор, проте бере участь також руховий. Аналіз перцептив-них дій ока показав, що можна виділити два види рухів очей: мікрорухи та макрорухи. За допомогою мікрорухів зображення переміщається на сусідні точки сітківки. Вони мають значення для збереження стійкості зображення. Дослідження О. Л. Ярбуса пока­зали, що нерухоме око може зберігати образ предмета лише дуже короткий проміжок часу, після чого зображення зникає, і людина починає бачити «пусте поле». Щоб довести це, до рогівки ока закріпили присоску, на яку встановили петлю, яка світилась. Ця петля пересувалась разом з рухами ока, а в результаті залишалась нерухомою відносно ока, і її зображення завжди потрапляло на одну й ту саму ділянку сітківки. Досліджуваний чітко бачив зобра­ження петлі лише 1-2 с, після чого зображення зникло. Є підстава вважати, що це пов'язано з позамежним збудженням цієї ділянки, що веде до її функціонального відключення.

Макрорухи очей можуть бути стрибкоподібними (саккадични-ми) та плавними (дрейфуючими). Ці рухи дають змогу послідовно виділити найінформативніші ознаки об'єкта, порівняти їх між собою і синтезувати остаточний комплекс ознак, необхідний для розпізнавання предмета.

Моторні компоненти сприймання не задані людині від народ­ження. Вони формуються протягом життя. Про це свідчать дані


про особливості зорового сприймання сліпонародженими чи втра­тившими зір у ранньому дитинстві після того, як їм було поверну­то зір. Спостереження за людиною, яка осліпла у 10-місячному віці і якій було повернуто зір у п'ятдесят один рік, показали, що після операції, коли пов'язка була знята з очей хворого, він бачив лише розмиті контури. Для нього ще певний час після операції не існувало предметного світу: навіть через рік хворий не міг розрізнити складні предмети, і вони далі сприймались за допомо­гою дотику. Особливого значення зорове сприймання набуває під час сприймання простору.

Завдяки слуховим сприйманням людина чує не окремі звуки, а мелодію, не окремі фонеми, а слова. Особливе значення має фоне­матичний слух, який остаточно формується у 6-7 років. Почина­ючи з цього віку, дитина повинна по-різному сприймати слова, які відрізняються приголосним (наприклад, кора — гора) чи голосним звуком (наприклад, ліс — лис). Без оволодіння фонемтичною сис­темою мови наш слух залишається неорганізованим і людина не лише не розуміє, але й не чує окремих звуків.

У слуховому сприйманні, крім слухового аналізатора, бере участь також і руховий. Так, під час сприймання мови відбувається проговорення тексту «про себе». Якщо інформація добре знайома чи легка для розуміння, то це проговорення дещо скорочується. Подібне можна сказати і про сприймання мелодії. Особливого зна­чення слухове сприймання набуває під час сприймання часу.

У формуванні образу дотикових сприймань беруть участь ру­ховий аналізатор водночас з кінеститичними і тактильними відчуттями. Аналіз дій руки показав, що можна виділити два кла­си рухів руки, за допомогою яких формується цілісний образ пред­мета (гаптичний образ): мікрорухи пальців амплітудою від 2 до 100 мм, які зупиняються на «критичних», тобто найбільш інфор­мативних точках предмета, в результаті чого виділяються окремі його ознаки; та макрорухи амплітудою понад 100 мм, в результаті яких об'єднуються вже виділені окремі ознаки та перевіряється припущення щодо сприйнятого предмета. В результаті вправ, а та­кож при дотиковому сприйманні знайомих предметів розгорнутий процес обмацування скорочується і достатньо проаналізувати ли­ше одну найінформативнішу ознаку, щоби впізнати предмет.


Розділ IV


Пізнавальні процеси особистості


 


Особливого значення дотикове сприймання набуває під час сприймання простору.

Роль моторних компонентів у процесі зорового, слухового, дотикового та інших видів сприймання дає підставу стверджува­ти, що ми не можемо сприймати, перш ніж не навчились сприймати, бо оволодіння системою перцепивних дій вимагає практики.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Особистість у соціальному оточенні | Особистість у соціальному оточенні | Особистість у соціальному оточенні | Особистість у соціальному оточенні | Особистість у соціальному оточенні | Пізнавальні процеси особистості | Екстероцептивні відчуття | Пропріоцептивні відчуття | Пізнавальні процеси особистості | Сенсибілізація(від лат. sensibilis — чутливий) — це підвищення чутливості в результаті взаємодії відчуттів, зміни стану ор­ганізму чи під впливом вправ. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Сприймання| Пізнавальні процеси особистості

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)