Облікова політика бюджетних установ

Облікова політика - сукупність визначених в межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються бюджетними установами для ведення обліку та складання фінансової звітності, визначені основним бухгалтерським законом, і в цілому вона спрямована на правильне і достовірне відображення в обліку доходів та видатків в процесі надання нематеріальних послуг у відповідності з затвердженими кошторисами, збереження та ефективне використання державного майна.

При визначенні облікової політики і складанні відповідного розпорядчого документа. суб’єктами державного сектору застосовуютьМетодичні рекомендації щодо облікової політики суб’єкта державного сектору ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства фінансів України 23 січня 2015 року № 11 (Додаток 1)

Суб’єкт державного сектору самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі визначає за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів облікову політику, а також зміни до неї.

2.Кошторис бюджетної установи.

Основним фінансовим документом, відповідно до якого здійснюється діяльність бюджетної установи, є кошторис. Складання, розрахунок і затвердження кошторису провадиться згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 р. № 228.

Кошторис бюджетної установи - це основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних призначень. Призначення кошторису доходів і видатків бюджетних установ наведено на рисунку 2.

Рис. 2. Кошторис доходів і видатків бюджетних установ

Кошторис складається із загального і спеціального фондів (табл. 7).

Загальний фонд містить надходження із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання установою основних функцій.

Спеціальний фонд включає надходження із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних із виконанням установою основних функцій.

Таблиця 7

Структура єдиного кошторису доходів і видатків

Показники	Загальний фонд	Спеціальний фонд
	Разом за загальним фондом	Разом за спеціальним фондом
Ресурси
Видатки

Разом із кошторисом затверджується план асигнувань загального фонду - це помісячний розподіл асигнувань, які затверджені в кошторисі для загального фонду за скороченою формою економічної класифікації. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису.

Установи та організації, що утримуються за рахунок бюджету, обов'язково складають і затверджують індивідуальні кошториси й плани асигнувань.

Кошториси, плани асигнувань складаються на підставі лімітних довідок про бюджетні асигнування, що містять затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів. Лімітні довідки про бюд­жетні асигнування видаються Мінфіном, Міністерством фінансів АРК, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками.

Усі свої витрати розпорядники бюджетних коштів узгоджують із бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, які обумовлені в лімітних довідках. Основною вимогою під час здійснення планування розпорядником коштів є першочергове забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується для затвердження за штатним розкладом, повинна бути узгоджена з фондом оплати праці. Тому разом із кошторисом, планом асигнувань загального фонду затверджується і штатний розклад установи.

Другорядні видатки (придбання обладнання, капітальний ремонт тощо) можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та в разі відсутності заборгованості.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розклади затверджуються керівниками відповідних установ вищого рівня, за винятком кошторисів, зазначених у пункті 33 Постанови № 228.

Цією ж Постановою № 228 визначено порядок складання, розгляду, затвердження кошторисів, основні вимоги щодо їх виконання та порядок внесення змін.

3. Бухгалтерський баланс і план рахунків бухгалтерського обліку

У бухгалтерському балансі бюджетних установ реалізується принцип двосторонності, який полягає в тому, що господарські засоби установи відображаються в двох розрізах: за їх речовим складом (основні засоби, грошові кошти, матеріали і продукти харчування тощо) та за джерелами їх формування, які можуть бути власними і залученими.

Усі бюджетні установи незалежно від їх профілю складають бухгалтерський баланс за формою № 1 згідно Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетнихзатвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.01.2012 № 44 (додаток 2).

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан установи, що відображає її активи, пасиви та капітал у синтезованому вигляді на певну дату. За складом статей і побудовою баланс бюджетної установи відрізняється від балансів госпрозрахункових підприємств і має за мету не розкриття інформації для інвесторів, а забезпечення контролю та аналізу використання коштів загального і спеціального фондів (табл. 8).

Таблиця 8

Структура балансу бюджетної установи.

Актив	Пасив
1. Необоротні активи	1. Власний капітал
2. Оборотні активи	2. Зобов'язання
3. Витрати	3. Доходи
Баланс	Баланс

Склад статей активу характеризує належність бюджетних установ до галузей невиробничої сфери, а склад статей пасиву вказує, що бюджетні установи — це установи державної і комунальної форм власності, які утримуються повністю або частково за рахунок державного та/або місцевих бюджетів.

У загальному вигляді баланс бюджетної установи відображається формулою:

Активи + Витрати = Власний капітал + Зобов'язання + Доходи.

До активів установ належать ресурси, які ними контролюються і повинні принести їм економічну вигоду шляхом використання в процесі надання нематеріальних послуг, при обміні на інші активи чи під час погашення зобов'язань установ.

Необоротні активи — це засоби, придбані або створені для довгострокового використання (понад одного року) в процесі господарської діяльності: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції.

У валюту балансу включається залишкова вартість необоротних активів, тобто баланс складається за принципом «баланс—нетто».

До оборотних активів належать засоби, призначені для невиробничого споживання або використання в процесі господарської діяльності протягом одного року (або швидше): каса, запаси, дебітори, рахунки в банку і казначействі тощо.

Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи, які здійснюються за рахунок загального і спеціального фондів, та інші виробничі витрати.

Активи і витрати бюджетних установ не оцінюються щодо спроможності їх трансформації в грошові кошти, а тому й розділи активу балансу не розміщуються за ознаками зростаючої ліквідності, як це прийнято в балансі госпрозрахункових підприємств.

Джерелами формування активів і витрат бюджетних установ є власні кошти (капітал), зобов'язання і доходи. До власного капіталу належать фонд у необоротних активах, фонд у фінансових інвестиціях і фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, які відображають частку державного, комунального майна, переданого в постійне безпосереднє розпорядження бюджетних установ, а також результати виконання кошторису за загальним і спеціальним фондами.

Зобов'язання установи належать до залучених коштів; вони виникають внаслідок минулих подій, після їх урегулювання у майбутньому зменшиться економічна вигода установи через виплату готівкою, передачу інших активів, заміну одного зобов'язання іншим. Короткострокові зобов'язання підлягають оплаті протягом одного року, а довгострокові — протягом періоду, що перевищує один рік.

Бюджетні установи не мають своїх оборотних коштів і покривають витрати (видатки) за рахунок бюджетних коштів (доходів загального фонду) та позабюджетних коштів (доходів спеціального фонду).

Важливою складовою балансу бюджетних установ є довідки про рух асигнувань загального та спеціального фондів, які дають змогу органам Державного казначейства, фінансовим органам і вищим органам контролювати надходження та використання бюджетних і позабюджетних коштів.

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611 (додаток 3), і має структуру, яка дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Усі рахунки згруповано в два розділи: І розділ — балансові рахунки, II розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки об'єднано у дев’ять класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Кожний клас включає синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об'єктів. Синтетичним рахункам присвоєно цифрові двозначні коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі, починаючи з нуля.

Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без суттєвого збільшення кількості рахунків і розрядності їх коду більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунку тризначний і складається з коду синтетичного рахунка і порядкового номера — від 1 до 9. Саме через систему субрахунків в Плані рахунків відображаються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, обліку їх фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому в практиці бюджетних установ для записів фінансово-господарських операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних і при складанні звітності користуються субрахунками і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на синтетичних рахунках.

Усі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Такий поділ рахунків і субрахунків, призначених для обліку розрахункових операцій, і віднесення їх до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і класу 6 «Поточні зобов'язання» має умовний характер.

Клас 9 «Адміністративні послуги» призначений для обліку розрахунків й зобов’язань замовників за адміністративними послугами, які надає бюджетна установа

У самостійний розділ у Плані рахунків виділено забалансові рахунки. Бухгалтерський облік цінностей на позабалансових рахунках ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків документів суворої звітності, утворення умовних прав і зобов’язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку із вказівкою змісту й кількісно-вартісних показників операції.

Разом з тим слід зазначити, що План рахунків як госпрозрахункових підприємств, організацій, так і бюджетних установ розроблено з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на бюджетні установи не поширюються. Окремі рахунки і субрахунки з обліку нематеріальних активів, грошових документів в іноземній валюті, векселів, довгострокових зобов'язань мають обмежене використання в бюджетних установах.

4.Форми бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за певною формою як системою регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 установа сама обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Основною формою бухгалтерського обліку в бюджетних установах є форма «Журнал-Головна» — різновид і спрощений варіант меморіально-ордерної форми, рекомендованої Інструкцією з бухгалтерського обліку № 61. Ця форма застосовується в централізованих бухгалтеріях, які обслуговують установи освіти, охорони здоров'я, культури, в профтехучилищах, органах законодавчої та виконавчої влади, дослідних інститутах Академії медичних наук України. Загальну схему побудови обліку за формою «Журнал-Головна» наведено на рисунку 5.

Регістром синтетичного обліку за форми «Журнал-Головна» є книга Журнал-Головна, яка і дала назву формі обліку. За рішенням головного бухгалтера вона може вестися за синтетичними рахунками чи субрахунками. Аналітичний облік організується в книгах, на картках або в відомостях. Щомісячно для звірки аналітичного обліку із записами в книзі «Журнал-Головна» складаються оборотні відомості за кожною групою аналітичних рахунків, об'єднаних відповідним синтетичним рахунком.

Рис.5. Загальна схема меморіально-ордерної форми обліку в бюджетних установах

Підставою для записів в книгу Журнал-Головна і регістри аналітичного обліку є меморіальні ордери і додані до них первинні документи. Меморіальні ордери є одночасно й накопичувальними відомостями, яким присвоєні постійні номери. Кожний з них призначений для відображення певних операцій. Наприклад, у меморіальному ордері — накопичувальній відомості ф. № 386 відображаються бухгалтерські записи за розрахунками з підзвітними особами, а в меморіальному ордері — накопичувальній відомості № 438 — по вибуттю і переміщенню основних засобів. Усього передбачено 15 меморіальних ордерів, зміст і порядок заповнення яких розглядатиметься у відповідних темах.

Операції, які не треба накопичувати протягом місяця, реєструються в меморіальних ордерах ф. № 274 на підставі окремих документів. Таким чином оформляється, наприклад, нарахування зносу основних засобів. Меморіальні ордери ф. № 274 застосовуються також в установах з невеликим обсягом здійснюваних операцій. Порядок записів цих меморіальних ордерів у книгу Журнал-Головна, її відкриття, звірки оборотів і залишків розглядався в теорії бухгалтерського обліку.

Порядок заповнення меморіальних ордерів бюджетних уста­нов регламентується Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних уста­нов та порядок їх складання. Затверджено ДКУ 27.07.2000 р. № 68.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку застосовується у вищих навчальних закладах, наукових установах системи НАНУ, організаціях Міністерства внутрішніх справ і базується на відомих принципах побудови журналів-ордерів за кредитовою ознакою, суміщення хронологічних і систематичних записів, їх суворої регламентації. Допоміжні відомості дають змогу сумістити аналітичний і синтетичний обліки видатків бюджетних установ.

Послідовне використання технічних засобів обліку, передусім ЕОМ, вносить суттєві зміни в техніку і послідовність записів, у форму і зміст облікових регістрів. З'явилися нові форми бухгалтерського обліку — машинно-орієнтовані. В бюджетних установах застосовуються різні варіанти цих форм, які передбачають обробку інформації за допомогою сучасної обчислювальної техніки і програмного продукту.

5. Особливості організації бухгалтерського обліку

В сучасних умовах відбуваються кардинальні зміни системи бюджетного процесу, стає іншим порядок відображення операцій в обліку і звітності. Саме це й стало фундаментом реформи в бухгалтерській галузі.

Реалізація функцій і завдань бухгалтерського обліку в бюджетних установах,вимагає формування нових підходів, які виникають в сучасних умовах. По-перше, це розвиток міжнародних зв’язків і необхідність впровадження міжнародних стандартів в державному секторі. По-друге, проведені дослідження свідчать, що необхідна розробка інтегрованого плану рахунків бюджетного обліку. По-третє, розвиток бюджетної системи і розширення сфер діяльності бюджетних установ вимагає відповідного удосконалення вітчизняної облікової термінології.

16 січня 2007 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки ” [1], яка містить основні положення та напрями модернізації обліку. Одним із ключових напрямів при цьому є формування узгодженого законодавства та визначення основних категорійних понять.

Основними завданнями стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки (далі стратегії) є удосконалення методології та перехід на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку.

Модернізація системи бухгалтерського обліку сприятиме удосконаленню:

1) управління державними фінансами;

2) системи стратегічного бюджетного планування;

3) порядку складання і виконання бюджету на основі програмно-цільового

методу;

4) системи контролю за процесом виконання бюджету;

5) інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами.

На сьогоднішньому етапі ключовим напрямком модернізації обліку та звітності є розробка і запровадження у державному секторі національних стандартів на основі міжнародних. Так стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007 – 2015 роки, передбачає, перш за все, адаптацію законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності діяльності органів державного сектору до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору. Одним з її ключових напрямів є удосконалення системи бухгалтерського обліку через розробку національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.

До основних складових організації обліку в цілому та бюджетних установ зокрема відносять:

- організацію технології облікового процесу (організацію облікових номенклатур, вибір носіїв інформації, фіксацію інформації на окремих носіях, рух носіїв облікової інформації);

- організацію роботи апарату бухгалтерії;

- організацію забезпечення облікового процесу;

- організацію розвитку бухгалтерського обліку [11, c. 78].

Предметом обліку в бюджетних установах є господарські засоби за їх складом та розміщенням, за джерелами їх формування і призначенням у процесі невиробничого споживання.

Об'єктом обліку є доходи і витрати бюджетних установ; фонди і резерви, що створюються в них в процесі виконання кошторису; витрати на утримання бюджетних установ і організацій; грошові кошти в касі та на рахунках в банку та інші активи і зобов'язання.

Метою ведення бухгалтерського обліку бюджетних організацій є формування повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів установи.

Функції, що їх виконує облік в бюджетних установах: управлінська, контрольна та інформаційна.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організується облік у бюджетних установах є:

- План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок його застосування

- Економічна класифікація видатків бюджету (додаток 4)

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державному сектору; НАКАЗ Мінфіну України від 23.01.2015 № 11

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державному сектору; НАКАЗ Мінфіну України від 23.01.2015 № 11

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державному сектору; НАКАЗ Мінфіну України від 23.01.2015 № 11

- Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єкта державного сектору НАКАЗ Мінфіну України від 23.01.2015 № 11.

та НП(С)БОДС – нормативно-правовий акт, затверджений Мінфіном України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

В Україні з 1.01.2015 року набирають чинності наступні Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку для державного сектору -

- П(С)БОДС 121Основні засоби

- НП(С)БОДС 122Нематеріальні активи

- НП(С)БОДС 123Запаси

- НП(С)БОДС 125Зміни облікових оцінок та виправлення помилок

- НП(С)БОДС 127Зменшення корисності активів

- НП(С)БОДС 128Зобов’язання

- НП(С)БОДС 130Вплив змін валютних курсів

- НП(С)БОДС 132Виплати працівникам

- НП(С)БОДС 133Фінансові інвестиції та

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів суб’єктів державного сектору(наказ Мінфіна від 23.01.2015 р. №11)

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору (наказ Мінфіна від 23.01.2015 р. №11)

- Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору (наказ Мінфіна від 23.01.2015 р. №11)

- Методические рекомендации относительно учетной политики субъекта государственного сектора (наказ Мінфіна від 23.01.2015 р. №11)

- Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів видатків, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії — найбільш поширена форма організації обліку. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних об'єднаннях, міністерствах, відомствах та їх управліннях, управліннях місцевих державних адміністрацій і виконують усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.

Процес створення централізованих бухгалтерій почався в 60-ті роки, на теперішній час ними обслуговується понад 90% бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів.

Централізація справила позитивний вплив на бухгалтерський облік і звітність: поліпшився функціональний розподіл обов'язків між працівниками, набули поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, з'явилася можливість порівнювати та узагальнювати результати аналізу і контролю виконання кошторисів однотипних установ, використовувати сучасну обчислювальну техніку.

Дата добавления: 2015-07-15