Що таке баланс робочого часу одного працівника

Баланс робочого часу складають по організації, цеху, дільниці, бригаді. Він характеризує планове і фактичне використання працівниками часу упродовж року, кварталу, місяця.

При складанні планового робочого часу одного працівника розрізняють:

календарний фонд у людино-днях (365 чи 366 днів у році);

номінальний фонд днів у році – кількість календарних днів за винятком вихідних і святкових (з обліком їх можливого збігу);

дійсний (робочий) фонд, менший номінального на середню кількість невиходів, що припадають на одного працівника (відпустки, хвороби, неявки з дозволу адміністрації).

Для визначення фонду робочого часу одного працівника в людино-годинах встановлюють середню тривалість робочого дня (зміни); корисну тривалість робочого дня, що визначають вирахуванням із середньої тривалості робочого дня (зміни) тривалості перерв у роботі, що припадає на одного працівника.

Відносні показники робочого часу характеризують ступінь використання того чи іншого фонду часу через визначення питомої ваги відпрацьованого часу у відповідному фонді робочого часу. Перелічимо ці показники:

1) коефіцієнт використання календарного фонду часу дорівнює кількості відпрацьованих людино-днів, поділеній на календарний фонд часу;

2) коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу – кількості відпрацьованих людино-днів, поділеній на максимально можливий фонд часу;

3) питома вага часу неявок з поважних причин у максимально можливому фонді робочого часу;

4) питома вага втрат робочого часу у максимально можливому фонді робочого часу;

5) середня фактична тривалість робочого періоду – середня кількість днів, відпрацьованих одним середньосписковим працівником – дорівнює відношенню кількості відпрацьованих протягом даного періоду людино-днів до середньоспискової чисельності працівників.

76.Як планується чисельність працівників для робіт, які нормуються

Планування персоналу охоплює:

прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі (за окремими його категоріями);

вивчення ринку праці (ринку кваліфікованої робочої сили);

аналіз стану робочих місць підприємства;

розроблення програм та заходів щодо розвитку персоналу.

Кадрове планування сприяє підтримуванню конкурентоспроможності підприємства, його подальшому розвитку й оптимальному використанню трудових ресурсів.

Практичною основою планування персоналу на підприємстві є плани економічного і соціального розвитку колективів.

Усі працюючі на підприємстві поділяються на такі категорії: робітники, керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, охорона, учні.

Робітники, як уже зазначалося, поділяються на основних, безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовлення продукції (наприклад, на машинобудівному підприємстві — ливарники, токарі, фрезерувальники, зварники тощо), і допоміжних, які виконують різні допоміжні або підсобні операції з ремонту, транспортування, виготовлення інструменту, обслуговування енергогосподарства тощо. Робітники диференціюються також за професіями і кваліфікацією. Кожна професія поділяється на спеціальності і розряди залежно від рівня кваліфікації.

На промисловому підприємстві робітники, передусім основні, є головним ядром, оскільки від них залежить обсяг, якість продукції, рівень продуктивності праці. Від роботи керівників і професіоналів, фахівців, рівня їх кваліфікації, відповідальності, творчості, виконавської і трудової дисципліни, ставлення до своїх обов’язків залежить ефективність діяльності підприємства, рівень технічного прогресу і рівень організації виробництва.

У сучасних умовах важливим є установлення мінімальної чисельності, необхідної для ведення виробництва, поліпшення структури кадрів на кожному підприємстві.

Для визначення потрібної чисельності працівників, їх професійного і кваліфікаційного складу вихідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт. У випадку укрупнених розрахунків загальна потреба підприємства в кадрах (Ч) визначається відношенням обсягу виробництва (Ов) до запланованого виробітку на одного працюючого (В):Ч = Ов / В.

77.Охарактеризуйте методи планування фонду оплати праці

Фонд заробітної плати — цe загальна сума грошових коштів, спрямована на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за певний обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати входять:

— заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами працівників незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

— суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

— суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів та інших підприємств і оплата їхньої праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на підприємстві. До фонду додаткової оплати праці включаються:

— надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

— премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів;

— винагороди (відсоткові надбавки) за стаж роботи за спеціальністю на підприємстві, передбачені чинним законодавством;

— оплата праці у вихідні та святкові (робочі) дні, у понаднормовий час за розцінками, установленими законодавчими актами;

— оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

— оплата щорічних та додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;

— суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати;

— оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час, та інші виплати, передбачені чинним законодавством.

Дата добавления: 2015-07-15