Орієнтовні напрямки роботи психолога з педагогічним колективом дошкільного навчального закладу

1. Вивчення запитів вихователів усіх груп, спе­ціалістів, що ведуть гуртки, студії щодо психологічних проблем, пов'язаних з дітьми та їхніми батьками.

2. Підвищення психологічної освіти вихователів: пе­редбачити, спланувати і здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователів.

3. Практична допомога вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психоло­гічного клімату в групах:

♦ привчити вихователів аналізувати предметне та ігрове середовище у групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і спільних занять дітей; періодично вносити зміни в організацію середовища;

♦ допомагати вихователям у підготовці до прийо­му нових дітей;

♦ допомагати користуватись методом психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей: хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого у групі поважають, не поважають, з ким не дружать, хто у що і з ким грається, рівень гри; хто чим цікавиться; які нахили мають діти; що є характерним для спілкування між дітьми; якою є культура поведінки, етика стосунків у дітей; розвиток мови, мислення, уваги, уяви у дітей;

♦ надавати психологічну допомогу в організації життя дітей у групах, у поділі групи на підгрупи для проведення занять, у проведенні індивідуальної робо­ти з дітьми; і

♦ привчати вихователів спостерігати за своїм став­ленням до кожної дитини і за ставленням дітей до вихователя, аналізувати внутрішні причини емоційно­го несприйняття деяких вихованців;

♦ допомагати у корекції ставлення до дитини;

♦ опрацьовувати для вихователів індивідуалізовані програми освітньо-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за запитами вихователів), залучаючи вихова­телів до створення та обговорення цих програм;

♦ надавати вихователям допомогу в залученні бать­ків до співпраці, у підтримці їхнього інтересу до жит­тя групи.

4. Підготовка психолого-педагогічних консиліумів із залученням педагогічних працівників, лікаря з ме­тою аналізу поведінки та розвитку дитини (за запи­тами вихователів, батьків чи з ініціативи психолога).

5. Проведення занять (семінарів, дискусій, обгово­рень) за запитами вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для шкільних за­кладів, ознайомлення з новинками психологічної віт­чизняної і світової літератури; обговорення сенсаційних педагогічних повідомлень, цікавого досвіду, педагогічних інновацій, визначення доцільності їх впровадження; прогнозування змін у власній роботі, заохочення до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів.

6. Аналіз планів вихователів з точки зору їх від­повідності віку та можливостям дітей.

7. Проведення психотерапевтичної роботи з ви­хователями, спрямованої на підтримку сприятливого психологічного клімату в колективі, на подолання стресових ситуацій, на забезпечення повноцінного відпочинку, на розвиток творчої думки, творчого підходу у здійсненні освітньо-виховного процесу.

8. Надання невідкладної психолого - педагогічної допомоги у гострих конфліктних ситуаціях, під час життєвих криз особистості (різних працівників дош­кільного закладу), у випадках стихійних лих. тощо.

9. Консультування вихователів з широкого кола особистих проблем.
Робота з батьками вихованців дошкільного закладу

Метою роботи психолога з членами родин вихо­ванців (матір'ю, батьком, бабусею, дідусем) є при­вернути їхню увагу до власної дитини, допомогти зро­зуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років у формуванні особистості, ролі тата й мами і, загалом, родинної атмосфери у формуванні таких ба­зисних якостей сина чи дочки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти твор­чу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосун­ки з членами сім'ї, з друзями, вміти гідно переживати перемоги і поразки. Батьки мають зрозуміти і відчу­ти необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб уміти по-справжньому любити свою ди­тину, приймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи і не дорікаючи їй, допомагати їй змісто­вно, радісно й щасливо провести дошкільні роки у рідному колі, добре підготувати дитину до школи.

Основні напрями роботи з батьками

1. Консультативна робота. її завданнями є на­дання консультацій батькам, що вперше приводять ди­тину в дошкільний заклад, щодо психічного наванта­ження, яке доведеться пережити дитині, і відповідно рекомендацій по його подоланню; допомога у налаго­дженні постійних психолого-педагогічних взаємин з ви­хователями; підвищення психологічної компетентності з певних питань, що допоможе батькові та матері по­зитивно ставитись до власної дитини, краще зрозуміти свою роль у її житті, аналізувати витоки психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні, та шляхів їх культурного" розв'язання; поради батькам при виборі для дитини певних студій, школи.

Форми консультативної роботи:

— індивідуальні консультації для батьків, які звер­нулись до психолога з конкретними запитаннями;

— родинні консультації для кількох членів сім'ї з метою вироблення шляхів співробітництва і довірли­вих взаємин у вихованні дітей;

— групові консультації, під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання психології, цікаві для більшості батьків групи.

2. Підвищення рівня психологічної освіти батьків. Перед психологом стоїть завдання пробудити і під­тримувати у батьків потребу в спеціальних психо­логічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. Природна інтуїція матері й батька як найперших і головних педагогів дає більше позитивних результатів, коли спирається на їхню психологічну компе­тентність.

Форми освітньої роботи:

— науково-популярні лекції з психологічних пи­тань розвитку та виховання дитини на групових бать­ківських зборах, факультативах для батьків;

— бесіди та дискусії з групою батьків, зацікавлених спільними проблемами виховання та розвитку дітей;

— оформлення стендів, листівок, папок з психо­логічною інформацією;

— залучення батьків до користування бібліотекою психологічної літератури.

^ Вимоги до освітньої роботи. Освітня робота є пропагандою психологічних знань серед батьків, тому вона має здійснюватись у цікавій і доступній формі.

Інформація, яку подає психолог, мусить ґрунту­ватись на науково перевірених фактах.

Освітня робота є одним із засобів ознайомлення батьків з роботою психолога, з його завданнями, можливостями і, загалом, з організацією психологічної служби в дошкільному закладі, а далі й у школі.

Конкретні приклади і діагностичні дані, які вико­ристовує психолог в освітніх цілях, необхідно надава­ти в такій формі, щоб вони не могли бути викори­стані на шкоду дитині.

3. Профілактично-корекційна робота з батьками. Мета її — допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбути­ся хибних очікувань, звичних, але неефективних за­собів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосун­кам з дитиною.

Форми профілактично-корекційної роботи з бать­ками:

— лекції та бесіди, під час яких аналізуються ти­пові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми певного віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок на розвиток особистості;

— активні форми психологічного навчання, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти один з одним та зі своєю дитиною (тренінги батьківської ефективності, партнерського спілкування, креативності, групові дискусії, рольові ігри та ін.);

— індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог ознайомлює їх з результатами психологічно­го обстеження дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі, про засоби, які можуть покра­щити психологічне благополуччя дитини;

— консультації, метою яких є корекція виховної позиції батьків, створення більш сприятливих умов для розвитку особистості сина чи дочки.

^ Вимоги до профілактично-корекційної роботи з батьками. Психолог виступає неупередженим посе­редником між сім'єю та дошкільним закладом, допо­магає узгодити вимоги батьків і вихователів так, щоб вони не суперечили одні одним і відповідали потре­бам розвитку дитини.

Коли не вдається залучити батьків до співпраці в інтересах дитини,, психолог намагається зберегти з ними доброзичливі стосунки, не звинувачує їх (ней­тральне ставлення сім'ї до роботи психолога краще, ніж негативне).

Іноді доводиться проводити профілактичну роботу тільки через дитину. Проте не можна допустити, щоб у результаті дій психолога ставлення дитини до своїх батьків погіршилось. Позитивне сприйняття батьків для дошкільника є основним фактором його психо­логічного благополуччя.

Дата добавления: 2015-07-15