Теоретичні передумови до виконання роботи

У процесі експлуатації судна в повітря виробничих і житлових приміщень виділяються шкідливі гази й пари вуглеводнів, надлишкове тепло, волога й пил, що становить серйозну небезпеку для здоров'я моряків.

Основними санітарно-технічними засобами поліпшення й оздоровлення повітряного середовища на судах і підприємствах морського транспорту є вентиляція й кондиціювання повітря.

Призначення суднової вентиляції – забезпечення заданих властивостей повітряного середовища в житлових і виробничих приміщеннях, що відповідають прийнятим санітарним правилам і нормам. Система вентиляції регулює повітрообмін у всіх приміщеннях, видаляючи з них забруднене й перегріте повітря й забезпечуючи приплив свіжого повітря.

Повітрообмін повинен бути організований таким чином, щоб обсяг проточного повітря повинен відповідати обсягу що видаляється.

Системи вентиляції сучасних морських суден розрізняються по місцю дії (загальнообмінні й місцеві), по способу переміщення повітря (природні, штучному й комбіновані) і по призначенню (приточні, витяжні й приточно-витяжні).

Крім того, залежно від тиску, створюваного вентиляторами, системи бувають низько напірні (до 1100 Па), середньо напірні (до 2500 Па) і високонапірні (до 5000 Па).

По швидкості повітря у вентиляційних системах розділяються на низько – швидкісні (до 17 м/с), середньо швидкісні (до 22 м/с) і високо швидкісні (до 30 м/с).

Загально обмінна вентиляція призначається для забезпечення нормальних параметрів повітряного середовища в повному обсязі вентильованого приміщення. Ця система застосовується звичайно в приміщеннях, де шкідливі речовини або перегріте повітря утворюється рівномірно в повному обсязі.

Вибір виду вентиляції залежить від типу й призначення судна, району його плавання, а також від потужності суднової енергетичної установки. Тип вентиляції й кратність повітрообміну залежать від призначення приміщень, що обслуговуються вентиляцією, і визначаються часом перебування в них людей, а також рівнем загазованості й надлишкових тепловиділення.

Найбільш характерним показником ступеня забруднення повітряного середовища приміщень є концентрація діоксиду вуглецю. Кількість діоксиду вуглецю, яка видихає людина за певний час, залежить, як відомо, від інтенсивності фізичних зусиль працюючих (рис. 1).

Концентрація СО2, %
	Тривалість перебування, годин

Рисунок 1 – Приклад залежності концентрації СО₂ від інтенсивності роботи в не вентильованому приміщенні:

1 – стан спокою; 2 – легка робота; 3 – робота середньої ваги; 4 – робота вище середньої ваги; 5 – важка робота

Атмосферне повітря містить 20,94% кисню, 79,03% азоту та інших інертних газів (аргон, неон, гелій і інші) і 0,03% діоксиду вуглецю. Склад повітря,який видихає людина, інший – кисню в ньому 16,3%, діоксиду вуглецю 4%, азоту й інших інертних газів 79,7%. Очевидно, що при видиху людини кількість кисню зменшується, а діоксиду вуглецю – збільшується. Таким чином, загальний вміст діоксиду вуглецю в приміщенні буде із часом збільшуватися.

Найбільш ефективними засобами профілактики отруєння діоксиду вуглецю при виконанні робіт на судні є: систематичний контроль стану повітряного середовища й рівня концентрації в ньому; застосування технологічних процесів, що скорочують до мінімуму утворення шкідливих речовин або виключають можливість, проникнення, їх у повітряне середовище робочої зони; впровадження новітніх засобів охорони праці, сучасної вентиляції і застосування повітряних фільтрів; використання індивідуальних захисних засобів; строге дотримання правил техніки безпеки й інструкцій з безпеки праці, затверджених адміністрацією судна, а також Правил МОПОГ під час перевезення вантажів, здатних виділяти діоксид вуглецю.

Дата добавления: 2015-07-15