Сучасні проблеми розвитку рекреаційного комплексу України

План

Вступ

1. Структура рекреаційного комплексу України.

2. Рекреаційний комплекс України:

2.1. Мінеральні води.

2.2. Лікувальні грязі.

2.3. Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси.

2.4. Морські рекреаційні ресурси.

2.5. Туристично-пізнавальні ресурси.

2.6. Заповідні території України.

3. Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України:

3.1. Карпатський регіон.

3.2. Азовсько-Причорноморський регіон.

3.3. Інші регіони

3.4. Сучасні проблеми рекреаційного комплексу України

Висновки.

Додатки

Література

Вступ

З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, - рекреаційною діяльністю. Рекреація - це відтворення фізичних і духовних сил людини, затрачених у процесі праці. Сутність рекреації полягає у задоволенні всебічних потреб людини, пов’язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням часу в період дозвілля. З економічної точки зору рекреація спрямована на відтворення робочої сили, на формування споживчого попиту як на товари, так і на послуги. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює сферу прикладення праці, суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, активізує приплив іноземної валюти.

Рекреаційний комплекс слід розглядати як частину світового господарства, пов’язану з опануванням територій для відпочинку, профілактичного та реабілітаційного лікування, туризму. В окремих країнах він дає чималі прибутки у загальній економічній діяльності, випереджаючи іноді промисловість та сільське господарство. В останні роки в країнах світу відбувається розширення площ земель, що відводяться під рекреацію.

1. Структура рекреаційного комплексу України

Первинною ланкою рекреаційного комплексу є діючі заклади: санаторії і пансіонати з лікуванням; будинки і пансіонати відпочинку; санаторії - профілакторії; бази відпочинку; туристичні заклади.

Санаторії і пансіонати з лікуванням - лікувально-профілактичні заклади, що розміщуються у місцях з цінними курортологічними ресурсами, поєднуючи такі природні чинники, як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, озокерит, морське купання і т. д. з лікувальною фізкультурою, харчуванням, фізіотерапією.

Будинки і пансіонати відпочинку - оздоровчі заклади, що розміщені у місцях, багатих на рекреаційні ресурси (сприятлива погода, фітонцидні властивості лісів, акватериторії), включаючи організоване застосування природних лікувальних мінеральних вод, грязей, озокериту.

Санаторії-профілакторії - лікувально-профілактичні заклади, де лікування і оздоровлення громадян здійснюється без їх відриву від виробництва чи навчання. Територіально такі об’єкти наближені до промислових, навчальних центрів, сільськогосподарських кооперативів, Вони використовують у своїй діяльності не лише сучасне медичне і оздоровче обладнання, а й природне рекреаційне середовище.

Бази відпочинку - загальнооздоровчі заклади, за своїм призначенням близькі до будинків відпочинку, але територіально наближені до промислово розвинутих міст, оскільки вони безпосередньо підпорядковані підприємствам, організаціям або установам.

Туристські заклади - (турбази, готелі, кемпінги, притулки, стоянки, екскурсійні установи) утворюють самостійну підгалузь, яка сприяє організації рекреаційних занять, активному відпочинку та оздоровленню на найрізноманітніших туристичних маршрутах.

У структурі рекреаційного комплексу України найорганізованішим є санаторне лікування. Разом з установами відпочинку та лікувальними пансіонатами за кількістю місць воно становить 58.8%, туризм - 6%, санаторії-профілакторії - 3.6%, решта - 31.6% - припадає на оздоровчий відпочинок у всіх його проявах (див. додаток 1).

Найбільшою територіальною концентрацією рекреаційного комплексу виділяються Крим, Карпатський регіон та приморські території Одеської, Миколаївської, Донецької областей. Рекреаційна діяльність тісно пов’язана з наявністю рекреаційних ресурсів, які є основою санаторно-курортного лікування, масового відпочинку і туризму. В них виділено такі типи: природні, природно-технічні та соціально-економічні. Як рекреаційні ресурси виступають різні сторони та елементи природних чи культурних ландшафтів, зокрема: бальнеологічні (запаси мінеральних вод), бальнеогрязеві (запаси грязей), фітолікування (масиви лісових і паркових насаджень), ландшафтні (придатні для тривалого відпочинку), пляжні та пізнавальні (туризм).

2. Рекреаційний комплекс України

2.1. Мінеральні води

Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8 основних бальнеологічних груп:

Група А: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей. їхня лікувальна дія зумовлена іонним складом та загальною мінералізацією, азот та метан містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльнику (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська область) та інших.

Група Б: вуглекислі. їх лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів, а також іонним складом та загальною мінералізацією. Вони є дуже цінними у лікувальному відношенні. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті. Ці води виведені на поверхню, вивчені та використовуються на курортах «Поляна», «Квітка полонини» (Закарпатська область).

Група В: сірководневі або сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфідного іону) Сірководневі води пов’язані з нафтогазовими відкладами. Такими районами є Прикарпаття і Крим. Найбільше курортне значення мають дуже поширені хлоридні натрієві води. На базі цінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс у Закарпатті. Води цієї групи також вивчені та використовуються на курортах Любеня-Великого (Львівська область), Синяка (Закарпатська область), Черчого (Івано-Франківська область).

Група Г: залізисті, миш’яковисті або миш’якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена одним або декількома з перелічених фармакологічно активних компонентів. В Україні ці рідкісні води вивчені та використовуються у санаторіях Закарпаття.

Група Д: бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено 2 типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води з високим вмістом органічних речовин виявлені на Прикарпатті. Це два родовища типу “Нафтуся” - у Трускавці, Східниці (Львівська область) та Березовські мінеральні води (Харківська область). Бромні підземні води виявлені в Карпатах, Криму, де вони використовуються як для ванн, так і для внутрішнього вживання. Терапевтичні властивості цих вод визначаються іоннодольовим складом або іншими біологічно активними компонентами. Група Е: родонові (радіоактивні) води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотні слабомінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, що формуються у зонах порід тектонічного походження (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Київська області). На їх базі функціонують 10 лікувальних установ, зокрема курорт Хмельник (Вінницька область).

2.2. Лікувальні грязі

В Україні є значні запаси лікувальних грязей. Вони тут відомі з давніх часів. До них відносяться різні за походженням природні утворення (відкладення боліт, озер та морських заток), які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізично-хімічними властивостями. За прийнятою класифікацію, лікувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінеральні), мулисті (сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинисті) та псевдовулканічні (сонячні та гідротермальні). Вони застосовуються для загальних і місцевих аплікацій, грязеводяних ванн, а також у поєднанні з електропроцедурами.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, в яких діє 7 торф’яних, 10 сульфідних родовищ. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища на Львівщині.

Значні поклади лікувальних торф’яних грязей є у Львівській, Івано- Франківській та інших областях. Серед намульно-сульфідних грязей, що експлуатуються, значними запасами лікувальної сировини виділяються Куяльницьке, Шабалайське в Одеській області, Чокракське родовище Криму. Високі лікувальні властивості цих грязей формуються за рахунок сульфітів морської води і тому вони дуже популярні в одеській групі курортів, на курорті Саки.

2.2. Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Площа українських лісів державного значення становить 6,9 мільйони гектарів, а тих, що можуть використовуватися для рекреаційної діяльності, - 4 мільйони гектарів. Комплексна оцінка лісів дала змогу виділити 265 зручних для рекреаційного освоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує 1 млн. га (див. додаток 2).

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних, сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до санаторно - лікувальних.

Карпати - це середньовисотні гори з вологим теплим кліматом, вертикальною зональністю, значною лісистістю (40%), наявністю сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськими хребтами, часто характеризуються благодатним мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів. Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування упродовж всього року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоч тут менше сприятливих умов для розвитку зимових видів відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), наявність крутих оголених схилів Є добрим місцем для вправ скалолазів та любителів гострих відчуттів.

Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для їх розвитку у середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 - на південному березі Криму. Отже, комфортні природні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, але й на початку осені і в другій половині весни. Купальний сезон на більшості територій України на перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор’ї і особливо на південному березі Криму він триває 120 і більше днів.

Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови існують на гірських масивах Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100 днів.

2.1. Морські рекреаційні ресурси

Пляжні ресурси зосереджені у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматично-бальнеологічних та ландшафтних ресурсів.

Для рекреації можна використовувати близько 1500 км морського берега різного типу. Найвищу рекреаційну цінність має невелика територія Південного берега Криму, захищена з півночі Кримськими горами.

Азовське узбережжя є також важливим у курортно-рекреаційному відношенні. Тут розташовано бази відпочинку, санаторії. Багато рекреаційних закладів на Арабатській Стрілці, Білосарайській косі, в районах Бердянська, Генічеська та ін. Розвиток рекреації на Азовському узбережжі, його курортна забудова потребує посиленої уваги до питань запобігання забрудненості моря, утримання приморських ландшафтів в оптимальному екологічному стані.

Основною проблемою є надзвичайна завантаженість прибережної зони.

2.5. Туристично-пізнавальні ресурси

До групи пізнавальних ресурсів відносяться пам'ятки історії, історико- архітектурні пам’ятники, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту, ремесла, пам’ятники фольклору тощо.

Україна багата пізнавальними ресурсами, хоч їх розміщення і структура дуже часто мають регіональну специфіку. Якщо Центральна і Східна Україна багаті на історичні пам’ятки, пов’язані з зародженням і розвитком української історії та культури, а південь є територією, де виявлено чимало пам’яток античної культури, то західна частина України виділяється етнічними особливостями, пам’ятками фольклору, народної архітектури і т. п. Такі об’єкти приваблюють туристів незалежно від сезону і пори року, що має неабияке значення для активізації рекреаційної діяльності. Таким чином, туризм набуває особливого значення. У розвинутих країнах світу створюється індустрія туризму. До неї відносять: підприємства по наданню послуг щодо розміщення туристів (готелі, мотелі, пансіонати); туристичні фірми; транспортні установи; навчальні заклади; інформаційні та рекламні служби; підприємства по виробництву товарів туристичного сервісу; підприємства роздрібної торгівлі та громадського харчування.

У нашій країні також виникла нагальна потреба у створенні індустрії туризму. Тому, враховуючи суто українську специфіку пізнавально- туристичних ресурсів, в основу їх розвитку має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, яка базуватиметься на створенні

рекреаційного середовища, на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів, історичних та архітектурних пам’яток.

2.6. Заповідні території України

(Тут буде про зв’язок заповідників з рекреацією)Заповідні (охоронні) території здійснюють охорону екосистем, включаючи усі їхні компоненти. Розподіл за категоріями охоронних природних об’єктів та територій розроблений у Законі України “Про природно-заповідний фонд ”. Ці об’єкти поділяються на природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва.

З 1990 року розпочалася розробка стратегій заповідної справи в незалежній Україні. За ініціативою уряду України йде розширення її заповідного фонду: за останні роки він зріс на 42%. Створені нові заповідники та національні парки, розширена площа вже існуючих заповідників. До 1992 року заповідний фонд України включав 5602 території та об’єкти і нараховував загальну площу в 1 млн. 255 тис. га (див. додаток 3). Планується довести площу охоронних територій в Україні до 3% від її території, а після 2000 року до 5%.

Ряд охоронних територій України має високе рекреаційне, наукове та екологічне значення. До них, в першу чергу, належать такі: Сіверськодонецькій національний парк, що має площу у 25 тис. га. Він розташований у межах заплави та борової тераси р. Сіверський Донець. Важливу роль в охороні природи відіграють Карпатський (50 тис. га) та Шацький (32 тис. га) національні парки.

Поліський заповідник розташований на північному заході Житомирської області. Він заснований у 1968 році й зараз має площу у 20,1 тис. га.

Чорноморський природний біосферний заповідник покликаний зберегти унікальні причорноморські ландшафти та біоми. У ньому зареєстровано 22 види птахів, що занесені до Червоної книги України.

Степові у групування охороняються в системі Українського природного степового заповідника. Він складається з чотирьох відділків: Хомутовський степ, Кам’яні могили, Михайлівський степ, Крейдяна флора (заснований у 1988 році). Загальна площа цього комплексу складає 2756 га. У Хомутівському степу нараховується 588 видів 73 родин.¹

3.Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України

3.1. Карпатський регіон

Природно-ресурсний потенціал Українських Карпат створює всі можливості для ефективного розвитку рекреаційного комплексу. Мальовничі низькогірні ландшафти, рельєф і клімат, сприятливі для гірськолижного спорту та відпочинку, різноманітні (в тому числі — унікальні) мінеральні води зумовлюють високий рекреаційний попит на регіон. Він оцінюється більш ніж у 4 млн. чол. на рік тільки для потреб відпочинку та туризму (без врахування короткострокового). Разом з потребами у санаторно-курортному лікуванні на базі мінеральних вод попит на рекреаційні послуги оцінюється, як мінімум, в 6 млн. чол. на рік. Але у 1993 р. у регіоні функціонували 607 рекреаційних об’єктів загальною місткістю близько 82 тис. місць (або у 8-10 разів менше, ніж у аналогічних закордонних районах). Не відповідають міжнародним стандартам і умови сервісу, інфраструктурне забезпечення. В цілому рекреаційний потенціал регіону використовується тільки на 10-12%. Аналіз географічних, природних, історичних і економічних умов демонструє, що на етапі становлення державності України і входження її у світове співтовариство Карпатський регіон має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднувати регіональні, державні і міжнародні інтереси країни, забезпечивши при цьому і прогрес в його соціально-економічній сфері. На найближчий період основними пріоритетами регіонального розвитку Карпатського краю повинні стати: рекреаційний комплекс; АПК; лісопромисловий комплекс; невиробнича сфера (особливо — у гірській частині регіону); охорона навколишнього середовища, збереження і відновлення історико-культурного спадку. Для розвитку Карпатського регіону пріоритетним є освоєння його курортного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості цього вибору можна навести наступні основні аргументи.

Наявність природно-ресурсної бази. У регіоні нараховується більше 800 джерел та свердловин лікувальних мінеральних вод усіх відомих типів (багато з них - унікальні), запаси котрих достатні для щорічного оздоровлення більше 7 млн. чол. Але сьогодні рівень їх використання не перевищує 15 %. Розвідані також значні запаси лікувальних грязей і озокериту. Ці ресурси - у поєднанні із сприятливими кліматичними умовами - служать природною базою для розвитку санаторно-курортного бізнесу в регіоні.

Потужний потенціал для розвитку різноманітних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливий фон для короткострокового відпочинку. Вони не мають альтернативи в Україні у відношенні розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів. Розрахунки показують, що одноразова гранична рекреаційна місткість регіону складає 2,2 млн. чол., тоді як річна — 8 млн. туристів та відпочиваючих, а також 12 млн. екскурсантів і туристів вихідного дня. Навіть при 50-відсотковому рівні цих показників значний діапазон для перспективного зростання туризму у регіоні збережеться.

Вигідне географічне положення. Карпатський регіон знаходиться у центрі Європи. Через нього проходять різноманітні зв’язки. Його непогана транспортна доступність є сприятливим фактором для залучення контингенту відпочиваючих не тільки зі східних регіонів, але й з європейських країн. Карпати можуть служити своєрідним полігоном для розміщення центрів міжнародного бізнесу, що буде стимулювати зростання комерційного і ділового туризму.

Фактор територіального поділу праці. Фактично в Україні є 2 регіони, умови яких дозволяють забезпечити задоволення суспільних потреб у рекреаційних послугах: Чорноморсько-Азовський і Карпатський. На фоні перевантаженості першого з них і при зростаючому попиті на оздоровлення та відпочинок, Карпати виступають практично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на ці послуги.

Наслідки Чорнобильської аварії. Порівняно висока екологічна безпека регіону і наявність у ньому великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань зумовлюють потребу у створенні у Карпатах широкої мережі спеціалізованих лікарень для населення, що постраждало від радіоактивного забруднення.

Екологічний феномен території. З одного боку, у порівнянні з іншими регіонами природа Карпат зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А це дуже важливо для різноманітних форм відпочинку і туризму. З іншого боку, виключно важливе клімато- та водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав, зумовлює гостроту питання збереження унікальної природи краю. Якщо відкинути чисто консервативні варіанти виконання цієї задачі, то туризм і відпочинок у екологічно обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.

Соціально-економічна специфіка гір. У гірських районах чотирьох карпатських областей проживають близько 1,3 млн. чол. (тобто близько 20% всього їх населення, з них третина — на висоті 500 м и вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для проживання та господарювання (особливо — у сільському господарстві), тому тут надзвичайно гостро стоїть проблема зайнятості, і як наслідок — низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Послабленню цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості та розвитку інфраструктури буде сприяти розвиток туризму з відповідною організацією обслуговування, де може бути задіяне місцеве населення. У даному контексті розумної альтернативи рекреації просто не існує.

Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Наприклад, у Іспанії він дає 17 млрд. доларів США., що дорівнює 30% доходів від щорічного експорту цієї країни, Безумовно, поки показники економічної результативності вітчизняного туризму далекі від зарубіжних, хоча у Карпатах є окремі центри, у господарській структурі яких рекреаційна галузь є провідною. У цілому сьогодні Карпатський регіон займає друге місце в Україні по об’єму доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається тільки Криму (відповідно, 42%), випереджуючи Причорномор’я (17%>) і Приазов’я (13%).

На мою думку, необхідність реформування і розвитку рекреаційної індустрії Карпат має бути усвідомлена на всіх рівнях державного управління, оскільки це - єдиний найперспективніший шлях розв’язання соціально-економічних проблем цього краю. Але це ні в якому разі не означає, що, форсуючи економічні процеси у даному напрямку, буде відразу ж досягнуто бажаних результатів. Тут необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації у регіоні розглядається в контексті структурної перебудови його господарського комплексу, у перспективній моделі якого ця галузь повинна стати однією з профілюючих.

Прикладом розвитку рекреації, туризму і спорту для Карпат можуть бути Австрійські Альпи, адже там щороку буває близько 9 млн. чоловік. Річний прибуток від індустрії туризму та відпочинку в цій Альпійській країні (з розрахунку на 1 жителя) становить понад 100 доларів США. Але для цього австрійці зробили все необхідне стосовно як транспорту і зв’язку, так і комфорту проживання у будь-якому куточку краю.

Саме такі орієнтири мають бути закладені у державні програми соціально- економічного розвитку Карпатського регіону, які повинні на практиці реалізувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу його території через державну підтримку пріоритетних секторів регіональної економіки, і у першу чергу — рекреації.

3.2. Азовсько-Причорноморський регіон

Азовсько-Причорноморський регіон має більш розвинену інфраструктуру, що створювалася протягом багатьох років зусиллями усього Радянського Союзу. Недарма частину цього регіону - Крим - називали “всесоюзной здравницей”.

Великою популярністю у населення користуються райони Південного берега Криму, включно з Гірським Кримом та узбережжя Чорного й Азовського морів.

Південний берег Криму: клімат помірно континентальний та середземноморський. Це один з основних курортних районів: він розташований на приморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір’я (на сході). До них відносяться Форос, Алупка, Місхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гурзуф, Алушта. Клімат тут винятково сприятливий - період з температурою, вищою за 10°С триває 7 місяців.

Курорт Алушта - один з найгарніших куточків Південного берега Криму. Він оточений пасмом гір, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали північні вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому зима та весна тут трохи холодніші, ніж у Ялті, літо - менш спекотне. Є природні пляжі.

Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворює навкруги Ялти амфітеатр, що спускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті сторічним сосновим лісом та виноградником. На території курорту багато парків, скверів, квітників, протікають річки. Завдяки географічному положенню клімат Ялти відносять до теплого морського.

За 3 кілометри на південний захід від Ялти, на східному схилі гори Манамі, розташований курорт Лівадія. Його привабою та одним з лікувальних факторів є Лівадійський парк.

Основною архітектурною пам’яткою Місхорського узбережжя є мис із Ластівчиним гніздом. Окрасою курорту Місхор є також парк².

Пляжні та кліматичні рекреаційні ресурси лягли в основу курортів Кастрополь.

Курорти Південного берега Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової систем.

На узбережжях Чорного та Азовського морів є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати курортне господарство. Курорт Аркадія розташований в одному з мальовничих куточків Одеси. До нього входить уся приморська територія від Відради до Аркадії. Основними лікувальними факторами курорту є клімат, таласотерапія та мінеральні води.

Мікроклімат курорту Великий Фонтан вирізняється інтенсивною сонячною радіацією, деякою сухістю повітря, яке пом’якшується бризами. Він сприятливий для лікування пацієнтів із захворюваннями органів дихання. Основними лікувальними факторами також є кліматолікування, таласотерапія, мінеральні води, які використовуються для приготування ванн та приймання всередину.

Курорт Чорноморка розташований на рівному плато. Там дається взнаки вплив моря: часті бризи, чимала кількість ясних днів. На курорті є чудовий дрібнопіщаний улаштований пляж. Пологий берег, піщане без каменів дно, невелика глибина створюють сприятливі умови для купання.

Приморський кліматичний курорт Очаків має місцеве значення. Клімат курорту помірно теплий. Поблизу розташований Березанський лиман з лікувальними мулистими грязями.

Кліматичний приморський курорт Скадовськ знаходиться на положистому березі мілкої Джарилгацької затоки Чорного моря. Чисте степове повітря, постійні морські бризи створюють чудові кліматичні умови.

На березі Азовського моря є два кліматогрязьові курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азовського моря. Клімат тут помірно-континентальний. Основні лікувальні засоби курорту - мулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й заток Азовського моря, а також мінеральні хлоридні і натрієві води.

Кліматичний курорт Кирилівка має помірно-континентальний клімат, наближений до клімату Криму. До основних лікувальних факторів відносяться мулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому та Молочному лиманах та високо мінералізовані хлоридно-натрієві мінеральні води.

Основними лікувальними факторами курорту Маріуполь, розташованого на березі Азовського моря, є клімат, мулисті грязі Таганрозької затоки та морські купання.

Курортні узбережжя Чорного та Азовського морів спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової та статевої систем.

Таким чином, комплексне освоєння рекреаційних ресурсів Чорноморського регіону може забезпечити значні фінансові надходження, у тому числі і валютні. За оцінками спеціалістів, у рекреаційно розвинутих країнах діяльність курортно-рекреаційного господарства забезпечує до 50% усіх надходжень до бюджету.

Причорноморський регіон має всі умови для розвитку курортно- рекреаційного господарства і потужної туристичної індустрії. Але, незважаючи на процвітання окремих курортів і туристичних центрів, у цілому галузь перебуває у занепаді. Сучасне курортно-рекреаційне господарство Причорномор’я за своїми масштабами і структурою далеко не відповідає вимогам оптимального функціонування. Це зумовлене, з-поміж багатьох причин, також слабкою матеріально-технічною базою комплексу, територіальною і часовою нерівномірністю діяльності його закладів. Облаштований житловий фонд у містах, що має гаряче водозабезпечення, центральне опалення, каналізацію і газ, становить лише 50%.

Багато проблем пов’язано з обслуговуванням рекреантів. Зокрема, недостатньо розвинута мережа громадського харчування, не вистачає туристичних комплексів, готелів, кемпінгів і т. п. Але ж турбота про неорганізованих рекреантів має стати неодмінною складовою частиною загальнокурортного обслуговування, бо в перспективі частка цього потоку зростатиме.

Так само і розвиток іноземного туризму стримується слабкою матеріально-технічною базою для приймання та обслуговування приїжджих. Рівень комфортності курортно-рекреаційних закладів не відповідає сучасним міжнародним стандартам. Розвиток курортно-рекреаційного господарства тісно пов’язаний з екологічною безпекою країни. Негативний вплив на природне середовище Причорномор’я справляють шкідливі викиди, забруднення територій стічними водами і відходами промислових підприємств, стихійна забудова санаторно-курортних зон, нерегульований наплив неорганізованих рекреантів тощо. Природні ресурси курортно-рекреаційних зон зазнають величезного техногенного тиску, зумовленого функціонуванням промислових підприємств, комунального господарства, автомобільного та морського транспорту. Існуюча нині екологічна ситуація вкрай руйнівно впливає на стан джерел мінеральних вод та грязьових відкладів. Так, наприклад, відзначено пестицидне забруднення Одеського та

Куяльницького родовищ мінеральних вод, лікувальні водоймища надмірно забруднені важкими металами, фенолами, нафтопродуктами; Хаджибейський лиман перетворився на резервуар міських стоків, внаслідок чого ропа його південної частини повністю втратила лікувальну цінність.

Антисанітарні умови підвищили загрозу різного роду захворювань, у тому числі шлунково-кишкових. У багатьох місцях відпочиваючим заборонено купатися, бо відзначається наявність хвороботворних бактерій у воді понад допустимі норми.

Будучи регіоном масового відпочинку й оздоровлення, Причорномор’я водночас має розвинену промисловість, там ведеться багатогалузеве сільське господарство. Внаслідок інтенсивного антропогенного впливу забруднюється повітря, ґрунт і вода, потерпає рослинний і тваринний світ, погіршується якість лікувальних факторів аж до повної їх деградації.

Суперечність між рекреаційною та господарською діяльністю людини слід радикально розв’язати, інакше будуть безповоротно втрачені рекреаційні ресурси усіх курортно-рекреаційних районів Причорномор’я. Уже сьогодні Чорне море певною мірою втратило свою привабливість для туристів через погіршення екологічного стану та з економічних причин.

За попередніми підрахунками, місткість санаторно-курортних і туристичних закладів Причорномор’я найближчим часом можна було б збільшити у 2-3 рази. Проте поглиблення економічної кризи, відсутність коштів і матеріальних ресурсів протягом останніх 7 років зумовили припинення реалізації більш як половини розроблених великих проектів.

3.3. Інші регіони

Поліська рекреаційна зона фактично закрита для масового відпочинку та оздоровлення через згубний вплив Чорнобиля. Відкритим для рекреаційної діяльності залишився лише Західно-Поліській рекреаційний район з центром у Шацьку, де налічується ЗО прісноводних озер. Тут найбільшу цінність мають водокліматичні та лісові ресурси. Це зона характеризується унікальними природними умовами і багатими рекреаційно-туристичними ресурсами, що в перспективі дозволить розвивати його як рекреаційно-туристичний комплекс. Ландшафти цього краю характеризуються неповторним поєднанням лісових масивів, природних і штучних водойм, різнотравних луків та пасовищ, різноманітним рослинним і тваринним світом. Полісся надзвичайно цікаве в етнографічному, історичному та архітектурному аспектах. Тому ідея природно-етнографічної рекреації набуває тут важливого значення. Унікальні рекреаційні комплекси можуть бути створені на базі Шацьких озер, озер Білого, Нобель, Овруцько- Кременецького кряжу та ін. На базі лісо-озерно-болотних комплексів з багатою природною кормовою базою можуть бути створені великі мисливські господарства. Великі перспективи для розвитку рекреації, туризму та спорту має Буковина. Хоча там можливості для санаторно-курортного господарства є значно меншими, але для розвитку туризму, зимових та літніх видів спорту досить великі. Втім, для того щоб підвищити природний імідж цього краю, треба подбати про його оздоровчі функції, естетичний зовнішній вигляд та більшу привабливість. Це можна зробити лише за рахунок підвищення місткості, ступеня заповідності, відновлення історичних, архітектурних, етнографічних пам’яток. Паралельно необхідно приступити до будівництва турбаз, спорткомплексів, прокладання пішохідних маршрутів і в першу чергу - розширити заповідний фонд³.

Сучасні проблеми розвитку рекреаційного комплексу України

Гальмує відновлення і розвиток курортно-рекреаційного комплексу також відсутність чіткого законодавства з курортно-рекреаційної діяльності у нових умовах. Особливо гострими є проблеми власності, оподаткування,

фінансування. Якщо протягом багатьох років існування курортно-рекреаційна галузь була дотаційною, то тепер вона не тільки позбавлена державних асигнувань, а й за сплатою податків прирівнюється до промислових підприємств. Такі фактори, при незмінному механізмі господарювання, спричиняють подорожчання санаторно-курортних послуг, зменшення завантаженості рекреаційних закладів і зрештою - величезні збитки галузі.

Нагальна проблема - удосконалення податкового законодавства. Послідовного вирішення вимагають не тільки організаційно-економічні та правові питання, а також ті, що пов’язані з розвитком інфраструктури курортів (водо -, електро- і теплопостачання, транспортних комунікацій, санітарно-гігієнічне та культурно-побутове обслуговування, природоохоронні заходи тощо).

До переліку невідкладних проблем входять реконструкція і модернізація діючих рекреаційних об’єктів, різке поліпшення якості обслуговування, збільшення соціального ефекту від функціонування рекреаційного господарства, удосконалення організації та управління рекреаційним господарством на основі комплексного поєднання державної підтримки, ринкових механізмів і структур, розвиток підприємницької діяльності у сфері рекреаційного обслуговування.

Спеціалізація певних територій на рекреаційному обслуговуванні потребує особливого ставлення до розміщення таких галузей економіки, що безпосередньо не пов’язані з рекреаційним господарством, а часто є несумісними з рекреацією. Це стосується, передусім, промислових об’єктів у містах-курортах (Бердянськ, Одеса, Скадовськ, Трускавець тощо).

Важливою проблемою ефективного функціонування рекреаційного комплексу є зменшення сезонності в роботі курортів, особливо морських, тобто створення умов для цілорічного обслуговування.

Всебічне освоєння рекреаційних ресурсів України з орієнтацією на сучасні тенденції розвитку санаторно-курортного лікування й активного відпочинку

Висновки

Рекреаційний комплекс України є багатофункціональним. Стратегія і тактика формування рекреаційно-туристичних комплексів повинні починатися з визначення місця і ролі рекреації в економічній структурі регіонів. Цілком природно, що в таких районах, як Карпати, Крим, Причорноморсько-Азовське узбережжя, розвитку рекреації повинно надаватися першорядне значення. В них вона має стати пріоритетною сферою перспективного розвитку, оскільки нею може бути забезпечено більшість валютних надходжень, зміцнення національної грошової системи, залучення до цієї сфери додаткової робочої сили.

Діяльність рекреаційного комплексу сприяє масовому оздоровленню населення, що надзвичайно важливо у нашій країні, тому що загальний рівень здоров’я населення в Україні на дуже низькому рівні. З іншого боку, комплекс вимагає підвищення уваги до соціально-економічного розвитку територій рекреаційної орієнтації, він залучає додаткові грошові надходження (у тому числі, валютні) у місцеві бюджети рекреаційних центрів, окремих рекреаційних регіонів, а також країни в цілому.

Україна має дуже сприятливі умови і багаті рекреаційні ресурси та бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. Унікальні ландшафти, чудові краєвиди, національні парки, заповідники та заказники, мінеральні і термальні води, грязеві джерела створюють усі передумови для формування в Україні високорозвинутого, індустріального, розрахованого навіть на найбільш вибагливих та заможних людей рекреаційного комплексу.

Дата добавления: 2015-07-15