Рушійні сили й суб'єкти історичного процесу

Важливим для соціальної філософії є визначення рушійних сил та суб'єктів історичного процесу.

1. Основними рушійними силами соціального розвитку слід вважати потреби, інтереси, цінності. Вони можуть бути індивіду­альними і суспільними, матеріальними і духовними.

2. Суб'єктами творення і розвитку суспільства виступають та­кож маси і особи. Справжнім творцем історії є народ, народні ма­си. Вони породжують історичних осіб, які мають вирішальний вплив (як позитивний, так і негативний) на хід історії. Існують два хибні підходи до природи історичного процесу — фаталізм та волюнтаризм.

Фаталізм — це філософські погляди, які стверджують, що Іс­торичний процес є фатальним, неминучим, а народні маси та іс­торичні особи не мають впливу на його розвиток.

Волюнтаризм — це філософське вчення, яке заперечує або іг­норує об'єктивні закони розвитку і вважає, що управління суспі­льним процесом можна досягти силою за допомогою дії історич­них осіб. Така філософія веде до тоталітаризму, фашизму та культу особи.

3. Рушійною силою суспільства є соціальна революція. Її роль полягає в докорінній зміні усталених суспільних відносин і ство­ренні нової суспільно-економічної формації шляхом класової бо­ротьби. Існують такі типи революцій: буржуазна та соціалістич­на, які розрізняються за своїм характером і рушійними силами. Рушійними силами революції, як правило, є народні маси, про­гресивні класи та виразники їхніх інтересів — партії. Соціальні революції можуть здійснюватися як шляхом насильства, так і мирним шляхом за допомогою докорінних реформ. Для кожної революції повинні існувати об'єктивні та суб'єктивні передумо­ви, революційна ситуація, від якої залежить форма революції — мирна чи немирна. В сучасних умовах найбільш типовою є мирна форма революції, яка вирішує корінні соціальні питання (зміну влади, економічних відносин) політичними та економічними ме­тодами за допомогою реформ.

4. Важливим і постійним джерелом та рушійною силою суспі­льного розвитку, економічною основою кожної соціальної революції є протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами. Це протиріччя спонукає суспільство до дотримання загального соціологічного закону — закону відповідності вироб­ничих відносин характеру і рівневі розвитку продуктивних сил, тобто до рівноваги між ними.

5. Рушійною силою розвитку суспільства є також політична система, найбільш яскраво виражена у формі держави.

Політична система — це система політичних партій, організацій, інститутів, рухів та відносин між ними. Політична система органічно входить до надбудови суспільства та обслуговує економічний базис. Важливим компонентом надбудови є держава. Це основна форма управління суспільством політичними засобами. Вона виникла після появи класів і необхідності встановлення злагоди між ними. Існує два погляди на сутність держави: марксистський, який вважає, що держава має класовий характер і є органом насильства, та загальнолюдський, за яким держава — це орган управління і досягнення злагоди в суспільстві.

Тип держави завжди відповідає типові суспільства — рабовласницька, феодальна, капіталістична, соціалістична, постсоціалістична.

Держава, спираючись на владу, органи управління, армію, карні органи, розвідку, бюрократичний апарат тощо, виконує дві функції — внутрішню і зовнішню.

Основними формами правління є монархія, конституційна монархія, республіка (парламентсько-президентська, або президентсько-парламентська, парламентська, президентська). У країнах СНД і Україні йде боротьба за створення незалежних демократичних правових держав.

Дата добавления: 2015-07-18