Поняття суспільно-економічної формації та її структура

Для історико-філософського вивчення процесу розвитку су­спільства К. Марксом була введена така важлива категорія, як су­спільно-економічна формація (СЕФ). Вона виражає тип суспільс­тва, що характеризується своїм способом виробництва і відповідь ними йому виробничими відносинами. Суспільству відомі такі типи формацій: первісний і рабовласницький лад, феодалізм, ка­піталізм, комунізм (перша стадія — соціалізм), постіндустріальні країни і посткомуністичний лад (головним чином для країн СНД). Основними структурними елементами СЕФ є базис та над­будова, а також надбазові та надбудовні елементи — нація, мова, культура, побут, сім'я та ін.

Базисом називається сукупність усіх виробничих відносин, що складаються в суспільстві. Можна дотримуватися й іншого ви­значення: базис є сукупність наявних у суспільстві економічних укладів. Надбудова — це відображення базисних відносин в ідеа­лізованій формі. Вона існує для захисту базису і складається з трьох елементів:

1) сукупності ідей, теорій;

2) наявності відповідних інститутів та організацій, які культи­вують ці ідеї, теорії (центральною серед них є держава);

3) наявності ідеологічної спрямованості — забезпечення функціонування панівного ладу. Між базисом і надбудовою існує ді­алектичний зв'язок, в якому провідне місце посідає базис.

Для правильного розуміння життєдіяльності суспільства вели­ке значення має його соціальна структура. Це сукупність соці­альних спільностей, класів, націй, соціальних груп, прошарків. тощо. Кожна з цих спільностей має свої об'єктивні й суб'єктивні чинники утворення та функціонування. Головним елементом со­ціальної структури є класи. Це найбільш масові й безпосередньо пов'язані з процесом виробництва групи людей, що різняться між собою:

1) за своїм місцем в історично означеній системі виробництва;

2) за відношенням до засобів виробництва (основний критерій);

3) за роллю в суспільній організації, а також методами і форма­ми розподілу національного продукту (визначення за В.І.Леніним).

Класи виникли на тому етапі розвитку суспільства, коли у ви­робництва з'явився додатковий продукт і можливість його від­чуження. Поява антагоністичних класів породила класову боро­тьбу, яка приводила до соціальних революцій. У філософії поряд з теорією класів і класової боротьби розробляється теорія стра­тифікації, тобто поділу суспільства на окремі соціальні групи (страти), і теорія формування середнього класу на основі демо­кратичної приватизації власності, яка повинна забезпечувати єд­ність та гармонію суспільних сил.

Важливим елементом соціальної структури є також нація. На­ція — це сукупність людей, яка історично склалася на основі певно­го етносу (етносів), має свою територію, мову, побут, традиції і зви­чаї, психічний склад І пов'язана сталими економічними зв'язками. Нація є основою державності. Боротьба за суверенітет, за встанов­лення своєї державності приводить до національно-визвольної боротьби. Існують дні тенденції у вирішенні національного питання — тенденція консолідації (об'єднання) націй І тенденція національного визначення. На даному етапі перемагає друга тенденція.

Дата добавления: 2015-07-18