Примітки. 3) Так виходить з чисел поданих Осїньским і Машкевичом: Осїнський каже

¹) Див. вище с. 518.

²) Ркп. Чортор. 142 с. 511.

³) Так виходить з чисел поданих Осїньским і Машкевичом: Осїнський каже, що з Суходольским було 2500, з Корицким 1500, з самим Осїньским 1200; військо Вишневецького Машкевич рахує на 4000 („бо по переходї за Днїпро богато людей розїхало ся з тих що з князем тїкали за Днїпро”); мусїв мати також щось і Тишкевич. Тому коли Машкевич все зібране тут військо рахує на 6000 або мало що більше (с. 106), то се неймовірно мало.

⁴) Див. вище с. 46.

⁵) Реляція про сї битви, найбільш офіціальна, але коротка, підписана Тишкевичом, Вишневецьким, Лащом, Осїньским і свояком воєводи Тишкевича Криштофом підсудком браславським в обозї під Кульчином дня 20 (30) у Міхаловского с. 98, Памятники с. 258. Просторе справозданнє Осїньского Осолїньскому два днї пізнїйше з Ляховець — Міх. 145, Пам. 265. Інтересне оповіданнє — але з помилкою в днях (спізняєть ся о оден день, в мемуарах Машкевича с. 106 і д. З становища Вишневецького ж дуже детально оповідає Твардовский (с. 21 і д.), але з порівняння з Осїньским і Машкевичом виявляєть ся, скільки в тій детальности баламуцтва. Рапорт Заславського, з долученим листом Кривоноса до Корицкого, переказаний в листї з Варшави 4. VIII в. ст. ркп. Чортор. 379 с. 58. Коротка реляція його прімасови у Міхаловского с. 97.

⁶) Наведемо ще варшавську поголоску, пущену тодїж прихильниками кн. Яреми „Післав (Хмельницький) десять відважних вояків, аби вбили кн. Вишневецького. Прийшли і в дарунку кілька монстранцій принесли, просячи милосердя — а хмельницький в двох милях з військом своїм чекав. Князь слухав їх здалека. Здивував ся посольству і дарункам, велїв їх відвести й частувати, і оден упивши ся видав себе: напевне князь сеї ночи буде в наших руках і ви всї, Ляхове”. Довідавши ся про се, князь казав кождого осїбно взяти й питати, і всї на однїм зійшли ся конче мали його забити. Тодї князь велїв усїх вбити на палю, а сам пішов до Збаража”. Лист з Варшави з 2 серпня — ркп. Чорторийських 379 с. 57.

⁷) „Наші небожата, бачучи слабі сили свої, мусїли рушити з Константинова... Спирали їх, поки могли, а як уже не могли витримати, — бо їх дуже з гармат бито, прийшло ся їм радити про себе”, пише Заславський (с. 97). Ганновер оповідає: „І побояв ся князь щоб мешканцї міста Русини не збунтували ся на вид ворогів, що обложили місто, і покинув місто весь блиск — кн. Вишневецький з військом і Жидами; хто мав коня з возом, рушив за князем, хто не приготовував коня з возом, покладаючи ся на князя, мусїв зїстатись у Константинові” (с. 173).

⁸) Пам. кн. Міхаловского c. 148.

⁹) Тамже с. 151.

¹⁰) Кущевич с. 62; Сєнявский був староста львівський і про долю його маєтностей мусїли у Львові мати добрі відомости.

¹¹) ркп. Осолїн. 3564 с. 58.

¹²) Охорону барського замку і міста становило широке ложе Богу, умисно загаченого й розлитого в широкі стави.

¹³) Рухомі, на колеса поставлені деревлені щити.

¹⁴) Пам. кн. Міхаловского с. 150, Памятники с. 272; подібного змісту лист того ж Мясковского, писаний день пізнїйше — в ркп. Чортор. 142 с. 611.

¹⁵) У Шайнохи II дод. с. 380-382.

¹⁶) Wojna domowa ч. 24-25.

¹⁷) Жерела IV с. 62.

¹⁸) ркп. Осолїн. 3564 с. 58.

¹⁹) У Шайнохи тамже.

²⁰) Ркп. Осолїн. 225 л. 130.

²¹) Кушевич 1 с.

Дата добавления: 2015-07-18