Примітки. 1) Пам. кн. Міхаловского с

¹) Пам. кн. Міхаловского с. 90.

²) ркп. Чорторийських 379 с. 57.

³) Ркп. Публ. бібл. 129 л. 135, надр. тепер в Архиві Ю. З. Р III. IV ч. 11.

⁴) Лист з 7. IX н. с. у Шайнохи с. 386; в Архиві III. IV ч. 10.

⁵) Пам. кн. Міхалов. с. 199 лист з Варшави 23. IX н. с.

⁶) Чорторийськ. 143 с. 63.

⁷) Що Вишневецький дїйсно пробував з початку задавити повстаннє на Заднїпровю крівавими репресіям, се каже Коялович, De rebus c. 55: ad subigendos subditos Lubnios duxit. Мох caesis rebellibus, excisis nоn paucis oppidis ac pagis, quamquam pleraque adhuc loca domanda superessent — подав ся на поміч річипосполитій. З українського боку Мужилівський в своїй записцї теж досить виразно каже, що Вишневецький і на Лївобічю пробував бороти ся з повстаннєм („на сюй стороне Днепра не толко в маєтностях своих, але и по чужых незносныє кривды хрестияном чинил” — Україна II с. 37). Підношу се, бо свого часу пок. Лазаревський, справедливо скритикувавши і відкинувши розповідання Костомарова та Кулїша про суворі розправи Вишневецького з повстанцями за Днїпром, вдав ся в протилежну крайність, доводячи, що Вишневецький забрав ся відси „тихо, без шуму” (Лубенщина и кн. Вишневецкіе, Кіев. Старина 1896, III с. 851). І ще одно: справедливо виказуючи безосновність деяких оповідань своїх попередників особливо нафантазував тут Кулїш, Отпаденіе с.205-208), Лазаревський, по моєму, теж даремно силкував ся виратувати одну апокрифичну подробицю про посольство від Хмельницького до Вишневецького по корсунськім погромі (с. 349). Він комбінує для сього звістку Машкевича з оповіданнєм Величка. Але Машкевич говорить не про послів Хмельницького, а про язиків, захоплених підїздом (с. 98-99), а Величко (І с. 79) опираєть ся в сїм місці на оповіданню Твардовского, і додаток про лист висланий Хмельницьким до Вишневецького „въ подобній сенсъ, яко изъ СЂчи писалъ до комисара и до Потоцкого”, не викликає нїякого довіря до себе.

⁸) Див. вище с. 125. Не без почутя описує Твардовский сей вихід Вишневецького і всєї заднїпрянської Польщі з її займанщин та прощаннє з Лубнями: nie bez lzу ukanienia który na miasto podobane poglądaiac z gory i koscioł znamienity od siebio wzbudzony iako miał niedługo w popiół obrocony.

⁹) Пам. кн. Міхаловского с. 27. За Днїпром в білоруських краях був потім Кривошапка (Коялович с. 13) — може його змішано з Кривоносом.

¹⁰) Акты Ю. З. Р. III с. 218.

¹¹) Акты Ю. З. Р. III с. 216.

¹²) У Шайнохи дод. 36; ся посилка Хмельницького до Вишневецького дає відповідну міру вартости згаданій звістцї Величка про попереднїх послів Хмельницького — що їх Вишневецький велїв постинати.

¹³) С. 38.

¹⁴) С. 16-17.

¹⁵) Дневник Машкевича — Zbiór раm. c. 99.

¹⁶) Лист з Варшави з дня 2 серпня н. ст. — ркп. Чортор. 379 с. 57.

¹⁷) Slavische Jabrbücher 1843 с. 108.

¹⁸) Z Czarnobyla de data 7 augusti. — ркп. Осолїн. 225 л. 115.

¹⁹) У Шайнохи, дод., с. 362.

²⁰) Термин „білоруський” в сучасних московських актах не повинен одначе нас баламутити: се в них означає однаково і білоруську і українську людність, так би сказати цивільну, в противставленню до козаків.

²¹) Акты Ю. З. Р. III с. 217.

²²) Тамже с. 218, 225.

²³) Тамже с. 227.

²⁴) С. 3 і далї.

²⁵) Акты Ю. З. Р. III с. 227-228.

²⁶) Акты Ю. З. Р. III с. 236; оповідало ся се в Москві в посольськім приказї 23.VII с. ст., так що відомости сї по дорозі через Білу Русь ceй переїзжий Грек міг чути в серединї липня с. ст.; лист стародубського старости з 11.VII. н. ст. дає час, перед яким козаки вийшли з Стародуба.

²⁷) акты Ю. З. Р. III с. 216-217, 225-226, 227. акты Моск. гос. II с. 229.

Дата добавления: 2015-07-18