ОрганІзацІя договІрних вІдносин на пІдприЄмствІ

Однією з найбільш важливих умов створення ВЕМ підприємства є організація внутрішніх договірних відносин між підприємством, його підрозділами і між самими підрозділами. Система цих відносин пе­редбачає укладання внутрішніх договорів на оренду, постачання си­ровини і матеріалів, продукції, виконання робіт та надання послуг. Основне місце у внутрішніх договорах посідають:

визначення обсягів та номенклатури поставок продукції, що має відображуватися як у натуральній, так і у вартісній формі;

обсяги поставок матеріально-технічних ресурсів;

терміни поставок продукції та матеріально-технічних ресурсів;

норми витрат матеріалів, палива тощо;

нормативи та ліміти;

визначені на основі доданих витрат виробництва планово-розрахункові ціни;

перелік вимог та розмір санкцій за ними.

Договір оренди містить перелік та вартість майна, умови оренди, джерела орендної плати, розмір якої визначається з урахуванням здійснення заходів за рахунок засобів амортизаційних відрахувань, що реалізуються на рівні підрозділів.

Договірна система застосовується також при проведенні науково-дослідних і конструкторських робіт, проектуванні, налагоджуванні обладнання і т.п.

Внутрішні договірні відносини передбачають надання виробничим підрозділам права вибору партнерів як за внутрішніми, так і за зовні­шніми коопераційними поставками, що створює альтернативну кон­куренцію в забезпеченні та обслуговуванні виробництва. Організація внутрішніх договірних відносин передбачає не лише укладання дого­ворів, а й виконання завдань за ними, здійснення фінансових взаємо­розрахунків, розгляд економічних претензій за невиконаними зо­бов'язаннями, відшкодування заподіяних економічних збитків.

Існує диференційований підхід до розвитку договірних відносин на підприємстві. Якщо в галузі НТР, матеріально-технічного забезпе­чення, обслуговування основного виробництва і надання послуг такі відносини необхідні при будь-якому типі виробництва, то в економі­чних відносинах основних виробничих підрозділів по внутрішніх ко­оперативних поставках договірні відносини можливі лише в одинич­ному та серійному виробництві. В масовому виробництві, де створено єдину автоматизовану систему управління (АСУВ), виробничі відно­сини між провідними підрозділами регулюються централізовано від­повідними органами управління.

При організації внутрішніх договірних відносин необхідний дифе­ренційований підхід до різних підрозділів підприємства (визначення ступеня їх участі в системі з урахуванням функціональних особливо­стей). На основі такого критерію, як можливість планування частки прибутку підприємства від реалізації і формування валового прибут­ку підрозділу, всі підрозділи доцільно поділяти на три групи:

Підрозділи, які формують свій прибуток за рахунок реалізації підприємству та іншим підрозділам власної продукції (робіт, послуг) за внутрішніми планово-розрахунковими цінами. Вони будують свою виробничо-господарську діяльність на принципах повної самоокуп­ності та часткового самофінансування (усі основні, допоміжні та об­слуговуючі підрозділи і підрозділи технічного розвитку, матеріально-технічного забезпечення, управління акціонерним капіталом і май­ном);

Підрозділи, які будують свою діяльність на частковій самоокуп­ності, тобто частково функціонують за рахунок надання різних по­слуг іншим підрозділам, а частково за рахунок калькуляції підпри­ємницьких витрат на їх утримання (технічні відділи, служби механі­зації, метрології та інші);

III. Підрозділи, які будують свою діяльність суто за рахунок каль- куляції граничних витрат на їх утримання (адміністративно- управлінський апарат підприємства).

Отже, договірні відносини на підприємствах відіграють важливу роль у формуванні якісно нових відносин в межах господарюючих суб'єктів.

2. Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства (рис. 12.2). Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До інших форм власного капіталу належать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із засновниками і т. ін. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нематеріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепродажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал (рис. 12.3) - це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін. Він поділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

3. Психологічний клімат — об'єктивно існуюче явище. Він створюється під впливом двох чинників. Перш за все це соціально-психологічна атмосфера суспільства в цілому. Сьогодні саме це явище безпосередньо відбивається на психологічному кліматі окремих колективів.

Другий чинник — мікросоціальні умови: специфіка функ­цій даного колективу відносно розподілу праці в суспільстві, географічні і кліматичні умови, міра ізольованості колективу від широкого соціального середовища, його віковий і статевий со­став і т.і.

Обидва ці чинника і визначають той стан колективу, котрий називають психологічним кліматом. Під ним прийнято розуміти емоційно-психологічний настрій колек­тиву, в якому на емоційному рівні відбиваються особисті і ділові взаємини членів колективу, що визначені їх ціннісними орієнтаціями, моральними нормами і інтересами[10].

Основні харак­теристики психологічного клімату колективу:

§ задоволеність членів колективу взаємина­ми, процесом праці, ке­рівництвом;

§ основний настрій;

§ взаєморозуміння й авторитетність керів­ників і підлеглих;

§ ступінь участі чле­нів колективу в керу­ванні і самоврядуванні колективу;

§ згуртованість (на­вколо мети діяльності);

§ свідома дисципліна;

§ продуктивність роботи.

Психологічний клімат колективу створюється і виявляється в процесі спілкування, на тлі якого реалізуються групові по­треби, виникають і вирішуються міжособові і групові конфлікти. У цьому процесі набувають виразного характеру приховані ситуації взаємодії між людь­ми: змагання або таємне

Дата добавления: 2015-07-14