Суть, види та функції капіталу

ВСТУП

Слово «економіка» бере початок від грецького «oikomomike» «ойкономіка» (ойкос – дім, господарство; номос – правило, закон) і з самого початку економічного мислення розглядається як наука про управління домашнім господарством.

Необхідною умовою реалізації основної мети підприємництва - отримання прибутку на авансований капітал - є планування відтворення капіталу, яке охоплює стадії інвестування, виробництва, реалізації (обміну) і споживання.

Формування і використання різних грошових фондів для відшкодування витрат капіталу, його накопичення і споживання складає суть механізму фінансового управління на підприємстві.

Незалежно від того, чи розділяється капітал підприємства на власний, позиковий, основний або оборотний, він знаходиться в процесі безперервного руху, приймаючи лише різні форми залежно від конкретної стадії кругообігу.

Бізнес як система функціонує і розвивається в результаті попередніх вкладень капіталу і, перш за все, в основні засоби. Отримання прибутку сьогодні це результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні і оборотні кошти, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому ефективне управління капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їх функціонування і відтворення.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції кожна фірма повинна мати одночасно і основні фонди і оборотні фонди.

У даній роботі розглянемо, що з себе представляють основний і оборотний капітали та приведемо окрему різницю між загальним капіталом фірми та його виробничою частиною.

Розділ1.

Суть, види та функції капіталу

Під капіталом слід розуміти суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу і засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Основний капітал переноситься на кінцевий продукт (відтворюються у ньому) частинами протягом тривалого строку за допомогою механізму амортизації До основного капіталу відноситься та частина капіталу, яка авансується для придбання засобів праці: основних засобів (машина, обладнання, споруд, будов, транспортних засобів тощо), нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили. Оборотний капітал, на відміно від основного, повністю переноситься на кінцевий продукт протягом одного виробничого циклу, в кінці якого повністю відтворюється в цьому продукті. До оборотного капіталу відноситься капітал, який авансується на купівлю предметів праці (сировини, палива, напівфабрикатів тощо) та робочої сили.

Протягом одного обороту основного капіталу (від моменту вкладення грошових коштів у придбання основних активів до їх відтворення) оборотний капітал здійснює безліч оборотів.

Потреба в основному капіталу визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень.

У сучасних умовах до джерел фінансування капітальних вкладень належать:

· власні фінансові ресурси;

· залученні ресурси;

· кошти, отриманні від продажу цінних паперів, вклади членів трудових колективів;

· кошти державного бюджету та місцевих бюджету;

· кошти іноземних інвесторів.

До власних фінансових ресурсів входять вклади засновників підприємства, амортизація відрахування, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, резерви, що формуються в процесі господарської діяльності.

За умови недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення використовуються залученні кошти. Але це відбувається в тому разі, коли підприємству вигідно залучити фінансові ресурси, про що свідчать попередні розрахунки спеціалістів.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». У момент створення підприємства його стартовий капітал (К) втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, його активи дорівнюють стартовому капіталу (А = К). Саме так трактується початковий статутний капітал у П(С)БО 2 «Баланс».

Під статутним капіталом розуміють зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, що внесені власниками підприємства.

Під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємства у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведене до збільшення економічних вигід у майбутньому.

Економічна вигода – це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання (З) підтверджують права й вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями: К = А + З

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал – основа для початку і продовження господарської діяльності підприємства, віє основним із найісторичніших і найважливіших показників, бо виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування господарської діяльності – перебуває у розпорядженні підприємства необмежений час;

2) відповідальності й захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішній користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистам кредиторів від втрати капіталу;

3) компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

4) кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

5) Фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6) Самостійності та влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності й впливу його власників на підприємство;

7) Розподілу доходів і активів – частина окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) Внесення м власниками підприємства грошей та інших активів;

2) Накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

· Інвестований ( вкладений або сплачений капітал );

· Нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їхньою номінальною (обявленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також можу бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

· Статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації у державних реєстрі суб’єктів господарювання;

· Додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності й управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Згідно з П(С)БО 2 до власного капіталу входить:

1) Статутний капітал;

2) Пайовий капітал;

3) Додатковий вкладений капітал;

4) Інший додатковий капітал;

5) Резервний капітал;

6) Нерозподілений прибуток (непоеритий збиток);

7) Неоплачений капітал;

8) Вилучений капітал.

При оргінізації підприємства формується статутний капітал. Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є вкладом власників (учасників) до капіталу підприємства.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладами учасників і засновників до статутного фонду товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, обладнанням, спорудами, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі іноземній валюті.

Статутний фонд акціонерного товариства не можу бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати діючи на момент створення акціонерного товариства. Засновники акціонерного товариства зобов’язані бути держателями акції на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше двох років.

Цивільний кодекс України (витяг)від 16.01.2013 р. №435-IV

Ст.15 2. Вкладом достатутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужуванні права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, воно підлягає незалежній експертній перевірці.

У товаристві з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальностю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства (ст. 52 (2)).

Пайовий капітал – сума пайових вкладів членів спілок та інших підприємств, що передбачено установчими документами.

Додатковий вкладений капітал – це капітал, який створюється внаслідок:

· Отримання емісійного доходу від розміщення акції;

· Надходження внесків засновників та учасників у розмірах, які перевищують частку кожного в оголошеному статутному капіталі;

· До оцінки активів підприємства;

· Безоплатного отримання необоротних активі;

· Утворення курсових різниць при отриманні внесків до статутного капіталу від нерезидентів у іноземній валюті;

· Надходження засобів на поповнення необоротних активів.

Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інших види додаткового капіталу.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Наприклад, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні товариства зобов’язані щороку відраховувати до резервного капіталу не менше 5% чинного прибутку, причому розмірів резервного капіталу має бути не нижче 25% статутного капіталу. Фінансово-кредитні організації також зобов’язані нараховувати резерви. Для інших підприємств створення резервів добровільне.

Рішення про напрямки використання резервного капіталу приймається власниками підприємства. Таким використанням може бути:

_ покриття непередбачених витрат у випадку недостатньості прибутку;

_ погошення боргів при ліквідації товариства;

_ збільшення статутного капіталу;

_ виплата дивідендів.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учасників) за вкладами до капіталу. Сума неоплаченого капіталу вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначені підсумку власного капіталу.

К а п і т а л

Сукупність ресурсів

Виробничі відносини

Відношення власності

Основний капітал

Оборотний капітал

Власний капітал

Залучений капітал

Статутний капітал

Загальна вартість внесків

Неоплачені внески

Інший додатковий капітал

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)

Резервний капітал

Вилучений капітал

Нерозподілений прибуток

Непокриті збитки

Використання прибутку

Частки, викуплені у учасників

Власність акцій власної емісії

Додатковий капітал

Емісійний дохід

Інший вкладений капітал

Дооцінювання активів

Безоплатно отримані оборотні активи

Пайовий капітал

Добровільно розміщені пайові внески

Рис. 1. РІЗНОВИДИ КАПІТАЛУ

Розділ 2.

Дата добавления: 2015-07-14