Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поліпшення основних фондів

Читайте также:
  1. Аналітичний та інвентарний облік основних засобів
  2. Вартість основних і прикладних (допоміжних) матеріалів
  3. Вибуття основних засобів
  4. Визначення основних розмірів кулачкового механізму
  5. ВИЗНАЧЕННЯ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ І ДОПОМІЖНИХ РОБОЧИХ
  6. Виробництва та виробничих фондів
  7. Гігієнічна характеристика основних продуктів ХАРЧУВАННЯ

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб’єктів господарювання основні фонди зазнають фізичного(матеріального) та економічного спрацювання, а також техніко-економічного (морального) старіння.

Фізичне (матеріальне) спрацювання основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних фондів, а й їхньою бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики – знижується продуктивність, збільшується експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичне часткове та фізичне повне спрацювання основних фондів. Часткове спрацювання можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.

Ступінь фізичного спрацювання окремого об’єкта основних фондів можна визначити двома розрахунковими методами:

1) За терміном експлуатації (нормативним та фактичним):

(10)

 

де К ф.с – коефіцієнт фізичного спрацювання;

Тф і Тн - відповідно фактичний та нормативний (корисний) терміни експлуатації основних фондів;

ЛВ – ліквідаційна вартість основних фондів у відсотковому виразі до первісної вартості об’єкта.

2) За даними обстежень технічного стану.

Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначається як відношення накопиченої суми спрацювання до їхньої первісної балансової вартості.

Техніко-економічне (моральне) старіння основних фондів – це процес їхнього знецінення до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Вони характеризуються поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення наявних та створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології.

Таким чином, техніко-економічне старіння виявляється у двох формах:

1) Знецінення старих засобів у результаті зниження вартості їхнього відтворення;

2) Як наслідок знецінення старих основних фондів через створення нових, ефективніших.

Для суб’єктів господарювання дедалі більшого значення набуває врахування техніко-економічного старіння. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації зумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється дорожча і гіршої якості продукція, а тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.

Техніко-економічному старінню другої форми підлягає переважно активна частина основних фондів.

Фізичне спрацювання і техніко-економічне старіння основних фондів можна усунути частково або повністю шляхом їхнього поліпшення за рахунок проведення технічного огляду і обслуговування, поточного і капітального ремонту, модернізації, рекомендації, технічного переозброєння, а також придбання (спорудження) нових аналогічних об’єктів.

Середньорічна вартість основних фондів певного періоду експлуатації розраховується за формулою:

, (11)

де n – кількість років в періоді;

середньорічна вартість основних фондів і -го року в періоді, грн.

Середньорічна вартість основних фондів певного року розраховується за формулою:

, (12)

Де Впоч – вартість основних фондів на початок року, грн.;

Ввв, Ввив вартість відповідно введених та виведених протягом і -го місяцю основних фондів, грн.;

Квв, Квив – кількість повних місяців, протягом яких знаходилися в експлуатації основні фонди, що були відповідно введені в дію та виведені з експлуатації.

Зношування – втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне та моральне. Вимірюється загальним коефіцієнтом зношування основних фондів.

Фізичне зношування – втрата основними фондами своїх споживчих властивостей під час експлуатації в результаті спрацювання деталей, а також бездіяльності і тривалого зберігання в результаті дії факторів зовнішнього середовища (вологості, температури тощо). Вимірюється рівнем фізичного зношування основних фондів.

Рівень фізичного зношування основних фондів може бути обчислений за такими формулами:

, (13)

, (14)

де ТФ, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк корисного використання основних фондів, роки.

Моральне зношування –передчасне (до закінчення нормативного строку корисного використання) знецінення основних фондів, викликане здешевленням їх відтворення і/або зростанням продуктивності аналогічних засобів праці. Розрізняють моральне зношування І та ІІ роду.

Моральне зношування І роду –зношування, обумовлене підвищенням продуктивності праці виробників основних засобів, що супроводжується зниженням ціни на придбання нових засобів праці. Оцінюється коефіцієнтом морального зношування І роду.

Коефіцієнт морального зношування І роду визначається за такою формулою:

. (15)

Моральне зношування ІІ роду –часткова втрата основними фондами своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці.

Загальний коефіцієнт зношування основних фондів визначається за такою формулою:

. (16)

Термін корисного використання – період часу, протягом якого підприємство планує використовувати основні фонди, або протягом якого буде виготовлено запланований обсяг продукції. При його визначенні враховуються: 1) очікуване використання об’єкта основних фондів, його потужність і продуктивність; 2) фізичне та моральне зношування, що передбачається; 3) правові або подібні обмеження щодо строків використання об’єктів тощо.

Технічний догляд і обслуговування основних засобів є складовою частиною технологічного процесу і передбачає виконання робіт на працюючих об’єктах із підтриманням їх у робочому стані, для забезпечення процесу господарської діяльності.

Поточний ремонт виконується при необхідності усунення дрібних неполадок і попередження прогресуючого фізичного спрацювання поза технологічним процесом із використанням запасних частин, деталей, вузлів та інших матеріалів.

Капітальний ремонт потребує великих одночасних витрат для відновлення нормального фізичного стану об’єкта шляхом заміни конструктивних елементів основних засобів.

Модернізація основних засобів передбачає удосконалення діючого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищенню техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворених підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі. Будівництво здійснюється на нових площах із метою створення нової виробничої потужності.

До розширення діючих підприємств відноситься будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також будівництво нових і розширення існуючих окремих цехів та об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, із метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

До розширення діючих підприємств належить також будівництво філій та виробництв, що виходить до їхнього складу, які після введення в експлуатацію не перебуватимуть на самостійному балансі.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів та об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення, пов’язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу і здійснюване в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їхньої праці та охорони навколишнього середовища.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється,як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Затрати на технічний огляд, обслуговування і проведення ремонтів основних засобів формують безпосередньо собівартість виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

Для визначення прибутку з метою оподаткування підприємства мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, у сумі, яка не перевищує 10% сукупної балансованої вартості всіх груп основних фондів станом на початок року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об’єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Для визначення прибутку підприємства з метою оподаткування витрати на поліпшення (крім технічного огляду, обслуговування і заміни) основних засобів, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у сумі, що не перевищує 5 % балансової їх вартості на початок календарного року формують валові витрати. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних засобів та переносять свою вартість на зменшення валових доходів через амортизаційні відрахування.

Витрати на поліпшення невиробничих основних засобів покриваються за рахунок спеціальних фондів, які створюються за рахунок власних коштів підприємства для їх експлуатації та утримання.

 


Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 186 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Автовокзал г. Барнаул | Суть, види та функції капіталу | Виробництва та виробничих фондів | Оцінка, класифікація і структура основних фондів | Методи амортизації | Практичні розрахунки |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Функціональне призначення (натурально-речовий склад).| Знос та амортизація основних фондів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.011 сек.)