Розділ 2 Експерементальне дослідження соціальної роботи з сімями де виховується дитина з особливими потребами

2.1 Опис та обґрунтування дослідження

Дослідно-експериментальну частину курсової роботи ми організували у вигляді соціологічного дослідження проблеми соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами. Для успішного проведення дослідження нами була складена його програма

У процесі дослідження ми провели,по-перше, низку інтервю для підтвердження актуальності проблеми, її складності та можливих шляхів вирішення.

Інтервю № 1.

керівник Хмельницького обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

12.02.2015р., початок інтервю 15.00год., завершення інтервю - 15.20год.

Запитання:

1.Скажіть, будь ласка, хто є засновником центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів і коли розпочав свою діяльність цей центр?

.Які основні напрями реабілітації у центрі?

3.Яка вікова категорія дітей з інвалідністю, на яку розрахований центр?

.Якій кількості дітей-інвалідів надаються послуги в центрі (протягом року)? Якщо, можна, конкретизуйте, будь ласка, за нозологіями (типами відхилень)?

.Які є в центрі форми реабілітаційного обслуговування?

.Яка тривалість реабілітаційних програм?

7.На яку кількість дітей-інвалідів розраховано центр?

.Які джерела фінансування центру і до якої форми власності він належить?

9. Яке спеціалізоване реабілітаційне обладнання у центрі?

10. Які найбільш гострі проблеми в діяльності центру? Дякую.

Інтервю № 2.

заступник начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації,

15.02.2015р. Початок інтервю - 11.20год., завершення - 11.35год.

Запитання:

.Скажіть, будь ласка, наскільки гострою є проблема соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда? Якщо можна, наведіть, будь ласка, статистичні дані по районах області, по містах.

.Що, на Вашу думку, найбільше впливає на поширення інвалідності серед дітей?

.Чи є сімї на Хмельниччині, в яких народжуються двоє і більше дітей-інвалідів?

.Який аспект соціального захисту є найбільш болючий для таких сімей?

.Як співпрацюють державні органи з громадськими організаціями у вирішенні цієї проблеми? Чи поширеним є благодійництво саме для цієї категорії населення?

.Яка проблема на сьогодні, на Вашу думку, є найбільш гострою у вирішенні соціального захисту сімей з дитиною-інвалідом?

Дуже дякую!

Інтервю 3.

методист НВК Дитячий заклад - спецшкола для дітей з вадами слуху, 22 лютого 2015 року. Початок інтервю 14.15, завершення - 14.40.

Запитання:

.Скажіть, будь ласка, в чому специфіка діяльності Вашого закладу?

.Які основні принципи, на Вашу думку, комплектування груп у закладах для дітей з порушенням слуху?

.Скажіть, у чому Ви вбачаєте можливість інтегрувати дітей з вадами слуху в суспільство?

.Які проблеми, на Вашу думку, є найбільш гострі у вирішенні проблеми соціалізації таких дітей?

Дякую!

Інтервю 4.

Андрій В., 14 років, дитина-інвалід, діагноз ДЦП, відвідує ХОЦРР (центр ранньої реабілітації).

26 лютого 2015р., початок інтервю 9год.15 хв., завершення - 10.00год.

Запитання:

. Андрійку, скажи, будь ласка, чи подобається тобі відвідувати центр?

.Що найбільше тобі подобається тут?

.Чи давно ти відвідуєш цей центр?

.А чим ти займаєшся вдома?

.Як часто ти граєшся з мамою? Татом?

.Чи бував ти в ляльковому театрі?

.Що тобі подарував Дід Мороз?

.А чи є в тебе друзі? Хто вони?

.А яке твоє улюблене заняття?

. Яка твоя заповітна мрія (щоб ти найбільше хотів)?

Інтервю 5.

мама дитини-інваліда (хлопчика 6 років з діагнозом ДЦП), 27 років, освіта вища, тимчасово не працює, вже 2 роки виховує сина сама, офіційно не розлучена.

28 лютого 2015 року, початок інтервю 17.45., завершення - 18.00 год.

.Коли Ви дізналися про діагноз у Вашої дитини?

.Які прогнози лікарів?

.Яку допомогу отримуєте від держави? Чи достатньо цього?

.В чому головна проблема Вашої сімї?

. Що, насамперед, треба зробити в масштабах держави аби полегшити Ваше становище (й інших аналогічних сімей)?

.Вибачте за некоректність, чому Ви самі виховуєте хвору дитину?

.Чи вірите Ви в майбутнє свого сина? Яким Ви його бачите?

.Ваші особисті плани на майбутнє?

Щиро дякую Вам! Успіхів і удачі!

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих даних в ході експериментальної роботи

У процесі аналізу результатів інтервю нам вдалось зробити певні узагальнення та висновки. Так, зокрема, з інтервю № 2 (з заступником начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації) випливає, що проблема соціального захисту сімї з дитиною-інвалідом є надзвичайно актуальною, складною і комплексною в її вирішенні.

Фахівці класифікують дитячу інвалідність двох типів: вроджену та набуту; серед головних причин дитячої патології названо:

1)екологічні проблеми, зокрема наслідки ЧАЕС;

2)післяродові та інші травми;

)спадкові хвороби, захворювання на генному рівні;

)інші (як, наприклад, наслідки перенесеного грипу тощо).

Частина сімей з дітьми-інвалідами отримують згідно законодавства ще й соціальну допомогу.

З 1 січня 2007 року державна допомога дітям-інвалідам:

1гр. 380+50%від 380 = 570грн.;

Пгр. 80% від 380=304грн.;

Ш гр. 60% від 380=228грн.,

Надбавка одиноким інвалідам П і Ш гр. - 15% від 380=57грн.;

діти-інваліди до 6 років 70% від 380 + 50% від 434= 483грн.;

(постражд. ЧАЕС 70% від 380+ 50% від (70% від 380)+ надбавка на догляд 50% від 434= 616 грн.;

діти-інваліди від 6 до 18 р. 70% від 380+50%від558=545грн.;

по ЧАЕС - 678 грн.; відповідно до ст.76 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рікмінімальна заробітна плата з січня -400грн., липня - 420 грн., грудня - 450 грн.

У процесі інтервю ми також зясували, що у Хмельницькій області є 24 сімї, в яких 2 дітей-інвалідів; і 13 сімей з трьома дітьми-інвалідами. Безумовно, серед найболючіших проблем соціального захисту таких сімей є: недостатня матеріальна допомога (насамперед на лікування таких дітей), відсутність належної соціальної реабілітації дітей (очевидною є їх соціальна ізольованість, дезадаптація).

У цьому контексті логічним продовженням є аналіз результатів інтервю № 1 (з керівником Хмельницького обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів). Засновником центру є Хмельницька обласна державна адміністрація і підпорядковується цей центр Головному управлінню праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ХОДА, джерелом фінансування є кошти Фонду соціального захисту інвалідів. Форма власності - комунальна, центр діє з 1 березня 2002 року за такими основними напрямами реабілітації: рання, соціальна, психолого-медико-педагогічна. Центр розрахований на дітей-інвалідів від народження до 18 років. В центрі надаються послуги протягом року за нозологіями: мають декілька вад - 52 особи, з вадами слуху - 14 чол., з опорно-рухового апарату - 47 дітей, з інтелектуальними вадами - 17 осіб, з ураженням центральної нервової системи - 54 чол., інші - 16 дітей. Форми реабілітаційного обслуговування - стаціонарна, амбулаторна, домашній патронаж, консультативна, соціально-педагогічний патронаж. Тривалість реабілітаційних програм - від 6 місяців до 18 років.

Найважливішою проблемою в діяльності центру є його недостатнє фінансування, оскільки саме через брак коштів реабілітаційні програми зреалізовуються несповна, реабілітаційне обладнання не є належним, працівники одержують мізерну заробітну платню і т.і.

Хоча, як свідчать дані інтервю № 3 (з методистом НВК) реабілітаційна робота з дітьми-інвалідами та їхніми сімями є надзвичайно складною і потребує високої фахової компетентності, глибоких інтегрованих психолого-педагогічних знань, комунікативних умінь і навичок. І в цьому випадку ми зіткнулися з тією ж проблемою - недостатнім фінансуванням, що в свою чергу породжує ускладнену діяльність з клієнтами та їх батьками, відсутність належного обладнання, компютерного обстеження, можливостей застосування відповідних нових технологій у реабілітаційній діяльності.

Інтервю з мамою дитини-інваліда і самою дитиною-інвалідом свідчать про те, що соціальний захист не є достатнім. При чому наголошується не лише на матеріально-економічному аспекті проблеми (мізерності пенсії, матеріальної допомоги, страшній дорожнечі лікування тощо), але й на соціально-реабілітаційному аспекті. Йдеться насамперед про розрізнення різних напрямів реабілітації, неузгодженість дій медичних закладів і психолого-педагогічних установ, про відсутність комплексних реабілітаційних програм, що й створює соціальну ізоляцію сімї дитини -інваліда, її відчуження від суспільного життя.

У процесі нашого дослідження ми провели також експертне опитування трьох груп експертів:

Перша група - представники держадміністрації (названий вже - заступник начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації та начальник управління соціального захисту);

Друга група - керівники реабілітаційних центрів

Третя група - методисти НВК

Всім інтервюерам було запропоновано дати відповіді на поставлені запитання:

1)Чи є проблема соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами на Хмельниччині гострою і наскільки?

2)Що є головною причиною поширення інвалідності серед дітей?

3)Яка основна методика реалізації реабілітаційних процесів дітей-інвалідів?

4)Як співпрацюють державні та недержавні установи по забезпеченню соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда?

)Якою повинна бути модель соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами?

На основі аналізу відповідей експертів ми дійшли висновку, що проблема соціального захисту сімї з дитиною-інвалідом є надзвичайною складною, гострою і нелегкою у своєму вирішенні. Серед головних причин поширення інвалідності серед дітей названо екологічні проблеми, низький економічний рівень молодих сімей, зловживання алкоголем, існування інших девіацій у поведінці батьків (причому ще до народження дитини) тощо.

Реабілітаційний процес дітей-інвалідів повинен здійснюватися, на думку експертів, на основі методики Монтессорі, моделі кондуктивної педагогіки (альтернативні методи спілкування), методики Войта-терапія, методу Козявкіна.

Недостатньою є співпраця державних і недержавних установ, громадських організацій по забезпеченню соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда.

Відсутньою є конкретна модель реалізації соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами у Хмельницькій області, яка б комплексно поєднувала всі аспекти та складові соціального захисту: медичного, соціально-психологічного, педагогічного, реабілітаційного.

Отож, як висновок ми стверджуємо, що на державному рівні доцільно переглянути саму структуру, принципи та технології соціального захисту сімї з дитиною-інвалідом. В основу соціального захисту таких сімей повинна, на нашу думку, бути покладена технологічна модель Інтеграція, яка б передбачала узгодженість, цілісність і системність усіх названих аспектів.

Ми модель соціального захисту сімї, що виховує дитину-інваліда, бачимо взаємозалежною субєкт-субєктною діяльнісною системою, яка б чітко визначала мету, завдання, зміст, технологію, оцінку та корекцію і, безумовно - результат.

2.3 Методичні рекомендації

Дата добавления: 2015-07-11