Об’єкти можливої фальсифікації

Індивідуальні завдання

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – форма організації навчання, яке має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань,які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. ІНДЗ з методів визначення фальсифікації товарів – це завершена практична робота в межах навчальної програми дисципліни. Виконується за варіантами.

Назва ІНДЗ № 1 «З асоби захисту товарів від фальсифікації»

Для запропонованого варіанту продовольчих і непродовольчих товарів (табл. 1.1) обрати оптимальний захист від фальсифікації. Захист здійснити шляхом використання сучасних технологій виготовлення тари та упаковки. Звіт надати у довільній формі, проілюструвати схемами та рисунками. Вибір обґрунтувати, характеризуючи позитивні і негативні аспекти обраного способу захисту від фальсифікації.

Таблиця 1.1

Об’єкти можливої фальсифікації

Варіант №	Об’єкти фальсифікації
	Алкогольні напої
	Молочні продукти
	Парфуми
	Одяг
	Засоби мийні синтетичні порошкоподібні
	Зошити шкільні
	Безалкогольні напої
	Електропраски побутові
	Консерви рибні
	Консерви овочеві
	Посуд скляний
	Радіотовари

Розв’язуючи ситуаційну задачу, необхідно проаналізувати традиційні і перспективні засоби захисту товарів від фальсифікації [Дубініна А. А., Овчиннікова І. Ф., Дубініна С. О. та ін. Методи визначення фальсифікації товарів, Сирохман І. В. Товарознавство пакувальних товарів і тари, Титаренко Л.Д., Павлова В.А. Малигіна В.Д. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів] і обрати найбільш оптимальний.

Використання різноманітних самоклейних етикеток слугує не тільки для естетичного оформлення упаковки, але і для захисту упакованого товару від крадіжки і підміни.

Деякі види самоклейних матеріалів, що використовуються для виготовлення етикеток, виконують одночасно декілька функцій. Така етикетка може дати відповідь на запитання:

• чи була порушена цілісність упаковки і проникнення до товару?

• чи були порушені умови зберігання товару (в теплому приміщенні через деякий час змінюється колір фону етикетки)?

Таким чином, першим кроком захисту товару від підробок можна вважати захист упаковки. Виробники продукції повинні постійно удосконалювати захисні функції упаковки для своєї продукції або замовляти різноманітні захисні наклейки.

Використання етикеток як засобів захисту товарів — порівняно недорогий спосіб. При використанні етикетки, що має захисні функції, витрати на її виробництво збільшуються не набагато (фактично тільки на різницю у вартості матеріалів). При цьому етикетка стане не тільки засобом ідентифікації товару, але і засобом його захисту від фальсифікації.

Виробник товару повинен обрати такий засіб захисту товару, який буде недорогим, але буде створювати значні проблеми для фальсифікації.

У зв’язку з цим потрібно враховувати:

• захист товару (включаючи упаковку) повинен коштувати якомога дешевше, щоб не підвищувати вартість товару, що негативно вплине на його конкурентоспроможність;

• рішення про використання засобів захисту товару — особиста справа кожного виробника.

Матеріали, що використовуються для виготовлення спеціальних захисних етикеток, особливі і унікальні для кожного виду товару. Цей вид маркування пропонує широкі можливості — від дешевих і простих до дорогих високотехнологічних рішень, які можуть забезпечити високий ступінь захисту. Позначки, що вказують на оригінальність товару, можуть вводитись в клей або всередину матеріалу. Найбільш розповсюдженими елементами захисту маркування від підробок вважаються такі:

• водяні знаки —позначки, що утворюються під час виробництва паперу за рахунок створення ділянок різної щільності і які виявляються на просвічування;

• захисні волокна різної довжини, форми і кольору, що вводять в папір і виявляються у звичайному або УФ відбитому світлі;

• райдужні металеві нитки різних розмірів, що вводять в папір як розсіяно так і локально. Можуть мати мікрогравіювання, що виявляється під лупою;

• спеціальні захисні металеві смужки із замовленими зображеннями або текстом;

• хімічні позначки на основі генної технології. Такі позначки-антитіла можна розпізнати тільки біодетектором;

• мікропозначки — полімерні частинки, що мають коди "під замовлення". Позначки хімічно стабільні, інертні, стійкі до більшості розчинників і кислот, їх можна додавати в клей або вводити в поверхневе покриття етикетки.

Назва ІНДЗ № 2: «Харчові добавки, їх використання з метою фальсифікації»

Виконуючи індивідуальне завдання доцільно проаналізувати умови завдання, використовуючи переліки дозволених і заборонених до використання харчових добавок (додатки А1 – А3). При цьому визначити:

назву добавки, функцію, яку вона виконує у забезпеченні споживних властивостей харчового продукту, можливі негативні наслідки споживання харчового продукту з такою добавкою;

статус добавки – дозволена, заборонена;

перевищення допустимих норм вмісту добавки в харчовому продукті.

За результатами дослідження оцінити можливу шкоду здоров’ю людини.

Використовуючи рекомендовані джерела інформації [Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Про захист прав споживачів, Цивільний кодекс України], оцінити цивільно-правову, адміністративно-правову, фінансово-економічну чи кримінальну відповідальність виробників за виготовлення та реалізацію неякісних харчових продуктів, в результаті споживання яких завдана шкода здоров’ю споживачів.

Робота виконується після опрацювання рекомендованих джерел інформації.

Добавки — це речовини, що додають у харчові продукти частіше для того, щоб надати їм тих споживних властивостей, які в цьому товарі найвище оцінюють споживачі.

Добавки поділяють на харчові і нехарчові. До нехарчових добавок відносяться такі речовини, які в природних харчових продуктах не зустрічаються. При використанні таких компонентів у харчовій промисловості в першу чергу повинні проводитися клінічні дослідження, щоб впевнитися в їхній нешкідливості для організму людини.

До харчових добавок відносять такі компоненти, які або присутні у природних харчових продуктах, або уже використовуються у харчовій промисловості для виготовлення товарів іншого виду, тобто на використання таких речовин для виготовлення харчових продуктів є дозвіл Міністерства охорони здоров'я України. Наприклад, м'ясо як сировина для виробництва ковбасних виробів у своєму складі містить незначну кількість глікогену (один із основних водоутримуючих компонентів) і при виробництві варених ковбас першого та другого сортів з підвищеним вмістом вологи для одержання зв'язаного фаршу додають крохмаль. Наявність крохмалю у цих ковбасах не є фальсифікацією. Але якщо крохмаль виявлено у варених ковбасах вищого сорту, то це вже фальсифікація якості цих ковбас. Це може свідчити проте, що для виробництва ковбас вищого сорту використовувалось низькоякісне м'ясо.

У дієтичні харчові продукти та продукти для дитячого харчування введення харчових добавок не рекомендується і їх наявність у цих продуктах можна розглядати як фальсифікацію якості таких товарів.

Фальсифікацією якості вважається застосування і дозволених але не передбачених рецептурою добавок з метою введення споживача в оману щодо справжніх споживних властивостей товару. Наприклад, фальсифікацією якості потрібно вважати підфарбовування та ароматизацію харчових продуктів добавками, що не зазначені в рецептурі. Ці добавки використовуються для того, щоб надати продуктам таких органолептичних властивостей, які дозволили б імітувати підвищену харчову цінність таких товарів.

Прикладом такої фальсифікації якості можуть служити безалкогольні напої з частковою або повною заміною цукру підсолоджувачами, з додаванням синтетичних барвників і ароматизаторів, що не передбачені рецептурою і, логічно, не вказані у маркуванні.

Аналізуючи рекомендовані джерела інформації (додаток А), зробіть висновки про правомірність застосування харчових добавок у продуктах харчування за варіантами табл. 2.1. Наявність заборонених і кількісний вміст дозволених харчових добавок у маркуванні харчових продуктів виробником не вказані.

Таблиця 2.1

Дата добавления: 2015-07-11