РОЗДІЛ 1.

КУРСОВА (ВИПУСКНА) РОБОТА

з дитячої літератури

на тему: Методика вивчення фольклору на уроках читання в початковій школі.

Студентки IV курсу ШКВ 42 групи

напряму підготовки 6.010102

«Початкова освіта»

Середи Катерини Василівни

Керівник:

Ланцута Зоряна Ярославівна

Національна шкала_______________

Члени комісії

_____________ ________________________

________________ ______________________________

Львів 2015

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………….…….…………..…3

РОЗДІЛ 1. УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК ЛІТЕРАТУРНО - КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН …………………………..……………..…………….8

1.1. Поетичні фольклорні жанри………………..…………….………..….. ……......10

1.2. Прозові фольклорні жанри…….……………….…………………………….….21

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНА РОБОТА НАД ЖАНРАМИ ФОЛЬКЛОРУ ………………….………………………….………………..…….….27

2.1. Особливості роботи над казкою…………….......................................................28

2.2. Робота над жанрами легенди і переказу………………….…..……..……..……31

2.3. Вивчення малих фольклорних жанрів……………………………….....………33

2.4. Освітнє і виховне значення уроків читання: естетичне виховання на уроках читання……………………………………………………………….…….………….35

ВИСНОВОК …………………………………………………………..………………38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..…...…41

ДОДАТКИ ……………………………………………………………….……………43

ВСТУП

Важливою та невід’ємною частиною культури народу є його фольклор.

Вивчення фольклорних творів у початковій школі має важливе виховне значення. Вони містять великий запас моральних принципів, якими повинна користуватися людина у своєму житті; невичерпне джерело народних традицій, звичаїв, які наповнені естетичним принципом. Твори народного фольклору розповідають про життя і побут нашого народу у різні історичні періоди. Саме це повинно формувати у дитини любов до Батьківщини, до рідної мови і виховувати бережливе ставлення до природи, до людей, сприяти розвитку розумових здібностей дітей, формуванню особистості школяра.

Фольклор – це усна народна творчість. А усна народна творчість — колективна, літературна і музична творча діяльність народу. Це також художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні вірування і культи, а також відбито світ думок, почуттів і переживань, уявлень народнопоетичної фантазії [1, c.460].

Фольклор – невичерпне джерело тем, ідей, образів для письменників, вчених усіх часів та епох. Найкращі твори великих поетів усіх країн взяті зі скарбниці творчості народу, незмірно глибокої, різноманітної, чистої і мудрої. Як справедливо підкреслював М.Т. Рильський: «Народна творчість – це той грунт, на якому виростають література, театр, музика і образотворче мистецтво – без якого вони б засохли» [12, c.79].

Перші записи зразків народної творчості, як вважають вчені, зробив Аристотель; крім того, прислів’я та приказки трапляються у біблійних оповідях. Народ так зафіксував їх значення: «Мудре слово глибше безодні, прислів’я гостріше голки», «Приказка у мові, як сіль у страві» [6, c.54].

Г. Сковорода радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. Немає жодного сумніву в тому, що вся педагогічна система видатного просвітителя свого часу була пройнята ідеєю народності. В цьому Г. Сковорода, безумовно, був предтечею таких педагогів, як О. Духнович, К. Ушинський, та багатьох інших, які також відстоювали ідею народності школи і виховання [20, c.4].

В «Українській граматиці» І. Огієнка заслуговує на увагу дидактичний матеріал для читання й письмових вправ. Тут переважають зразки народної мудрості, особливо приказки та прислів’я, які мають морально – етичне спрямування і уособлювали багатовіковий досвід народу. Тексти підручника Огієнка переважно фольклорних жанрів: народні пісні, приказки, загадки, байки. За допомогою фольклору діти пізнають навколишній світ, вчаться бути уважними, швидко і правильно розв’язувати певні завдання, логічно міркувати. Вміле використання усної народної творчості формувало у дітей філософське світосприймання та національний менталітет [9, c.56].

Особливу роль мови, усної народної творчості, літератури К.Д. Ушинський вбачав у справі виховання у дітей почуття патріотизму, любові до рідного краю, свого народу, його традицій, звичаїв, його мистецтва, культури, історії. У своїх працях він приділяв увагу роботі над прислів’ями і писав, що «прислів’я тим саме хороше, що в ньому майже завжди, незважаючи на те, що воно коротше пташиного носа, є те, що дитині належить збагнути: становить маленьку розумову задачу, цілком по дитячих силах». І справді, яке б прислів’я чи приказку ми не аналізували, школярі вчаться пояснювати, чому саме так говорить народ, тобто розвивають своє уявлення; так формується усне мовлення, яке потребує логічності у викладі думок, а отже, розвиваються розумові здібності школярів. Особливо ця робота набирає глибокого змісту, коли вчитель не обмежується простим тлумаченням, а запрошує поміркувати над тим, для чого в поданих прислів’ях використано слова, протилежні за змістом.

Саме у фольклорних формах К.Д. Ушинський бачив «кращий засібпривести дитину до живого джерела народної мови». У фольклорі він вбачав велике значення не лише з погляду дидактики, а ще більшою мірою – з виховного, бо кожний малий жанр творчості відображає життя народу в його історичному розвитку [19, c.22].

М. Драгоманов надавав особливого значення усній народній творчості у процесі формування особистості. Розглядаючи у зв’язку з цим проблеми дитячого читання, зокрема змісту, вчений пише: «щодо матеріалу до читання, то, звичайно, він повинен бути взятий з якомога більш близького учневі світу, а такий матеріал дасть тепер лише народна словесність, але й те, що вже надруковано містить матеріал, з якого можна скласти чудову хрестоматію». Приділяючи велику увагу принципу народності у вихованні М. Драгоманов відстоював вивчення рідної мови в українських школах, вважаючи її засобом розвитку естетичних почуттів, моральності й національної самосвідомості [12, c.79].

Серед наукових досліджень, що стосуються даної теми, більша частина праць присвячена проблемі реалізації педагогічного й виховного потенціалу фольклору в практиці роботи шкіл, позашкільних закладів, будинків культури та мистецтв, використання національних традицій як важливих засобів музично – художнього, морально – естетичного, творчого виховання учнів у процесі їх навчальної діяльності та дозвілля. Серед науковців можна виокремити праці М.В. Кучинського «Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів», М. Лановик «Українська усна народна творчість», Г.В. Мільченко, Л. Осадченко, які вивчали усну народну творчість у різних аспектах її вивчення у початковій школі. Серед збирачів фольклору: П. Чубинський, І. Манжура, Б. Грінченко, І. Франко, М. Носик, які уклали хрестоматії з усної народної творчості [13, c.79].

Дитячий фольклор - це багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох – трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки).

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки, загадки, казки.
Система фольклор­них жанрів, вироблена і культивована українським наро­дом упродовж віків, стала тим ґрунтом, на якому зросли професійні мистецтва, пов'язані зі словом, — у першу чергу література і театр.

Сьогодні може побутує думка, ніби не лише за­знають суттєвих змін традиційні форми побутування фольклору, а й нівелюється вся система народної творчості взагалі. З цим можна погодитися лише частково. Дійсно традиційні форми, жанри та їхні різновиди, створені пат­ріархальним суспільством та за часів феодалізму, стають певною мірою реліктами і зберігаються в активному репертуарі завдяки своїй непересічній художній цінності, тобто як естетичні пам’ятки минулого.

З другого боку, фольклор живе і розвивається, він виявляє здатність

відгукуватися на події, що зачіпають інтереси суспільства, збуджують уяву людей. Ні літерату­ра, ні інші види мистецтва не здатні замінити усної творчості народу, яка завжди йшла і йтиме в авангарді художнього відображення життя. Жодне з професійних мистецтв, жодний найдосконаліший технічний засіб не замі­нить людині радості усного спілкування, у якому найповні­ше розкриваються творчі можливості людини, у якому роз­виваються художні елементи нової фольклорної традиції [15,c.21].

Об’єктом дослідження даної роботи є дитячий фольклор.

Предметом - є методика вивчення поетичного і прозового фольклору у початковій школі.

Мета курсової роботи - вивчення ефективності використання фольклору на уроках читання у початковій школі і впровадження оптимальних методів щодо їх використання на практиці в школі.

Завдання:

· довести тісний взаємозв’язок між усіма жанрами фольклору;

· проаналізувати вивчення фольклору у початковій школі;

· дослідити вплив фольклору на дітей молодшого шкільного віку та засвоєння матеріалу на уроках читання.

РОЗДІЛ 1.

Дата добавления: 2015-07-11