Теорія інвестування Р. Стернберга.

Однієї з останніх за часом виникнення концепцій креативності є так названа «теорія інвестування», запропонована Р. Стернбергом і Д. Лавертом (Sternberg R., 1985). Ці автори вважають креативними такого людини, який прагне і здатен «купувати ідеї за низькою ціною і продавати за високою». «Купувати за низькою ціною» - означає займатися невідомими, невизнаними або непопулярними ідеями. Завдання полягає в тому, щоб вірно оцінити потенціал їхнього розвитку і можливий попит. Творчий людина всупереч опору середовища, нерозумінню і неприйняттю, наполягає на визначених ідеях і «продає їх за високою ціною». Після досягнення ринкового успіху вона переходить до іншої непопулярної або нової ідеї. Друга проблема в те, звідки ці ідеї беруться.

Стернберг вважає, що людина може не реалізувати свій творчий потенціал у двох випадках: 1) якщо вона висловлює ідеї передчасно; 2) якщо вона не виносить їх на обговорення занадто довго і тоді вони стають очевидними, «застарівають». Слід зазначити, що в даному випадку автор підміняє прояв творчості його соціальним прийняттям і оцінкою.

За Стернбергу, творчі прояви визначаються шістьма основними чинниками: 1) інтелектом як здібністю; 2) знаннями; 3) стилем мислення; 4) індивідуальними рисами; 5) мотивацією; 6) зовнішнім середовищем.

Інтелектуальна здібність є основною. Для творчості особливо важливі такі складові інтелекту: 1) синтетична здібність - нове бачення проблеми, подолання меж повсякденної свідомості; 2) аналітична здібність - виявлення ідей, гідних подальшої розробки; 3) практичні здібності - уміння переконувати інших у цінності ідеї («продаж»). Якщо в індивіда занадто розвинута аналітична здібність на шкоду двом іншим, то він є блискучим критиком, але не творцем. Синтетична спроможність, не підкріплена аналітичною практикою, породжує масу нових ідей, але не обґрунтованих дослідженнями і марних. Практична здібність без двох інших може призвести до продажу «недоброякісних», але яскраво поданих публіці ідей.

Вплив знань може бути як позитивним, так і негативним: людина повинна уявляти, що саме він збирається зробити. Вийти за межі поля можливостей і проявити креативність не можна, якщо не знаєш меж цього поля. Разом з тим знання дуже усталені можуть обмежувати кругозір дослідника, позбавляти його можливості по-новому глянути на проблему.

Для творчості необхідна незалежність мислення від стереотипів і зовнішнього впливу. Творча людина самостійно ставить проблеми й автономно їх вирішує.

Креативність припускає, із погляду Стернберга, спроможність йти на розумний ризик, готовність переборювати перешкоди, внутрішню мотивацію, толерантність до непевності, готовність протистояти думці навколишніх. Прояв креативність неможливо, якщо відсутнє творче середовище.

Окремі компоненти, відповідальні за творчий процес, взаємодіють. І сукупний ефект від їх взаємодії несводим до впливу якогось одного з них. Мотивація може компенсувати відсутність творчого середовища, а інтелект, взаємодіючи з мотивацією, значно підвищує рівень креативності.

Приведемо результати одного з досліджень, проведених під керівництвом Стернберга. Вивчався зв'язок креативності та інтелекту. Були відібрані 48 випробовуваних віком від 18 до 65 років. Вони повинні були створити по два твори чотирьох жанрів: твір, реклама, малюнок, дослідження. Випробуваному пропонувалося 3-10 тим, з яких він вибирав дві. Рівень креативності по всім творам оцінювався за критеріями новизни, відповідності твору теми, естетичної цінності, інтеграції непорівнянних елементів, техніці виконання, якістю результату.

Інтелектуальні здібності вимірювали за допомогою тесту зFT Кэттелла (форма А). Знання оцінювали за допомогою біографічного опитувальника. Крім того оцінювалися: 1) стиль мислення - за опитувальником «Майерс-Бріггс індикатор тестів» (MBTG, формаG) і «Опитувальником стилів мислення» Стернберга-Вагнера; 2) особистісні особливості - за тестами ACL і PRF (форма Е).

Оцінки креативності індивідів виявилися достатньо надійними. Узгодженість оцінок експертів у кожній з чотирьох областей коливалася від 0,81 до 0,89. Усереднена узгодженість була ще вище - 0,92.

Високої була кореляція всередині областей:

- для творів - 0,63;

- для реклами - 0,65;

- для науки - 0,52;

- для малюнка - 0,37.

Кореляція з загальним балом креативності - 0,67.

Рівень креативності залежав від специфіки предметної діяльності; кореляції між результатами, показаними в різних областях, змінювалися від 0,23 до 0,62. В найбільшою мірою корелювали з творчою продуктивністю інтелектуальні здібності (флюидный інтелект), найменшою - особистісні особливості.

Результати дозволили Стернбергу стверджувати, що існує «синдром креативності».

Стернберг провів додаткові дослідження для того, щоб виявити роль аналітичних інтелектуальних здібностей в структурі креативності. Вербальний, просторовий і математичний інтелекти вимірювали за допомогою тесту STAT (Stemberg TriarchicAbilities Test). У дослідженні брали участь 199 студентів, які були розбиті на дві групи - высококреативных і низкокреативных. Їм читали в коледжі один і той же психологічний курс у двох різних варіантах. Один курс був побудований так, щоб стимулювати творче мислення, інший - ні. Оцінювався досягнутий студентами результат в залежності від початкового рівня креативності і типи навчання.

Студенти, спочатку володіли більш високим рівнем креативності, частіше генерували власні ідеї, самостійно організовували експерименти, висували різноманітні гіпотези у разі варіювання умов експерименту і вибірки, тобто показали більш високі результати в умовах творчого навчання, ніж ті, які теж володіли високими показниками креативності, але навчалися в звичайних умовах.

Отже, для прояву креативності необхідна відповідна (творча) середовище. Це ж випливає з результатів попередніх досліджень.

Дата добавления: 2015-07-11