Парафренный синдром

состояние, характеризующееся грезоподобным бредом величия, бредом преследования и воздействия, явлениями психического автоматизма и повышенным фоном настроения.
Различают систематизированные парафрении, конфабуляторные и галлюцинаторные.
Систематизированные парафренные состояния характеризуются систематизированным фантастическим бредом величия, наряду с которым наблюдаются бредовые идей преследования, воздействия и явления психического автоматизма. В основе конфабуляторных парафреиных состояний лежат обильные фантастические конфабуляции, сочетающиеся обычно с симптомом <разматывания> воспоминаний. Галлюцинаторные парафренные состояния характеризует наплыв вербальных галлюцинаций (чаще псевдогаллюцинаций) фантастического содержания и превалирование их над бредом. Парафренный синдром наблюдается при шизофрении как стадия развития параноидной формы и как состояние, развивающееся в течение приступов рекуррентной шизофрении (чаще на высоте маниакальных приступов). Парафренный синдром может развиваться в течение функциональных психозов позднего возраста. Лечение - см. Шизофрения. Лечение.

15. ДЕЛІРІОЗНИЙ СИНДРОМ (делірій) — ілюзорно-галюцинаторне затьмарення свідомості, яке характеризується підвищенням чутливості до всіх подразників і збудженням. Найчастіше Д.с. виявляють при алкоголізмі («біла гарячка»), інфекційних захворюваннях, серцевій, дихальній, нирковій і печінковій недостатності, нестачі вітаміну В₁, інтоксикації психоактивними речовинами (кокаїном, циклодолом та ін.), при синдромі відміни, черепно-мозковій травмі, пухлинах головного мозку, енцефалітах і менінгітах. Початку Д.с. передують тривале безсоння, тривога, коливання настрою, підвищена чутливість до звуку і світла, тривожні сновидіння. При засипанні у стані дрімоти нерідко виникають галюцинації.

Основний симптом Д.с. — порушення свідомості. Розлад свідомості виявляється дезорієнтацією в часі, місці, порушеннями мислення, фрагментарністю сприйняття дійсності і зниженням концентрації уваги. При Д.с. орієн­тація у власній особистості збережена (за винятком тяжких випадків). Типові страхітливі ілюзії і лякаючі галюцинації (частіше зорові). З ними тісно пов’язані висловлювані хворими химерні ідеї. Емоційний стан змінюється то страхом, то ейфорією. Пове­дінка хворого відповідає пережитому ним страху і змісту галюцинацій. Характерні раптові коливання поведінки від психомоторної загальмованості до психомоторного збудження (безглузді вчинки, агресія). Д.с. триває протягом 3–7 днів. Після його закінчення зберігаються часткові спогади про хворобливі переживання, спостерігається астенія, яка може тривати кілька тижнів.

Лікування Д.с. залежить від причини його виникнення. Необхідна терапія основного за­хворювання, а також купірування збудження і порушень сну. Частіше використовують транквілізатори (анксіолітики). Нейролептики (антипсихотичні препарати) необхідно застосовувати з обережністю через ризик виникнення колапсу. Одночасно з психотропними препаратами призначають вітаміни в високих дозах (особливо С і В₁), коригують порушення гемодинаміки. При алкогольному Д.с. додатково проводять дегідратаційну терапію.

16. Аментивный синдром (латинское amentia — безумие) — один из симптомокомплексов помрачения сознания, при котором преобладает растерянность, бессвязность мышления, речи и двигательных актов. В 19 в. аменция рассматривалась как самостоятельное заболевание — особая форма острого психоза [Мейнерт (Т. Meynert) и другие]; в настоящее, время только некоторые авторы [Паулейкхофф (В. Pauleikhoif) придерживаются этого мнения. По Бонгефферу (К. Bonhoeffer, 1912), аментивный синдром относится к экзогенным типам реакций.

В зависимости от преобладания в клинической картине аментивного синдрома тех или других симптомов Бонгеффер и другие авторы различали следующие его формы: галлюцинаторную (так называемую галлюцинаторную спутанность); кататоническую с преобладанием психомоторных расстройств и маниформную с преобладанием бессвязности (инкогерентности) и идеями величия, сходными с таковыми при прогрессивном параличе. Однако эти разграничения в значительной степени условны.

В клинической картине аментивного синдрома преобладает бессвязность мышления и речи, характерны растерянность, аффект недоумения; наблюдается также симптом гиперметаморфоза (повышенная отвлекаемость внимания). В состоянии речевого возбуждения высказывания могут состоять из отдельных слов, выкриков или нечленораздельных звуков. Больные дезориентированы во времени, обстановке и нередко в собственной личности; внимание фиксируется с трудом, восприятие и реакции замедлены. Наблюдается психомоторное возбуждение, нередко однообразное, ограничивающееся пределами постели.

Иногда возбуждение носит характер хаотического метания (яктации), могут возникать дискоординированные движения и хореоподобные подергивания, а временами больные застывают в ступоре.

Часто аментивный синдром развивается вслед за делириозным состоянием или же у больного сменяются проявления аментивного и делириозного синдромов.

В отличие от делирия, галлюцинаторные нарушения, в основном зрительные и слуховые, менее выражены и более отрывочны. Бессвязны и отрывочны, как правило, и относительно скудные образные бредовые идеи.

Воспоминание о периоде острых расстройств не сохраняется.

Дата добавления: 2015-07-11