Критерії оцінювання виконання індивідуального завдання

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ

СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра філософії та політології

Затверджую

Проректор з навчальної та методичної роботи

___________ М.М.Касьяненко

«__»________2012 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

До виконання індивідуального завдання студентів

ЛОГІКА

для підготовки бакалаврів

у галузі знань 0304 – «Право»

напрям підготовки 6.030401 – «Правознавство»

6.030402 «Правоохоронна діяльність»

денної та заочної форми навчання

статус дисципліни – нормативна

Ірпінь 2012

Методичні рекомендації до виконання індивідуального завдання складені на основі робочої навчальної програми з курсу “Логіка”, затвердженої в 2011 р.

Укладачі: к.ф.н., доцент Мухін І.М.

Рецензент: к.ф.н., доцент Богдановський І.В.

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри філософії та політології

Протокол № __ від “__” __________ 20__ р.

Завідувач кафедри ______________ Л.С.Воробйова, к.ф.н., доцент

Погоджено:

На засіданні вченої ради юридичного факультету

Протокол № __ від “__” _________ 200__ р.

Голова вченої ради факультету _______________ М.О.Мацелик, к.ю.н., доцент

Декан заочного факультету______________В.В. Бриштіна

Зав.навчально-

методичним відділом ____________ О.О. Бойко-Слобожан

Реєстраційний №_______

Зміст робочої навчальної програми з курсу «Філософія»:

1.Вступ......................................................................................................................4

2. Індивідуальна робота № 1 з теми «Поняття»...........................................6-11

3. Індивідуальна робота № 2 з теми «Судження».....................................12-17

4. Індивідуальна робота № 3 з теми «Умовивід (простий категоричний силогізм)» ……………………………………………………………………18-22

5. Індивідуальна робота № 4 …………………………………………………23

6. Рекомендована література …………………………………………………24

Вступ

Метою методичних рекомендацій є допомога студентам у виконанні індивідуальної роботи з навчальної дисципліни «Логіка».

Феномен, що позначається словами «логіка», «логічне» є багатовимірним, але логіка – це, насамперед, наука, яка вивчає правильне мислення. Логіка займає достойне місце в системі освіти й науки України. Це пояснюється її важливою роллю у формуванні інтелектуальної культури особистості. Вивчення навчальної дисципліни «Логіка» допоможе студентам оволодіти вміннями вірно оперувати поняттями і судженнями, використовувати у міркуваннях логічно обґрунтовані схеми умовиводів, правильно доводити і спростовувати ті чи інші положення. Тим самим студенти набудуть навичок логічного аналізу міркувань як власних, так і чужих, насамперед, для того, щоб попереджувати виникнення інтелектуальних помилок, а, якщо вони вже зроблені, то для того, щоб їх знайти і виправити.

Логіка забезпечує науки методами пізнання, основою яких є теорія умовиводів і доведень. Сучасна символічна логіка сприяє розробці математичних методів вирішення інтелектуальних завдань. Логіка широко застосовується для вирішення важливих проблем лінгвістики та інформатики, наприклад, проблеми створення штучного інтелекту. Можна стверджувати без жодного перебільшення, що логіка відіграє надзвичайно велику роль в діяльності лінгвістів, юристів, економістів, дипломатів та в інших сферах професійної діяльності, оскільки у сучасній практиці використовується майже весь арсенал логічних засобів: визначення лінгвістичних, юридичних, економічних, дипломатичних та інших термінів, поділ понять, доведення і спростування і т. ін. Отже, для того щоб стати справжнім фахівцем, потрібні, насамперед, високий рівень професійних знань і висока логічна культура.

Зміст навчальної дисципліни «Логіка» складається із одного модуля та шести тем, у яких розглядаються предмет, історія і значення логіки як науки, основні закони мислення (тотожності, заборони суперечності, виключеного третього і достатньої підстави), основні форми абстрактно-теоретичного мислення (поняття, судження і умовивід), доведення і спростування.

В НУДПСУ запроваджена кредитно-модульна система організації навчання і забезпечення систематичного контролю якості і рівня знань студентів, стимулювання їх самостійної роботи. Кредитно-модульна система передбачає таку форму організації навчального процесу, за якої вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного опрацювання змісту навчального модуля, а оцінювання якості навчальної роботи рівня здобутих знань, навичок та вмінь здійснюється перманентно впродовж семестру.

індивідуальні РОБОТИ З КЛЮЧОВИХ ТЕМ КУРСУ

Індивідуальна робота № 1 включає завдання з теми «Поняття», індивідуальна робота № 2 включає завдання з теми «Судження», індивідуальна робота № 3 включає завдання з теми «Умовивід (простий категоричний силогізм)».

Кожний студент пише всі три завдання по варіантах індивідуальної роботи, який відповідає його поточному номеру у списочному складі відповідної академічної групи.

Окрім практичних завдань кожна тема поділена на дві частини: у першій надається відповідний теоретичний матеріал, у другій на прикладах розбираються практичні рекомендації до виконання завдання.

Оцінювання індивідуальної роботи.

Виконання індивідуальної роботи є складовою навчального процесу. В цілому вона охоплює три ключові теми курсу: “Поняття”, “Судження” і “Умовивід”. Оцінювання якості виконаної студентом самостійної роботи, рівня набутих ним знань та умінь відбувається у балах, з наступним переведенням цієї оцінки в оцінки за традиційною національною шкалою та шкалою ECTS.

Виконання індивідуальної роботи передбачається в кінці навчального семестру, за два тижні до початку сесії. На протязі тижня після отримання завдання студент має повернути роботу. За кожне з трьох завдань студент отримує до шести балів, в сумі – 18 балів.

Критерії оцінювання виконання індивідуального завдання

з Логіки:

1.	завдання виконане повністю	16-18 балів
2.	теоретичний матеріал засвоєний, але присутні деякі практичні помилки	12-15 балів
3.	присутні в роботі помилки як теоретичного, так і практичного характеру, але в цілому студент орієнтується в матеріалі	8-11 балів
4.	присутні систематичні помилки, які вказують на поверхневий рівень знання матеріалу	4-7 балів
5.	робота в цілому виконана на низькому рівні	0-3 бали

індивідуальна робота № 1 з теми «Поняття»

Практичні Завдання.

Зробіть логічний аналіз поняття. Знайдіть до нього поняття, що знаходяться у відношенні тотожності, підпорядкування (підпорядковане та підпорядковуюче), перетину, суперечності, протилежності та співпідпорядкування. Побудуйте схеми. Дайте визначення поняття, зробіть його логічний поділ, зробіть узагальнення та обмеження.

1. шахрайство

2. корупція

3. шлюб

4. правопорушення

5. установа

6. торгівля

7. майно

8. суддя

9. вирок суду;

10. арешт;

11. держава

12. дія

13. підприємець

14. особистість

15. крадіжка

16. помилка

17. слідчий;

18. дебати у Верховній Раді;

19. підстава

20. юридична особа;

21. особа, що здійснила злочин;

22. урядові витрати

23. конгресмен;

24. червоний

25. федерація

26. осудна особа

27. штраф

28. правоздатність

29. конституція

30. угода

31. Верховний Суд України

32. службовець

Теоретичний матеріал.

В структурі поняття існують дві основні складові: обсяг і зміст. В обсязі поняття узагальнюються предмети, які наділені вказаними у цьому понятті сутнісними (істотними) ознаками, а в змісті узагальнюються самі ці ознаки. Закон оберненого відношення між змістом й обсягом понять полягає в тому, що чим багатшим є зміст поняття і, відповідно, чим більше в ньому ознак, тим меншим є обсяг цього поняття, адже меншою є кількість предметів, яка має зазначені ознаки. Цей закон є зворотнім (оберненим) адже його можна сформулювати і в такий спосіб: чим більшим є обсяг поняття, тим меншим є його зміст.

У логіці розрізняють види понять, насамперед, за обсягом: за кількістю елементів обсягу, за характером елементів обсягу й за типом елементів обсягу. Крім того виділяють види понять і за характером ознак, що складають зміст поняття. За кількістю елементів обсягу поняття поділяють на пусті і непусті. Пусті — це поняття, в обсязі яких немає жодного елемента. Інакше кажучи, обсяг таких понять дорівнює нулю. Непусті поняття в своєму обсязі містять елементи, тобто в реальності існують предмети, які мають вказану в понятті сукупність ознак. Непусті поняття поділяють на одиничні й загальні. Одиничні — це поняття, обсяг яких мітить лише один елемент. Одиничні поняття часто є іменами предметів. Загальні — це поняття, обсяг яких складається з двох і більше предметів.

За характером елементів обсягу поняття поділяються на збірні й незбірні. Збірні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються не окремі предмети, а множини предметів, що мисляться як окремі елементи обсягу. Незбірними називають поняття, в обсязі яких узагальнюються окремі предмети. За типом елементів обсягу поняття поділяються на конкретні й абстрактні. Конкретні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються такі предмети (або множини предметів), одиниці обсягу яких можуть бути сприйняті органами чуттів. Абстрактні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються властивості предметів, які не сприймаються органами чуттів. За характером ознак поняття поділяють на позитивні й негативні, а також на співвідносні та неспіввідносні. Позитивні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак. Негативні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак. Співвідносними називають поняття, зміст яких не має автономного смислу, тобто таке поняття стає осмисленим лише тоді, коли воно використовується разом з іншими поняттями в певному контексті. Неспіввідносними є поняття, зміст яких має автономний смисл. Абсолютно неспіввідносних понять не існує, адже, навіть наукові терміни, чий зміст є чітко визначеним, мають смислові відтінки, які розкривається лише у контексті їх використання.

Поняття всебічно відображають об’єктивний світ, в якому взаємозалежність явищ має універсальний характер. Виражаючи об’єктивний зв’язок речей, поняття й самі вступають у різні відношення між собою. Ці відношення розрізняють за змістом і за обсягом. За змістом поняття вступають у відношення непорівнюваності і порівнюваності. Непорівнювані поняття не містять спільних ознак. Порівнювані поняття мають спільні елементи змісту (спільні ознаки). Порівнювані поняття можуть бути сумісні або несумісні. У відношенні сумісності перебувають поняття, ознаки яких допускають можливість повного або часткового збігу їхніх обсягів. Інакше кажучи, сумісні поняття містять спільні елементи у своїх обсягах. Відношення сумісності понять має три підвиди: відношення тотожності, підпорядкування і перетину. У відношенні рівнозначності перебувають поняття «X» і «У», обсяги яких повністю збігаються. Змісти рівнозначних понять не співпадають, кожне з них відображає певну сторону (властивість) одного й того самого предмета (або множини предметів). Підпорядкування - це відношення між поняттями «X» і «У», в яких зміст першого (підпорядковуючого) становить частину змісту другого (підпорядкованого), а обсяг другого повністю входить в обсяг першого. Два поняття «X», «У» знаходяться у відношенні перетину, якщо їх змісти містять такі ознаки, які не виключають одна одну, але й не збігаються, тому їхні обсяги можуть мати спільні елементи. Інакше кажучи, обсяги понять «X», «У» знаходяться у відношенні перетину, коли існують предмети, які мають лише ознаку «Х», одночасно існують предмети, які мають лише ознаку «У» і одночасно існують ще й предмети, які мають разом ознаки «Х» та «У». У відношенні несумісності перебувають поняття, в зміст яких входять ознаки, що виключають одна одну, тому їхні обсяги не можуть містити спільних елементів. Відношення несумісності понять має три підвиди: суперечливість, протилежність, співпідпорядкованість. У відношенні суперечливості перебувають між собою поняття «X», «У», тоді, коли зміст одного з них просто заперечує зміст другого. У відношенні протилежності перебувають між собою поняття «X», «У», тоді, коли зміст одного з них не лише виключає ознаки другого, але й замінює іншими несумісними ознаками. Ці ознаки позначають протилежні між собою сторони або властивості. Протилежними між собою можуть бути лише дві ознаки і, відповідно, - лише два поняття. У протилежних понять завжди існує родове поняття. У нашому прикладі таким поняттям є «будинок». Протилежні поняття не вичерпують обсяг родового поняття, адже, наприклад, окрім високих і низьких будинків, існують середні за висотою будинки. Співпідпорядкованими є поняття «X», «У», які перебувають на одному рівні загальності й одночасно підпорядковані більш загальному (родовому для них) поняттю «Z». Деякі ознаки понять не то­тожні, тому вони не містять у своєму обсязі спільних елементів. Співпідпорядкованими іншому поняттю можуть бути і два, і більше як два поняття.

Логічні операції передбачають усвідомлення відношень між понят­тями не тільки за змістом, а й за обсягом. Основні логічні операції над поняттями: визначення (дефініція), поділ, обмеження й узагальнення

Визначення понять слугує для уточнення смислу вже відомих понять і введення нових. Найбільш відомий вид визначення поняття – визначення через найближчий рід та особливу видову ознаку. Цей спосіб полягає у тому, що вказується, по-перше, найближчий рід, до якого належить означуване поняття, а, по-друге, називається особлива ознака (або ознаки), за допомогою якої це поняття, як вид, відрізняється від усіх інших видів названого роду. Студенти мають знати основні правила побудови правильних визначень: співмірності, заборони кола, ясності змісту, стверджуваності та ін.

Структура операції поділу містить у собі такі складові: ділене (родове) поняття (поняття, обсяг якого розкривається в операції поділу); підставу поділу (ознака, за якою виділяються члени поділу); члени поділу (видові поняття (або окремі предмети), на які розбивають ділене поняття). Виділяють такі основні види поділу: поділ за видозмінюваною ознакою (окремим видом якого є класифікація), дихотомічний поділ. Поділ за видозмінюваною ознакою - це такий поділ, коли ділене поняття розподіляють на види на підставі специфічної ознаки, що зустрічається в зміненому вигляді в різних видах діленого поняття. Дихотомічним називають поділ, за допомогою якого ділене поняття розподіляють на два суперечливі між собою поняття. Часто як окремий вид поділу виділяють класифікацію, яку широко використовують у науці для систематизації знань. Класифікацією є складний багаторівневий поділ понять: на роди, види, підвиди і т.ін. Існують два основні види класифікації: природна, коли предмети класифікують на підставі ознак, що складають їхню власну специфіку; штучна, коли предмети класифікують на підставі угод (конвенцій), або керуючись певними практичними міркуваннями. Існують такі правила поділу понять: ділене поняття і члени поділу мають бути однаковими за обсягом; поділ слід здійснювати за однією ознакою; члени поділу мають виключати один одного; поділ має відбуватися послідовно, тобто члени поділу повинні бути видами одного порядку.

Логічні операції обмеження й узагальнення понять ґрунтуються на дії закону оберненого відношення між змістом і обсягом понять. Обмеження — це логічна операція над поняттями, завдяки якій відбувається перехід від поняття з ширшим обсягом (родового) до поняття з вужчим обсягом (видового) через додавання до змісту висхідного поняття ознак, що стосуються лише частини елементів його обсягу. Кінцевим результатом цієї операції є поняття, обсяг якого складається з одного елемента. Узагальнення — це логічна операція над поняттями (зворотна до обмеження), завдяки якій відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом до поняття з ширшим обсягом (інакше кажучи, від видового поняття до родового) шляхом збіднення його змісту (тобто вилучення специфічних видових ознак). Кінцевим результатом цієї операції є так звані категорії філософії (універсальні поняття), тобто поняття, які поєднують у собі майже всі предмети дійсності.

Приклад розв’язання завдання.

Приклад. Поняття “посадовий злочин”.

Зміст поняття – злочини, що їх вчинюють посадові особи з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби або невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків.

Обсяг поняття – всі види посадових злочинів.

За кількістю елементів обсягу – загальне.

Незбірне, конкретне, позитивне, неспіввідносне.

Відношення між поняттями.

Відношення тотожності.

А – “посадовий злочин”

В – “злочин, скоєний посадовою особою”

Відношення підпорядкування.

А – “посадовий злочин”

В – “отримання хабара” (підпорядковане поняття)

А – “злочин” (підпорядковуюче поняття)

В – “посадовий злочин”

Відношення перетину.

А – “посадовий злочин”

В – “те, що має обтяжливі обставини”

А – “посадовий злочин”

В – “не-посадовий злочин”

А – “посадовий злочин”

В – “сумлінне виконання службових обов’язків”

А – “злочин”

В – “посадовий злочин”

С – “грабіж”

Визначення поняття “посадовий злочин” – злочини, що їх вчинюють посадові особи з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби або невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків.

Логічний поділ поняття “посадовий злочин”.

За суб’єктом даної категорії злочинів:

А) злочини, які скоєні особами, що здійснюють функції представника влади;

Б) злочини, які скоєні особами, що виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування та інших зазначених у законі структурах постійно або тимчасово;

в) злочини, які скоєні особами, що виконують такі ж функції за спеціальним повноваженням.

Обмеження поняття “посадовий злочин” – “розтрата”.

Узагальнення поняття “посадовий злочин” – “правопорушення”.

індивідуальна робота № 2 з теми «Судження».

Практичні Завдання.

Зробіть логічний аналіз наступного судження. Виконайте операції обернення, перетворення та протиставлення предикату.

1. Особи, які не досягли повноліття, не можуть бути представниками сторін у суді.

2. Право регулює суспільні відносини.

3. Ніхто із суддів не має права утримуватися від голосування.

4. Більшість юристів мають вищу освіту.

5. Деякі договори – відплатні.

6. Будь-який договір – угода.

7. Провина не злочин.

8. Деякі фіксовані прибутки отримані завдяки акціям.

9. Всі рекламації є скаргами на дефекти продукції.

10. Навмисно незаконний арешт карається позбавленням волі.

11. Будь-який суд має знайти істину у справі.

12. Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного.

13. Доказ, отриманий з порушенням закону, не має юри­дичної сили;

14. Всі громадяни мають право на самозахист.

15. Особа, що здійснила злочин у п'яному стані, не звільняється від кримінальної відповідальності.

16. Комп’ютеризація в індустріальних країнах породжує нові злочини.

17. Деякі фіксовані прибутки отримані завдяки акціям.

18. Виконавчі документи, за якими закінчився термін давнини, судом в провадження не приймаються

19. Незаконна угода є недійсна.

20. Присуд – вид судового рішення.

21. Деякі соціальні норми є правовими.

22. Експерт не є свідком.

23. Деякі свідки дали хибні свідчення.

24. Жоден вирок суду не повинен бути необґрунтованим.

25. Арешт полягає в утриманні особи в умовах суворої ізоляції.

26. Невиправдана ніяка підтримка тероризму.

27. Податки є обов'язковими виплатами приватних осіб, підприємств і організацій в державний чи місцевий бюджети.

28. Жоден водій в нетверезому стані не повинен сідати за кермо автомобіля.

29. Деякі злочини не є навмисними.

30. Особа, що здійснила хуліганський вчинок, підлягає кримінальній відповідальності;

31. Деякі суб’єкти правовідносин не мають громадянства.

Теоретичний матеріал.

Судження (висловлювання) – це форма мислення, в якій дещо стверджується або заперечується про предмет, про певні зв’язки і відношення між предметами і явищами.

До складу судження входять три обов’язкові елементи.

Оскільки в судженні дещо стверджується або заперечується про щось, то в ньому виділяють дві основні частини: те, що говориться, й те, про що говориться. Поняття про предмет судження називається суб’єктом (позначається великою латинською літерою S), а нова інформація, що повідомляється про суб’єкт – предикатом судження (позначається великою латинською літерою Р).

Предмет судження (S) може бути або дійсно існуючим, або таким, котрий мислиться існуючим. Суб’єкт судження не просто вказує на предмет, він є думка, у змісті суб’єкта ще не розкрита, про відому частину ознак предмета.

На предикат судження завжди падає логічний наголос. Перевірити, чи вірно зрозуміле речення, чи дійсно саме таке судження виражено у ньому, можна за допомогою находження головного смислового запитання до цього речення. Питання, що здається за змістом найбільш доречним, містить в собі суб’єкт судження, а те, про запитується і що з’являється у відповіді, - предикат.

Третьою частиною судження (крім суб’єкта та предиката) – логічна зв’язка. Логічна зв’язка – це думка про відношення між предметом та його ознаками (вона показує чи належать ознаки певному предмету чи ні) і у мові виражається словами „є” або „не є”.

Суб’єкт (S) та предикат (Р) називаються термінами судження. S та Р – це логічні змінні, зв’язка – логічна стала.

Об’єднана класифікація атрибутивних висловлювань за якістю та кількістю. У логіці вироблено систему позначень, за допомогою яких якість та кількість будь-якого судження виражається однією літерою.

Загальностверджувальне – це судження, в якому стверджується ознака за множиною, класом предметів. Таке судження, яке є загальним за кількістю та стверджувальним за кількістю. Воно позначається великою латинською літерою А (перша голосна літера латинського словаaffirmo – «стверджую») і має структуру: Всі S є Р. Наприклад, „Усі злочини повинні бути розслідувані”. Зміст цього судження полягає в тому, що клас предметів „злочин” повністю включається в клас предметів „має бути розслідуваним”.

Мал.1 Мал.2

“Всі студенти-юристи вивчають “Київ – столиця України”

формальну логіку”

Частквостверджувальне – судження, в якому ознака стверджується за частиною множини (класу) предметів. Таке судження за кількістю часткове, а за якістю – стверджувальне. Позначається воно літерою І (друга голосна літера латинського словаaffirmo – «стверджую»). Формула частквостверджувальногосудження: Деякі S є Р. Наприклад, „Більшість податківців – юристи з вищою освіти”. Зміст цього судження полягає в тому, що частина обсягу поняття „податківці” включається в обсяг поняття „юристи з вищою освіти”.

Загальнозаперечне - є судження, в якому ознака заперечується за множиною, класом предметів, тобто за кількістю це судження загальне, а за якістю – заперечне. Позначається великою літерою Е (перша голосна латинського слова nego – „заперечую”). Таке судження має структуру: Всі S не є Р. Наприклад, „Жоден закон не повинен суперечити моральним нормам”. Зміст цього судження полягає в тому, що обсяг поняття „закон” повністю виключається із обсягу поняття „суперечить моральним нормам”.

Частковозаперечне – це судження, в якому ознака заперечується за частиною множини (класу) предметів, тобто це судження є частковим за кількістю і заперечним за якістю. Таке судження має структуру: Деякі S не є Р. Позначається великою літерою О (друга голосна латинського слова nego – „заперечую”). Наприклад, „Більшість громадян України не порушують податкове законодавство”. Зміст цього судження полягає в тому, що якась частина обсягу поняття „громадяни України” виключається із обсягу поняття „порушують податкове законодавство”.

Подібним чином визначаються одиничні стверджувальні та одиничні заперечні судження. Оскільки в суб’єкті кожного із таких висловлювань мова йде про весь клас предметів (але цей клас складається із одного предмета), то їх правомірно зараховувати відповідно до загальностверджувальних та загальнозаперечних суджень.

Логічні операції над судженнями:

1) Перетворення – переробка судження в судження, протилежне по якості з предикатом, який протирічить предикату вихідного судження. А перетворюється в Е ; Е в А ;

І в О ; О в І .

2) Обернення – перетворення судження в результаті якого суб’єкт вихідного судження стає предикатом, а предикат – S висновку. Підкоряється правилу: термін, не розподілений в засновку, не може бути розподілений в висновку. Простим чи чистим є обернення без зміни кількості судження – це обернення судження, в яких обидва терміни розподілені чи нерозподілені. Якщо ж вихідного судження нерозподілений, то він залишиться таким в висновку, де він стане S, тому його обсяг обмежиться. Це обернення з обмеженням.

А обертається в І, тобто з обмеженням (S+) – (P-) à (S-) – (P-).

І в І

Е в Е

Частковоствердне виділяючи судження (Р+) перетворюється в загально ­ствердне

О – не підлягає оберненню.

Приклад розв’язання завдання.

Судження: “Деякі злочини не мають корисливих мотивів”

S – злочини

P – те, що має корисливі мотиви

Зв’язка – заперечна.

Судження – частково-заперечне O(SP): “Деякі злочини не є такими, що мають корисливі мотиви”

Схема:

1) Операція обернення не виконується.

2) Операція перетворення:

O (S P) → I (S P)

“Деякі злочини не є такими, що мають корисливі мотиви, отже, деякі злочини є такими, що не мають корисливих мотивів”

3) Операція протиставлення предикату:

O (S P) → I (P S)

“Деякі злочини не є такими, що мають корисливі мотиви, отже, деяке з того, що не має корисливих мотивів, є злочинами”.

індивідуальна робота № 3 з теми «Умовивід (простий категоричний силогізм)»

Практичні Завдання.

1. Зробити силогістичний висновок із наступних засновків (якщо висновок не витікає, пояснити чому).

2.	Даний доказ отриманий з порушенням закону. Даний доказ – непрямий.
3.	Судові експерти повинні давати правдиві свідчення. Деякі судові експерти мають медичну освіту.
4.	Довіреність, в якій не вказана дата її дії, не є дійсна. Деякі дійсні документи нотаріально засвідчені.
5.	Кожна людина має право на освіту. Він має право на освіту.
6.	Адміністративне правопорушення – антигромадська дія. Адміністративне правопорушення карається.
7.	Жоден вирок суду не повинен бути необґрунтованим. Деякі вироки суду – виправдувальні.
8.	Жоден підроблений документ не є доказом. Всі підроблені документи не викликають довіри.
9.	Деякі фіксовані прибутки отримані завдяки акціям. Фіксовані прибутки підлягають оподаткуванню.
10.	Крадіжка чужого майна злочинна. Крадіжка чужого майна не є законною.
11.	Адміністративне правопорушення – антигромадська дія. Адміністративне правопорушення карається.
12.	Деякі норми права не є досконалими. Норми права обов’язкові до виконання.
13.	Вирок — вид судового рішення. Деякі судові рішення не є справедливими.
14.	Деякі свідки дали хибні свідчення. Той, хто дає хибні свідчення, притягується до відповідальності.
15.	Іноземці є суб’єктами правовідносин. Деякі суб’єкти правовідносин не мають громадянства.
16.	Законодавство — система норм. Законодавство не тотожне з моральними нормами.
17.	Деякі громадяни України не порушують закон. Всі громадяни України мають дотримуватись закону.
18.	Теорія держави та права є наукою. Теорія держави та права не є легкою.
19.	Грабіж — відкрите викрадання індивідуального май­на громадян. Вчинок Петрова є відкритим викрадання індивідуального май­на громадян.
20.	Арешт полягає в утриманні особи в умовах суворої ізоляції. Деякі арешти не є законними.
21.	Довіреність – юридичний документ. Жодна довіреність не є нотаріально не засвідченою.
22.	Жодна людина, що не має спеціальної освіти, не може бути адвокатом. Всі адвокати – юристи.
23.	Всі злочини є суспільно небезпечні дії. Всі суспільно небезпечні дії підлягають покаранню.
24.	Жодна чесна людина не шахрує. Всім чесним людям можна довіряти.
25.	Всі злочини є суспільно небезпечними діями. Всі злочини підлягають покаранню.
26.	Жоден хабарник не чесний. Деякі чиновники – хабарники.
27.	Дозволене усе, що не заборонено законом. Всі злочини проти суспільної моралі заборонені законом.
28.	Жоден добрий вчинок не підлягає покаранню. Деякі добрі вчинки мають негативні наслідки.
29.	Кожна людина, що має освіту, повинна мати свою думку. Всі студенти є народ освічений.
30.	Деякі людські дії заслуговують ненависті. Наклеп є людська дія.

Теоретичний матеріал.

Структура ПКС

Простий категоричний силогізм (п.к.с.) – це вид дедуктивного умовиводу, що складається з двох засновків (посилок) і висновку, які є категоричними судженнями.

Розглянемо приклад:

Усі ссавці (М) дихають легенями (Р) - більший засновок

Усі кити (S) – ссавці (М) - менший засновок

Усі кити (S) дихають легенями (Р) - висновок

Поняття, що входять в состав силогізму, називаються термінами силогізму. Меншим терміном називається суб’єкт висновку і позначається S. В нашому випадку менший термін – кити. Засновок, який містить в собі менший термін, називається меншим засновком. Більшим терміном називається предикат висновку і позначається як Р. В нашому випадку – дихають легенями. Засновок, в який містить в собі більший термін, називається більшим засновком. Менший та більший термін разом звуться крайніми термінами.

Середнім терміном називається термін, якого немає у висновку, але який є в обох засновках, що забезпечує логічний зв’язок між засновками. Позначається як М – ссавці.

Загальні правила простого категоричного силогізму.

Правила термінів:

1. У силогізмі повинно бути три і тільки три терміни (S, Р, М). Помилка називається “почетверінням термінів”.

2. Середній термін (М) неодмінно має бути розподіленим принаймні в одному з засновків.

3. Правило крайніх термінів: термін, який є нерозподіленим у засновку, не може бути розподіленим у висновку.

Правила щодо засновків п.к.с.

1. З двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку.

2. Якщо один із засновків заперечний, то й висновок теж є заперечним.

3. З двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку.

2. Якщо один із засновків частковий, то й висновок теж є частковим.

Дата добавления: 2015-07-11