Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Завдання 2. Аналіз сучасної політичної карти Океанії.

Читайте также:
  1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  2. Алгебра і початки аналізу
  3. Аналіз альтернатив та вибір стратегії
  4. Аналіз базових умов навчання. Вибір способів актуалізації (формування) базових знань
  5. Аналіз витрат обігу торговельного підприємства
  6. Аналіз грошових потоків за прямим методом
  7. Аналіз дебіторської заборгованості

Політична карта Океанії сформувалась у результаті загарбання островів більш розвинутими країнами. Чотири десятиліття тому тут існувала тільки одна незалежна держава – Нова Зеландія. Зараз незалежних країн 13: Тонга, Ніуе, Тувалу, Самоа, Палау, Науру, Федеративні штати Мікронезії, Маршалові острови, Кірибаті,Фіджі, Соломонові острови, Папуа Нова Гвінея, Вануату.

Традиційний поділ Океанії:

- Меланезія (Папуа Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі, Вануату, а також Нова Каледонія). За розширеного трактування до Меланезії відносять частину островів Індонезії зі Східним Тимором.

- Мікронезія (Кірибаті, Науру, Палау, Федеративні Штати Мікронезії, Маршаллові Острови, а також Гуам, Північні Маріанські острови та інші залежні території)

- Полінезія (Нова Зеландія, Самоа (Західне Самоа), Тонга, Тувалу, а також Американське Самоа, Острови Кука, Французька Полінезія, Гаваї, Ніуе, Піткерн, Токелау, Волліс і Футуна і Острів Пасхи.

Останніми роками чимало країнознавців Нову Зеландію не відносять до групи країн Океанії. Можливо це пов’язують з її віддаленим розташуванням відносно основної групи тихоокеанських островів, а можливо – і з рівнем розвитку, який є значно вищим, ніж у будь-якій інші країні Океанії.

Островитяни Полінезії мають багато спільного з культурою острова Фіджі, тому цей острів слід вважати перехідним від Полінезії до Меланезії. Крім цього американські географи визначають перехідними Тувалу і Кірібаті від Полінезії до Меланезії та до Мікронезії відповідно.

Причини розподілу Океанії

Вперше поділ Океанії на Меланезію, Мікронезію і Полінезію здійснив французький мореплавець Юлій-Себастьян-Цезар Думон д’Урвілл ще на початку ХІХ ст., пояснивши це історико-етнографічними причинами.

Назва Меланезія (від грецького слова „melas”, що означає „чорний” та „nesos” – „острів”) пов’язана з переважанням чорношкірих мешканців на цих територіях.

Мікронезія названа так через малі розміри островів переважно коралового, а також вулканічного походження. Вона займає північно-західну частину Океанії.

У східній частині Тихого океану, в межах умовного трикутника, розташовані багаточисельні острови Полінезії (з давньогрецької означає „багато островів”).

Країни Океанії, що отримали незалежність

Назва країни Рік проголошення незалежності Колишня країна-метрополія Столиця
Вануату 30 липня 1980 р. Велика Британія, Франція   Порт-Віла
Папуа Нова Гвінея 16 вересня 1975 р. Австралія Порт-Морсбі
Соломонові острови 7 червня 1978 р. Велика Британія Хоніара
Фіджі 10 жовтня 1970 р. Велика Британія Сува
Кірибаті 12 липня 1979 р. Велика Британія Південна Тарава
Маршалові острови 21 жовтня 1986 р. США Маджуро
Федеративні штати Мікронезії 3 листопада 1986 р. США Палікір
Науру 31 січня 1968 р. від Великобританії та Австралії Ярен
Палау 1 жовтня 1994 р. США Нгерулмуд
Самоа 1 січня 1962 р. Нова Зеландія Апіа
Тонга 4 червня 1970 р. Велика Британія, Австралії Нукуалофа
Тувалу 1 жовтня 1978 р. Велика Британія Фунафуті
Ніуе 19 жовтня 1974 р. Нова Зеландія Алофі

 


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 200 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)