Підготовка до роботи

При підготовці зернових сівалок до роботи спочатку перевіряють комплектність і технічний стан висівних апаратів, сошників, механізмів передач і підіймання сошників, технічний стан інших складальних одиниць. Перевіряють роботу механізмів приводу насінєвовисівних і туковисівних апаратів і підіймання сошників, роботу датчиків висіву й рівня насіння та добрив у ящику.

Після цього проводять технологічну наладку. Розміщують сошники на задане міжряддя, встановлюють їх на задану глибину загортання насіння, регулюють висівні апарати на рівномірність і норму висіву, визначають і встановлюють виліт маркерів і слідопокажчиків.

Технологічну наладку сівалок доцільно проводити на регулювальному майданчику.

Розміщення сошників виконують за допомогою розмічувальної дошки, рейки або стрічки з прогумованого паса з нанесеними лініями. Відстань між лініями відповідає заданому міжряддю.

Сошники опускають на розмічувальну дошку, послаблюють кріплення повідців до сошникового бруса і суміщають сошники з лініями на дошці. Розміщення сошників розпочинають від середини сівалки.

В овочевих сівалках спочатку визначають кількість сошників. Для цього замірюють відстань L між центрами повідців крайніх сошників (корисну довжину сошникового бруса) і ділять її на ширину міжряддя:

, (5.5)

де - корисна довжина сошникового бруса; - ширина міжряддя; - кількість міжрядь (ціле число); - остача від ділення.

До одержаного цілого числа додають одиницю, а остачу відкидають. Отримане число визначає кількість сошників. Якщо воно непарне, то перший сошник розміщують посередині бруса, потім відмічають від нього ліворуч і праворуч ширину міжряддя і встановлюють сусідні сошники, а від них - інші. Якщо ж число парне, то від середини бруса відмічають половину міжряддя в обидва боки й встановлюють сошники. Далі відмічають міжряддя і встановлюють сусідні сошники і т. д.

При стрічковій сівбі з непарною кількістю стрічок посередині бруса знаходитиметься середина стрічки, а при сівбі з парною кількістю стрічок посередині бруса буде середина міжряддя.

Встановлення висівних апаратів на рівномірність висіву насіння. Перевіряють положення котушок усіх висівних апаратів. При крайньому положенні важеля регулятора висіву котушки повинні знаходитись у корпусах апаратів, а їх торці - вирівнюватись з площиною розеток. Якщо котушки виступають більше як на 1 мм, то зміщують корпуси висівних апаратів по днищу насіннєвого ящика.

Перевіряють і регулюють зазор між клапаном і нижнім ребром муфти в кожному висівному апараті. При висіванні насіння зернових культур цей зазор повинен бути в межах 1-2 мм. Для зернобобових культур його збільшують до 8-10 мм.

Перевіряють рівномірність висіву насіння шляхом пробного висіву насіння сівалкою. Для цього насіння від кожного висівного апарата збирають у мішечки або коробочки, а потім зважують. Оцінюють рівномірність висіву за коефіцієнтом нерівномірності:

, (5.6)

де - середня маса насіння, яке висівається одним апаратом; - кількість висівних апаратів на сівалці; - маса насіння, яке висівається i -м апаратом.

Коефіцієнт нерівномірності не повинен перевищувати 5-6 %.

Установлення висівних апаратів сівалки на норму висіву. Користуючись номограмою орієнтовних норм висіву насіння або таблицями, відповідно до культури підбирають необхідне передаточне відношення редуктора та довжину робочої частини котушки. Переміщенням шестерень або зірочок у механізмі передач (редукторі) установлюють вибране передаточне число, а за допомогою важеля регулятора висіву насіння - вибрану довжину робочої частини котушок. Причому передаточне відношення підбирають найменше (найменша частота обертання котушок), а довжину робочої частини котушок - найбільшу, але щоб висівалась задана норма насіння. Це забезпечує рівномірний висів насіння і найменше його пошкодження.

Потім проводять пробний висів насіння. Для цього встановлюють раму сівалки на підставки так, щоб колеса прокручувались. Засипають в ящики насіння і прокручують колеса n разів. Висіяне насіння збирають і зважують.

Якщо сівалка обладнана пристроєм для наладки висівних апаратів на норму висіву, то прокручують вал висівних апаратів, збирають і зважують насіння з трьох висівних апаратів або з секції сівалки, а потім перераховують на всю сівалку.

Маса висіяного насіння повинна відповідати розрахунковій масі , яка визначається за формулою:

, (5.7)

де - робоча ширина захвату сівалки, м; - діаметр опорно-приводного колеса, м (у С3-3,6А - 1,18 м); - задана норма висіву насіння, кг/га; - коефіцієнт проковзування колеса ( = 0,05-0,10).

Оцінюють точність встановлення висівних апаратів на норму висіву за виразом:

. (5.8)

У випадку, коли фактична маса висіяного насіння більша розрахункової на 3 %, змінюють робочу довжину котушки і повторно висівають насіння.

Часто визначають кількість обертів колеса на площі 100 м² (0,01 га) за таким виразом:

.

Після цього прокручують колесо сівалки п разів (для сівалки С3-3,6А п = 7), висіяне насіння зважують і порівнюють із розрахунковим значенням М. У даному випадку М = 0,01. Можна зважене насіння множити на 100 і порівнювати із заданою нормою .

Установлення норми висіву іноді об'єднують із перевіркою рівномірності висіву. Насіння збирають від кожного висівного апарата окремо, зважують і визначають коефіцієнт нерівномірності та фактичну масу висіяного насіння:

. (5.9)

Перевіряють встановлену норму висіву насіння у полі. Для цього заготовляють 2-3 наважки насіння по 20-60 кг. Заповнюють насінням ящики на 1/3 об’ємa, розрівнюють його і відмічають на стінках рівень насіння. Потім засипають одну наважку М₁ і знову вирівнюють насіння. Проїжджають агрегатом до появи нанесених міток в ящику і замірюють пройдений шлях . Він повинен дорівнювати розрахунковому :

. (5.10)

За цією формулою можна підрахувати наважку ,попередньо задавши пройдений шлях .

Розрахунок вильоту маркера та слідопокажчика. Маркери та слідопокажчики використовують з метою забезпечення постійних стикових міжрядь і прямолінійності рядків. Маркер являє собою сферичний диск 9 (рис. 5.8) і розсувну штангу. Під час руху посівного агрегату диск маркера утворює невелику борозну на незасіяному полі. При наступному проході агрегату праве переднє колесо (гусеницю) трактора або висок (стрічку) слідопокажчика 3 спрямовують по сліду маркера. Виліт маркера - це відстань від його диска до середини крайнього сошника:

- для правого:

-

, (5.11)

- для лівого:

-

, (5.12)

де - робоча ширина захвату сівалки (посівного агрегату), м; - ширина стикового міжряддя, м; С - відстань між серединами передніх коліс трактора або внутрішніми (зовнішніми) краями.

Довжину слідопокажчика визначають за формулою:

, (5.13)

де Е відстань між серединами крайніх коліс сівалки (посівного агрегату).

Посівні агрегати із двох, трьох і більше сівалок обладнують маркерами і слідопокажчиками.

Виліт слідопокажчика визначають за формулою:

, м. (5.14)

Слідопокажчик являє собою трубчасту телескопічну штангу, на кінцях якої закріплені виски (ланцюги, стрічки з паса тощо). Його встановлюють горизонтально в передній частині трактора.

Установлення глибини ходу сошників. Перед виїздом у поле перевіряють транспортний просвіт сошників (190-200 мм) і, за потреби, регулюють гвинтовими тягами механізму підіймання сошників. Перевіряють тиск у шинах опорно-приводних коліс. В обох колесах сівалки він повинен бути однаковий.

Глибину ходу сошників регулюють гвинтовим механізмом регулятора глибини й при перших проходах посівного агрегату в полі перевіряють її.

Рис. 5.8. — Схема руху посівного агрегату: 1, 7 і 10 — зернові сівалки; 2 і 8 — маркери; 3 — слідопокажчик; 4 — трактор; 5 — зубові борони; 6 — зчіпка; 9 — диск маркера

Питання для самоконтролю:

1. Особливості розрахунку кількості сошників

2. Визначення норми висіву зерна

3. Оцінка рівномірності висіву зерна

4. Оцінка точності висіву зерна

5. Розрахунок вилиту маркерів

Дата добавления: 2015-12-07