Будова і функції хребта

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сколіоз – це бічне викривлення хребта у фронтальній площині. Ребровий горб, який при цьому спостерігається, утворює деформацію з опуклістю убік і назад – кіфосколіоз.

Сколіоз зустрічається набагато частіше, ніж про це думають. За даними Петербурзького дитячого ортопедичного інституту ім. Р.І. Турнера, у 40% обстежених школярів старших класів виявлено порушення статики, що вимагає лікування. Назву сколіоз отримує по рівню вигину: шийний, грудний або поперековий і відповідно опуклої сторони викривлення. Таким чином можна зустріти наприклад правосторонній грудний сколіоз.

Сколіоз може бути простим, або частковим, з однією бічною дугою викривлення, і складним – за наявності декількох дуг викривлення в різні боки і, нарешті, тотальним, якщо викривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникаючим в горизонтальному положенні, наприклад при укороченні однієї кінцівки. Одночасно з сколіозом зазвичай спостерігається і торсія його, тобто поворот навколо вертикальної осі, причому тіла хребців виявляються оберненими в опуклу сторону, а остисті відростки в увігнуту. Торсія сприяє деформації грудної клітки та її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.

Одночасно зі сколіозом зазвичай спостерігається і поворот навколо вертикальної осі. Поворот сприяє деформації грудної клітки та її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.

Статистика численних досліджень по виявленню сколіозу у дітей свідчить, що ця деформація – одне з найбільш частих захворювань опорно-рухового апарату, яке має тенденцію до прогресу і досягає вищого ступеня до закінчення зростання дитячого організму. Важкі викривлення хребта і грудної клітки значно впливають на функції внутрішніх органів: зменшують об'єм плевральних порожнин, порушують механіку дихання, що, в свою чергу: погіршує функцію зовнішнього дихання, знижує насичення артеріальної крові киснем, змінює характер тканинного дихання, викликає гіпертензію в малому колі кровообігу, гіпертрофію міокарду правої половини серця – розвиток симптомокомплексу легенево-серцевої недостатності, об'єднаного назвою "Кіфосколіотичне серце".

Перш за все слід звернути увагу на наступні основні ознаки сколіозу:

– одне плече трохи вище за інше

– одна з лопаток пішла " врозліт" (випирає кут лопатки)

– різна відстань від притиснутої до боку руки до талії

– при нахилі вперед помітна кривизна хребта

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату.

Предмет дослідження – фізична реабілітація при сколіозі.

Метою курсової роботи є дослідження можливостей фізичної реабілітації при сколіозі.

Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:

– дослідити сколіоз як захворювання хребта: причини, перебіг і наслідки;

– охарактеризувати методи фізичної реабілітації при сколіозі.

Завдання:

- Поліпшити стан дихальної, ССС, нервової і травної системи;

- Підвищити силу і силову витривалість м'язового корсету

- виховати руховий стереотип правильної постави;
Розділ 1. Етіологія. Патогенез. Класифікація та характеристика засобів ЛФК, які використовуються під час фізичної реабілітації хворих на сколіоз.

Будова і функції хребта

Хребтовий стовп (columna vertebralis) (рис. 1.1) складається з 33-34 хребців, з яких 24 хребці в дорослої людини вільні (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових), а решта зрослися між собою та утворили крижову (5 крижових хребців) й куприкову (4-5 куприкових хребців рудиментарних) кістки. Інколи крижову кістку утворюють 4 або 6 хребців. У рідкісних випадках загальне число хребців досягає 35-37 за рахунок збільшення числа куприкових хребців.

Рис. 1.1. Хребтовий стовп:

1 – шийні хребці; 2 – грудні хребці; 3 – поперекові хребці; 4 – крижові хребці (крижова кістка); і-куприкові хребці (куприкова кістка) [16, 41].

Хребці незалежно від відділу хребтового стовпа, в якому вони знаходяться, мають однакову будову. Хребець (vertebra) (рис. 1.2) (за винятком першого шийного – атланта) має тіло, розташоване спереду, та дугу, обернену назад і з'єднану з тілом за допомогою двох ніжок, що обмежують хребцевий отвір. Отвори усіх хребців формують хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок з його оболонками. Дуга хребця має 7 відростків, до яких кріпляться м'язи. Ззаду по серединній лінії відходить непарний остистий відросток, з боків у фронтальній площині розміщені парні поперечні відростки, вгору і вниз від дуги відходять парні верхні та нижні суглобові відростки, якими хребці з'єднуються один з одним. Основи суглобових відростків обмежують верхні та нижні хребцеві вирізки, з яких при накладанні одного хребця на другий утворюються міжхребцеві отвори, крізь які проходять спинномозкові нерви та кровоносні судини.

Рис. 1.2. Грудний хребець (вид збоку):

1 – тіло хребця; 2 – нижня реберна ямка; 3 – нижня хребцева вирізка; 4 – нижній суглобовий відросток; 5 – остистий відросток; 6 – поперечний відросток; 7 – реберна ямка поперечного відростка; 8 – верхній суглобовий відросток; 9 – верхня хребцева вирізка; 10 – верхня реберна яма [16, 41].

Поперечний відросток шийного хребця називають також поперечно-ребровим. Закінчується він двома горбками – переднім і заднім. Передній горбок на VI шийному хребці розвинутий краще, ніж на інших хребцях, і дістав назву сонного горбка завдяки близькості розташування сонної артерії. До нього можна притиснути сонну артерію під час кровотечі в ділянці голови та шиї.

Сполучення хребців між собою відбувається за допомогою міжхребцевих дисків, міжхребцевих симфізів і суглобів, які дозволяють хребтовому стовпу виконувати різноманітні рухи. Під дією скелетних м'язів у хребтовому стовпі можливі рухи навколо трьох осей: фронтальної, сагітальної та вертикальної (поздовжньої). Навколо фронтальної (поперечної) осі відбувається згинання і розгинання хребтового стовпа, навколо сагітальної – приведення і відведення (рух праворуч і ліворуч), навколо вертикальної – ротаційні рухи, або обертання (повороти вправо і вліво) [16, 42].

Найбільш рухливими є шийні хребці, менш рухливі грудні хребці.

Велике значення в практиці дитячих хвороб, особливо в шкільній гігієні, мають викривлення хребта: фізіологічні (два вперед – шийний і поперековий лордоз і два назад – грудний і крижовий кіфоз) і набуті. Набуті викривлення хребта найчастіше виникають у фронтальній площині (вбік) і називаються сколіозом. Сколіоз різної вираженості нерідко виявляється у школярів, хоч він формується ще в дошкільному віці. Розвиток сколіозу у школярів прогресує від неправильного сидіння за партою або столом.

Величина навантаження, що стискає два хребці, великою мірою визначається положенням тіла. Найменшою воно буває, коли тіло знаходиться в горизонтальному положенні. У положенні стоячи тиск між хребцями збільшується. У нижній частині поперекового відділу воно в 4 рази більше, коли людина стоїть, ніж коли вона лежить. Загальна величина навантаження в цьому випадку рівна загальній масі верхньої частини тулуба.

При нахилі вперед з положення стоячи загальне навантаження збільшується у величезній мірі, що пов'язано з ефектом важеля, що утворюється між тією частиною тіла, яка нахиляється вперед, і самим хребцем. Подібний ефект веде до того, що тиск між двома хребцями в нижній частині поперекового відділу хребта при нахилі в 2,5 рази більше в порівнянні з тим, коли ми стоїмо прямо, і в 10 разів більше, ніж коли просто лежимо.

Правильна поведінка при сколіозі. Тиск на міжхребетні диски (у відсотках від положення, стоячи) наведений в таблиці 1.1 [22].

Таблиця 1

Лежачи на спині	25%
Лежачи на боку	75%
Стоячи	100%
Стоячи, з нахилом вперед	150%
Стоячи, з нахилом вперед, в руках вага	220%
Сидячи	140%
Сидячи з нахилом вперед	185%
Сидячи з нахилом вперед, в руках вага	275%

Якщо ви працюєте сидячи, періодично втискуйтесь спиною і попереком у спинку стільця, а якщо, є високий підголівник, із зусиллям упирайтеся в нього головою.

Такий же сильний тиск між двома хребцями виникає, коли людина сидить, нахилившись вперед, не спираючись на руки. Якщо ж спиратися на руки, поклавши їх на стіл або спинку стільця, навантаження на верхню частину тулуба знижується, і тим самим зменшується тиск на хребці.

Тиск між двома хребцями зростає, коли людина піднімає предмет, нахилившись вперед з випрямленими ногами. В цьому випадку навантаження на міжхребцевий диск складає декілька сотень кілограмів.

При витягненні хребта, наприклад, коли людина висить на руках без опори на ноги, тиск менший, ніж в положенні лежачи. При цьому в міжхребетному диску може навіть виникнути розтягування. Дана обставина іноді використовується при лікуванні деяких захворювань хребта.

На шийні хребці чинить тиск ваги голови. Навіть руки є навантаженням для шийного відділу хребта, оскільки м'язи плечового поясу, що піднімають руки вгору, кріпляться до задньої сторони голови і шиї. При підніманні рук вгору ці м'язи напружуються і тим самим обтяжують хребці. Багато працівників розумової праці несвідомо піднімають плечі, що веде до додаткового навантаження на ці хребці. Великим навантаженням піддаються шийні хребці при роботі з піднятими вгору руками (наприклад, при митті вікон), особливо якщо при цьому в руках знаходяться важкі предмети [24].

При нахилі голови вниз в положенні сидячи навантаження на шийні хребці буде, згідно принципу важеля у багато разів більше, ніж, якщо сидіти, піднявши голову вгору. Щоб тримати голову в похилому положенні, необхідно напружувати шийні м'язи шиї. Утримуючи цю позу якийсь час, можна відчути біль в потилиці, причина чому напруження м'язів.

Особливо сильному навантаженню шийні хребці піддаються при тривалій роботі з піднятими вгору руками і головою (наприклад, у шкільних вчителів при тривалій роботі біля дошки). Багато з тих, що займаються подібною роботою, страждає від постійного болю в потилиці.

Наукові роботи довели, що у 86% дітей шкільного віку виявляються симптоми, які вказують на наявність порушень у хребті. Впродовж життя у одних ці симптоми зникають, у інших трансформуються в сколіоз, кіфоз, порушення постави, будь-яка додаткова травма тіла може посилити ці хворобливі прояви.

Від хвороб хребта люди страждали у всі часи. Ці хвороби поширені в такій мірі, що майже кожна людина страждає від них коли-небудь.

Хвороби хребта майже так само звичайні у молодих, як і у немолодих. Чоловіки страждають ними майже в два рази частіше, ніж жінки. Це можна пояснити анатомо-фізіологічними особливостями і тим, що багато чоловіків зайняті важкою фізичною працею.

Дата добавления: 2015-11-26