Реалізація управлінського рішення

Процес	Характер реакції
Ухвалення рішення	ОПР - оптимальне поєднання досвіду, знань, креативності; використання спеціальних методів відкритого обговорення; додатковий обмін інформацією; узгодження протилежних поглядів; пошук компромісу
Розробка плану дій	розробка чіткого складу, послідовності дій; термінів виконання; види і обсяг задіяних ре­сурсів, відповідальних осіб
Контроль реалізації плану	моніторинг реалізації запланованих заходів; використання автоматизованих засобів контролінгу; корегування планів відповідно до виявлених відхилень
Аналіз і оцінка ре­зультатів управлінсь­кого рішення	виявлення сильних і слабких сторін процесу прийняття управлінського рішення; фіксування досвіду вирішення аналогічних проблем (ситуацій)

Таким чином, головне призначення методики реалізації рішен­ня - забезпечення зворотного зв'язку - від етапу реалізації рішен­ня до попередніх етапів (перегляд умов постановки проблеми, по­шук нових альтернатив, корегування рішень і аж до зміни цільових установок). Основним недоліком багатьох організаційних проце­сів і далі є відсутність ефективної системи зворотного зв'язку, коли і організація не реагує на зміни зовнішнього середовища. Щоб рішення адекватно відповідало ситуації (проблемі), необхід­но, аби організація володіла механізмами прогнозування очікуванихрезультатів і своєчасного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, яке формується в процесі реалізації рішення. Система управління, яка успішно функціонує, володіє функціями моніто­рингу, що забезпечує постійне спостереження за станом ситуації і пошук можливостей доцільного корегування рішення.

Методика реалізації рішення має передбачати:

• нагадування виконавцям про загальну мету колективу і кон­кретні цілі окремих підрозділів;

• рекомендації, а, за необхідності, і прескриптивні методи (ме­тоди, що передбачають конкретні чітко визначені дії) досягнення мети;

• склад виконавців рішення;

• розподіл обов'язків між конкретними виконавцями, визна­чення бюджету і встановлення графіка їхніх дій;

• доведення завдань до конкретних виконавців;

• визначення термінів проведення всієї роботи і конкретного часу виконання її етапів (за допомогою сіткового графіка);

• відповідне і безумовне ресурсне забезпечення відповідно до плану виконання робіт;

• засоби контролю за виконанням, рішення і з досягнутими результатами;

• можливість внесення, у разі потреби, змін у рішення у ході його виконання;

• ретельно має бути відпрацьована і налагоджена система кон­тролю.

Кожна організація має право обирати процедури виконання рішень відповідно до специфіки своєї структури і функціональної
діяльності, корпоративної культури і рівня професіоналізму управлінського персоналу. Для успішної реалізації рішень необхідно
додержуватися деяких загальних правил:

• відбирати працівників, найбільш підготовлених для вирішення проблемних ситуацій даного типу, і доводити рішення до кон­кретних виконавців;

• інструктувати виконавців (у разі потреби) про зміст і техно­логію виконання процедур;

• збільшувати потенціал засобів мотивації виконавців, постійно знаходити реальні можливості їх адаптації до потреб організації;

• стежити за тим, щоб комунікаційні мережі виконували належ­ні функції своєчасно і в повному обсязі, уникаючи фільтрації або
спотворення інформації в процесі передачі;

• спостерігати та оперативно контролювати в режимі реально­го часу хід виконання рішення, запобігати можливим помилкам
і надавати своєчасну допомогу у формі додаткового інструктажу для виконання тих або інших процедур тощо.

Існують різні підходи щодо визначення процедур ухвалення рішень. Розглянемо (рис.4-7).

Своєчасність Комплексність

Вимоги до умов прийняття управлінського рішення

Цілеспрямованість Правомірність Оптимальність

Гнучкість Повнота оформлення

Наукова обґрунтованість Кількісна та якісна визначеність

Рис. 3 Цільові вимоги до управлінських рішень

За причиною виникнення ситуаційні за розпорядженням програмні ініціативні сезонні

За терміном реалізації неперервнодіючі строкові повторні разові

За змістом технічні економічні соціальні  

КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ  

КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

За характером роботи над ними і кількі­стю учасників одноосібні колегіальні кон­сультативні спільні парламент­ські  

За технологією прийняття запрограмовані незапрограмовані  

За формою усні письмові кодовані  

За характером прийняття урівноважені імпульсивні інертні ризиковані обережні  

За глибиною впливу однорівневі багаторівневі

За числом критеріїв однокритеріальні багатокритеріальні  

За методом обробки інформації алгоритмічні евристичні  

За ступенем обов'язковос­ті виконання директивні рекомендаційні орієнтуючі  

За функціональним змістом організаційні регулюючі координуючі контролюючі

За прогнозною ефективністю ординарні синергетичні асинергетичні  

За кількістю варіантів безальтернативні бінарні багатоваріантні інноваційні  

За способом обгрунтування інтуїтивні адаптивні раціональні  

За часом дії стратегічні тактичні перспективні поточні оперативні стабілізаційні  

Рис.1 Класифікація управлінських рішень

Рис. 5 Метод стратегій семикратного пошуку

Для успішної реалізації рішень необхідно
додержуватися деяких загальних правил:

• відбирати працівників, найбільш підготовлених для вирішення проблемних ситуацій даного типу, і доводити рішення до кон­кретних виконавців;

• інструктувати виконавців (у разі потреби) про зміст і техно­логію виконання процедур;

• збільшувати потенціал засобів мотивації виконавців, постійно знаходити реальні можливості їх адаптації до потреб організації;

• стежити за тим, щоб комунікаційні мережі виконували належ­ні функції своєчасно і в повному обсязі, уникаючи фільтрації або
спотворення інформації в процесі передачі;

• спостерігати та оперативно контролювати в режимі реально­го часу хід виконання рішення, запобігати можливим помилкам
і надавати своєчасну допомогу у формі додаткового інструктажу для виконання тих або інших процедур тощо.

Рис.7 Блок-схема технології

Дата добавления: 2015-12-07