Адміністративна модель

Дана модель описує реальний процес ухвалення рішень у важких ситуаціях (непрограмовані рішення і ситуації непевності й невизначеності).
Адміністративна модель прийняття рішень ґрунтується на роботах Герберта Саймона. Традиційна теорія прийняття рішень в організації ґрунтується на ідеї про існування одиночного, раціонального підприємця, вчинки якого спрямовані на максимізацію прибутку. Саймон ж у своїх дослідженнях класичного підприємця замінив групою керуючих осіб, які приймають рішення - така ситуація характерна для більшості сучасних фірм. Управління фірмою здійснює група керівників, здатність яких до раціональних дій обмежена браком знань про всі наслідки прийнятих рішень, а також особистими якостями і громадськими зв'язками. Крім того, що входять до групи особи не можуть вибрати найкращу альтернативу і повинні бути згодні з альтернативою задовільною. Саме тому деякі фірми не прагнуть до максимізації прибутку, а намагаються знайти прийнятні рішення найбільш актуальних проблем. Досліджуючи процеси прийняття складних рішень, Саймон вийшов за рамки традиційної економічної теорії і використовував методи інших наук, зокрема психології.

Принципи, на яких ґрунтується адміністративна модель, відмінні від основних допущень класичної і пов'язані, перш за все, з впливають на рішення організаційними чинниками. Адміністративна модель більш реалістична в плані прийняття складних, непрограмованих рішень:

1. Цілі рішення, як правило, не відрізняються визначеністю, знаходяться в конфлікті один з одним. Менеджери часто не підозрюють про існуючі в організації проблеми та можливості.

2. Раціональні процедури використовуються далеко не завжди, а якщо застосовуються, то обмежуються спрощеним поглядом на проблему, не відображає складності реальних подій.

3. Межі пошуку менеджерами різних варіантів визначаються людськими, інформаційними та ресурсними обмеженнями.

4. Більшість менеджерів задовольняються швидше прийнятними, ніж максимізує рішеннями. Почасти це відбувається через обмеженість наявної у них інформації, почасти-з-за нечіткості критеріїв максимізації.

Дана модель носить описовий характер, відображає реальний процес прийняття управлінських рішень в складних ситуаціях, а не диктує, як слід приймати їх у відповідності з теоретичним ідеалом, в ній враховуються людські й інші впливають на раціональність вибору обмеження.
Адміністративне прийняття рішення багато в чому ґрунтується на інтуїції менеджера. Вище в методах прийняття рішення було розглянуто поняття «інтуїтивне рішення» з точки зору М.Х. Мескон, Р.Л. Дафт визначає інтуїцію як здатність індивіда, не звертаючись до логічних викладок, швидко «схоплювати» особливості поточної ситуації і приймати рішення на основі минулого досвіду. Інтуїтивний вибір не є автократичним або ірраціональним, тому що він ґрунтується на життєвому досвіді, що дозволяє менеджерам швидко знаходити правильне рішення без будь-яких розрахунків і обчислень. Наприклад, автомобіль «Dodge Viper», в 1990-них «зірка» компанії Chrysler (нині DaimlerChrysler), міг би не з'явитися на світ, якби Боб Лутц, у той час президент компанії, всупереч всім сумнівам і критиці не довірився своїй інтуїції. Пояснюючи одне з найважливіших за свою кар'єру рішень, Б. Лутц сказав: «. Мені здавалося, що так буде правильно».

Дата добавления: 2015-12-07