Екологічні відносини

Читайте также:

1. У справах про відшкодування шкоди, заподіяної забруд
ненням вод та іншими порушеннями законодавства про охо
рону і раціональне використання водних ресурсів, слід керува
тися приписами статей 440, 453 Цивільного кодексу України,
статті 111 Водного кодексу і статей 68 і 69 Закону України
«Про охорону навколишнього природного середовища».
Розмір шкоди у таких випадках визначається відповідно до
Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, за
подіяних державі внаслідок порушення законодавства про
охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвер
дженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 № 37 (з подальши
ми змінами), як правило, у повному обсязі без застосування
норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за
забруднення навколишнього природного середовища та
погіршення якості природних ресурсів.

[п.7Листа від 14.06.93р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].

2. Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передба
чені статтями 440 та 450 Цивільного кодексу України, застосо
вують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням
шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону на
вколишнього природного середовища. Особливості застосу
вання цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду
можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулю
ють питання охорони певного виду такого середовища.

[п.5 Роз'яснення від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»].

3. Під самовільним водокористуванням слід розуміти вико
ристання водних ресурсів без відповідного дозволу, який ви
дається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
10.08.92 р. № 459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне
використання природних ресурсів і встановлення лімітів вико
ристання ресурсів республіканського значення». За змістом
статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» та Методики розрахунку розмірів
відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок пору
шення законодавства про охорону та раціональне використання

водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 р. № 37, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну у зв'язку з цим шкоду (збитки) застосовується незалежно від плати за використання природних ресурсів, у тому числі водних.

[п.Ю Листа від 17.08.98р. № 01-8/314 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

4. Статті 42 і 43 Закону України «Про відходи» не містять
будь-яких винятків щодо притягнення до відповідальності за
порушення законодавства про відходи осіб, винних у таких по
рушеннях. Тому органи місцевого самоврядування повинні
відшкодовувати шкоду, завдану невиконанням покладених на
них статтею 21 цього Закону обов'язків, на загальних підставах.

[п.9 Листа від 31.03.99р. № 01-8/141 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році»].

5. Відносини у галузі охорони навколишнього природного
середовища в Україні регулюються Конституцією України,
міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України,
Законом України «Про охорону навколишнього природного се
редовища», а також розроблюваним відповідно до нього земель
ним, водним, лісовим законодавством, законодавством про над
ра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і викорис
тання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним за
конодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням
законодавства про охорону навколишнього природного середо
вища, слід керуватися нормами природноресурсового, природо
охоронного законодавства про забезпечення екологічної безпе
ки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, -
відповідними правилами цивільного законодавства.

[п.1.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

6. Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону на
вколишнього природного середовища» шкода, заподіяна
внаслідок порушення природоохоронного законодавства,
підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без засто-

сування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

[п.1.2 Роз'яснення від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

1. Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453 Цивільного кодексу.

[п.1.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

8. Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, за
подіяної внаслідок порушення природноресурсового, приро
доохоронного законодавства про забезпечення екологічної
безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати
наявність таких умов відповідальності, як безпосередній при
чинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і
шкодою та вина відповідача.

[п.1.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

9. У вирішенні відповідних спорів господарські суди повинні
керуватись також главою 40 Цивільного кодексу, зокрема, стат
тею 453 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд, прису
джуючи відшкодування шкоди, може зобов'язати відповідальну
за шкоду особу відшкодувати її в натурі. Таким чином, якщо в
судовому засіданні буде встановлено можливість відновлення
навколишнього природного середовища за рахунок особи, яка

порушила природноресурсове, природоохоронне законодавство про забезпечення екологічної безпеки, у рішенні господарського суду необхідно зазначити конкретні заходи щодо відновлення навколишнього природного середовища та строки їх здійснення. [п. 1.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

10. Виходячи з вимог статті 69 Закону України «Про охоро
ну навколишнього природного середовища», особи, що во
лодіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зо
бов'язані компенсувати заподіяну ними навколишньому при
родному середовищу шкоду відповідно до статті 450
Цивільного кодексу України. Такий же порядок відшкодуван
ня (компенсації) запроваджено і для шкоди, заподіяної
довкіллю у зв'язку з діяльністю інвестора, пов'язаною з вико
нанням угоди про розподіл продукції (стаття 29 Закону Ук
раїни «Про угоди про розподіл продукції»).

[п.1.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

11. Питання про віднесення підприємств, організацій до
числа таких, що являють собою підвищену екологічну небез
пеку, вирішуються відповідно до вимог частини третьої статті
66 Закону та постанови Кабінету Міністрів України від
27.07.95 р. № 554 «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що
становлять підвищену екологічну небезпеку» (з подальшими
змінами). Такі підприємства звільняються від відшкодування
шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу,
тільки у разі, коли доведуть, що шкода виникла внаслідок
стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. На
явність у цьому разі вини потерпілого у формі необережності
не є підставою для звільнення відповідного підприємства від
обов'язку щодо відшкодування шкоди. Що ж до підприємств,
не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної не
безпеки, але діяльність яких пов'язана з підвищеною еко
логічною небезпекою, то вони звільняються від відшкодуван
ня шкоди, якщо доведуть, що шкоду заподіяно не з їх вини.

12. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної
навколишньому природному середовищу, господарському суду
слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та
442 Цивільного кодексу). Отже, позивач не повинен доводити
наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому
природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести,
що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

[п.1.6 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 -«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

13. У вирішенні питання про відшкодування шкоди, заподіяної
природному середовищу, господарському суду слід перевіряти, чи
не є дане правопорушення наслідком діяльності або бездіяльності
кількох підприємств. У разі коли з матеріалів справи вбачається,
що шкоду заподіяно кількома підприємствами, господарський суд
повинен визначити розмір відповідальності кожного з них.

[п. 1.7 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»-].

14. Якщо у процесі вирішення спору буде виявлено факт
порушення природоохоронного законодавства, зумовленого
недоліками у роботі проектувальної чи будівельної ор
ганізації, у господарського суду немає підстав для задоволен
ня позовних вимог. У такому випадку позивач, з урахуванням
характеру і строків виявлення недоліків, не позбавлений пра
ва на звернення з позовом до згаданої організації.

15. Застосування щодо громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності заходів дисциплінарної, адміністративної або криміна
льної відповідальності згідно зі статтею 68 Закону України «Про
охорону навколишнього природного середовища» не звільняє
винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навко
лишнього природного середовища та погіршенням якості природ
них ресурсів. У даному разі штраф хоча й має матеріальний харак
тер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди.

[п.1.8 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

16. Перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із
стягненням завданої природі шкоди, починається з дня скла
дання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного
складання акта - з дня, коли цей акт відповідно до вимог зако
нодавства мав бути складений.

[п. 1.9 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

17. Діяльність підприємств, які порушують законодавство
про охорону навколишнього природного середовища, може
бути обмежена, зупинена чи припинена за рішенням органів,
перелік яких наведений у пункті 3 Порядку обмеження, тим
часової заборони (зупинення) чи припинення діяльності
підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення
ними законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради Ук
раїни від 29.10.92 № 2751-XII, або за позовом прокурора
(стаття 37 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища»), поданим відповідно до вимог
статті 2 ШК. Перелік підстав, з яких діяльність підприємств,
що порушують законодавство про охорону навколишнього
природного середовища, може бути припинена, встановлено
пунктом 5 того ж Порядку. Наявність однієї або кількох таких
підстав має бути підтверджена відповідними доказами, якими
можуть бути, зокрема, складені посадовими особами
спеціально уповноважених органів державного управління у
галузі охорони навколишнього природного середовища та
інших уповноважених державних органів акти, довідки,
службові записки тощо.

[п.2.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

18. Припинення діяльності підприємства не звільняє його
від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок пору
шення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища.

19. Згідно із статтею 20 Закону України «Про охорону на
вколишнього природного середовища» спеціально уповнова
женим органам державного управління у галузі охорони на
вколишнього природного середовища та використання при
родних ресурсів надано право звертатися до господарського
суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних
в результаті порушення законодавства про охорону навколиш
нього природного середовища.

[п.2.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

20. Державна екологічна експертиза проводиться з підстав
і у порядку, визначеному Законом України «Про екологічну
експертизу» та постановою Кабінету Міністрів України від
31.10.95 № 870 «Про Порядок надання документації на дер
жавну екологічну експертизу». У разі якщо така експертиза
призначається господарським судом, ним повинні бути дотри
мані вимоги статей 41, 42 названого Закону.

[п.3.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

21. Висновки державної екологічної експертизи можуть бу
ти визнані недійсними в судовому порядку у випадках, зазна
чених у статті 45 Закону України «Про екологічну експерти
зу». Однак відповідний висновок, зроблений за дорученням
господарського суду, не може бути предметом судового спору.

[п.3.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

22. У разі незгоди з рішеннями відповідних органів, прийня
тими на підставі висновків державної екологічної експертизи,
заінтересоване підприємство вправі на власний розсуд вирішу
вати питання про оскарження цих рішень за підпорядкованістю
або про захист своїх інтересів шляхом звернення до господарсь
кого суду. В останньому випадку попереднє звернення зі скар
гою до відповідного вищого органу не є обов'язковим.

23. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про систему опо
даткування» збори за спеціальне використання природних ре
сурсів і за забруднення навколишнього природного середови
ща віднесені до загальнодержавних. У разі несплати цих
зборів у встановлений строк відповідні суми недоїмки стягу
ються з платників відповідно до Закону України «Про поря
док погашення зобов'язань платників податків перед бюдже
тами та державними цільовими фондами».

[п.4.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

24. Статтею 46 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» визначено розміри перерахування (стяг
нення) названих зборів до відповідних фондів охорони навколиш
нього природного середовища. У разі незгоди підприємства з
розміром чи підставою здійсненого нарахування збору воно вправі
звернутись до господарського суду із заявою про визнання
недійсним відповідного рішення податкового органу.

[п.4.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

25. Право звільняти підприємства повністю або частково від
внесення обов'язкових платежів за забруднення навколишнього
природного середовища надано тільки радам базового рівня і ли
ше стосовно збиткових та низькорентабельних підприємств. Тому
господарські суди не повинні задовольняти заяви позивачів (про
курорів та їх заступників, що подали позов) про повернення час
тини чи всієї списаної суми платежу за відсутності у матеріалах
справи відповідного акта ради. У разі необхідності розгляд справи
може бути відкладено з метою витребування такого акта.

[п.4.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

26. Повне чи часткове звільнення низькорентабельних або
збиткових підприємств від внесення названих обов'язкових пла
тежів не звільняє ці підприємства від обов'язку відшкодувати шко
ду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства.

[п.4.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

27. Спеціальне використання природних ресурсів
здійснюється за наявності дозволу, що видається відпо
відним державним органом згідно з Положенням про поря
док видачі дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук
раїни від 10.08.92 р. № 459 (з подальшими змінами і допов
неннями), за наявності заявки підприємства, а також доку
мента, що засвідчує внесення плати. Згідно з пунктом 8 на
званого Положення спори щодо відмови у погодженні кло
потання або видачі дозволу на спеціальне використання
природних ресурсів вирішуються в порядку, передбаченому
статтею 67 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища». Тому у разі відмови у видачі тако
го дозволу або неодержання відповіді у встановлений
термін від державного органу, який уповноважений видава
ти дозвіл, заінтересоване підприємство має право звернути
ся до господарського суду із заявою про спонукання назва
ного органу видати такий дозвіл. Попереднє звернення зі
скаргою до вищого за підпорядкованістю державного орга
ну у такому випадку не є обов'язковим. Дозвіл на спеціаль
не використання природних ресурсів може бути скасовано
органом, який його видав. У вирішенні відповідних спорів
господарським судам слід враховувати, зокрема, вимоги
пункту 6 згаданого Положення, де встановлено вичерпний
перелік підстав, з яких може бути скасовано дозвіл на
спеціальне використання природних ресурсів.

[п.4.5.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

28. Використання природних ресурсів без відповідного
дозволу є самовільним. За змістом статей 68, 69 Закону Ук
раїни «Про охорону навколишнього природного середовища»
заподіяні державі внаслідок такого використання збитки
підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за
спеціальне використання природних ресурсів. Розмір цих
збитків обчислюється на підставі затверджених у встановле
ному порядку такс і методик.

[п.4.5.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

562-304 561

29 Припинення права спеціального використання природ
них ресурсів не звільняє від виконання обов'язку відшкодува
ти збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про
охорону навколишнього природного середовища

[п 4 53 Роз'яснення від 27 06 2001 р ІЇ° 02 5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»]

30 Власникам І користувачам об'єктами правової охоро
ни навколишнього природного середовища відшкодовують
ся збитки, завдані припиненням права або зміною умов
спеціального використання природних ресурсів, за винят
ком випадків, коли таке припинення (зміна умов) було
здійснено з вини самого власника або користувача чи за йо
го клопотанням

[п453 Роз'яснення від 27 06 2001 р № 02-5/744 «Про деякі пи танпя практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням законодавства про огорону навколишнього природного середовища»]

31 Звертаючись з позовом про відшкодування збитків,
завданих припиненням права або зміною умов спеціального
використання природних ресурсів, користувач вправі вима
гати І відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням ним
експертизи

[п453 Роз'яснення від 27062001 р № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»]

32 У разі, коли визначені у виданих дозволах обсяги вико
ристання природних ресурсів повністю або частково не були
реалізовані платниками, внесена за них плата не повертається
Внесення плати за спеціальне використання природних ре
сурсів не дає права на їх використання без одержання
відповідного дозволу

[п454 Роз'яснення від 27062001 р № 02 5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»]

33 Збір за забруднення навколишнього природного се
редовища сплачується підприємствами І організаціями та їх
відокремленими підрозділами незалежно від форми влас
ності, наявності чи відсутності порушень природоохорон-

ного законодавства У разі реорганізації підприємства чи організації, що сплачує згаданий збір, його платником стає правонаступник

[п 4 6 1 Роз'яснення від 27 ОЬ 2001 р № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням зако нодавства про огорону навколишнього природного середовища»]

34 Викиди, скиди І розміщення відходів допускаються в
обсягах, визначених за правилами, викладеними у пунктах
5-8 Порядку встановлення нормативів збору за забруд
нення навколишнього природного середовища І стягнення
цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 01 03 99 р № 303 (з подальшими змінами І до
повненнями) Згідно з абзацом другим пункту 8 Порядку в
разі відсутності у платників збору затверджених у встанов
леному порядку лімітів викидів, скидів І розміщення
відходів збір справляється як за понадлімітні викиди, скиди
та розміщення відходів відповідно до їх обсягів Тому госпо
дарські суди не повинні брати до уваги посилання
підприємств на відсутність у них лімітів викидів, скидів І
розміщення відходів як на підставу звільнення їх від сплати
збору або зменшення його розміру

[п462 Роз'яснення від 27062001 р № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»]

35 Остаточний річний розрахунок збору подається плат
никами до органів державної податкової служби за місцем по
даткової реєстрації платника після попереднього погодження
з органами Мшекоресурсів протягом 40 календарних днів, на
ступних за останнім календарним днем звітного року Отже,
вирішуючи питання про обґрунтованість стягнення з
підприємства пені за прострочку сплати збору, господарсько
му суду слід витребувати від позивача докази того, що він по
дає звіти про кількість викидів, скидів, розміщення відходів та
використаного пального

[п 4 63 Роз'яснення від 27 062001 р № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»]

36 Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону
атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законо-

Lt;Н

давства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

[п.5.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

37. Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодуван
ня збитків, які заподіяні державі в результаті наднорматив
них викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за
твердженою наказом Мінекобезпеки України від 18.05.95 р.
№ 38, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин
в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Держав
ної екологічної інспекції під час перевірки підприємств. За
результатами обстеження складається акт. Усі контрольні пе
ревірки фактів усунення виявлених порушень роботи джерел
в режимі наднормативного викиду відповідно до підпункту
6.2.3 пункту 6 Методики здійснюються за рахунок під
приємств. Тому за позовом відповідного органу витрати,
пов'язані із здійсненням контрольної перевірки, можуть бути
відшкодовані в судовому порядку.

38. Акти обстеження та контрольних перевірок фактичного
усунення порушення, складені спеціалістами Державної еко
логічної інспекції, не можуть вважатися актами державного
органу у розумінні статті 5 ГПК, оскільки не є обов'язковими
для виконання підприємствами і організаціями, діяльність
яких перевіряється, і отже не можуть бути й предметом спору
в господарському суді.

39. У разі коли в процесі вирішення спору буде з'ясовано,
що атмосферне повітря забруднено власником транспортного
засобу внаслідок недоліків у роботі організації, що здійснюва
ла проектування, виробництво транспортного засобу або ви
робництво чи постачання пального, господарський суд пови
нен стягнути вартість заподіяної шкоди з власника транспорт
ного засобу, який, у свою чергу, вправі звернутися з відпо-

бідними вимогами до організації, що здійснювала проектування, виробництво транспортного засобу або виробництво чи постачання пального.

[п.5.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

40. У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, за
подіяної лісопорушеннями, господарським судам слід врахо
вувати, що розмір такої шкоди має обчислюватися згідно з по
становою Кабінету Міністрів України від 05.12.96 р. № 1464
«Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісово
му господарству». Ці такси застосовуються також для обчис
лення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи неза
конною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на
сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних
і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.

[п.6.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

41. Для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим на
садженням та іншим об'єктам озеленення загального викорис
тання в межах населених пунктів внаслідок знищення або по
шкодження дерев і чагарників чи газонів і квітників, а також
шкоди, заподіяної паркам, скверам, гідропаркам, іншим
об'єктам озеленення загального використання в межах населе
них пунктів чи земельним ділянкам, відведеним для створен
ня цих об'єктів, внаслідок самовільного їх використання, вла
штування сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасан
ня худоби та засмічення водоймищ на їх територіях, застосо
вуються такси, встановлені постановою Кабінету Міністрів
України від 08.04.99 р. № 559 «Про такси для обчислення
розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст
та інших населених пунктів».

42. У вирішенні спору про стягнення шкоди з підприємств
та організацій, з вини яких виникли пожежі в лісах та на
торф'яних родовищах, господарським судам слід виходити з

того, що відшкодуванню підлягають не тільки шкода, що виникла у зв'язку із знищенням лісу й торфу, але й усі витрати, пов'язані з гасінням пожежі, понесені органами лісової охорони та залученими до гасіння підприємствами.

43. У розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди,
заподіяної зеленим насадженням їх незаконною вирубкою,
господарським судам слід перевіряти, яким чином (зокрема, із
застосуванням яких вимірювальних засобів) проводилися
заміри пнів та чи відображені ці дані у акті. За відсутності
відповідних даних у господарського суду немає підстав для за
доволення позову.

44. Правила відпуску деревини на пні в лісах України, затвер
джені постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.99 р.
№ 1378, є обов'язковими для суб'єктів господарської діяль
ності, які ведуть лісове господарство, заготовляють деревину,
живицю та здійснюють інші лісові користування.

[п.6.2.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

45. За змістом пункту 54 Правил відпуску деревини на пні
в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 29.07.99 р. № 1378, підставою для остаточних роз
рахунків з лісокористувачами можуть бути: лісорубні квитки
(ордери), лісові квитки, акти огляду місць заготівлі деревини,
інших продуктів лісу та використання корисних властивостей
лісів, а також інші документи, що підтверджують кількість
фактично заготовленої деревини.

46. Строки складання акта огляду місць заготівлі деревини,
інших продуктів лісу та використання корисних властивостей
лісів визначені пунктом 61 Правил відпуску деревини на пні в

лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.99 р. № 1378. Перебіг строку позовної давності для стягнення сум за порушення Правил починається з дня складання акта огляду, якщо такий акт складено своєчасно, або з дня, коли він мав бути складений.

47. Якщо лісопорушення виявлено до дня огляду місць за
готівлі деревини, інших продуктів лісу та використання ко
рисних властивостей лісів, про що було складено акт про лісо
порушення, перебіг строку давності починається з дня скла
дання акта про лісопорушення, якщо його складено своєчасно,
або з дня, коли цей акт мав бути складений.

48. У випадку, коли лісогосподарському підприємству ста
ло відомо про лісопорушення з довідки чи інпіих документів
лісокористувача про кількість фактично заготовленої дереви
ни та інших продуктів лісу, перебіг строку позовної давності
починається з дня одержання цієї довідки чи документів.

49. Лісогосподарське підприємство зобов'язане за 15 днів
до початку огляду письмово повідомити лісокористувача
про день огляду місць рубок. Результати огляду місць за
готівлі деревини, інших продуктів лісу необхідні для повно
го розрахунку з лісокористувачем; до того ж його зауважен
ня, зроблені під час огляду, зазначаються в акті, що підпи
сується представниками лісогосподарського підприємства і
лісокористувача.

[п.6.2.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

50. Вирішуючи спір про стягнення сум за невивезення де
ревини з лісу у встановлений термін з урахуванням наданої
відстрочки, слід виходити з того, що ця сума стягується і у ви-

падку, коли відстрочку надано на заготівлю деревини, а на вивезення деревини не надано відстрочки.

[п.6.2.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

51. Не може бути стягнута з лісокористувачів сума за неви-
везення деревини з лісу у встановлений термін, якщо остання
знаходиться на складах пунктів відвантаження (переробки)
або інших складах, зазначених у лісорубному квитку, оскільки
відповідно до пункту 43 Правил відпуску деревини на пні в
лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 29.07.99 р. № 1378, у цих випадках деревина вва
жається вивезеною з місць заготівлі.

52. Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 5 Правил відпу
ску деревини на пні в лісах України, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 29.07.99 р. № 1378, лісокорис-
тувач зобов'язаний проводити очищення лісосік від порубко-
вого залишку способами і в строки, визначені Правилами ру
бок головного користування в лісах України, що затверджені
постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.95 р. № 559
(з подальшими змінами). Якщо лісокористувач не виконав
цей обов'язок, він повинен провести очищення лісосік у вста
новлений лісогосподарським підприємством строк. У разі ко
ли лісокористувач і протягом цього строку не здійснив очи
щення місць рубок, господарському суду за позовом згаданого
підприємства слід застосовувати майнові стягнення, зазначені
в абзаці тринадцятому пункту 62 Правил, незалежно від того,
що такі суми раніше було стягнуто з лісокористувача за неза
довільне очищення місць рубок одночасно з заготівлею дере
вини та інших продуктів лісу.

[п.6.2.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

53. У розгляді позовів про застосування цих стягнень до
лісокористувачів слід мати на увазі, що вартість витрат на очи
щення місць рубок повинна обчислюватись за чинними у лісо-

господарському підприємстві нормами і розцінками, їх чинність має визначатись на момент виявлення порушення.

54. Розглядаючи справи зі спорів про стягнення сум за залишен
ня недорубів, господарські суди не повинні брати до уваги доводи
відповідача, пов'язані з тим, що недоруби або нерозпочаті рубкою
лісосіки попереднього року передані йому в рубку на наступний рік,
оскільки ці обставини не можуть бути підставою для звільнення від
відповідальності, встановленої абзацом восьмим пункту 62 Правил
відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених постано
вою Кабінету Міністрів України від 29.07.99 р. № 1378.

[п.6.2.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

55. Усунення порушень після складання акта про лісопору-
шення або акта огляду не може бути підставою для звільнення
лісопорушника від встановленої відповідальності.

[п.6.2.6 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природною середовища»]

56. Приймаючи рішення зі справи, господарський суд не
має права зменшувати розмір передбаченого розділом VIII
Правил майнового відшкодування, яке підлягає стягненню із
сторони, що порушила ці Правила, з посиланням на пункт З
статті 83 ГПК. Ця норма не може застосовуватися і у випадках,
коли позивач вимагає відшкодування шкоди, заподіяної лісо
вому господарству, розмір якої обчислюється відповідно до
названої постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.96 р.
№ 1464. Оскільки розділом VIII Правил за їх порушення вста
новлено майнову відповідальність, яка має характер неустой
ки, то згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу збитки
відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою.

[п.6.2.7 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

57. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі
дозволу, порядок погодження та видачі якого встановлено

Кабінетом Міністрів України. Водночас Водним кодексом України встановлено випадки (статті 52, 53, 69), коли водокористування здійснюється без оформлення такого дозволу.

[п.7.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

58. Договір водокористування, укладений між первинним і
вторинним водокористувачем без погодження з органом, який
видав дозвіл первинному водокористувачеві, може бути виз
наний недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу.

59. Відповідно до статті 51 Водного кодексу Верховна Рада Ав
тономної Республіки Крим та обласні ради мають право надавати
в оренду водні об'єкти місцевого значення. У вирішенні спорів
про визнання недійсними відповідних рішень рад про відмову у
наданні водного об'єкта в оренду та про спонукання укласти до
говір оренди господарським судам слід виходити з того, що у ко
ристування на умовах оренди відповідно до частини першої згада
ної норми водні об'єкти (їх частини) місцевого значення можуть
надаватися водокористувачам лише для риборозведення, вироб
ництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також в
лікувальних і оздоровчих цілях. Тому позивач повинен довести,
що водні об'єкти будуть використовуватися саме у таких цілях.

[п.7.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

60. У справах про відшкодування шкоди, заподіяної за
брудненням вод та іншими порушеннями законодавства про
охорону та раціональне використання водних ресурсів, слід
керуватися приписами статей 440, 453 Цивільного кодексу,
статті 111 Водного кодексу та статтею 68 Закону.

[п.7.3 Роз'яснення від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

61. Розмір шкоди у таких випадках визначається відповідно
до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, за
подіяних державі внаслідок порушення законодавства про охо-

рону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 р. № 37 (з подальшими змінами), як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Пункти 5.2.7 - 5.2.10 названої Методики не стосуються розрахунку збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, оскільки порядок розрахунку розмірів таких збитків визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.95 р. № 484 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» та Положенням про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженим наказом Мінекобезпеки від 26.10.95 р. № 116.

[п.7.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

62. Протоколи, складені посадовими особами екологічних
інспекцій територіальних органів виконавчої влади з питань
екології та природних ресурсів за фактом скиду забруднюю
чих речовин з плавучих засобів, не є актами державних чи
інших органів, зазначених у статті 12 ГПК, і тому не можуть
бути оспорені в господарському суді.

[п.7.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

63. Якщо шкода спричинена витоками або скидами забруд
нюючих речовин з кількох суден, кораблів, інших плавучих за
собів і неможливо визначити кількість стічних вод або забруд
нюючих речовин, скинутих кожним з них, ця кількість ділиться
пропорційно водотоннажності згаданих засобів з урахуванням
обстеження вантажів та речовин, які спричинили забруднення.

[п.7.5 Роз'яснення від 27.06 2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

64. Обстеження вантажів і забруднюючих речовин та об
числення розміру відшкодування збитків, заподіяних
внаслідок забруднення із суден, кораблів, інших плавучих за
собів, проводиться відповідними підрозділами Державної еко
логічної інспекції. У разі одночасного скиду у водне середови
ще декількох забруднюючих речовин загальний розмір
відшкодування збитків обчислюється як сума збитків від кож
ної із забруднюючих речовин.

[п.7.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

65. Збитки не підлягають відшкодуванню, якщо відпо
відач доведе, що забруднення з плавучих засобів сталося
внаслідок дії непереборних сил, воєнних дій і т. ін., як це пе
редбачено статтею 305 Кодексу торговельного мореплавст
ва України.

66. У разі забруднення водойм паливно-мастильними речо
винами у відповідному протоколі має бути відображено, яким
чином, із застосуванням яких орієнтирів визначався розмір
плями забруднення.

67. Підприємства, які здійснюють ведення мисливського і
рибного господарства, відповідно до частини першої статті 33
Закону України «Про тваринний світ» мають право оскаржу
вати у встановленому порядку рішення державних органів і
посадових осіб, що порушують їх права на використання
об'єктів тваринного світу. Отже? вони вправі, зокрема, подава
ти до господарського суду позови, пов'язані з охороною і вико
ристанням об'єктів тваринного світу, що знаходяться на тери
торії закріплених за ними мисливських угідь та лісогоспо
дарських водойм.

[п.8.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

68. За змістом пункту 5 статті 48 та статті 50 Закону Ук
раїни «Про власність» названі підприємства мають право ви
магати повернення об'єктів тваринного світу з чужого неза
конного володіння. У розгляді таких справ господарським су
дам слід мати на увазі, що зазначені підприємства також ма
ють право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цим
об'єктам, належним до повернення, а також доходів, не одер
жаних у зв'язку із заподіянням відповідної шкоди. Розмір цієї
шкоди визначається відповідно до вимог статті 450 Цивільно
го кодексу та розділу VII Закону України «Про власність».

69. Власники та користувачі об'єктів тваринного світу ма
ють право оспорювати в господарському суді рішення держав
них та інших органів, що порушують їх права власності або ко
ристування цими об'єктами, а також вимагати відшкодування
збитків, заподіяних в результаті прийняття таких рішень.

[п.8.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 -«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

70. Право приватної власності на об'єкти тваринного світу
припиняється у випадках, перелічених у статті 8 Закону Ук
раїни «Про тваринний світ». Припинення права власності на
об'єкти тваринного світу у випадках, передбачених абзацом
другим частини першої цієї норми, провадиться у судовому
порядку за позовами органів контролю у галузі охорони, вико
ристання і відтворення тваринного світу або прокурора.

71. Спеціальне використання тваринного світу здійснюється
лише за спеціальними дозволами. Господарським судам слід мати
на увазі, що ця вимога Закону України «Про тваринний світ» по
ширюється також на власників чи користувачів земельними ділян
ками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

[п.8.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

72. Визначаючи розмір шкоди, заподіяної незаконним до
буванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів,
занесених до Червоної книги України), у тому числі у резуль
таті наїзду на них транспортних засобів, знищенням їх жи
тел, біотехнічних споруд тощо, слід керуватися таксами, за
твердженими наказом Держкомлісгоспу та Мінекобезпеки
від 12.03.96 № 24/32. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної
тваринам і рослинам, занесеним до Червоної книги України,
здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 01.06.93 № 399 «Про розміри компенсації за до
бування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рос
лин, занесеним до Червоної книги України» (з подальшими
змінами і доповненнями).

[п.8.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишньою природного середовища»].

73. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної
рибному господарству внаслідок скиду забруднюючих речовин
у водойми, господарському суду у визначенні розміру збитків
слід враховувати вимоги Методики розрахунку збитків, за
подіяних рибному господарству внаслідок порушення законо
давства про охорону навколишнього природного середовища,
затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 р. № 36. Да
на Методика визначає порядок розрахунку розмірів збитків,
заподіяних рибному господарству внаслідок забруднення ри
богосподарських водойм стічними водами, шкідливими речо
винам та проведенням на водоймах будь-яких робіт з пору
шенням природоохоронного законодавства, що призвели до
загибелі риби, знищення нерестовищ, зниження рибопродук-
тивності водойм, юридичними та фізичними особами, в т. ч.
іноземними, у рибогосподарських водоймах України. Вона не
стосується питань, пов'язаних з визначенням розмірів шкоди,
що заподіяна рибному господарству внаслідок незаконного
добування або знищення цінних видів риб, які встановлюють
ся на підставі такс, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 19.01.98 р. № 32 «Про затвердження
такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, за
подіяної внаслідок незаконного добування або знищення
цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу».

[п.8.4 Роз'яснення від 27.06.2001 p. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

74. Відповідно до статті 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, у тому числі внаслідок незаконного добування чи знищення тварин, визначається на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та обєктів, що проводиться відповідно до цього Закону і такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.98 р. № 521.

[п.8.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»].

Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.046 сек.)