|
Читайте также: |
1. Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі
їх у власність або надання у користування провадиться на
підставі рішення відповідної ради лише за згодою власників
землі і землекористувачів у порядку і на умовах, визначених
статтями 31-34 Земельного кодексу України, а в разі відмови
власника землі або користувача - юридичної особи чи грома
дянина - суб'єкта підприємницької діяльності - за рішенням
арбітражного суду. Право на звернення до арбітражного суду з
відповідною заявою надане радам. Згода власника землі або
землекористувача на вилучення земельної ділянки повинна
бути дана у письмовій формі, а у разі прийняття радою
відповідного рішення без такої згоди власник землі або земле
користувач - юридична особа чи громадянин - суб'єкт
підприємницької діяльності - має право на звернення до гос
подарського суду із заявою про визнання недійсним такого
рішення ради на підставі статті 77 Закону України «Про місце
ве самоврядування в Україні».
[п. 10 Листа від 14.06.93 р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].
2. Вимоги про повернення за належністю самовільно зай
нятих земельних ділянок (стаття 116 Земельного кодексу Ук
раїни) по суті є спором про визнання права власності (во
лодіння) на земельну ділянку або про усунення перешкод що
до користування цією ділянкою. Такі спори слід розглядати як
спори немайнового характеру.
[п.11 Листа від 14.06.93 р. № 01-8/672 «Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів»].
3. У зв'язку з затвердженням Укрзалізницею підвищуючого
коефіцієнту до тарифів на вантажні перевезення і пов'язані з
ними послуги виникло питання щодо правомірності вимог
залізниці підвищити орендну плату за користування вільними
ділянками землі у смузі відводу для складування вантажів
підприємств і організацій тощо, на яке Вищим арбітражним су
дом України дано таку відповідь. Згідно зі статтею 36 Земель
ного кодексу України та статтею 18 Закону України «Про пла-
342-30»
ту за землю» орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін в договорі оренди. Таким чином законодавство України регулює усі питання, пов'язані з орендною платою за землю для будь-яких землекористувачів, не виключаючи залізниць. На підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» у арбітражного суду немає правових підстав для застосування статті 13 Статуту залізниць, якою встановлення ставок плати за землю віднесене до компетенції Міністерства шляхів сполучення (в Україні - Мінтрансу).
[п.З Листа від 22.11.94 р. № 01-8/847 «Про деякі питання практики застосування окремихнорм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
4. Оскільки поділ юридичної особи тягне за собою припи
нення її діяльності (частина перша статті 37 Цивільного ко
дексу України), а у зв'язку з цим та відповідно до статті 27 Зе
мельного кодексу України - і припинення права користуван
ня землею, то питання про надання у користування земельних
ділянок нововиниклим у результаті поділу юридичним особам
повинно вирішуватись в порядку, передбаченому главою 2 Зе
мельного кодексу України. Якщо реорганізацію було здійсне
но без припинення юридичної особи, тобто шляхом виділення,
то вирішення питання про надання земельної ділянки у кори
стування новому підприємству також належить до компе
тенції відповідної Ради чи державної адміністрації.
[п.З Листа від 16.10.95р. № 01-8/732 •«Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
5. Для визначення поняття «несільськогосподарські потре
би» слід виходити зі змісту статті 48 Земельного кодексу Ук
раїни, якою до «сільськогосподарських потреб» віднесено ви
користання земель з метою ведення особистого підсобного
господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасан
ня худоби; ведення товарного сільськогосподарського вироб
ництва; дослідницької і навчальної роботи, пропаганди пере
дового досвіду у сільськогосподарському виробництві. Отже,
всі інші землі відносяться до несільськогосподарських.
[п.З Листа від 07.12.95р. № 01-8/870 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
6. Відповідно до статті 51 Земельного кодексу України та статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» спори, пов'язані з відмовою Ради народних депутатів у відведенні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства вирішуються вищестоящою Радою, а в разі її відмови - судом.
[п.1 Листа від 10.06.96р. № 01-8/207 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»].
1. Відповідно до частини 9 статті 17 Земельного кодексу України передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів чи товариств. Будь-яких винятків з цього правила чинне законодавство не містить.
[п.5 Листа від 24.01.97р. № 01-8/23 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].
8. Стаття 3 Закону України «Про оренду землі» визначає по
няття оренди землі: це засноване на договорі строкове, платне
володіння і користування земельною ділянкою, необхідною
орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
9. Об'єктами оренди згідно з частиною першою статті 4 Зако
ну України «Про оренду землі» є земельні ділянки, що перебува
ють у власності громадян та юридичних осіб України, тери
торіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), дер
жави. За змістом частини другої цієї ж статті Закону України
«Про оренду землі» розташовані на земельній ділянці насаджен
ня, будівлі, споруди, водойми можуть бути об'єктами оренди ра
зом з ділянкою, якщо це передбачено договором> оренди.
[Лист від 14.01.99р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
10. Земельні ділянки не можуть бути об'єктами лізингу
(пункт 3 статті 2 Закону України «Про лізинг»).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
11. Надання земельної ділянки в оренду іншій державі, її
фізичним та юридичним особам, а також плата за використання
такої ділянки здійснюється на загальних підставах, визначених
Законом, якщо інше не передбачено міжнародним договором,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
12. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юри
дичні особи України, у власності яких перебувають земельні
ділянки (частина перша статті 5 Закону України «Про оренду
землі»). Отже, фізичні та юридичні особи, яким земля надана
у користування (стаття 19 Земельного кодексу України), не
можуть бути орендодавцями.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
13. Частини друга і третя статті 5 Закону України «Про
оренду землі», у яких визначаються орендодавці земельних
ділянок, що перебувають відповідно у комунальній і у дер
жавній власності, набирають чинності після розмежування
згідно із законами України земель комунальної і державної
власності. До вирішення цього питання надання земельних
ділянок в оренду здійснюється орендодавцями відповідно до
Земельного кодексу України (пункт 1 розділу VIII Закону).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
14. Частина друга статті 8 Земельного кодексу України
відносить до числа орендодавців землі, крім власників, сільські,
селищні, міські, районні ради. Свої повноваження щодо надан
ня земельних ділянок у користування, в тому числі в оренду,
місцеві ради можуть передавати відповідно органам державної
виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самовря
дування (частина третя статті 3 цього ж Кодексу). Отже, зазна
чені органи можуть бути сторонами у спорах, пов'язаних з орен
дою землі, в межах переданих їм повноважень.
[Лист від 14.01.99р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
15. Стаття 6 Закону України «Про оренду землі» містить пе
релік осіб, які можуть бути орендарями землі. Згідно з частиною
третьою цієї статті орендарями земельних ділянок сільськогос
подарського призначення для ведення товарного сільськогоспо
дарського виробництва можуть бути лише ті юридичні особи,
установчими документами яких передбачено здійснення цього
виду діяльності. Порушення вимог згаданої норми може бути
підставою для визнання договору оренди землі недійсним згідно
зі статтею 50 Цивільного кодексу України.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
16. Передання в оренду земельної ділянки, обтяженої заставою,
без згоди заставодержателя (частина шоста статті 7 Закону України
«Про оренду землі») тягне за собою визнання договору оренди
недійсним відповідно до статті 114 Земельного кодексу України.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
17. Орендована для несільськогосподарського використання
земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця пе
редаватись у володіння і користування іншій особі (суборенда) у
разі переходу до неї права володіння і користування на будівлю
або споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, а
також у інших випадках і межах, передбачених законом (частина
перша статті 9 Закону України «Про оренду землі»).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
18. Договір оренди землі може бути укладений, як правило,
лише за обопільним волевиявленням сторін (див., зокрема, час
тини другу і четверту статті 15 Закону України «Про оренду
землі»). Позови, пов'язані із зобов'язанням осіб, зазначених у
статті 5 Закону, передати відповідну ділянку в оренду, не підляга
ють задоволенню. Виняток з цього правила містить стаття 51 Зе
мельного кодексу та стаття 5 Закону України «Про селянське
(фермерське) господарство», відповідно до яких спори, пов'язані
з зобов'язанням рад відвести земельну ділянку, зокрема, у корис
тування для ведення селянського (фермерського) господарства,
вирішуються відповідною радою, а у разі її відмови - судом.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
23. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть бути зазна
чені й інші умови, зокрема, перелічені у частині четвертій статті 14
Закону України «Про оренду землі». Якщо за заявою однієї з
сторін щодо таких умов чи хоча б однієї з них повинна бути досяг
нута згода, але її не досягнуто, договір оренди відповідно до статті
153 Цивільного кодексу України слід вважати неукладеним.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
24. Якщо після укладення договору оренди землі законами
України буде встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
договором, то діють умови договору оренди. Виняток з цього
правила, встановленого частиною п'ятою статті 14 Закону Ук
раїни «Про оренду землі», становлять випадки: визначені стат
тею 21 Закону, яка регулює питання, пов'язані із змінами оренд
ної плати; визначені законами України, якщо вони підвищують
рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 •«Про Закон України «Про оренду землі»].
25. Частина перша статті 16 Закону України «Про оренду
землі» пов'язує набрання чинності договором оренди землі, зо
крема, з його державною реєстрацією, факт якої засвідчується
відповідно до вимог частини другої статті 18 Закону. Договір
суборенди земельної ділянки також підлягає державній
реєстрації (частина п'ята статті 9 Закону).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
26. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про
оренду землі» орендар має право приступати до використання зе
мельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. По
рушення цієї вимоги тягне за собою правові наслідки, передбачені
статтями 115-117 Земельного кодексу України. Порядок та орга
ни, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабіне
том Міністрів України (частина третя статті 18 Закону). Порядок
державної реєстрації договорів оренди землі затверджений поста
новою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 р. № 2073.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
27. Термін договору оренди земельної ділянки (у тому
числі й до настання певної умови) визначається за погоджен-
19. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду
землі» договір оренди земельної ділянки укладається у пись
мовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню за місцез
находженням цієї ділянки. Відповідно до частини першої
статті 47 Цивільного кодексу України недодержання но
таріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідка
ми, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Форма договору на право тимчасового користування землею
(в тому числі на умовах оренди) затверджена постановою
Кабінету Міністрів України від 17.03.93 р. № 197.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
20. План (схема) земельної ділянки є невід'ємною части
ною договору оренди (частина друга статті 13 Закону України
«Про оренду землі»), її відсутність може бути підставою для
визнання договору недійсним.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
21. Закон не обумовлює форми договору суборенди землі,
проте зі змісту частини п'ятої статті 9 Закону України «Про
оренду землі», яка передбачає державну реєстрацію такого до
говору, випливає, що він також повинен укладатися у пись
мовій формі. Однак обов'язкового нотаріального посвідчення
договору суборенди землі Закон не передбачає: таке
посвідчення здійснюється за бажанням однієї з сторін (части
на шоста цієї ж статті Закону).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
22. Перелік істотних умов договору оренди землі наведено
у частині другій статті 14 Закону України «Про оренду землі».
Необхідно мати на увазі, що згідно із частиною третьою цієї ж
статті відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істот
них умов, а також порушення вимог статей 4 - 7, 9, 13, 15 За
кону є підставою для визнання договору недійсним. Пов'язані
з цим правові наслідки мають визначатися з урахуванням об
ставин і матеріалів конкретної справи відповідно до вимог
розділу 3 Цивільного кодексу України.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
23. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть бути зазна
чені й інші умови, зокрема, перелічені у частині четвертій статті 14
Закону України «Про оренду землі». Якщо за заявою однієї з
сторін щодо таких умов чи хоча б однієї з них повинна бути досяг
нута згода, але її не досягнуто, договір оренди відповідно до статті
153 Цивільного кодексу України слід вважати неукладеним.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
24. Якщо після укладення договору оренди землі законами
України буде встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
договором, то діють умови договору оренди. Виняток з цього
правила, встановленого частиною п'ятою статті 14 Закону Ук
раїни «Про оренду землі», становлять випадки: визначені стат
тею 21 Закону, яка регулює питання, пов'язані із змінами оренд
ної плати; визначені законами України, якщо вони підвищують
рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
25. Частина перша статті 16 Закону України «Про оренду
землі» пов'язує набрання чинності договором оренди землі, зо
крема, з його державною реєстрацією, факт якої засвідчується
відповідно до вимог частини другої статті 18 Закону. Договір
суборенди земельної ділянки також підлягає державній
реєстрації (частина п'ята статті 9 Закону).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
26. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про
оренду землі» орендар має право приступати до використання зе
мельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. По
рушення цієї вимоги тягне за собою правові наслідки, передбачені
статтями 115-117 Земельного кодексу України. Порядок та орга
ни, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабіне
том Міністрів України (частина третя статті 18 Закону). Порядок
державної реєстрації договорів оренди землі затверджений поста
новою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 р. № 2073.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
27. Термін договору оренди земельної ділянки (у тому
числі й до настання певної умови) визначається за погоджен-
ням сторін, але не більше як на п'ятдесят років (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду
землі»].
28. За земельні ділянки, надані в оренду, вноситься оренд
на плата, її розмір, строки і форми внесення встановлюються,
згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про орен
ду землі», за угодою сторін у договорі оренди. Водночас оренд
на плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або
комунальній власності, не може бути меншою за розмір зе
мельного податку, що встановлюється Законом України «Про
плату за землю» (частина п'ята цієї ж статті).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
29. У разі визнання недійсним договору оренди земельної
ділянки одержана орендодавцем орендна плата за фактичний
строк оренди землі не повертається (частина четверта статті
19 Закону України «Про оренду землі»).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
30. Зміна орендної плати також здійснюється за згодою
сторін. У разі недосягнення такої згоди встановлений договором
розмір орендної плати слід вважати таким, що не зазнав змін.
[Лист від 14.01.99р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду
землі»].
31. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про оренду
землі» у договорі оренди передбачається розмір пені за не
своєчасне внесення орендної плати, який не може переви
щувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного подат
ку, тобто 0,3 відсотка суми заборгованості за кожний день
прострочення.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
32. Несвоєчасне внесення орендної плати може, за змістом
пункту 4 частини першої статті 22 та частини другої статті 28
Закону України «Про оренду землі», бути підставою для
розірвання договору оренди.
[Лист від 14.01.99р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
33. Статті 22 і 23 Закону України «Про оренду землі»
містять перелік прав та обов'язків орендодавця і орендаря.
Належним чином доведене невиконання стороною у дого
ворі хоча б одного з таких обов'язків є, відповідно до частини
другої статті 28 Закону, підставою для розірвання договору
оренди в судовому порядку на вимогу іншої сторони. Слід
враховувати, що невиконання орендодавцем обов'язку щодо
надання у користування земельної ділянки у стані, що
відповідає умовам договору оренди, та придатної для вико
ристання за цільовим призначенням (пункт 1 частини другої
статті 23 Закону) може бути підставою для розірвання дого
вору лише у разі, якщо орендодавець не застеріг недоліки зе
мельної ділянки при укладенні договору (частина друга -
четверта статті 31 Закону).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
34. Договір оренди землі може бути розірваний у судо
вому порядку також: у разі випадкового знищення чи по
шкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає пе
редбаченому договором використанню земельної ділянки
(частина друга статті 28 Закону); у разі невиконання орен
додавцем зобов'язання вказати у договорі оренди при його
укладенні на існуючі обмеження та обтяження (зокрема,
заставою) у використанні земельної ділянки, інші права
третіх осіб щодо земельної ділянки, яка передається в
оренду (частина друга статті 11 Закону); з підстав, визна
чених статтею 27 Земельного кодексу України та іншими
законами України.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
35. За змістом частини третьої статті 28 Закону України
«Про оренду землі» перехід права власності на орендовану зе
мельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридич
ної особи - орендаря може бути підставою для розірвання до
говору оренди лише у разі, якщо таке прямо передбачено дого
вором оренди цієї ділянки. В інших випадках договір зберігає
чинність щодо нового власника землі.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
36. Припинення чи розірвання договору оренди земельної
ділянки за будь-яких обставин тягне за собою припинення до
говору суборенди цієї ділянки (частина четверта статті 9 Зако
ну України «Про оренду землі»).
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
37. Закон України «Про оренду землі» прямо не передбачає
можливості відмови від договору оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною третьою статті 29 Закону у разі відмови
орендаря від укладеного договору оренди орендодавець має
право на відшкодування упущеної вигоди у розмірі суми
орендної плати за 6 місяців з часу підписання договору. Проте
такі наслідки настають лише у тому випадку, якщо відмова не
пов'язана з порушенням орендодавцем договору оренди. Зок
рема, згідно з вимогами статті 263 Цивільного кодексу Ук
раїни орендар вправі відмовитись від договору і стягнути
збитки, завдані його невиконанням, коли орендодавець не на
дає йому у користування здану в оренду земельну ділянку.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
38. Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» вста
новлено переважне право орендаря, який належно виконував
обов'язки відповідно до умов договору, на поновлення догово
ру після закінчення строку, на який було укладено договір. От
же, якщо після закінчення строку дії договору оренди орендо
давець передав земельну ділянку в оренду іншій особі, орен
дар за попереднім договором має право звернутися до
арбітражного суду із заявою про спонукання орендодавця про
довжити дію цього договору на новий термін та про визнання
договору з новим орендарем недійсним. Але якщо немає до
казів укладення договору оренди земельної ділянки з іншою
особою, і навпаки, встановлено намір орендодавця використо
вувати цю ділянку для власних потреб, у арбітражного суду
відсутні правові підстави для задоволення відповідної вимоги.
[Лист від 14.01.99р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
39. Орендар не вправі укладати угоди, пов'язані з
купівлею-продажем, даруванням, заставою орендованої зе
мельної ділянки, а також її обміном. Відповідні угоди мають
визнаватися недійсними на підставі статті 114 Земельного ко-
дексу України із застосуванням наслідків, передбачених статтею 48 Цивільного кодексу України.
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
40. У вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням
збитків власникам землі і орендарям, слід керуватися, зокре
ма, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р.
№ 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків
власникам землі та землекористувачам».
[Лист від 14.01.99 р. № 01-8/10 «Про Закон України «Про оренду землі»].
41. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції Ук
раїни земля є об'єктом права власності українського народу,
від імені якого це право здійснюють органи державної влади і
органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією
Конституцією, іншими законодавчими актами України. Зок
рема, на підставі статті 4 Земельного кодексу України, статті
32 Закону України «Про власність» суб'єктами права держав
ної власності на землю виступають: Верховна Рада України -
на землі загальнодержавної власності; Верховна Рада Авто
номної Республіки Крим - на землі в межах її території (крім
земель загальнодержавної власності); обласні, районні, міські,
селищні, сільські ради - на землі в межах її територій (крім зе
мель загальнодержавної власності).
[п.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
42. Згідно з частиною третьою статті 3 Земельного кодексу
України відповідна рада може делегувати свої повноваження
щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок орга
нам державної виконавчої влади або виконавчим органам
місцевого самоврядування. Питання про делегування цих по
вноважень повинно вирішуватись виключно на пленарних
засіданнях ради (пункт 34 статті 26 Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні»). Проте слід мати на увазі,
що передача відповідною радою своїх повноважень зазначеним
органам не позбавляє її права здійснювати ці повноваження са
мостійно. Тому надання в установленому порядку земельної
ділянки, наприклад, виконкомом місцевої ради не перешкод-
жає останній прийняти рішення про вилучення такої ділянки у передбачених Земельним кодексом України випадках.
[п.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
43. Оскільки вирішення питань про передачу землі у
власність чи користування є виключним правом ради як
суб'єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб
про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку
у власність або користування задоволенню не підлягають. Ви
няток з цього правила, який випливає з вимог пункту 6 статті
4 Закону України «Про власність», містять стаття 51 Земель
ного кодексу України та стаття 5 Закону України «Про се
лянське (фермерське) господарство», відповідно до яких спо
ри, пов'язані з зобов'язанням рад відвести земельну ділянку у
власність або користування для ведення селянського (фер
мерського) господарства, вирішуються відповідною радою, а у
разі її відмови - судом.
[п.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
44. Господарські суди повинні мати на увазі, що згідно зі стат
тями 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фер
мерське) господарство» після одержання державного акта на пра
во приватної власності чи користування землею або укладення
договору тимчасового користування землею, у тому числі на умо
вах оренди, селянське (фермерське) господарство реєструється у
раді, що передала у власність або надала у користування земель
ну ділянку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.
Отже, з цього часу обов'язки власника чи землекористувача зе
мельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство,
а не громадянин, якому вона надавалась. Але на підставі частини
четвертої статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське)
господарство» інтереси цього господарства представляє його го
лова. Інші члени господарства можуть представляти інтереси ос
таннього лише за належним чином оформленою довіреністю (ча
стина шоста статті 2 названого Закону).
[п.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
45. Щодо земель несільськогосподарського призначення,
то відповідно до статті 2 Указу Президента України від
19.01.99 № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільсько
господарського призначення» об'єктами купівлі-продажу є зе
мельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого май
на, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва та закон
сервовані об'єкти, що приватизовані (відчужені) згідно з зако
нодавством України.
[п.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
46. Господарським судам слід враховувати, що на підставі
статті 4 Указу Президента України від 19.01.99 № 32/99 «Про
продаж земельних ділянок несільськогосподарського призна
чення» продавцями земельних ділянок несільськогосподарсь
кого призначення є відповідні місцеві ради (щодо земель ко
мунальної власності) або уповноважені ними органи, а щодо
земель державної власності - відповідні державні
адміністрації та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення зазначених органів виконавчої влади про продаж зе
мельних ділянок повинні прийматись за попереднім погод
женням цих питань на сесіях відповідних рад.
[п.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов 'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
47. Продавці земельних ділянок не вправі відмовити по
тенційним покупцям у продажу цих ділянок, крім випадків,
передбачених статтею 8 Указу Президента України від
19.01.99 № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільсько
господарського призначення».
[п.2 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
48. Обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або
у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити
право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з пере
ходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів неза
вершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених
законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і
под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України.
[п.З Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
49. У відповідних випадках слід мати на увазі, що частина тре
тя статті ЗО Земельного кодексу не ставить перехід права користу
вання земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та спору
ди, у залежність від того, передані ці будівлі та споруди безоплат
но чи за відповідну плату (наприклад, у випадку купівлі-продажу
будівлі). Разом з переходом права власності на будівлю чи спору
ду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків,
визначених статтями 39,40 Земельного кодексу України.
[п.З Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
50. Купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін
земельних ділянок землекористувачами, у тому числі орендарем,
а також угоди, укладені власниками землі з порушенням встанов
леного для них порядку придбання або відчуження земельних
ділянок, відповідно до статті 114 Земельного кодексу України по
винні визнаватись недійсними з застосуванням наслідків, перед
бачених статтями 48 чи 49 Цивільного кодексу України, залежно
від того, якого порушення припустилися сторони.
[п.З Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
51. Господарські суди повинні враховувати, що землі, які пе
ребувають у державній власності, можуть передаватись у колек
тивну чи приватну власність і надаватись у користування, у то
му числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законо
давством України і Автономної Республіки Крим. Такі випадки
передбачені, зокрема, статтею 4 Земельного кодексу України.
[п.З Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
52. За змістом статті 22 Земельного кодексу України право
власності на землю або право користування земельною ділянкою
виникає після встановлення землевпорядними організаціями
меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Отже, до одержання акта про право власності або право користування земельною ділянкою особа, якій цю ділянку виділено, не має підстав вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення її тощо, а також не вправі вчиняти будь-які дії щодо відчуження її (обмін, дарування, здача у суборенду тощо).
[п.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
53. Аналогічне правило застосовується і щодо земельних діля
нок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарст
ва, тому останнє вправі ставити питання про усунення перешкод у
користуванні виділеною ділянкою, вимагати повернення її з корис
тування інших осіб, відшкодування неодержаних доходів з наданої
земельної ділянки і т. п. лише за наявності документа, що посвідчує
право власності чи право користування земельною ділянкою.
[п.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
54. У разі порушення встановлених статтею 22 Земельного ко
дексу України умов використання земельної ділянки винні особи
можуть притягатися до майнової відповідальності на підставі статей
116 і 117 названого Кодексу та глави 40 Цивільного кодексу України.
[п.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
55. Землі, що перебувають у державній власності, переда
ються у власність або надаються у постійне користування за
рішенням відповідної ради, що посвідчується виданим цією ра
дою державним актом, форма якого затверджена Постановою
Верховної Ради України від 13.03.92 р. № 2201-ХІІ «Про форми
державних актів на право власності на землю і право постійно
го користування землею».
[п.4.1 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
56. Землі, що перебувають у колективній чи приватній
власності, придбаваються за договором купівлі-продажу, який
посвідчується у нотаріальному порядку І є підставою для видачі державного акта на право власності на землю (стаття 18 Земельного кодексу України).
[п.4.2 Роз'яснення від 27.06.2001р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
57. У тимчасове користування, в тому числі на умовах
оренди, землі, які є державною власністю, надаються
відповідною радою на підставі договору (стаття 24 Земельно
го кодексу України, розділ II Закону України «Про оренду
землі»). Форма договору і порядок його реєстрації встановле
но відповідно постановами Кабінету Міністрів України від
17.03.93 р. № 197 «Про форму договору на право тимчасового
користування землею (в тому числі на умовах оренди)» і від
25.12.98 р. № 2073 «Про затвердження Порядку державної
реєстрації договорів оренди землі».
[п.4.3 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
58. Відповідно до пункту 6 Постанови Верховної Ради Ук
раїни від 18.12.90 «Про земельну реформу» (у редакції від
17.12.99 р.) особи, яким земельні ділянки надано у користу
вання до введення у дію Земельного кодексу України, повинні
до 01.01.2004 р. оформити право власності чи право користу
вання. Після закінчення цього строку право користування зе
мельною ділянкою втрачається.
[п.4.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
59. У вирішенні спорів, пов'язаних з внесенням плати за ко
ристування земельною ділянкою, господарським судам слід
виходити з того, що у разі надання земельної ділянки у корис
тування до введення у дію Земельного кодексу України особи,
яким ці ділянки надані у користування, повинні сплачувати
земельний податок відповідно до Закону України «Про плату
за землю» незалежно від наявності у них документів, що
посвідчують право власності чи користування землею.
[п.4.4 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
60. Особи, яким відповідними радами у встановленому по
рядку було надано земельні ділянки у постійне володіння,
зберігають свої права на використання цих ділянок до оформ
лення права власності або землекористування в порядку, пе
редбаченому Земельним кодексом України (пункт 8 Постано
ви Верховної Ради України від 13.03.92 «Про прискорення зе
мельної реформи та приватизацію землі»).
[п.4 5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
61. Укладання, зміна, розірвання і виконання договору
тимчасового (короткострокового чи довгострокового) корис
тування землею на умовах оренди регулюється, крім
відповідних норм Земельного кодексу України, Законом Ук
раїни «Про оренду землі».
[п.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
62. У вирішенні земельних спорів необхідно виходити з
того, що у разі закінчення строку тимчасового користування
земельною ділянкою, наданою відповідною радою, право ко
ристування припиняється за рішенням цієї ради на підставі
статей 27, 28, 29 Земельного кодексу України, а не у порядку
вилучення земельної ділянки, передбаченому статтею 31
цього Кодексу.
[п.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
63. За змістом частини шостої статті 27 Земельного кодек
су України у випадках, передбачених пунктами 2-4 частини
першої цієї ж статті та статті 114 Земельного кодексу України,
згода землекористувача на припинення права користування
не потрібна. Що ж до підстав припинення права землекорис
тування, перелічених у пунктах 5-9 частини першої статті 27
Земельного кодексу України, то у разі незгоди землекористу
вача на припинення права користування земельною ділянкою
спір підлягає вирішенню у судовому порядку.
[п.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю І землекористування»].
ЗМ 545
64. Стаття 28 Земельного кодексу України не передбачає
такої підстави припинення права колективної та приватної
власності на землю, як нераціональне використання земельної
ділянки (пункт 5 статті 27 Земельного кодексу України).
[п.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
65. За відсутності згоди власника право на звернення до гос
подарського суду з заявою про припинення права власності або
землекористування належить відповідним радам. В обгрунту
вання своїх вимог ради повинні подати докази, що підтверджу
ють використання землі не за цільовим призначенням, не
раціональне використання землі, наявність інших передбаче
них статтею 27 Земельного кодексу України порушень. Такими
доказами можуть бути, зокрема, акти органів державного кон
тролю за використанням і охороною земель, фінансових органів
та висновки цих органів про необхідність припинення права
власності на землю або користування земельною ділянкою, як
це передбачено статтею 29 Земельного кодексу України.
[п.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
66. Слід враховувати, що пункт 5 частини першої статті 27
Земельного кодексу України не поширюється на право корис
тування землею селянського (фермерського) господарства
протягом трьох років з часу надання земельної ділянки.
[п.5 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
67. Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України ко
ристування і розпорядження земельними ділянками, що пере
бувають у колективній власності громадян, здійснюється за
рішеннями загальних зборів співвласників, якими є колек
тивні сільськогосподарські підприємства, сільськогоспо
дарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогоспо
дарські акціонерні товариства (у тому числі створені на базі
радгоспів), інші сільськогосподарські підприємства.
[п.6 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
68. Оскільки землекористувачем земельної ділянки, нада
ної садівницькому товариству у користування (а не у колек
тивну власність чи у приватну власність громадянам - чле
нам садівницького товариства), є саме товариство, а не кон
кретні його члени, то у випадку виключення або виходу окре
мих громадян з числа членів товариства правила статей 27 і
29 Земельного кодексу України, які регулюють підстави і по
рядок припинення права користування земельною ділянкою,
не застосовуються.
[п.7 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на • землю і землекористування»].
69. У вирішенні спорів, пов'язаних з оплатою землекорис
тування, господарські суди повинні виходити з того, що став
ки земельного податку мають бути визначені у договорі тим
часового користування земельною ділянкою відповідно до За
кону України «Про плату за землю» (у редакції від 19.09.96 p.),
а розмір, умови і строки внесення орендної плати згідно зі
статтею 36 Земельного кодексу України та статтею 19 Закону
України «Про плату за землю» встановлюються за угодою
сторін. Проте розмір орендної плати не може бути меншим від
розміру податку на земельну ділянку, що орендується, а на
землі сільськогосподарського призначення не може переви
щувати цього податку.
[п.8 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
70. Землі сільськогосподарського призначення згідно із
статтею 47 Земельного кодексу України визначаються як
такі, що надані для потреб сільського господарства або при
значені для цих цілей. У вирішенні спірних питань, пов'яза
них з віднесенням земель до цієї категорії, слід враховувати
вимоги частини другої статті 20 названого Кодексу,
відповідно до якої визначення земель, придатних для потреб
сільського господарства, провадиться на підставі даних дер
жавного земельного кадастру. Усі інші землі належать до
несільськогосподарських.
[п.8 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
35-2-304
71. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України
«Про оренду землі» право орендаря на орендовану ним зе
мельну ділянку захищається нарівні із захистом права влас
ності на земельну ділянку, передбаченим законами України.
[п.9 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
72. На підставі статті 8 Земельного кодексу України орен
дар має переважне право на поновлення договору оренди
землі після закінчення строку його дії. Але за відсутності до
казів про намір орендодавця укласти договір на спірну земель
ну ділянку з іншою особою у господарського суду немає пра
вових підстав для зобов'язання орендодавця після закінчення
строку дії договору поновити його на новий строк або укласти
новий договір.
[п.9 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
73. Спори про дострокове розірвання договору тимчасово
го користування земельною ділянкою (у тому числі за догово
ром оренди) слід вирішувати відповідно до вимог статей 27,
28, 29 Земельного кодексу України і статті 28 Закону України
«Про оренду землі«; зокрема, стаття 27 цього Кодексу містить
вичерпний перелік підстав припинення права користування
землею.
[п.9 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
74. Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України
права власників земельних ділянок і землекористувачів (у то
му числі орендарів) охороняються законом. Разом з тим статті
31, 32, 33 та 34 цього Кодексу надають відповідним радам пра
во у разі необхідності вилучати (викупати) земельні ділянки
чи їх частки з метою передачі їх у власність або надання у ко
ристування іншим особам у випадках і у порядку, передбаче
них цими статтями.
/я. 10 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
75. Вилучення (викуп) земельної ділянки чи її частки є
однією з підстав припинення права власності і права користу
вання землею і на підставі пункту 9 частини першої статті 27
Земельного кодексу України може відбуватися виключно за
згодою власника або землекористувача.
[п.10 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
76. У разі відмови власника землі чи землекористувача да
ти згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки це питання
вирішується у судовому порядку за заявою відповідної ради.
Вирішуючи такі спори, господарський суд повинен враховува
ти і об'єктивно оцінювати як інтереси осіб, для задоволення
потреб яких порушується питання про вилучення земельної
ділянки, так і охоронювані законом інтереси власника ЇЇ чи
землекористувача.
[п.10 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
77. Згода власника землі і землекористувача на вилу
чення (викуп) земельної ділянки чи її частки повинна бути
дана у письмовій формі, а у разі прийняття відповідною ра
дою такого рішення без згоди власника чи землекористува
ча заінтересована особа має право на звернення до госпо
дарського суду з заявою про визнання цього рішення
недійсним.
[п.10 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
78. Господарським судам слід мати на увазі, що згідно зі
статтею 90 Земельного кодексу України втрати сільськогос
подарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні ви
лученням сільськогосподарських і лісових угідь для викорис
тання їх у цілях, не пов'язаних з веденням сільського і лісово
го господарства, обмеженням прав власників і землекористу
вачів або погіршенням якості земель внаслідок негативного
впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, ор
ганізацій, не належать до збитків, на відшкодування яких ма
ють право власники земельних ділянок та землекористувачі.
Ці збитки відшкодовуються уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським радам поряд з відшкодуванням збитків власникам землі і землекористувачам.
[п.11 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
79. Розміри і порядок визначення витрат, що підлягають
відшкодуванню, а також випадки звільнення підприємств,
установ, організацій від їх відшкодування передбачені по
становою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279
«Про розміри та Порядок визначення витрат сільськогоспо
дарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають
відшкодуванню».
[п.11 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних Ь захистом права власності на землю і землекористування»].
80. Розмір збитків, заподіяних власникам землі і земле
користувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зай
няттям у встановленому порядку земельних ділянок, а та
кож обмеженням прав власників землі та землекористу
вачів (у тому числі орендарів), погіршенням якості земель
або приведенням їх у непридатний для використання за
цільовим призначенням стан визначається комісіями,
створеними Київською та Севастопольською міськими,
районними державними адміністраціями, виконавчими
комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад
відповідно до Порядку визначення та відшкодування
збитків власникам землі та землекористувачам, затверд
женого постановою Кабінету Міністрів України від
19.04.93 р. № 284. Згідно з частиною четвертою пункту 2
названої постанови результати роботи цих комісій оформ
ляються відповідними актами, що затверджуються органа
ми, які створили ці комісії. Затверджений в установлено
му порядку такий акт може бути визнаний недійсним за
заявою зацікавленої особи у загальному порядку.
[п.12 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
81. Розміри збитків визначаються у повному обсязі відповідно
до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, прове
дених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринко
вої або відновної вартості) і відшкодовуються особами, які їх за
подіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця з дня
затвердження акта комісії, а у разі вилучення (викупу) земельних
ділянок з дня прийняття відповідного рішення радою.
[п.12 Роз'яснення від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування»].
82. Припинення права користування земельною ділянкою
у разі її вилучення з метою надання у користування іншій
особі за відсутності згоди на це землекористувача, а також у
випадку використання землі не за цільовим призначенням
здійснюється лише у судовому порядку
[п. 1 Оглядового листа від 16.11.2001р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»].
83. Вимоги співвласників будівлі про спонукання міської
ради посвідчити право спільного користування земельною
ділянкою, на якій знаходиться зазначена будівля, не підляга
ють задоволенню без з'ясування питання про можливість
поділу такої ділянки в натурі
[п.4 Оглядового листа від 16.11.2001р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»].
84. Користування земельною ділянкою на підставі догово
ру оренди, укладеного з особою, яка відповідно до законодав
ства не може бути орендодавцем, є неправомірним
[п.5 Оглядового листа від 16.11.2001 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»].
85. Відмова міської ради оформити право користування зе
мельною ділянкою з посиланням на необхідність розробки
проекту реконструкції розташованого на ній об'єкта не
відповідає нормам земельного законодавства
//2.6 Оглядового листа від 16.11.2001 р. № 01-8/1228 «Про деякіпи-тання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»].
86. Вжиття заходів захисту прав землекористувачів не на
лежить до компетенції державних органів, що здійснюють уп
равління земельними ресурсами
[п.7 Оглядового листа від 16.11.2001 р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»].
87. Вимоги землекористувача про звільнення земельної
ділянки особою, яка займає ЇЇ без належних підстав, підляга
ють задоволенню
[п.8 Оглядового листа від 16.11.2001 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»].
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 83 | Нарушение авторских прав