Читайте также:
|
Зміст
Розділ І Природні умови регіону
1.1 Відомості про регіон та фізико – географічні умови розташування
1.2 Кліматичні умови
1.3 Характеристика грунтового покриву
1.4 Характеристика водних об’єктів регіону
1.5 Рекреаційні ресурси регіону
Розділ ІІ Оцінювання соціального розвитку
2.1 Аналіз показників соціального стану регіону
2.2 Оцінка соціального розвитку регіону
Розділ ІІІ Характеристика економічного розвитку
3.1 Характеристика виробничо – господарського комплексу регіону
3.2 Аналіз показників економічного стану регіону
3.3 Оцінка економічного розвитку регіону
Розділ ІV Дослідження екологічного розвитку
4.1 Характеристика природно – ресурсного потенціалу регіону
4.2 Оцінка антропогенного навантаження на стан природних ресурсів
4.3 Оцінка екологічного розвитку регіону
Розділ V Розробка стратегій стійкого розвитку регіону
5.1 Розрахунок індексу СЕЕ розвитку
5.2 Встановлення пріоритетних проблем регіону
5.3 Розробка стратегічного плану для досягнення стійкого розвитку регіону
Висновки
Література
Вступ
Необхідність збалансованого розвитку соціальної, економічної і екологічноїпідсистем людство зрозуміло в кінці ХХ на початку ХХІ ст., коли загострилась основна проблема–раціональне і науково обгрунтоване використанняприродних ресурсів.
Надання пріорітету економічній підсистемі створює ряд негативних наслідків, серед яких вичирпанняприродних ресурсів, забруднення НПС, обділення ресурсним потенціалом наступних поколінь, розрив між розвиненими і нерозвиненими країнами.
Екологічна підсистема в розвинутих країнах має загрозливий або катастрофічний стан.
Дані проблеми призводять до погіршення показників соціальної підсистеми.
Основним завданням для суспільства на сьогодні є інтегрування і збалансування соціальної, економічної і екологічної підсистем. Тому світова громадсткість перспиктивою визнала сталий розвиток країни. Тобто людство здатне надати розвиткові сталого та тривалого характеру з тим, що він задовільняв потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатності майбутніх поколінь задовільняти свої потреби.
Відправним пунктом на шляху громад до сталого розвитку є розробка і впровадження мвсцевих планів дій з охорони довкілля, які стають суттєвимискладовими соціальних та економічних програм.
О’єктом дослідження даної роботи являється м. Харків, для якого буде розроблятися місцевий план дій з метою створення прикладу документу, який на основі аналізу стану довкілля визначає пріорітетні завдання і першочергові заходи щодо забезпечення сталого розвитку.
Розділ I Природні умови регіону
1.1 Відомості про регіон та фізико – географічні умови
Рис.1 Адміністративно – територіальний поділ Харківської області.
Харків - велике сучасне місто, один з найбільш розвинутих промислових центрів України. Місто займає площу 306,0 км², чисельність населення становить 1,46 млн. чол., а райони Харкова відповідають за кількістю жителів невеликим містам (від 100 до 300 тис. чол.). У галузевій структурі промислового комплексу провідна роль належить машинобудуванню та металообробці, електроенергетичній, паливній, харчовій та медичній промисловості, добре розвинуті деревообробна, поліграфічна та хімічна галузі, місто має розвинену будівельну базу. Харків - місто на північному сході України, адміністративний центр Харківської області. Населення —
1 455, 9 тис. осіб, площа міста — 306 км². Друге за кількістю населення місто України, з грудня 1919 по червень1934 рр. — перша столиця УРСР.
Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України, 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек.
Найвищий пункт над рівнем моря 120 м (Лісопарк), найнижчий — 94 (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).
Довжина Харкова з півночі на південь становить – 24,3 км; з заходу на схід – 25,2 км. Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський.
1.2 Кліматичні умови
У цілому клімат Харкова є помірно континентальним з прохолодною зимою і теплим літом.Середньорічна температура повітря становить 7,5 °С, найнижча вона у січні (мінус 7,0 °С), найвища – в липні (20,4 °С).
Таблиця 1.1
Температура повітря по місяцях, (°С)
| Температура | I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| Середня | -7,0 | -5,7 | -0,3 | 8,9 | 15,6 | 19,0 | 20,4 | 19,5 | 14,1 | 7,3 | 1,3 | -3,3 | 7,5 |
| Денна максимальна | -5 | -2 | -1 | ||||||||||
| Нічна мінімальна | -9 | -8 | -3 | -1 | -5 |
Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,8 °С) зафіксована в 1848 р., найвища (0,6 °С) – в 2007 р. Найнижча середньомісячна температура в липні (16,3 °С) спостерігалась у 1912 р., найвища (25,3 °С) – в 1938 р. Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 35,6 °С) зафіксовано 10 січня 1940 р., абсолютний максимум (39,8 °С) – 14 червня 1998 р. В останні 100–120 років температура повітря в Харкові, так само, як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася приблизно на 1,5 °С. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 р. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.У середньому за рік у Харкові випадає 525 мм атмосферних опадів, найменше – у березні, найбільше – у липні.
Таблиця 1.2
Середня кількість опадів, (мм)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
Мінімальна річна кількість опадів (279 мм) спостерігалась у 1921 р., максимальна (898 мм) – в 1879 р. Максимальну добову кількість опадів (83 мм) зафіксовано у липні 1881 р. У середньому за рік у місті спостерігається 132 дні з опадами; найменше їх (7) у серпні, найбільше (16) – у грудні.
Щороку в Харкові утворюється сніговий покрив, максимальна висота якого звичайно спостерігається в лютому. Відносна вологість повітря становить у середньому 74%, найменша вона у травні (60%), найбільша – у грудні (87%).
Таблиця 1.3
Відносна вологість повітря, (%)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша – у грудні.
Таблиця 1.4
Загальна хмарність, (бали)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| 7,5 | 7,3 | 7,0 | 6,6 | 5,9 | 5,7 | 5,4 | 5,0 | 5,4 | 6,3 | 8,2 | 8,5 | 6,6 |
Найбільшу повторюваність у місті мають вітри зі сходу, найменшу – з півдня.
Таблиця 1.5
Повторюваність вітру різних напрямків, (%)
| Пн | ПнС | С | ПдС | Пд | ПдЗ | З | ПнЗ | Штиль |
| 10,1 | 11,2 | 18,6 | 13,9 | 9,4 | 11,2 | 14,7 | 10,9 | 14,8 |
Найбільша швидкість вітру – в лютому, найменша – в липні. У січні вона в середньому становить 4,7 м/с, у липні – 3,2 м/с.
Таблиця 1.6
Швидкість вітру по місяцях, (м/с)
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| 4,7 | 4,9 | 4,7 | 4,3 | 3,8 | 3,4 | 3,2 | 3,3 | 3,4 | 3,9 | 4,3 | 4,5 | 4,0 |
Протягом року в Харкові спостерігаються різноманітні атмосферні явища: гроза, туман, роса, ожеледиця та ін. Зокрема гроза найчастіше спостерігається у червні та липні, ожеледиця – у грудні та січні.
Таблиця 1.7
Повторюваність атмосферних явищ, (дні)
| Явище | I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Рік |
| Сніг | 0,2 | 0,1 | |||||||||||
| Туман | 0,8 | ||||||||||||
| Гроза | 0,5 | 0,03 | |||||||||||
| Роса | 0,03 | 0,4 | |||||||||||
| Заметіль | 0,2 | 0,1 | 0,9 | ||||||||||
| Ожеледиця | 0,1 | 0,2 |
В самому місті і в приміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.
1.3 Характеристика грунтового покриву
Серед типів грунтів м. Харкова переважають чорноземи типові середньо гумусні і чорноземи звичайні, глибокі мало – і середгьогумусні. На правому березі Сіверського Дінця – ясно сірі під дубовими лісами та сірі лісові грунти. На північному заході – темно-сірі опідзолені, на борових терасах дерново – підзолисті та дерново – піщані; на річкових терасах – чорноземи солонцюваті та солонці, у заплавах – лучні та болотні грунти.
Ґрунтовий покрив міста формується тривалий час, міські ґрунти спадкують як певні характеристики природних ґрунтів, так і відбивають інтенсивність і характер промислового розвитку міста. Міські ґрунти виконують роль природного геохімічного бар'єру, тому в них накопичуються забруднюючі речовини які надходять з атмосферного повітря, талих і дощових вод. На санітарно-гігієнічні показники ґрунту також впливають таки чинники, як наявність звалищ побутових і промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.
Для м. Харкова характерно забруднення ґрунтів важкими металами — мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.
Забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % — у районах розташування підприємств.
1.4 Характеристика водних об’єктів регіону
По території м. Харкова протікають 4 річки: Уди, Лопань, Харків, Немишля, які відносяться до басейну р. Сіверський Донець. Річки є водними об'єктами загальнодержавного значення. Відповідно до класифікації р. Уди і р. Лопань відносяться до середніх (площа водозбору відповідно 3840 і 2000 км²),р. Харків і р. Немишля — до малих (площа водозбору відповідно 1160 і 388 км²). Сумарна довжина рік у межах міста складає близько 58 км.
На території міста розташовано близько 20 водойм як штучного (ставки, кар'єри) так і природного походження.
Ріки Харкова маловодні, з незначною швидкістю течії, зазнають значного антропогенного впливу. У межах басейну річок досить розвитий агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільгосппродукції. Сільськогосподарські угіддя і орні землі займають більше 80 % площі водозбору. На якість води в ріках Лопань, Харків, Немишля на вході в місто має вплив склад стоку, що надходить від розташованих вище за течією агрокомплексів, промислових підприємств і населених пунктів. Показники якості води цих рік по окремих інгредієнтах перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) вже на межі міста. Погіршує ситуацію і той факт, що близько 85 % від загального обсягу забруднюючих речовин, що надходять у річки в межах міста, несуть у собі неочищені поверхневі стоки. Талі та дощові стоки в межах міста надходять до водних об'єктів майже без очистки — тільки 6 зливовипусків, з більш ніж 200, обладнані уловлювачами піску та нафтопродуктів. Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об'єми конусів виносу піску в русла досягають 2,5 тис. м³, а в деяких місцях майже перекривають русло. Як наслідок, мілини збільшуються в обсязі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови для розмноження личинок малярійного комара і хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень складає від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність.
До джерел забруднення поверхневих вод також відносяться скиди з очисних споруд міської каналізації (в першу чергу скиди Диканівської станції біологічної очистки), порушення режиму землекористування прибережних водоохоронних смуг і наявність на цих територіях стихійних звалищ побутових відходів тощо.
Спостереження за станом поверхневих вод на території м. Харкова проводиться Харківським обласним центром з гідрометеорології (у 2 створах річок Лопань, Харків).
Екологічний стан водних об'єктів в межах міста — стабільно напружений
Таблиця 1.8
| Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Лопань (створ 0,1 км вище гирла, після скиду Диканівських очисних споруд): | |||||||
| Речовини | ГДК, мг/дм³ | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. |
| Кисень, мг/дм³ | — | 8,23 | 8,20 | 8,20 | 8,56 | 8,10 | 7,12 |
| Азот амонійний, мг/дм³ | 0,39 | 1,21 | 1,00 | 0,79 | 1,26 | 0,80 | 1,26 |
| Азот нітритний, мг/дм³ | 0,02 | 0,104 | 0,134 | 0,077 | 0,129 | 0,091 | 0,112 |
| Хром6+, мг/дм³ | 1,0 | 5,0 | 6,0 | 5,0 | 5,0 | 4,0 | 4,0 |
| Феноли, мг/дм³ | 0,001 | 0,003 | 0,003 | 0,002 | 0,003 | 0,002 | 0,002 |
| Нафтопродукти, мг/дм³ | 0,05 | 0,084 | 0,081 | 0,071 | 0,20 | 0,12 | 0,1 |
| Цинк, мг/дм³ | 10,0 | 18,0 | 21,0 | 15,0 | 18,0 | 16,0 | 16,0 |
| Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Харків (створ у гирлі річки): | |||||||
| Речовини | ГДК, мг/дм³ | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2007 р. |
| Кисень, мг/дм³ | — | 8,52 | 8,55 | 8,30 | 8,41 | 8,78 | 8,98 |
| Азот амонійний, мг/дм³ | 0,39 | 0,76 | 0,63 | 0,43 | 0,50 | 0,57 | 0,45 |
| Азот нітритний, мг/дм³ | 0,02 | 0,039 | 0,030 | 0,032 | 0,041 | 0,041 | 0,038 |
| Хром6+, мг/дм³ | 1,0 | 6,0 | 5,0 | 5,0 | 6,0 | 3,0 | 4,0 |
| Феноли, мг/дм³ | 0,001 | 0,001 | 0,002 | 0,002 | 0,002 | 0,002 | 0,001 |
| Нафтопродукти, мг/дм³ | 0,05 | 0,17 | 0,23 | 0,17 | 0,17 | 0,13 | 0,16 |
| Цинк, мг/дм³ | 10,0 | 29,0 | 22,0 | 16,0 | 16,0 | 11,0 | 10,0 |
Середньорічні концентрації речовин забруднення поверхневих вод, які вміщують азот, перевищують гранично допустимі концентрації у 2-10 разів, зниження рівня їх вмісту не спостерігається. Спостерігається перевищення нормативів вмісту хрому, фенолів, нафтопродуктів, цинку. Вміст інших інгредієнтів знаходиться у межах відповідних гранично допустимих концентрацій. Кисневий режим в річках задовільний.
Русло річки Харків у районі Журавлівки планується розчистити в 2009 році, а також заплановано проведення заходів щодо захисту від підтоплення в районах Жихарю й Основи, реконструкції зливної мережі в районі готелю «Дружба»[2].
На території м. Харкова налічується більш 300 свердловин різної відомчої приналежності. Повна і достовірна інформація про цілі видобутку, якість води, що видобувається із свердловин, використовуваних водоносних горизонтах, кількість кинутих, таких, що не експлуатуються, не затампонованих свердловинах, обсягах розвіданих запасів підземних вод питної якості для м. Харкова відсутня. Наявність незатампонованих артезіанських свердловин призводить до вторинного забруднення підземної гідросфери.
У даний час на території м. Харкова знаходиться більш 25 природних джерел, вода яких використовується населенням у якості питної. Упорядковано 12 джерел, взагалі вода двадцяти джерел визнана придатною до вживання після кип'ятіння[3]. Через те, що природні джерела розташовані в межах міста, зони їхнього живлення являють собою практично цілком урбанізовану територію, де в умовах недостатньої природної захищеності багато десятків років відбувається забруднення підземної гідросфери. Якість води у всіх джерелах нестабільна. В найпопулярнішому джерелі у Саржиному Яру, водоносні горизонти якого найбільш захищені, періодично виявляються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних. На даний час джерела на території міста безхазяйні, не перебувають на балансі, не є об'єктами комунальної власності, виключення складають джерела «Шатилівське» та «Олексіївське-1» (об'єкти благоустрою на території зон санітарної охорони перебувають на балансі підприємства зеленого господарства Дзержинського району); джерело у парку «Юність» перебуває на балансі Ленінської районної ради; джерело по вул. Ком. Уборевича, 16 — на балансі дільниці Московської районної філії КП «Жилкомсервіс».
Очищення і технічне обслуговування каптажів практично не виконується. Зони санітарної охорони (радіусом 50м) прибираються не регулярно і не по всій площі.
1.5 Рекреаційні ресурси регіону
ПЗФ Харкова складають 15 територій та об'єктів загальною площею 467,65 га (що складає приблизно 1,4 % від усієї міської території):
Cеред територій і об'єктів природно-заповідного фонду:
Таблиця 1.9
| Перелік парків Харкова | |||
| Назва | Рік заснування | Площа | Район (у місті) |
| Ботанічний сад | 1804 р. | 41,9 га | Дзержинський |
| Сад ім. Т.Г. Шевченка | 1804-1806 рр. | - | Дзержинський |
| ЦПКіВ ім. Максима Горького | 1893-1895 рр. | 130 га | Дзержинський |
| Зоопарк | 1895 р. | 22 га | Дзержинський |
| Лісопарк | - | більше 2000 га | Дзержинський |
| ПКіВ ім. В.В. Маяковського | - | весь масив - 80 га | Орджонікідзевський |
| ПКіВ ім. Артема | 1934 р. | 120 га | Червонозаводський |
| Журавлівський гідропарк | 50-ті роки ХХ ст. | 189 га | Київський |
| Основ'янський гідропарк | початок 60-тих рр. ХХ ст. | - | - |
| Олексіївський лугоопарк | 1962-1966 рр. | 120 га | Дзержинський |
| Жовтневий гідропарк | 1967 р. | 90 га | - |
| Парк ім. 50-річчя СРСР (тепер - ПКіВ «Зустріч») | 70-ті роки ХХ ст. | планована - 350 га | Орджонікідзевський |
| Молодіжний парк | 70-ті роки ХХ ст. | 18 га | Київський |
| Парк «Юність» | 70-ті роки ХХ ст. | 30 га | - |
| Парк «Перемога» | 70-ті роки ХХ ст. | - | Московський |
| Меморіальний комплекс Слави | 28 жовтня 1977 р. | - | - |
| Журавлівський сосновий бір | - | - | Київський |
| Соснова Гірка | - | - | Дзержинський |
| Піонерський парк | - | - | Червонозаводський |
| Університетська Гірка | - | - | Дзержинський |
| Парк Слави | - | - | - |
| Парк Пам'яті | - | - | - |
| Григорівський бір | - | 76 га | - |
| Залізничників ст. Основа | - | - | Червонозаводський |
| Парк «Зелений Гай» | - | - | Орджонікідзевський |
| Парк ім. Квітки-Основ'яненка | - | - | - |
| Жовтневий гідропарк | - | - | Жовтневий |
| Карповський сад | - | - | - |
| Мирський гай | - | - | - |
| Парк заводу ім. Серп і Молот (Карповський парк) | - | - | - |
Серед 27 парків і садів міста найстаршим є Сад імені Шевченка. Найбільш молоді парки Харкова закладені в 70-ті роки ХХ ст.: парк ім. 50-річчя СРСР, Молодіжний парк, парк «Юність» і парк «Перемога».
Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 144 | Нарушение авторских прав