Читайте также:
|
Сьогодні в Україні немає сенсу говорити про впровадження в її межах ювенальної юстиції. І це, в першу чергу, пояснюється тим, що чимало експертів та рядових українців вважають незахищеними права дітей в нашій країні. Вони ж переконані, що найпоширенішими є проблеми насильства над дітьми та дитяча безпритульність, серед яких саме остання потребує нині невідкладного державного врегулювання.
Підтверджують цю думку і результати соціологічних досліджень Інституту Горшеніна, які красномовно свідчать про банальність та ілюзорність подібної юстиції в нашій країні. І це й не дивно, оскільки на тлі невиконання українським урядом і тих основних існуючих сьогодні прав дитини (на освіту, охорону здоров’я тощо) мало кому віриться, що створення установ, які здійснюватимуть правосуддя у справах про правопорушення неповнолітніми, змінить ситуацію стосовно захисту прав дитини на краще.
Свою думку з цього приводу висловила експерт Інституту Горшеніна Марина Ткаченко. Так, зокрема, говорячи про захист прав дітей ювенальною юстицією, вона відзначила, що за задумом ювенальна юстиція була спрямована на роботу з малолітніми правопорушниками. "Піонерами тут були Великобританія й США. Це такий інститут, який повинен був відокремити певну вікову категорію, розуміючи, що з нею треба працювати окремо. І в цьому сенсі це - абсолютно богоугодна справа. Звичайно, така структура повинна існувати", - вважає М.Ткаченко.
Основні ж суперечки й різночитання, за словами експерта, стосуються так званої другої частини поняття "ювенальна юстиція" - захисту прав дітей у широкому сенсі. "І ось тут починаються розпливчасті, нечітко сформульовані поняття. Бо забрати дитину з родини, тому що її недогодували або, навпаки, перегодували - це нагадує взагалі якісь страшні часи, каральні органи", - зазначила вона.
За словами експерта в Норвегії, наприклад, близько 30 дітей щодня передаються в органи опіки та прийомні сім"ї. Причому ця норма поширюється не лише на громадян цієї країни, але й на усіх тимчасово проживаючих людей на її території. Так, М.Ткаченко згадує випадок, коли в сімейної пари з Індії, яка приїхала працювати за контрактом в геологорозвідувальній компанії, вилучили дітей, оскільки у них не було вдома пеленального столика й кімнати для ігор. "Коли нещасні батьки послалися на культурні відмінності в питаннях побуту, виховання дітей - їм сказали, що це не є аргументом", - зазначила вона.
В Україні ж, за словами М.Ткаченко, ще не діє ювенальна юстиція, хоча деякі "пілотні" проекти існують. "Поки що є серйозна дискусія в суспільстві та в експертному співтоваристві з приводу того, чи має сенс у нас в країні навіть питання ставити про ювенальну юстицію в тому сенсі, в якому це існує в розвинених країнах", - зазначила експерт. Зокрема, в тих країнах, де держава точно знає, що вона забезпечила основні права дитини, скажімо, на освіту, охорону здоров"я - і в цьому сенсі має право пред"являти якісь претензії до сім"ї. "У нас же держава повинна розібратися з якістю своїх послуг населенню. Чи отримують діти той рівень охорони здоров"я, який потрібен, ту освіту, яку мають отримувати? Не красиві столи, комп"ютери - тобто якість змісту, який у подальшому буде їх ресурсом у вищій школі. Якщо дитина важко захворіла - держава не може його вилікувати. Благодійні фонди збирають гроші і відправляють дитину лікуватися за кордон. Чи це не порушення прав дитини? Тому - яка може бути ювенальна юстиція в даному випадку?", - вважає експерт.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав