|
Читайте также: |
Вступ
Проблема розбудови громадянського суспільства, демократичної правової держави є безпосередньо пов'язаною із розвитком правової свідомості і правової культури. Саме правова культура та правове виховання населення є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії із правовим мисленням і правосвідомістю особистості, які є головними елементами правової культури, здійснюють активний вплив на реалізацію верховенства правового закону.[1]
Актуальність вибраної теми визначається наступними причинами:
• У сучасних умовах ми спостерігаємо, інтерес суспільства до права, формування відчуття пошани до закону, прагнення частини громадян до встановлення правопорядку і отримання елементарних юридичних знань по здійсненню, захисту і дотриманню своїх прав і свобод - це з одного боку;
• З іншого боку, частина дорослого населення України не орієнтується в законодавстві, а багато хто схильний до правового нігілізму, який характеризується негативним, неповажним відношенням до права, законів і правопорядку. Найбільш небезпечним, на наш погляд, є підлітковий правовий нігілізм, оскільки він носить масовий характер і може виражатися в кримінальній формі (про що свідчить зростання дитячих і підліткових правопорушень як в цілому по місту, так і в нашому мікрорайоні).[2]
Проблема правової культури стає найбільш актуальною в період суспільної трансформації, коли міняються цілі, цінності, встановлюються нові правові норми. На сьогоднішній день правова свідомість і правова культура набула нового визначення. Цю проблему досліджували такі українські вчені, як В.Д.Бабкін, М.І.Коцюба, В.А.Котюк, П.Ф.Мартиненко, А.Р.Мащок, Є.В.Назаренко, П.М.Рабінович, В.М.Селіванов, С.А.Тихонова та ін. В їх працях характеризується нова сутність правової культури, а саме: правова культура не зводиться лише до правосвідомості громадян суспільства. Вона визначається як сукупність досягнень суспільства, його соціальних груп та
громадян у галузі регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права в суспільному житті, тобто панування у суспільному житті правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі і гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності. Учені сучасної України (А.П.Заяць, В.В.Копейчиков, П.М.Рабінович та ін.) пов'язують розбудову в Україні громадянського суспільства із суттєвим підвищенням правосвідомості громадян, їх правової культури, законослухняності, подоланням явищ правового нігілізму, професійної деформації. Вони розглядають розвиток правової культури як умову розвитку України. Розбудова в Україні соціальної, демократичної, правової держави потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури, законослухняності, подолання явищ правового нігілізму тощо. У Засадах державної політики України в галузі прав людини, затверджених постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 p. № 575-X1V підвищення рівня правової культури і правосвідомості людини і громадянина, формування поваги до закону та визначення механізму захисту їх прав, значення діяльності в цій галузі піднято до рівня основних напрямів державної політики.[3]
Проблема правової культури (суспільства, особи, держави, окремих категорій громадян), незважаючи на деяку активізацію досліджень у цій галузі, залишається недостатньо розробленою у юридичній науці. Досі нема ясності у понятійній характеристиці правової культури особи і суспільства, її структурі, щодо співвідношення різних елементів, а також пов'язаної з нею категорії — правосвідомості людини і громадянина. Подальшого дослідження потребує також визначення місця правової культури у системі соціокультури, пошук шляхів і способів її формування.[4]
До часів незалежності України у визначенні поняття правової культури увага акцентувалась на суб'єктивно-психологічних характеристиках: знання особою законодавства, усвідомлення змісту і спрямованості законів та підзаконних актів, формування поваги до них, почуття законності та справедливості. При цьому недостатньо враховувалась світова теорія культури — фундамент правової культури як суспільства, так і кожної людини зокрема.
У 80—90-х роках з'явились цікаві праці правового, філософського, соціологічного характеру, у яких зачіпався надто широкий спектр проблем правової культури суспільства, особи. Це дало змогу аналізувати правову культуру комплексно у більш широкому плані. Основу цього аналізу складає таке розуміння правової культури, за яким право інтерпретується як важлива соціально-культурна цінність, невід'ємний елемент правової культури суспільства, що інтерналізу-ється особою.
Жодне суспільство не може існувати без взаємодії своїх членів одне з одним, з соціальними осередками, з самим суспільством. У процесі взаємодії відбуваються зіткнення інтересів, мотивів, волі учасників соціального спілкування. На певному етапі суспільно-історичного розвитку на перший план виступає право як один із ефективних засобів координації взаємодії, регулювання діяльності державних органів, громадських організацій, представників різних прошарків суспільства. Правова форма регулювання, правова культура, норми і цінності права — це, як зазначає Є. Аграновська, елементи соціо-нормативної культури суспільства.
У 70-х роках існував двосторонній підхід до визначення правової культури: з позицій ідейно-правового стану суспільства на певному етапі його розвитку і з точки зору з'ясування сукупності таких компонентів як знання права, вміння застосовувати закон та поваги до нього. Внаслідок такого дуалізму зовнішня форма існування правової культури і внутрішній зміст психології людини, її правова позиція ніби-то не взаємодіяли, а існували незалежно одна від одної. Це, звичайно, суперечить реальній сутності, оскільки саме через засвоєння предметних форм у юриспруденції (і правових норм, і нормативних актів, і громадської правосвідомості), як слушно зазначає В. Сальников, відбувається розвиток індивідуальної форми правової культури людини — збагачуються її правові знання, набуваються звички керуватися законом, поважати право. Отже, поширені у 70—80-х роках в юридичній літературі визначення правової культури, хоч і були правильними за своєю суттю, все ж не задовольняли потреби теорії і практики правового регулювання, а тим більше — демократичного суспільства, оскільки вони недостатньо адекватно характеризували досліджуване явище.На сьогоднішній день, існує більш ніж 250 визначень правової культури. І з кожним роком їх кількість зростає.
Мета дослідження: виявлення та теоретико-єкспереиментальне обґрунтування комплексу шляхів і методів формування правової культури учнів та громадян певного району як основи демократичного та правового суспільства.
Об'єкт дослідження: правова культура підлітків.
Предмет дослідження: Форми і методи формування правової культури підлітків ОЗОШ №23 та жителів мікрорайону Лузанівка.
Гіпотеза дослідження: Ми припустили, що рівень правової культури підвищується, якщо підлітки та громадяни певного району будуть включені в систему правової освіти.
Завдання дослідження:
1) Вивчити зміст поняття,, Правова культура,,
2) Досліджувати рівень правової культури підлітків ОЗОШ №23, з'ясувати причини, які впливають на формування правової культури підлітків та громадян, а також визначити шляхи подолання правових нігілістичних тенденцій в підлітковому середовищі м. Одеси.
У дослідженні були використані наступні методи:
-бесіди з учнями школи;
- інтерв'ю;
-соціологічне опитування;
-анкетування;
-метод математичного аналізу;
-аналіз наукової літератури.
Структура даної роботи відповідає завданням данного дослідження:
Вступ
Розділ І Теоретичне дослідження поняття «Правова культура».
Розділ II Експериментальне дослідження формування засад правової культури серед підлітків та жителів мікрорайону Лузанівка:
1.1.Результати анкетування;
1.2. Інтерв'ю.
Заключення
Література
Примітки:
[1] П’ятін В.С. Правова культура-це важливо// Шкільний світ.-2000.-№1.-С. 11
[2] Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм // Теория государства и права.- №8.-1997.-С.36
[3] Менюк О.В. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття,структура // Право України.-2001.-№4.-С.23
[4] Третяк С.Б. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства// Право України.-2005.-№4.-С. 35
Розділ I Теоретичне дослідження поняття «Правова культура»
Право, як і мораль, релігія, політика, мистецтво і економіка – один з елементів культури. Щоб зрозуміти зміст правової культури, необхідно розглянути, що є культура взагалі. Поняття культура походить від латинського слова соlеге - обробляти, покращувати грунт. Похідне від нього слово cultyra (обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) має ширше значення. Стародавні римляни називали культурою діяльність, пов'язану з обробітком, обробкою, поліпшенням чого-небудь. Складовою духовної культури суспільства є правова культура, що фіксує сукупність досягнень суспільства у сфері захищеності прав і свобод громадян, поясненні правових ідеалів та цінностей, розвитку правових феноменів загалом.[1] У сучасній юридичній науці існують різні підходи до визначення правової культури. Налічується близько 250 різних наукових позицій з питання визначення правової культури. Якщо розглядати дане поняття в широкому розумінні, то правова культура - це суспільно – правовий феномен, який включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства, насамперед право і правосвідомість, правову діяльність і правовідносини, законність і правопорядок та відображає якісний рівень розвитку правового буття. У вузькому розумінні правова культура є системою духовно - правових цінностей – правових знань, переконань, уявлень, світоглядно-правових орієнтацій, що відбиваються у правовій свідомості людей і органічно поєднані з їх соціально-правовою активністю в напрямі освоєння і творення суспільно-правового буття.У контексті загального визначення правову культуру можна представити як сукупність норм, цінностей, юридичних інститутів, процесів і форм, що виконують функцію соціоправової орієнтації людей в конкретному суспільстві (цивілізації). Правова культура займає відособлене місце в соціокультурному просторі. Повністю вона не співпадає ні з одним видом культури (матеріальною, духовною, політичною і т. д.), створюючи своєрідне, унікальне поєднання як матеріальних, так і ідеальних, духовних компонентів. [2] Певні загальні грані мають правова і політична культури, оскільки діяльність держави, суб'єктів політичної влади виходить в сферу правових відносин, що, проте, не міняє природи цих відносин, не поглинає і не вичерпує їх повністю політичними закономірностями. Право—особлива форма і вид матеріальної і духовної творчості народу, окреміх осіб — це пласт людського досвіду, що підкоряється своїм власним закономірностям. Яку роль грає правова культура в житті суспільства?По-перше, правова культура — своєрідна форма гармонійного розвитку людини, через яку досягається загальний соціальний прогрес. Цей прогрес пов'язаний як із створенням власне правових цінностей (способи і засоби вирішення соціальних конфліктів, інститути забезпечення прав людини і т. д.), що збагачують особу, так і наданням суспільству необхідних юридичних умов для спокійного і впорядкованого розвитку. Право, юридичні інструменти організовують сприятливе діяльне середовище, що виключає насильство, свавілля, руйнування матеріальних і духовних благ, накопичених за тисячоліття суспільством.[3] Правова культура виступає саме тією стримуючою формою, в якій зосереджується, обмежується і витісняється антигромадське і тому антиправова поведінка.По-друге, правова культура є осереддям, «меморіалом» накопичених людством юридичних цінностей. Вона — їх хранитель, селекціонер, генератор і ретранслятор на інші сфери суспільних відносин. Правова культура — живий організм, всі елементи якого — норми, юридичні акти, інститути, процеси, режими, статуси — володіють якостями продуктів людського духу, копіткої праці, історичного відбору, життєвої апробації. Тому дбайливе відношення до правової культури є умова соціального прогресу, гарантія ефективності зусиль по вдосконаленню людської особи. Продукти правової культури — юридичні норми, пам'ятники права, способи вирішення конфліктів, досвід юридичної діяльності, народний правовий фольклор — потребують охорони і захисту не менше, чим традиційні культурні цінності. Руйнування культурного шару права може привести до непоправних втрат в державно-політичній самосвідомості нації і здатне породити хаос і свавілля в суспільних відносинах.[4]По-третє, правова культура — практично єдина глобальна форма, через яку відтворюється цінність і своєрідність національних правових феноменів, — державності, правопорядку, правової системи. Культура несе в собі «генетичний код» вітчизняних юридичних явищ, служить як засобом їх збагачення в процесі узагальнено право-культурного обміну, так і особливим бастіоном від чужого інокультурного впливу, що руйнує початкові передумови національної правової ідентичності.[5] Інтернаціональний і одночасно національний характер правової культури дозволяє поєднувати і само регулювати вітчизняні і іноземні джерела правового прогресу. Названі риси правової культури пояснюють складність цього явища для пізнання, його неоднозначний гносеологічний статус, який в теорії стає темою численних поглядів, точок зору, доктрин правової культури. Інтернаціональний і одночасно національний характер правової культури дозволяє поєднувати і само регулювати вітчизняні і іноземні джерела правового прогресу. Названі риси правової культури пояснюють складність цього явища для пізнання, його неоднозначний гносеологічний статус, який в теорії стає темою численних поглядів, точок зору, доктрин правової культури.[6]Ці концепції, уявлення, позиції, відрізняючись в конкретних інтерпретаціях поняття, зміст, структури правової культури, як правило, єдині в розумінні основних функцій, які зводяться перш за все до збереження духовних цінностей в юридичній області, передачі правового досвіду подальшим поколінням, підтримці механізмів відтворення правової свідомості народу і його впливу на життєво важливі сфери взаємин (держава, політика, економіка, міжнародні відносини і т. д.).
Основними функціями правової культури є:
- пізнавальна – засвоєння правової спадщини минулого сьогодення – вітчизняної та іноземної;
- регулятивна – забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової системи і створення непохитного правопорядку;
- Нормативно – аксеологічна – оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, стану законності і правопорядку відповідно до норм права держави і міжнародних стандартів.
1. Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:
1.1 правову культуру суспільства;
1.2 правову культуру особи;
1.3 правову культуру професійної групи.
1.1 Правова культура суспільства – це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства. Правова культура суспільства відображає такі зрізи правової системи:
- структурно-функціональний;
- аксеологічний (оцінний);
Структурно-функціональний зріз уможливлює рокриття розвитку правової культури. Структурний аспект правової культури характеризує її склад, внутрішню будову; функціональний - виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими соціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами.[7]
Аксеологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створенних у ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто все те, що належить до правового прогресу. Структура правової культури суспільства включає:
1) культуру правосвідомості – високий рівень правосвідомості, що містить оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;
2) культуру правової поведінки – правову активність громадян, яка виражається в правомірній поведінці;
3) Культуру юридичної практики – ефективну діяльність законодавчих, судових. право застосовних, правоохоронних органів.
1.2 Правова культура особи – це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно – правового розвитку особи, які забезпечують її правомірну діяльність. Правова культура особи включає:
1) знання законодавства (інтелектуальний зріз) Поінформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілою особи;
2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів (емоційно – психологічний зріз);
3) уміння користуватися правовим інструментарієм – законами та іншими актами – у практичній діяльності (поведінковий зріз).
Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових начал, державного і соціального життя. Правова культура особи означає не тільки знання і розуміння права, а й правові судження щодо нього як про соціальну цінність, і головне – активну роботу з його здійснення, зі зміцнення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура особи – це її позитивна правова свідомість у дії.
1.3 Правова культура професійної групи. або професійна правова культура, - одна з форм правової культури, притаманна тій спільноті людей, що професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підготовки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є службовими особами, і носіями службової правової культури. Професійній правовій культурі робочої групи та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності. Правова культура професійної групи припускає:
1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;
2) переконаність у необхідності і соціальності корисності законів і підзаконних актів;
3) уміння користуватися правовим інструментарієм – законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийняті і оформленні рішень.
З прочитаної мною літератури я прийшла до висновку, що як би не були різноманітні підходи до виявлення означення вони виділили загальні:
- Право;
- Правосвідомість;
- Правові відносини;
- Законність;
- Правопорядок;
- Юридичні акти;
- Державні правові інститути.
Виділяють три типи правової культури громадян:
- Цивільний;
- Подданнічеський;
- Перехідний.
Цивільний тип характеризується високим рівнем правових знань, юридичній письменності і високою правовою активністю громадян,їх переконаністю в тому, що захист власних прав і свобод - це справа кожного.
Подданнічеський тип характеризується низькою правовою обізнаністю громадян і їх небажанням отримувати ці знання. Представники даного типу схильні вважати, що захист прав і свобод - це справа державних органів, до самих же правоохоронних органів вони відносяться негативно.
Для представників подданнічеського типу правової культури характерно вирішувати проблеми силовими методами, уникаючи звернення по допомогу до закону, професійних юристів. Перехідний тип поєднує в собі риси, що належать цивільному і подданнічеському типам. Для сучасної України характерні всі три типи правової культури.
Одним з найважливіших елементів правової культури є правосвідомість. Її можна розглядати як сукупність поглядів, ідей, відчуттів, настроїв тих, що відносяться до права. Це і само уявлення окремої особи про право, погляди на роль права в житті суспільства і держави, уявлення людини про відповідальність перед іншими людьми, державою і суспільством. Правосвідомість відображає соціально-політичний, економічний, культурний розвиток суспільства, отже, є історичним поняттям тобто, прив'язаним до конкретної історичної епохи і тісно взаємодіє з політичною свідомістю, мораллю, релігією, філософією і наукою.
Структура правосвідомості представлена правовою ідеологією і правовою типологією. Формування правосвідомості починається із засвоєння етичних цінностей, норм в сім'ї, школі, традицій держави.
Аналізуючи вибрані мною теоретичні джерела, я з'ясувала, що сучасна Україна знаходиться в ситуації культурно-правової кризи. Одним з серйозних проявів цієї кризи є низький рівень правової культури громадян. Це виявляється не тільки в поганому знанні законів, але і неповазі до них. Правознавці характеризують цю ситуацію як правову антикультуру. Вона виражається в правовій неписьменності, в правовій нігілізації і в правовому цинізмі. Такий феномен як правовий нігілізм і нігілізм взагалі - тривале і поширене в світі явище, яке з'являється на певному етапі розвитку європейської цивілізації. Суть правового нігілізму полягає в негативному і неповажному відношенні до права, законів і нормативного порядку. Основними причинами правового нігілізму є юридична неграмотність і правова невихованість основної маси населення. Виділяють деякі відмінні риси правового нігілізму в Україні на сучасному етапі:
• Масовість правового нігілізму розповсюджується не тільки серед громадян, але в державних структурах, в законодавчій і виконавчій гілках влади, в правоохоронних органах;
• Демонстративний, агресивний і неконтрольований характер правового нігілізму;
• Правовий нігілізм може виявлятися в різних формах: кримінальний, виявлятися як «вгорі», так і «внизу» суспільства, як в професійних шарах, так і на побутовому рівні. Правовий нігілізм деяких громадян складається з втрати віри у право. 40% опитаних нами одеситів упевнені в актуальності народної мудрості «Закон що дишло, куди поверну, туди і вийшло».
Я вже відзначала, що правова антикультура сучасного українського суспільства виявляється не тільки в правовому нігілізмі, але і в правовому цинізмі. Правовий цинізм характерний для асоціальних і кримінальних суб'єктів. Він виражається в готовності і умінні використовувати юридичні знання для здійснення злочинних діянь. І правовий нігілізм, і правовий цинізм однаково небезпечні і не відповідають нормам життя в цивільному суспільстві і правовій державі. Високий і низький рівень культури особи складається з декількох чинників: освіти, соціального і матеріального положення, індивідуальних якостей особи. [8]. З прочитаних мною наукових статей по проблемах правової культури, з проведеного мною опиту, аналіз анкет, а також інтерв'ю з працівниками правоохоронних органів, бесід з батьками я прийшла до висновку про те, що велика частина населення України і нашого міста стурбовані низьким рівнем правової культури особливо в середовищі підлітків. Проблема, яка мною розглядається в цьому дослідженні, особливо актуальна в період формування цінностей громадянського суспільства.
Для підвищення рівня правової культури існують наступні шляхи:
• Підвищення загальної і правової культури громадян;
• Вдосконалення українського законодавства;
• Регулярна профілактика правопорушень;
• Масова освіта і правове виховання населення, особливо молоді.
Для розповсюдження правових знань необхідно використовувати всі що є у розпорядженні держави і суспільства засоби: літературу, мистецтво, школу, церкву, друк, радіо, телебачення, спеціальні учбові заклади, оскільки, на їх думку, правове виховання є основним елементом ідеологічної функції держави. Якщо держава хоче добитися пошани до правопорядку, то, перш за все вона сама повинна проявляти пошану до прав і свобод особи. Громадянам необхідно бути упевненим в тому, що у разі порушення їх прав держава забезпечить їх захист. Необхідно відмітити, що правові знання можна придбати в процесі навчання достатньо швидко, але формування переконань - процес триваліший. Особливу роль можуть зіграти сім'я і школа. В умовах інформаційного суспільства значну роль в наданні допомоги для забезпечення громадян необхідними юридичними знаннями відводиться Інтернету. Фахівці стверджують, що вплив, який надає Інтернет на формування правової культури, сприяє залученню до правового і політичного процесу широкого круга громадян. Використання Інтернету дозволяє на основі розвитку нових технологій більш повно використовувати творчий потенціал громадян, людина стає не пасивним одержувачем інформації, а формує модель соціально активної особи.
Підводячи підсумок можна констатувати що:
1. Правова культура є невід'ємною частиною культури взагалі;
2. Важливим аспектом вивчення правової культури є виділення правової культури суспільства, правової культури особи і правової культури професійної групи;
3. Враховуючи велику кількість визначень поняття,,правова культура,, в сучасній науці, можна говорити про те, що процес формування єдиного і загальновизнаного значення поняття,, правова культура,, далекий від завершення;
4. Правова культура повинна розглядатися не тільки як сукупність елементів що відносяться до сфери має рацію, але і як важливий регулятор соціальних відносин;
5. Особливості правової культури не тільки не благають її значення в житті суспільства, але, навпаки, актуалізують необхідність вивчення правової культури, необхідність розробки методів її підвищення, зокрема щеплення усвідомлення права як найважливішу соціальну цінність.
Примітки:
[1] Русинов Р.К. Правосознание и правовая культура//Теория государства и права.-М.: Педагогика,1997.-С.368
[2] Третяк С.Б. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства// Право України.-2005.-№4.-С. 45
[3] Воєводин Л.Д. Юридический статус личночти Украины.-К.,1997.-С.159
[4] Васильєв А.Н. Правове категории. Методологические аспекты разработки системы категорій теории права.-М: Юридическая література, 1976.-С.166
[5] П’ятін В.С. Правова культура-це важливо// Шкільний світ.-2000.-№1.-С.11
[6] Русинов Р.К. Правосознание и правовая культура//Теория государства и права.-М.: Педагогика,1997.-С.481
[7] Третяк С.Б. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства// Право України.-2005.-№4.-С. 35
[8] Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм // Теория государства и права.- №8.-1997.-С.28
Розділ II. Експериментальне дослідження формувань засад правової культури серед підлітків та жителів мікрорайону Лузанівка.
Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної української держави з власним державним устроєм,соціальними відносинами і правовою системою. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес переходу до ринкових відносин, які і досі відбувається не послідовно і суперечливо. Деформації в економічній сфері породжують деформовану свідомість, бездуховність і свавілля в різних сферах життя суспільства, особливо в середовищі молоді, що дуже небезпечно для державної розбудови, створення її економічної, політичної та духовної бази [1] Ефективним засобом боротьби проти зазначених негативних явищ є формування у підростаючого покоління високої культури,зокрема правової. Високі моральні принципи, естетичні смаки, політична культура молодої людини формуються в нерозривному зв’язку з оволодінням необхідним обсягом правових знань і юридичних норм.
З цією метою нами було проведено соціологічне дослідження, в якому взяли участь учні ОЗОШ № 23 і жителі мікрорайону Лузанівка. Об'єктом дослідження стала правова культура школярів 9-11 класів і громадян нашого міста. У соціологічному опиті взяло участь 230 респондентів. Всіх учасників опиту ми розділили на три вікові категорії:
I категорія- громадяни у віці 14-17 років;
II категорія- громадяни у віці 18-30 років;
III категорія- громадяни у віці 30-50 років.
Відповідно до поставлених завдань ми склали опитні листи. Результати дослідження представлені в діаграмах і графіках, які дозволяють зробити наступні висновки. У всіх 3-х вікових категоріях опитаних нами громадян достатньо високий рівень потреби в правовій інформації. Ми з'ясували, що багато респондентів (61%) можуть самостійно отримувати юридичну інформацію, використовуючи різні джерела. Найбільш різноманітні джерела використовують підлітки і громадяни у віці 18-30 років. Найпопулярнішими є телебачення, Інтернет.
Громадяни у віці 30-50 років віддають перевагу отримувати юридичну інформацію в юридичних консультаціях і читаючи періодичні видання. Необхідно відзначити, що значна частина опитаних все ж таки отримують правову інформацію з випадкових або недостовірних джерел. Наприклад: Інтернет, популярні журнали і газети.
Більшість учасників соціологічного дослідження вважає, що сучасна людина повинна бути юридично грамотною (40%), але при цьому значна частина їх не завжди готова використовувати законні способи для досягнення цілей або відновлення справедливості і вважає, що у виняткових випадках можна порушити закони (27%).
На жаль, що стосується рівня правової культури підлітків, то він досить низький і це виявляється в правовому нігілізмі (,,не знаю і,, важко відповісти), а також і в правовому цинізмі.[2] На питання,, Чи відчуваєте Ви на собі турботу держави?,, 65% опитаних відповіли ні. А на питання,, Чи правомірно вважати, що в сучасному суспільстві актуальним є твердження: виживає сильний, а слабкий гине?,, 47% респондентів відповіли так. З цього виходить, що нестабільність у всіх сферах життя приводить до нестабільності і в системі етичних цінностей і норм в підлітковому середовищі, і отже робить вплив на формування правової культури підлітків.
Дані, отримані нами в результаті анкетування учнів 9-11 класів, дозволяють зробити висновки про те, що шкільний курс правознавства забезпечує правовий мінімум знань учнів. З бесід з працівниками правоохоронних органів, батьками і підлітками ми встановили, що теоретичні знання підлітки не завжди можуть застосувати на практиці. Отже, висунута нами гіпотеза подтверділась- рівень правової культури підвищується, якщо підлітки будуть включені в систему правової освіти.[3]
Для підвищення правової культури необхідно використовувати всі наявні засоби:
- Підвищення загальної правової культури громадян через ЗМІ, художню літературу, Інтернет і т. д.;
- Регулярная профілактика правопорушень;
- Введення обов'язкових факультативних курсів по праву;
- Масова освіта, особистий приклад дорослих;
- Централізована політика Держави.
Примітки:
[1] Менюк О.В. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття,структура // Право України.-2001.-№4.-С.21
[2] Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм // Теория государства и права.- №8.-1997.-С. 25
[3] Коноваленко В.О. Формування правової культури учнів// Початкова освіта.-2000.-№2.-С. 11
Анкетування учнів 9-11 класів ОЗОШ № 23
1.Якщо Ваші права будуть порушені, куди Ви звернетеся?
- Суд;
- Юридична консультація;
- Міліція;
- Не знаю.
2. Чи можно порушити закон у виняткових випадках?
- Так;
- Ні;
- Важко відповісти.
3.Чи повинна сучасна людина бути юридично грамотною?
- Так;
- Ні;
- Важко відповісти.
4. Яке право для Вас є найбільш важливим?
-право на життя;
– право на освіту;
– право на відпочинок;
– право на користування досягненнями культури;
– право звертатися з проханнями і пропозиціями в державні і суспільні структури;
– свобода слова.
5. Хотіли б Ви мати право на захист від грубості і жорстокості від своїх ровесників, батьків?
- Так;
- Ні.
6. Чи відчуваєте Ви на собі турботу держави?
- Так;
- Ні.
7.Чи правомірно вважати, що в сучасному суспільстві актуальним є твердження: виживає сильний а, слабкий гине?
-Так;
- Ні.
8. Чи відчуваєте ви свою соціальну незахищеність?
- Так;
- Ні.
9. Чи знаєте ви місця, де можна отримати юридичну інформацію?
- Так;
- Ні.
10. Назвіть міжнародні документи по правам людини?
11.Назвіть галузі права, які Ви знаєте?
12.Перелічте основні права громадян.
Результати анкетування що вчаться 9-11 класів
1. Якщо ваші права будуть порушені, куди Ви звернетеся? 
Суд;
2. Юридична консультація;
3 Міліція;
Не знаю;
2.Чи можна порушити закон у виняткових випадках?
- Так;
- Ні;
- Важко відповісти.
3.Чи повинна сучасна людина бути юридично грамотною?
- Так;
- Ні;
- Важко відповісти.
4. Яке право для Вас є найбільш важливим?
-право на життя;
– право на освіту;
– право на відпочинок;
– право на користування досягненнями культури;
– право звертатися з проханнями і пропозиціями в державні і суспільні структури;
– свобода слова.
5. Хотіли б Ви мати право на захист від грубості і жорстокості від своїх ровесників, батьків?
- Так;
- Ні.
6. Чи відчуваєте Ви на собі турботу держави?
- Так;
- Ні.
7.Чи правомірно вважати, що в сучасному суспільстві актуальним є твердження: виживає сильний а, слабкий гине?
-Так;
- Ні.
8. Чи відчуваєте ви свою соціальну незахищеність
- Так;
- Ні.
9. Чи знаєте ви місця, де можна отримати юридичну інформацію?
- Так;
- Ні.
10. Назвіть міжнародні документи по правам людини?
11.Назвіть галузі права, які Ви знаєте?
12.Перелічте основні права громадян.
Інтерв'ю з виконуючим обов'язки начальника КМПН Суворовського району Коваленко А.С.
Тема: Стан правової культури підлітків мікрорайону Лузанівка.
Мета дослідження визначила характер методу інтерв'ю. 2. На мій згляд,змінити положення на краще може посилена правова пропаганда, підвищення адміністративної відповідальності батьків за дітьми.
Заключення
Правова культура- це частина загальної культури людини, стандарт поведінки, заснований на неухильнім виконанні і дотриманні діючих норм, на взаємній пошані громадян один до одного і держави. Для правової культури особи характерні наступні риси: знання чинного законодавства, шанобливе відношення до права, пошана чужих прав і добросовісного виконання своїх обов'язків, прагнення будувати свою поведінку відповідно до юридичних норм, виконуючи їх сумлінно.
Дані науки свідчать, що формування правової свідомості і правової культури в нашому суспільстві не відбувалося і не може відбуватися у майбутньому стихійно, саме собою. Воно має бути результатом активної діяльності суспільства, усіх його громадян, кожної особи.
По-перше, на формування правової свідомості і правової культури впливає увесь процес правотворчості, процес реалізації та застосування правових норм державними органами України, стан законності і правопорядку, розвиток правовідносин.
По-друге, розкриття рушійних сил правової культури суспільства дозволяє вивести дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур.
По-третє, головну увагу в процесі формування правової свідомості і правової культури потрібно все ж таки зосередити на формуванні в кожної людині позитивно-правових знань та психологічних механізмів поваги до права у структурі правосвідомості, визначення (що потребує наукового поняття) теоретичної моделі та концепції формування правової культури особи.
Тому в Україні має постійно зростати мотивація активного формування правової свідомості та правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо втілити в життя поставлену мету — збудувати громадянське суспільство. Правова культура громадян є основою, фундаментом нового суспільства в Україні. Адже громадяни є єдиним чинником, здатним утворювати державу і правопорядок, приводячи в дію Конституцію України і законодавство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів, але здебільшого від рівня організації правової освіти і виховання населення країни.
Окрім того, Україна потребує створення протягом найближчого періоду загальної концепції формування правової свідомості і правової культури суспільства та прийняття Державної програми формування правової культури громадян шляхом розвитку правової освіти і правового виховання населення. Можливості підвищення правової культури населення в Україні є. Головне нині — рішуче і цілеспрямовано активізувати цю діяльність.
Проблема правової свідомості і правової культури ще тривалий час буде актуальною, а необхідність її дослідження безпосередньо випливає із конституційного проголошення України правовою державою. Це обумовлює потребу в неухильному зростанні і досягненні високого рівня правової культури кожного громадянина, кожної посадової особи, кожного державного службовця і, особливо, молоді. Лише тоді рівень правової культури населення досягне найвищого щабля розвитку, лише тоді кожен громадянин держави відчує власну приналежність до правового життя країни, буде активним учасником правового процесу і матиме змогу самостійно аналізувати чинне законодавство, відзначаючи його здобутки і недоліки. Права людини_ це забезпечуванні державою,узаконені можливості щось робити, здійснювати певну діяльність,реалізувати себе як особистість.держава повинна залучати підлітка до правової культури. Проте поки в реальному житті якість правової культури громадян, зокрема неповнолітніх, залишає бажати кращого. Ми переконалися в цьому, проводячи своє дослідження. Знання того «що таке добре і що таке погано». допомагає підліткам освоїти перші, поки що розпливчаті і загальні знання в різних галузях права. Ми починаємо розуміти, що основа правової культури - юридичні знання. Але самі знання без їх застосування нікчемні. Необхідно за допомогою цих знань відстоювати законні права - свої і інших людей, не миритися з порушеннями закону. Підліток, що володіє мінімальним об'ємом правових знань, здатний допомогти собі, а також однокласникам, друзям і одноліткам, що потрапили в біду, зупинити злочин, дати вчасно правову раду.Правова культура немислима в суспільстві, де порушуються закони, не дотримуються елементарні права і свободи людини, де правопорядок стикається з масовим свавіллям посадових осіб, неконтрольованим рівнем злочинності і іншої юридичної делікатності. Правосвідомість підлітків повинна формуватись в державі де створені всі умови і відбувається процес розвитку правової культури.
Література
1. Алексєєв С.С. Загальна теорія права.-М., 1982.-Т.1-2
2. Алексеев С.С. Право: азбука, теория- философия.Опыт комплексного исследования.-М.,1999.- 324 с.
3. Василенко О.А.Теорія держави і права.-К:Знання,2006.-448 с.
4. Васильєв А.Н. Правове категории. Методологические аспекты разработки системы категорій теории права.-М: Юридическая література, 1976.-187 с.
5. Воєводин Л.Д. Юридический статус личночти Украины.-К.,1997.-260 с.
6. Коноваленко В.О. Формування правової культури учнів// Початкова освіта.-2000.-№2.-С. 4-15.
7. Конституція (Основний Закон) України
8. Котюк В.О.Основи держави і права.-к.,1998.-244 с.
9. Котюк В.О. Теорія права.-К.,1996.-312 с.
10. Кусайкіна Н.Л. Правова освіта чи правове виховання у школі//Освіта України.-1998.-9 грудня
11. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм // Теория государства и права.- №8.-1997.-С.21-38.
12. Менюк О.В. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття,структура // Право України.-2001.-№4.-С.17-26.
13. Назаренко Є.В. До поняття правової культури// Правова культура і підприємництво.-Донецьк,1999.-С.32-54
Общая теория прав человека.-К.,1996.-408 с.
15. Правознавство: Навч.посібник/В.І. Бобир та ін.;за ред.. В,В, Копейчикова-К:Хрінком Інтер, 1999,-704
16. П’ятін В.С. Правова культура-це важливо// Шкільний світ.-2000.-№1.-С.9-18.
17. Русинов Р.К. Правосознание и правовая культура//Теория государства и права.-М.: Педагогика,1997.-С.332-486
18. Третяк С.Б. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства// Право України.-2005.-№4.-С. 28-44.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 152 | Нарушение авторских прав