Види колективу

Колективи можуть розрізнятись за багатьма ознаками: по цілям, кількості і складу учасників, характеру зв”язків між ними, правовому положенню та ін.

За складом колективи бувають однорідними (так звані гомогенні) та різнорідними (гетерогенні). Ці характеристики можуть відноситись до статі, віку, професії, освіти та ін. Так, з точки зору віку і майбутньої професії учбова група однорідна; з точки зору статі, соціального походження – різнорідна.

Вважається, що однорідні трудові колективи краще вирішують прості задачі, в більшій мірі потребують єдності поглядів, рівномірних єдиноспрямованих зусиль.

Різнорідні колективи досягають більшого успіху там, де проблеми складні і необхідні творчі зусилля людей з різним досвідом, освітою і типом мислення. Це дозволяє висунути більшу кількість нових оригінальних ідей. Тому ефективний колектив повинен складатись з несхожих особистостей.

Чим більша схожість між членами колективу, тим значніший вплив, який вони справляють один на одного, швидше відпрацьовується почуття спільності. Але тут гостріша внутрішня конкуренція, вища конфліктність, особливо в суто жіночих колективах (бажано, щоб співвідношення представників різної статі було приблизно однаковим).

По правовому положенню колективи можна поділити на офіційні і неофіційні. Перші, наприклад, робітники підприємства або підрозділу, визнані і відповідним чином юридично оформлені інстанцією вищого порядку (керівництвом). Вони діють у рамках правового простору, підкоряються нормам і законам.

Існування неофіційних колективів базується на ніде не зафіксованому (іноді і не проголошеному) бажанні людей співпрацювати і реальній практиці такої співпраці. Сила такого колективу міститься в його незламності, неможливості прив”язати до юридичних норм і правил, тому він є незалежним.

За характером внутрішніх зв”язків розрізняють формальні і неформальні колективи. У формальних зв”язки приписують заздалегідь, у неформальних вони складаються (формуються) самі собою.

Не слід плутати офіційний і формлаьний колективи. Офіційний колектив завжди формальний, тому що відносини в ньому визначені заздалегідь правовими документами. Формальний колектив може базуватися лише на взаємній домовленності учасників підтримувати один з одним відповідні відносини, які ніким в офіційному порядку не затверджені.

Виходячи з термінів існування колективи поділяють на тимчасові, які призначені для вирішення одноразових задач, постійні (постійним колективом є, наприклад, учбова група; тимчасовий – група туристів в поході).

Колективи можуть розрізнятись по ступеню свободи, який надають їх учасникам. Мова йде, по-перше, про свободу входження до них (так, всі діти за законом зобов”язані вчитись у школі і увійти у відповідний колектив учнів. В той же час заняття у спортивних секціях або театральних гуртках повністю добровільні).

По-друге, мова йде про свободу участі у діяльності колективу; в одному випадку вона безумовно потребується; в інших – може бути необов”язковою.

Відповідно з функціями виділяють колективи, які орієнтовані на досягнення певної мети (наприклад, учбова група) і на спілкування (члени клубів за інтересами). У свою чергу, функціональна класифікація може доповнюватись і деталізуватись класифікацією за видами діяльності.

По розміру колективи поділяють на малі і великі, причому в даному випадку, виходять не стільки з кількості учасників, скільки з їх можливості або неможливості безпосередньо підтримувать між собою постійні зв”язки. У великих колективах, які об”єднують більше 20 людей, це практично неможливо.

Відносини в таких колективах визначені поставленими задачами, і від людей вимагають тільки вміння їх вирішувати. Особисті якості при цьому відступають на другий план, тому робітників тут можна замінити без завдання шкоди для справи. Але в результаті цього у великих колективах спостерігаються труднощі у спілкуванні, небажання співробітничати одним з одним, байдуже відношення до справи. Для управління великими колективами необхідні професійно підготовлені, спеціальні менеджери.

У малих колективах існують безпосередні контакти між всіма без винятку учасниками. Якщо вони мають загальні (спільні) особисті цілі, мають дружні відносини між собою, то колектив характеризується як первинний.

Зазвичай він включає від двох до п”яти людей і при зміні складу руйнується.

Особливим різновидом колективу, який характеризується високим рівнем єдності, особливо тісним співробітництвом і взаємодопомогою є команда. Вона створюється для вирішення конкретних складних задач і поєднує людей із всебічними знаннями та навичками.

Кожен колектив відпрацьовує систему соціального контролю – сукупність засобів впливу на своїх членів через переконання, накази, заборону, визнання заслуг та ін. За допомогою таких заходів їх поведінку приводять у відповідність до сформованих цінностей і норм.

Соціальному контролю групи підкояються зазвичай при необхідності дій в умовах відсутності часу; наявності готового варіанту рішення, який задовільняє всіх; прагненні до внутрішньої узгодженності як важливої самостійної цінності.

Люди побоюються негативної оцінки групи при невдачі або очікують доброї у випадку успіху. Добра оцінка стимулює успішне виконання як простих, так і складних задач; а очікування покарання – тільки простих.

Основні поняття:

Різновиди колективів:

1) по складу – однорідні (гомогенні) і різнорідні (гетерогенні);

2) по правовму положенню – офіційні і неофіційні;

3) за визначенністю внутрішніх зв”язків – формальні і неформальні;

4) за терміном існування – тимчасові і постійні;

5) за способом комплектування – добровільні і примусові;

6) за розміром – великі і малі;

7) за характером відносин між людьми – первинні і вторинні.

Дата добавления: 2015-12-08