Вплив виховного колективу на формування особистості в колективі.

Виховний вплив колективу здійснюється в багатьох напрямах. Передусім він реалізується у колективній діяльності учнів. У спільній діяльності видно успіхи та невдачі кожного вихованця, їх причини. Згуртований колектив одразу ж вживає необхідних заходів: схвалює або засуджує діяльність учня. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування.

У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособистісні зв'язки і взаємини.

Науковими дослідженнями виявлено три найпоширеніші моделі розвитку взаємин між особистістю і колективом: 1) особистість підкоряється колективу (конформізм); 2) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія); 3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм). У кожній з цих моделей виділяють багато ліній взаємовідносин, наприклад: колектив відштовхує особистість; особистість нехтує колективом; співіснування за принципом невтручання та ін. Кожен вид стосунків по-своєму впливає на формування особистості в колективі.

На думку В. Сухомлинського, висока виховна ефективність взаємовідносин між особистістю і колективом досягається, якщо «це гуманні, людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі єдині поняття про добро і зло».

Для гуманних стосунків між членами колективу характерний постійний дружній тон, увага один до одного, готовність допомогти товаришеві. У такому колективі всі вихованці відчувають себе частиною цілого, немає «ізольованих», відкинутих, групового егоїзму та групової поруки. Це сприяє формуванню гуманної людини, хорошого товариша, друга.

Виховний вплив колективу залежить також від становища учнів у системі внутріколективних взаємин, від ставлення до первинного колективу.

Виходячи з цього, А. Розенберг виділяє чотири групи дітей, підхід до виховання яких потребує певної диференціації.

Перша група - учні, які цілковито віддані своєму колективу, легко підкоряються його вимогам, сумлінно ставляться до своїх учнівських обов'язків і дбають про відповідне ставлення до них усіх членів колективу.

Друга група - школярі, переважно віддані колективу, виявляють активність та ініціативу у громадській роботі, але не вирізняються пізнавальною активністю, не завжди відповідально ставляться до навчання.

Третя група - учні, які ретельні у навчанні, беруть активну участь у громадській роботі, претендуючи на авангардну роль у колективі, проте підтримкою і повагою його членів не користуються, оскільки охоче виконують тільки ті доручення, які підкреслюють їх зверхність у класі, їхні здібності та вміння.

Четверта група - учні, які не визнають вимог колективу, не зважають на його інтереси, байдужі до його життя. Ці школярі недисципліновані, негативно ставляться до навчання, до участі в громадському житті.

Вагому роль у вихованні особистості в колективі відіграє громадська думка. Вона впливає на учня не лише під час зборів колективу або через критику в стінній газеті, а й у щоденному його житті та діяльності. У згуртованому колективі учні засуджують негідні вчинки товаришів, не чекаючи зборів.

Важливим засобом виховання особистості в колективі є критика і самокритика. Критика допомагає позбутися недоліків у поведінці, запобігти можливим негативним вчинкам. Справедлива, доброзичлива критика спонукає порушника до роздумів і усвідомлення неправомірності своєї поведінки, до самокритичності.

Правильно поставлене колективне виховання передбачає розумне поєднання самостійного розвитку особистості з урахуванням потреб колективу. «Природа дитини егоїстична, — писала Софія Русова, — і цей егоїзм необхідний для найкращого розвитку її індивідуальності. Виховання не мусить знищувати у малої дитини інстинкту егоїзму, без нього дитина не розвивається в справжню людину, а в якусь солодку сентиментальну істоту. Але разом з розвитком індивідуальності мусить складатися гуртова свідомість, громадське єднання, свідомість своїх відносин і своїх обов'язків до колективу».

Виховний вплив колективу на його членів посилюється за розумного поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для вияву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності, якщо колектив дбає про утвердження відносин співпраці вчителя й учнів. У таких колективах ролі його учасників адекватні їх можливостям, контроль за їх діяльністю переростає у самоконтроль, а сам колектив терпляче ставиться до недоліків його членів. Важливо забезпечити своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу, створення тимчасових об'єднань з переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі, змінюваність характеру і видів колективної діяльності, що дає змогу прилучати учнів до нових стосунків.

Народна педагогіка про виховну роль колективу:

Громада — великий чоловік.

Де дружно, там і хлібно.

Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Громада — рада, що рішила, так і буде.

У товаристві лад — усяк тому рад.

Формування позитивної позиції особистості в колективі.

Колектив як об’єкт виховання:

- активізація діяльності;

- духовне взаємозбагачення;

- досвід моральної поведінки;

- самовираження, самоствердження.

Колектив – засіб розвитку людини, в ньому створюється найкращі умови для її формування, розвитку здібностей і задатків.

Колектив виховує вміння поєднувати особистості інтереси з громадськими, у

колективі яскраво проявляється індивідуальність кожного учня.

Приклади: захоплення учнем малюванням, технікою, літературою žзначення для колективу цього захоплення.

Колектив виховує у учнів вміння підкоряти особисті інтереси громадським (учень повинен повідомляти їх важливість і розумність), виховує дисциплінованість, вольові якості.

Колектив сприяє усуненню приватновласницької, індивідуалістичної психології, створюючи психологію колективіста.

Приклад: поведінка учнів 1 класу.

Колектив виховує у учнів вміння підкорятися один одному в силу повноважень, які покладені колективом на окремих його членів, що дуже допомагає учням в подальшому житті.

Як?

Колектив виховує, посилюючи вплив особистого позитивного прикладу і зменшує негативний вплив.

Функції колективу:

1. Ознайомлення дітей з системою громадських відносин і організація накопичення ними досвіду цих відносин.

Дитячий колектив в нашому суспільстві має всі основні риси життя суспільства. А.С.Макаренко добивався не тільки єдності колективу і особистості, громадських і індивідуальних інтересів при провідній ролі суспільних, але і єдності дитячого колективу з трудовими колективами дорослих, що створювало для його вихованців можливість, накопичуючи досвід колективістських відносин, підкріплювати його досвідом широкого громадського життя.

2. Колектив – основна форма організації дитячої діяльності: навчальної, трудової, ігрової.

Діяльність – основний засіб за допомогою якого діти засвоюють соціальний досвід. В процесі діяльності здійснюється розвиток психічних властивостей особистості, її здібностей, обдарувань, морально–вольових якостей. Від того, в якій формі і як організована діяльність, залежить успіх не тільки в досягненні результата, але і в вивчанні дитини. В процесі провідних для дітей головних видів діяльності в колективі формуються ділові стосунки. Ці відносини відповідають діловим відносинам нашого суспільства і є основним стержнем колективу як форми організації дитячого життя.

Колектив – важлива виховна суспільна ланка. Тому відносини ділової залежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підкорення і вимогливості є основними необхідними умовами, завдяки яким досягається ефективне здійснення процесу виховання. На основі цього розвиваються між дітьми відносини дружби, товаришування, людської симпатії, творчої взаємодії, довірливого спілкування.

Чим міцніша і чіткіша організаційно–ділова структура колективу, тим кращі умови для створення в ньому високоморальної творчої атмосфери, здорового морального клімату.

Діти вчаться виступати в ролі організаторів і виконавців.

Дисципліноване, організоване прагнення товаришів–однодумців до загальної суспільно–цінної мети – ось що робить організаційну структуру знаряддям формування ділових якостей, засобом виховання і всебічного розвитку особистості дитини.

3. Весь комплекс міжособистісних ділових, товариських, емоційних, дружніх відносин формує моральну суть особистості, її морально–естетичне ставлення до світу і до самої себе. Учень повинен брати активну участь в системі колективних відносин, що створюють невичерпні можливості для прояву дитиною якостей колективіста: відданості громадським інтересам, взаємодопомоги і турботи про друга, відповідальності і боротьби за досягнення загальної мети, дисциплінованості, вимогливості до себе і товаришів, глибокої поваги до них. Багатство колективістських відносин створює моральне багатство особистості, що приймає участь в них. Виходить, що колективізм не результат спільного проведення часу, перебування в неорганізованій групі, а постійна активна участь в системі колективістських відносин, що відображаються в особистості.

В свідомості учня складається єдина система колективістської свідомості, дій, система емоційно–психічних станів. Ця система визначає мотиви особистості.

Але в практиці зустрічається з таким явищем, коли дитина живе і діє в колективі, але проявляє риси егоїзму.

Чому?

Дві помилки: 1. Колектив розглядають як звичайне спільне проведення

часу.

2. Забувають, що організаційна структура колективу

повинна бути динамічною.

Діти повинні в колективі оволодіти багатством існуючих в ньому педагогічно цінних відносин і позицій. Тому дитина повинна поступово переходить від однієї позиції, до виконання різноманітних функцій, включаючи керівництво і виконання. Буває так, що учень весь час перебування в колективі обирається відповідальним за одну ланку роботи (спортивний сектор чи редколегія…) Це призводить до однобічності в розвитку; учень починає розглядати себе як відповідальну особу і використовує права і обов’язки не тільки в інтересах справи.

4. Колектив має ефективний педагогічний вплив на окрему особистість чи групу дітей.

Основним фактором, за допомогою якого здійснюється вплив, є система єдиних вимог і розвиток громадської думки.

В основу громадської думки розвинутого дитячого виховання колективу лежить спільний інтерес до справ, до успіхів і невдач колективу, громадський інтерес до особистості, її положення в суспільстві, її радощі і печалі. Дітям потрібні увага, розуміння, захист з боку дорослого, потрібні співчуття, підтримка, заохочення з боку товаришів. Цього можна досягти за допомогою громадської думки в добре організованому вихованому колективі.

Суть педагогічно впливу, громадської думки, ефективність, способи прояву і сила впливу залежить від якісного стану колективу, рівня його розвитку, чіткості управління, характеру відносин в ньому. Педагогічний вплив в колективі і за допомогою колективу зовнішньою метою завжди має досягнення позитивного результату в організації життя і діяльності дітей. Внутрішнім результатам є моральна зміна особистості, але особистість змінюється в процесі діяльності. Отже, по мірі поглиблення змісту, удосконалення форм організації життя і праці змінюється сама особистість і способи педагогічного впливу на неї.

Дата добавления: 2015-12-07