Педагогічні погляди французький філософів К. Гельвеція та Д. Дідро

Один з французьких філософів-просвітителів, Клод Гельвецій (1715—1771) народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. За­кінчив єзуїтський колеж. У 1758 р. написав книгу «Про розум», що була спрямована проти основ фео­дального порядку, релігійної іде­ології. Король та Папа приговорили книгу до спалення. Гельвецій врятував собі життя ціною публічного відречення від своєї праці. Однак він залишився вірним своїм ідеям, які він виклав більш Грунтовно в книзі «Про людину, її розумові здібності та її вихован­ня», яка була опубліко­вана після його смерті.

Гельвецій виходить від Локка, коли погоджується з критикою ним теорії «вроджених ідей» Декарта. Гельвецій стверджує, що все в людині можна звести від відчуттів. Звідси від робить висновок, що всі люди від народження мають рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення.

У поглядах Гельвеція можна виділити чотири основні ідеї:

1) вроджена рівність всіх людей; 2) особливий інтерес як рушійна сила індивідуального розвитку і вирішальна основа в діяльності дітей; 3) виховання як спрямовуюча сила в розвитку інтересів; 4) політична система як визначальна основа виховання.

Виходячи з того, що переробка суспільства можлива через вихо­вання, Гельвецій пристрасно захищає суспільне виховання і освіту.

Серед основних переваг шкільного виховання Гельвецій нази­ває: 1) сприятливі для здоров'я засоби того місця, де молодь може отримати своє вихо­вання (мається на увазі, що при суспільному вихованні будинок, де виховую­ться та навчаються діти, будується за містом і може добре провітрюватися, на відміну від батьківсь­ких домів, що часто малі і нездорові); 2) тверда дисцип­ліна; 3) зма­гання, яке викликається, коли порівнюють себе з багатьма інши­ми людьми; 4) освіченість вихователів; 5) твердість (домашнє ви­ховання рідко буває мужнім і таким, що розвиває сміливість).

Гельвецій твердив, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкрити серце дитини для гуманності, а розум — для прав­ди, щоб виховувати патріо­тів, у свідомості яких ідея особистого добра тісно пов'язана з ідеєю добра для всіх людей. Моральне виховання, на думку Гельвеція, можна здійснювати за допомогою «Катехізису моралі» (побідного до релігійного катехізису), де ди­тина може взнати про справедливість, істину, користь тощо.

В працях Гельвеція велике місце відводиться розумовому ви­хованню, правильно поставленій освіті. Виходячи з того, що здо­рова людина є при всіх інших умовах більш щасливою, ніж люди­на нездорова, Гельвецій велику увагу приділяв фізичному вихо­ванню, яке повинно одночасно змінювати і тіло, і дух.

Критикуючи феодальне суспільство, Гельвецій висловлювався про вихо­вання жінки. Жінки і чоловіки, на його думку, відрізня­ються один від одного своєю реорганізацією, але це не означає, що ця відмінність є причиною більш низького розумового рівня жінок. Гельвецій бачив причину відсталості жінок у тому суспільному становищі, яке вони займають. Змінити становище жінки може правильне і добре організоване виховання.

Дені Дідро (1713—1784) — найвизначніший представник французького просвітництва, випускник єзуїтського колежу в Па­рижі. Стячи на позиціях сенсуалізму, Дідро вважав джерелом знань відчуття. Поле, на відміну від Гель­веція, він не зводив до них пізнання, підкреслюючи, що другим його ступенем є переробка відчуттів розумів. Від вважав, що «думки правлять світом», і по-в'зу­вав прогрес суспільства з виданням мудрих законів і розпо­всюдженням освіти. Натхненник і редактор «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», від велику увагу приділяв питанням вихо­вання і навчання. Свої думки з цього приводу виклав в основно­му в двох працях: «Систематичне спростування книги Гель­веція», << Про людину» (1774) і «План університету, або Школи публічного ви­кладення всіх наук для російського уряду» (1775). В першій Книзі Дідро, визна­ючи, що за допомогою виховання можна досягти чимало, критикує Гельвеція за недооцінку того впливу, який чинить фізична організація людини, її анатомо-фізіологічні осо­бливості на всю її розумову діяльність.

На думку Дідро, значення виховання полягає не у тому, щоб зробити з будь-якої середньо організованої дитини те, що бажано для її рідних і близьких, а у тому, щоб примусити її постійно займатися тим, до чого вона здатна: еруди­цією, якщо вона наділе­на пам'яттю, геометрією, якщо вона легко комбінує чи­сла і прос­тори, поезією, якщо в ній є пристрасть і уява тощо. Заклик Дідро врахувати природні особливості дитини, розвивати її індивідуаль­ність заслу­говує на позитивну оцінку.

Дідро відстоював принцип загального безплатного початково­го навчання. Він проектував державну систему народної освіти.

Дідро розташував предмети основного циклу середньої школи таким чи­ном: 1-й клас — математика; 2-й клас — механіка; 3-й клас — астрономія; 4-й клас — природознавство, експеримента­льна фізика; 5-й клас — хімія, астро­номія; 6-й клас — логіка, кри­тика, граматика; 7-й клас — рідна мова; 8-й клас — стародавні мови, антична література.

Крім цього, передбачається ще три цикли в післяобідній час:

1) філософія, мораль, природна релігія, історія і хронологія, гео­графія, основи економічної науки; 2) малювання, елементи архі­тектури; 3) музика, та­нці, фехтування, плавання, їзда верхи.

СТРУКТУРА ШКІЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЗА Я.А. КОМЕНСЬКИМ

Для дитини (0—6 р.)	Школою є:	Материнське піклування (школа)
Для отроцтва (6—12 р.)	Елем. школа: народна, рідномовна
Для юнацтва (12—18 р.)	Латинська школа (гімназія)
Для зрілості (18—24 р.)	Академія і подорожі

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА ДЖОНА ЛОККА

		Мета фиховання. підготовка джент­льмена який вміє вести свої справи розумно і прибуткове
	Програма виховання джентльмена: моральне виховання, розумове виховання, фізичне виховання
Завдання виховання: розвиток здорового духу у здоровому тілі
	Методи виховання: приклад, вправи, виховні ситуації бесіди, по­карання, заохочення
		Організація виховання: джентльмен виховується в сім'ї, а не в школі

ЗАГАЛЬНОПЕДАГОПЧНІ ІДЕЇ Ж.-Ж. РУССО

		Джерела Виховання
	Від природи: внутрішній розвиток здібностей та органів людини
Від оточуючих речей: набуття власного досвіду відносно оточення
Від людей: навчання тому, як користуватися природними здібностями

		Принципи виховання
	Природне виховання: спілкування з природою, гармо­нія" з нею
Вільне виховання: ідея доброго начала як первинної сутності людини
Трудове навчання: «праця є неминучим обов'язком суспільної людини»

Тема IV

Дата добавления: 2015-12-08